Так я відгукуюсь про цю крихітку, в яку вкладена титанічна праця.
Повірте, я знаю, що кажу.
Охопити всю фонетику української мови, класифікуючи й характеризуючи всі звуки, фонетичні явища та ще й додаючи до цього всього історію виникнення тих чи інших звуків - це насправді великий шмат роботи. А подати це все в простій і зрозумілій формі - теж нелегке завдання.
Вже з нетерпінням чекаю, коли візьмуся до наступних двох книг авторки цієї серії.
Просто і в легкій формі, з тонкими жартами, авторка демонструє пересічному читачу унікальність нашої абетки, неповторність і особливість кожної фонеми. Я залюбки перечитала цю книгу, немов згадала свій перший курс університету, особливо вчитуючись у факти наших Ї та Ґ. Гарно пояснюються завжди наболілі питання палаталізації і спрощення приголосних. До речі, до кожного звука/літери тут дуже дружнє, подекуди особливе ставлення.
Книга стане в нагоді тим, хто тільки знайомиться з солов'їною, і тим, хто вільно нею володіє і знає детальніше за своєю спеціальністю.
До речі, якщо маєте діток-п'ятиклашок, ця книга мастхев)
Місто не змінило його, воно розкрило, ким він є насправді, яким він був. Світ і події у нашому житті не покликані нас міняти чи робити кимось, це ми себе такими робимо, вони покликані нам показати ким ми є, дати нам досвід розкриваючи хто ми є всередині насправді, вже далі нам вирішувати, що нам з цим всім робити. Злука села і міста була ідеєю більшовиків, адже в селі люди менше залежали від держави, їх годувала земля саме тому партія так пропагувала ідею урбанізації, у місті легше русифікувати людей робити їх залежними.
Один з кращих романів.
Ну гаразд, радіоактивне зараження та проблеми із вагітністю у сімейної пари становлять основу цієї історії.
Та не для мене.
Для мене тут проблема втечі головного героя Барні Старка від відповідальності.
Всіх і все він звинувачував у своїх негараздах.
Батько, який відмовився з ним спілкуватися через зміну імені й прізвища, щоб якось пробитися у світі (погодьтеся, Броніслав Шутарек "не звучить").
Робота, котра, як виявилося, окрім матеріальної складової, не приносила ніякого задоволення, бо він мріяв про глину, скульптуру і "вічне" мистецтво.
Дружина Карен, яку він "використовував" задля того, аби вона родила йому дитину, і в цей же спосіб він довів усім, що Мужик.
Майра, сестра Карен, якою він марив, але яка йому не дісталася.
Колега по роботі Праґер, який розповсюдив радіаційний пил та заразив сім'ю Барні.
Та, власне, й сам факт вагітності Карен, який не сприйняв Барні через страх відповідальності, бо ж ніхто не мав уявлення, якою має народитися дитя.
"Коли вас зачіпає щось, чого ви не розумієте, завжди потрібно повісити провину на когось".
В цій історії головний герой не зрозумів самого себе, а всі, хто його оточували, стали заручниками його страхів. Єдину, кого шкода, - Карен, яка є прикладом дійсно сильної і мужньої жінки.
Тоді Жадан мене заспокоює і надихає, його образи незмінно зачаровують.
З початку місяця вже проковтнула декілька збірок, "Антена" - одна з них.
Чи можна сказати про цю збірку точніше, ніж в анотації? "Відчути на дотик час, у якому ми живемо, яким дихаємо, який ми проговорюємо. Час, кожен доторк до якого лишає опік. Час, у якому приватні щоденникові записи можуть виявитися воєнною хронікою, а біблійні історії - ранковими новинами"...
Я не настільки наділена майстерністю слова, щоб сказати краще.
Ця збірка сповнена притаманній Жадану [то моя особиста думка, не думайте нічого такого] меланхолії, але вона така терпка, така чарівна, місцями робить боляче, епізодично - пробуджує якісь власні флешбеки.
А в якихось віршах бачиш сьогодення, хоч збірка вийшла у світ у 2018:
"Час, як шкіра втомленого чоловіка,
обгорнутого державними прапорами.
Глибока пора зими, велика.
Там, де кінчається лютий, з'являються шрами"
або
"В минулому часі згадуються імена,
в минулому часі більшість дієслів,
в минулому часі пишуться території, а ось війна
пишеться в теперішньому
і з маленької в кожному з листів.
...
Коли кожна літера в слові "ніжність" - важлива й нова.
Коли врожаєм відходить письмо старе.
Вчись говорити так, ніби твої слова -
останнє, що почує той, хто завтра помре".
В цій збірці сплелися поезії про любов і про війну - все, як в житті. Когось вони можуть тригерити, когось - змусять піти зайвий раз задонатити, когось - набрати номер коханої людини і просто сказати "люблю". Зайвий раз, адже жодне нагадування про це насправді не зайве.
...рими і верлібри Сергія Жадана не можуть не зачіпати. І справа зовсім не в культі особистості і званні класика сучасної літератури [ми знаємо, що подібні звання з місяця не падають], справа в тому - що слова його надто гострі, ріжуть по живому і безсоромно виймають душу, наповнюючи її - вже порожню - найбагатшим спектром емоцій.
Смуток. Жаль. Біль. Горе. Безнадія. Надія. Тепло. Любов. Знову смуток - тепер оптимістичний, знову любов - тепер пекучо нищівна.
Жадан говорить про війну 2015-го, але саме зараз вірші сприймаються геть по-іншому, часом з приміткою "занадто".
Читаєш:
"Ми, капелане, мешканці міста, якого немає.
Прийшли сюди, принесли покору і втому.
Передай своїм, що стріляти більше немає по кому.
Наше місто було з каменю та заліза.
У кожного з нас тепер у руці дорожня валіза"
А перед очима - Маріуполь, інші стерті з лиця землі міста.
Читаєш:
"Візьми лише найважливіше. Візьми листи.
Візьми лише те, що зможеш сама нести.
Візьми рушники та ікони, візьми срібні ножі,
візьми дерев’яні розп’яття, золочені муляжі.
Візьми хліб і городину, потім іди.
Ми ніколи більше не повернемося сюди.
Ми ніколи більше не побачимо наші міста"
а перед очима - Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Попасна, Волноваха...
Читаєш:
"Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.
Але див не буває, тому я просто не озираюсь"
і не озираєшся на минуле, не думаєш про нього, робиш вигляд, що не болить.
Жадан пише про любов так, як не пише ніхто, бо
"Але не відпускай її, доки сонце проступає в імлі.
Навіть якщо закінчиться осінь і почнеться зима,
вона все одно найбільше боїться лишатись сама"
або
"Любов варта всього —
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть".
Просто раджу взяти цю невеличку збірку і читати. Вчитатися. Прожити. Вона вас полонить. А я собі зробила купу закладинок з улюбленими віршами-рядками. Та й буду тішитися улюбленими піснями Кozak system, створеними на поезії Жадана.
Ви ж чули? Ви їх точно чули...
Хоча стоп.
Я ж бачила. Може не так зблизька і не так детально, але і "хлібне перемир'я" і безліч псевдо-режимів тиші як протягом 2014, так і після я пам'ятаю. І ви, напевно, також.
Зараз згадую, що в один з таких ми і виїхали з Донецька, ще не здогадуючись, що не повернемося. Герої ж Жадана навпаки залишилися у пастці - підірваний міст, з іншого боку поле, що горить, небіжчиця у будинку, яку неможливо поховати і вороги навколо - навіть сусіди, навіть найближчі і ті можуть здати в комендатуру.
Хто за кого? Це було головне питання у 2014 і це одне з головних питань п'єси. Тиша у відповідь, бо ніхто не знає, яка - "правильна". І ніхто не розуміє, як жити далі. Бо війна. Бо священник пішов воювати [цікаве питання - за "наших" чи ні?], бо машину відібрали на блокпосту, бо єдину законну владу в обличчі мера вже вбили, бо у шафі схована гвинтівка, а електрики нема вже якийсь тиждень...
Ця п'єса Жадана ніби справді переносить спочатку на сцену театру, а потім - у літо 2014. Спочатку накриває трагічністю, а потім - якимось істеричним сміхом, адже все, що відбувається - на грані абсурду. Війна у 21 столітті - чи не абсурд? І в цій трагікомедії проживаєш с героями, не в силах відірватися від того, що відбувається на уявній сцені. Жадан не розвертає перед читачем великого історичного полотна, натомість між строк закладає куди більше, ніж можуть сказати слова.
І якщо до лютого 2022 емоції головних героїв були близькі лише жителям Донбасу, то після вони стали відомі добрій половині українців. На жаль.
Знаєте, попри все я б хотіла побачити цю п'єсу на сцені. Шкода, що не було можливості поїхати в ті театри, де її ставили.
Можливо, колись.
Попри те, що я все це вже бачила. І ви також.
Книга, яку важко назвати якось інакше, аніж моя особиста книга року-2022.
Багато з нас бояться читати про війнy і я точно не агітую читати зараз "Інтернат", бо тут січень 2015 як віддзеркалення всього 2022... і 2023... і дай боже, щоб не 2024.
Бо безіменне містечко на Донбасі стає кожним зруйнованим містом чи селом, куди зайшли оkупанти. От тільки ми з головним героєм відрізняємося. Павло - вчитель української мови, який використовує її виключно на уроках. І він не знає, за кого він. Чи хто стріляє. Чи хто розпочав війнy. Йому все одно, він "маленька людина", він "аполітичний". Знайомий концепт, чи не так?
Але за три дні, що насправді будуть довжиною у вічність, Павло зрозуміє, ЩО відбувається насправді. Це буде нелегко і підштовхувати його будуть власний досвід побаченого і пережитого та безліч інших персонажів - косими поглядами, саркастичними зауваженнями, палкими промовами і присоромленням [один діалог з директоркою інтернату чого коштує].
Це історія саме про таких людей - які поза політикою, принаймні, вони так вважали. Які поза національною ідентичністю і поза життям країни. Без них розберуться. Але ні, так вже не працює, бо " ...одного разу, прокинувшись, ти бачиш за вікном вогонь. Ти його не розпалював. Але гасити його доведеться й тобі".
У Павла немає виходу, він буде гасити цю пожежу, адже нарешті розплющить очі.
Ця книга надзвичайно потужна на сенси, на образи, на метафоричність і емоції. І за великим рахунком тут не буде місця сльозам, але я б була не я, якби не знайшла такий епізод...
На обкладинці зображено відбиток
папороті в гірській породі. Коли читаєш, намагаєшся збагнути, до чого це. Але потім цей момент настає, для мене він виявився дуже особистим. Справа в тому, що у мене є такий самий кусень породи з відбитком рослини. Це наша сімейна якщо не реліквія, то пам'ятка. Тато підняв її з не-знаю-якої глибини, коли працював шахтарем задовго до 2014. Навряд чи йому тисячі років і він бачив динозаврів, але... Ми вже не живемо в краю териконів і шахт, але цей релікт з нами, як нагадування. Такий самий релікт з'явиться у Павла і його племінника, і я переживала
за цей кусень так само, як і за головних героїв.
Пов'язаний з ним епізод в книзі став для мене найемоційнішим, хоча об'єктивно він доволі стриманий. Але мені стало дуже прикро від глибинних сенсів.
Не знаю, чи будуть у мене колись діти, а в них - свої діти. Але мені б хотілося передати цей релікт далі і розповісти, звідки він. І який сенс має, адже Жадан допоміг мені ці сенси вловити остаточно.
В "Інтернаті" часто звучить питання "ти за кого?", як і в "Хлібному перемир'ї", а тема визначенності [чи радше невизначеності] - одна з наскрізних. Як і тема трансформації свідомості. Особисто мене у воєнній прозі Жадана вражає натуралізм і реалістичність зображеного. Тож буде бруд, холод, страх, ніякої героїзації і романтизму. Буде боляче, але правдиво і дуже життєво. Бо:
"Варто було потрапити сюди, в середину пекла, аби відчути, як багато ти мав і як багато втратив".
Ідеальна історія для літньої відпустки, яка добряче полоскоче нерви, написана у жанрі психотрилер або ж пригодницький трилер, триматиме своїм сюжетом в напрузі до останньої сторінки.
Стокгольм.
Королівський технологічний університет.
П'ятірка друзів-студентів мізкують, як цікаво провести канікули, і тут раптом знайомляться зі старим художником, який поспіхом, ніби чогось смертельно боячись, розповідає молодикам про древню цивілізацію інків, а особливо - про їхні споруди, що вражають своєю технологією будівництва.
Обміркувавши план подорожі, друзі (у кожного з них були свої особисті, невідомі для решти, мотиви) вирушають у небезпечну мандрівку, на кожному кроці якої на них чекає, без перебільшення, смертельна небезпека.
Аби зберегти свої життя, їм доведеться боротися зі своїми внутрішніми демонами, і духами древніх цивілізацій, розгадувати таємні послання і закодовані написи, вправлятися у знаннях ботаніки та авіації, випробовувати на міцність почуття дружби і любові, пізнати свою сутність і навчитися з цим жити.
Тут вам і динамічний сюжет із загадкам й шифрами, і американський футбол, і літаки, і список музики, і вибуховий фінал - все, як я люблю, все по-Кідруківськи😉
Але зізнаюся: кілька моментів мені було нудненько і я відразу ж почала шукати "причину".
Моє знайомство з творчістю Макса почалося з "Доки світло..." , а на презу "Колонії" вже йшла з купою стікерів у книзі, тому, не робіть моєї помилки - читати твори автора потрібно від найраніших - до першої книги "Нових темних віків".
Тоді б, певно, і "Твердиня", яка вийшла друком добрий десяток років тому, матиме стовідсотковий вау ефект, а не подібний до мого досвід.
До речі, один з п'ятірки друзів-мандрівників є альтер-его самого автора.
Замовляйте в книжковому магазині Readeat
Readeat – книжковий магазин у Києві та онлайн магазин книг із великим асортиментом як українськомовної літератури, так і англомовної. Тут ви знайдете книжкові підбірки для дітей, підлітків та дорослих. Художню літературу, навчальну, фантастику, комікси та нон-фікшн.
Переходьте у магазин та обирайте книги, журнали або платівки для себе чи на подарунок, оплачуйте зручним способом, а ми доставимо ваші книжкові замовлення якнайшвидше. Тривалість доставки по Україні – 1-3 дні. Ціна доставки визначається тарифами пошти. Також ви можете відвідати магазин офлайн у Києві.
Наш асортимент книг
На момент відкриття магазин Readeat налічує понад 8000 найменувань, книжки різноманітних жанрів. Крім того, наш книжковий інтернет магазин міститиме великий асортимент вінілу — близько 1000 платівок.
Ось кілька категорій книг:
- книги сучасних українських письменників та поетів (Сергій Жадан, Артем Чех, Ірена Карпа, Тетяна Малярчук, Оксана Забужко та ін.);
- книги з української класики, які увійшли до шкільної програми та ті, що не потрапили до канону (Тарас Шевченко, Леся Українська, Ольга Кобилянська, Юрій Яновський, Осип Турянський, Ліна Костенко, Валер’ян Підмогильний та ін.);
- книги іноземних авторів-класиків (Герман Гессе, Гюстав Флобер, Гі де Мопассан, Данiель Дефо);
- популярні комікси та манґи;
- періодика (Vogue, LA BOUSSOLE, Локальна історія);
- книги для дітей від найменших до підлітків;
- художні та нон-фікшн книги англійською мовою;
- платівки.
Окрім цього, магазин сформований так, що ви можете обирати книги за тематикою, яка вам цікава. Наприклад, книга про моду, мистецтво, фотографію і дизайн, саморозвиток, бізнес, здоров’я, психологія, виховання дітей, політологія та багато інших категорій.
Також ми створили редакційні книжкові полиці. Книга, яка вам актуальна, може бути саме там! На редакційних полицях ви знайдете книги, які рекомендують герої нашого проєкту «Київ-читацький», що почитати, щоб навчитися писати, книги, які допоможуть глибше зрозуміти російсько-українську війну, а також велика полиця поезій. Щоб переглянути усі полиці – запрошуємо у онлайн магазин Readeat.
Переваги покупки в Readeat
Якщо ви шукаєте інтернет магазин книг, на якому ви не лише зможете зробити та отримати своє замовлення, а й який підкаже та допоможе обрати книжки саме для вас, запрошуємо переглянути сайт Readeat.
Ось причини, чому варто обрати наш магазин книг:
- широкий асортимент книг для всіх вікових категорій;
- великий вибір англомовної літератури різних жанрів;
- зберігаємо ціни рекомендовані видавцями;
- можливість вибрати книги не лише за автором, категорією чи обкладинкою, а й за настроєм чи періодом життя;
- ком’юніті книголюбів, які діляться своїми чесними відгуками, пишуть рецензії, та складають власні книжкові плейлисти;
- разом із книгами ви можете обрати платівки, періодику та сувеніри.
Уся література онлайн
Для тих, хто звик купляти книги онлайн, ми створили великий книжковий магазин онлайн, де зібрали найцікавішу літературу від українських та іноземних видавців. А також додали у магазин зручний розподіл книжок за жанрами, категоріями, тематикою, настроями та навіть визначними преміями. Тут ви знайдете книги на будь-який смак.
Більшість книг на сайті містить рецензії або ж відгуки від читачів, блогерів чи редакції. Читайте та обирайте ті книги, які відгукуються за описом чи рев’ю.
Найкращий магазин книг українською мовою
Readeat – найкращий магазин книг українською і не лише. Основна мета нашого проєкту — зробити повноцінне книжкове ком’юніті: з плейлистами, дискусіями та рейтингами, за аналогією Goodreads та Spotify. Тому в онлайн-магазині Readeat.com ми зібрали тисячі українськомовних книг. Ті ж книжкові тайтли ви знайдете, якщо заглянете у фізичний магазин у Києві з цінами від видавництв.