Місто

Багато хто думає, що це роман про те, як місто зробило головного героя "маргіналом", але це так не працює.

Місто не змінило його, воно розкрило, ким він є насправді, яким він був. Світ і події у нашому житті не покликані нас міняти чи робити кимось, це ми себе такими робимо, вони покликані нам показати ким ми є, дати нам досвід розкриваючи хто ми є всередині насправді, вже далі нам вирішувати, що нам з цим всім робити. Злука села і міста була ідеєю більшовиків, адже в селі люди менше залежали від держави, їх годувала земля саме тому партія так пропагувала ідею урбанізації, у місті легше русифікувати людей робити їх залежними.

Один з кращих романів.

класика, яку варто читати
⠀
як відомо, «Місто» - перший урбаністичний роман на тлі 20-х років та домінуючих в укр.літі тем про селянство й важку долю
⠀
герой Степан Радченко приїжджає до Києва, щоб здобути освіту, щоб опісля повернутися в село й піднімати культурний рівень
⠀
у романі акцент на зміні мислення Степана, який починає жити міським, а згодом і богемним життям
⠀
насправді тут є й доволі жорстокі життєві повороти, психологізм, занурення в душу й погляд на людину крізь призму міського життя
⠀
герой не надто приваблює, часами навіть викликає відразу, хоча водночас і співчуття й розуміння
⠀
постійна боротьба внутрішня виливається в жорстокі й радикальні вчинки
⠀
також тут добре показано світ літературний, який і по нині не надто став іншим, до речі

Валер'ян Підмогильний колись давно став для мене справжнім відкриттям. Ще один талановитий письменник, що не пережив радянської влади, яскравий представник «розстріляного відродження».Тоді його творчість ще не вивчали в школі (дуже радію що тепер – так) і я мусила до Підмогильного підходити самостійно.
А це не так і просто. Наразі є купа перевидань «Міста» до кольору, до вибору, але саме видання Віхоли має ключ до розуміння тексту від літературознавиці Віри Агеєвої.

До знайомства із ним мною володіли поширені стереотипи щодо української класики: переважно соціально спрямована, надзвичайно песимістична і трагічна. Тому «Місто» так і вирізняється, бо абсолютно не вписується у цей ландшафт.

Головний герой – дуже суперечливий тип.
Їдучи до Києва із села, Степан чітко знав, чим він має займатися. Він мав високу мету, був натхненний, амбітний та щиро закоханий.
Але місто пропонує багато можливостей, тож вподобання Степана змінюються одне за одним. Герой переживає трансформації, які затьмарюють і його працьовитість, і високі мрії. Своїми словами і вчинками він абсолютно змінює враження читача.

Але варто визначти письменницьку майстерність Підмогильного, бо навіть найогидніші сцени описані якось делікатно і мало не поетично.

В романі ми впізнаємо інтелектуальну еліту Києва. Наприклад, Євген Плужник став прообразом для поета Вигорського.

"Місто" - особливий роман для киян. На фоні його архітектури початку 20 ст. і впізнаваних досі вуличок розгортаються драми головного героя. Степан Радченко з усіх сил намагається досягти бажаної вершини, жертвуючи почуттями інших і власними ідеалами.
Зрештою Київ стає містом, яке "покірно лежить внизу".
Але чи це так?
Може, це просто перевернуте відображення у Дніпрі?