Месопотамія

Якби у нас була школа, де навчали би письменницькій справі по книжках іменитих письменників, література від Сергія Жадана могла би увійти до хрестоматії. Однак! Я ніколи, за будь яких обставин, не вважатиму допустимим вживання нецензурних слів у творах авторів, не зважаючи на рівень майстерності. Якби не слово "якби", дозволене для практичного використання, тоді нічого крім похвали на адресу нашого сучасника не знайшло би свого місця в цьому дописі. Не лінуюся вживати це слово (ви помітили), бо, насправді, якщо почистити цензурою "Месопотамію", вона не втратила би рівня і популярності. Усе найкраще, що може бути в авторському стилі, я шукаю, у першу чергу, в діалогах, у репліках героїв. І невимушені словесні звороти явно відрізняються від бажань багатьох сучасників бути письменниками попри одноманітність, шаблонність їхньої мови, бідність їхнього лексикону. Читаючи Жадана, зчитуєш реальність. У зшитку його роздумів почуття, характери, внутрішній світ людей і письменник вправно і невимушено описує його. Таким чином я, читач, легко стаю частиною авторських творів, постійно готовий вигукнути: наскільки правий Жадан! В оповіданнях книжки є видимий шар і є те, що насподі, тобто, погляд на людину з точки зору її власної подачі і сторона, яку знають лише наближені. Шляхетний чоловік легко перетворюється на цинічного негідника, коли "медаль" перевертається. Так от, яж і кажу, твори Сергія Жадана могли би бути рекомендованими широкому колу читачів якби не містили в собі баласту, що отруює мову. Шкода! Ех, Сергій Жадан, Сергій Жадан!