Твердиня

Все, чого людству не варто знати, - людству не варто знати!

Ідеальна історія для літньої відпустки, яка добряче полоскоче нерви, написана у жанрі психотрилер або ж пригодницький трилер, триматиме своїм сюжетом в напрузі до останньої сторінки.

Стокгольм.
Королівський технологічний університет.
П'ятірка друзів-студентів мізкують, як цікаво провести канікули, і тут раптом знайомляться зі старим художником, який поспіхом, ніби чогось смертельно боячись, розповідає молодикам про древню цивілізацію інків, а особливо - про їхні споруди, що вражають своєю технологією будівництва.
Обміркувавши план подорожі, друзі (у кожного з них були свої особисті, невідомі для решти, мотиви) вирушають у небезпечну мандрівку, на кожному кроці якої на них чекає, без перебільшення, смертельна небезпека.

Аби зберегти свої життя, їм доведеться боротися зі своїми внутрішніми демонами, і духами древніх цивілізацій, розгадувати таємні послання і закодовані написи, вправлятися у знаннях ботаніки та авіації, випробовувати на міцність почуття дружби і любові, пізнати свою сутність і навчитися з цим жити.
Тут вам і динамічний сюжет із загадкам й шифрами, і американський футбол, і літаки, і список музики, і вибуховий фінал - все, як я люблю, все по-Кідруківськи😉
Але зізнаюся: кілька моментів мені було нудненько і я відразу ж почала шукати "причину".

Моє знайомство з творчістю Макса почалося з "Доки світло..." , а на презу "Колонії" вже йшла з купою стікерів у книзі, тому, не робіть моєї помилки - читати твори автора потрібно від найраніших - до першої книги "Нових темних віків".
Тоді б, певно, і "Твердиня", яка вийшла друком добрий десяток років тому, матиме стовідсотковий вау ефект, а не подібний до мого досвід.

До речі, один з п'ятірки друзів-мандрівників є альтер-его самого автора.

Неймовірна літня пригода в стилі Макса Кідрука! Природа, переміщення, погодні умови - все це розписано так детально, що сам подорожуєш разом із героями роману. Фото та малюнки всередині ще більше заглиблюють у сюжет!

Книга "Твердиня" дуже затягує! От і як тепер жити з питанням, що там на дні в темній кімнаті? 🤯🫠📗