Мова тіла

Класна книга, легко читається, чекаю на продовження історії.

А ось це було дуже, дуже добре!

🎩 Молода Касандра Рейвен працює санітаркою у морзі. Їй подобається ця робота, хоча звісно вона регулярно отримує шоковані погляди від нових знайомих. Кессі регулярно знайомиться із людьми, адже чомусь не може ніяк вибудувати довготривалі відносини. Ані з чоловіками, ані з жінками.

🎩 Кессі розуміє смерть. Ні, це не збочення, хоча багато хто з нею не погодиться. А ще вона вміє "чути мертвих". І знову ні, це не магічний реалізм чи зомбіленд. Просто в Кессі надзвичайно розвинута уважність та прокачена інтуїція. Тому коли на її столі опиняється дуже дорога для неї людина, а в голові у Касандри раптом лунає голос покійниці "мій час ще не настав", молода жінка починає власне розслідування, впевнена, що її дорогу викладачку вбили і не щось інше.

🫀 Анатомічно-криміналістські подробиці, відсутність всевидющого автора, чітка відповідність нормам детективного жанру, простий, але захопливий виклад.

🫀 Чому не варто навішувати на людей ярлики, а надто виходячи з їхнього зовнішнього вигляду. Чому інколи брехня буває не злочином, а радше неоковирним способом прикрити свої слабкості чи те, що ти сам вважаєш слабкістю. Чому довіряти власним почуттям треба більше. А також що буває, якщо ти надто упереджений до інших.

❤️ Мені дуже сподобалося! Так, це не детектив рівня "Ім'я Рози" Еко, але це гарна історія, яка особисто мені принесла кілька годин задоволення. І я впевнена, що багатьом також принесе.

#Дафа_радить і прям наполягає!

Обкладинка книги "Мова тіла" навіює очікування детективної історії у вікторіанському або готичному стилі. Проте сюжет розгортається у сучасному світі, що стало приємним сюрпризом.

Ця книга розповідає про 25-річну Кессі Рейвен, санітарку моргу в Камдені, Лондон. Її життя кардинально змінюється, коли до моргу потрапляє тіло її колишньої вчительки Джеральдін Едвардс, яка відіграла важливу роль у житті Кессі, коли та жила в сквотах і мала проблеми з наркотиками. Кессі володіє незвичайними здібностями: вона може спілкуватися з мертвими, або, точніше, чути їхні останні слова. Пані Едвардс повідомляє, що її час ще не настав і Кессі береться розслідувати смерть вчительки, що таке схоже на прикрий випадок.

Сюжет загострюється зникненням з моргу іншого тіла, що втягнуло в розслідування детективку Філліду Флайт, яка спочатку підозрює Кессі. Це не дивно, адже Кессі виглядає як типова неформалка: з фарбованим волоссям і численними пірсингами, додайте колишню наркотичну залежність та захоплення розтинами.

Авторка майстерно протиставляє героїнь Кессі та Філліду, створюючи напружену динаміку між ними. Проте протягом книги їхні стосунки розвиваються і змінюються, а сексуальна орієнтація Кессі додає інтриги, залишаючи простір для подальшого розвитку.

Сюжет добре структурований і прописаний, з численними несподіваними поворотами, що тримають читача в напрузі до самого фіналу. Деталі про судово-медичну експертизу та похоронний етикет роблять оповідь ще більш пізнавальною та реалістичною. Хоча авторка нещадно випробовує читача описами розтинів вже на початку, це очікувано для такої тематики і, на мою думку, не надто відразливо.

З розвитком сюжету все більше розкриваються головні герої, і стає зрозуміло, що захоплення Кессі – не збочення: розгадуючи таємниці мертвих тіл, вона віддає останню шану померлим. Це дуже зворушливо. Виявляється, вона дуже чуйна, розумна і смілива. Може це не найкраща книга, яку я читала, "Мова тіла" стала для мене свіжим подихом, і я з нетерпінням чекатиму продовження серії.