Вечірнє читання «ну, я 20 хвилин і спати» закінчилося після другої ночі?? Класна, легка історія про спогади і дитинство в селі з братами і друзями. Я відверто сміялася в деяких моментах, знаєте, і зл...читати далі →
Як тільки побачила передзамовлення на цю книгу, зрозуміла, що неодмінно маю її прочитати. На кожні канікули Ірка їздила в село до своїх братів Толіків. Там її чекали шалені пригоди. Я теж більшу част...читати далі →
Книга, яка не залишить байдужим. Герої протягом історії ростуть, змінюються, потрапляють у халепи та виплутуються з них.
Вибачте, але ця книга розчарувала мене до глибини душі. Я так марила нею, так хотіла прочитати, чекала, коли ж нарешті дійдуть до неї руки, і от, дійшли. Моє дитинство теж пройшло в 00-хх, і я також...читати далі →
А я очікувала всього лише веселу історію про підлітків влітку у бабусі в селі. А що отримала? А отримала чуттєву, цікаву, веселу та сумну водночас, книгу плану добра і любові, наповнену пригод підліт...читати далі →
Книга чудова! Стилем схожа на Тореодори з Васюківки. Прекрасно наповнює спогадами, вводить в ностальгію, а останній розділ просто розриває серденько.
? "Він завжди буде приїжджати саме в цю хату. Тут живуть його батьки. Те, заради чого кожна дитина будь-якого віку готова проїхати сотні, а то й тисячі кілометрів, щоб просто попити чаю. Біля батьків ...читати далі →
Якщо ви шукаєте легку, приємну, трохи ностальгічну і дуже літню історію у відпустку, або переключитись, то дуже раджу саме цю книжку. "Толіки" одразу беруть в теплі обійми літнього сонечка, пахучого с...читати далі →
Ану тільки чесно! Хто, прочитавши назву, подумав: О, так це ж я!? Тоді вам точно треба читати! Ви точно зрозумієте і матимете, що згадати! Книга про дівчину Ірку з Луцька, її дитинство, дорослішання ...читати далі →
Пригоди Ірки та її братів в гостях у бабусі в карпатському селі ?? Бурхливі 1990-ті і 2000-ні. Така вже вийшла енергійна розповідь про дитинство, дорослішання головних героїв та їхню дружбу крізь рок...читати далі →
«Ця мала розбишака Ірка буде жити в мені до самої смерті. Саме вона породжує особливу любов до життя»
Дотепна і така тепла історія про літні канікули, що повертає в дитинство та юність. Від перших дитячих пригод в селі з сіном та кукурудзою до дорослішання та складних внутрішніх змін. Когось затягнула рутина кар’єрного зростання, а хтось став на захист України, хтось став зразковим сім’янином, а хтось досі вчить дівчат-підлітків як стати ідеальними. Що ж тримає їх разом, застиглих в спогадах Толіків?
Кінець 90-х — початок нульових. Головна героїня Ірка, неначе перемотуючи касету олівцем, повертається в час, коли по мобільному розмовляли перші три безкоштовні секунди, слухали молодого Вакарчука та безсмертний хіт «Вона». А ще зачитувалися підлітковими журналами «Cool girl» та «Oops», що ставали першими психологами юних дівчат, а очі виїдав парфумований кокосовий дезодорант «Och». Ви згадаєте як смачно було попоїсти в бабусі, податися з друзями в кукурудзяну мафію і сходити на першу сільську дискотеку. А бешкетні брати завжди будуть поруч і допоможуть полікувати розбите серце чи, можливо, й перетворитися на «ідеальну жінку» – саме таку, якою вони собі її уявляють.
«Толіки. Про тих, хто перемотував касету олівцем» — роман про перипетії дорослішання, юні закоханості, що з роками набули абсолютно інакших відтінків. І слід дитинства, який з нами на все життя — не важливо ким ви стали і як далеко опинилися від місця, де живе ваше дитинство.
Після ситного обіду ми повлягались у «їдальні» кожен на свій рушник, який баба дала для річки. Дмитро знайшов кожному по травинці, звелів взяти травинку в рот і висмоктувати сік. Так, каже, в усіх фільмах роблять: лежать і роздивляються чисте блакитне небо, на якому час від часу вимальовуються білі пухнасті лінії від літаків.
Телефонного зв’язку того часу ніколи не зрозуміє покоління, яке народилось після 2000-х. Якщо в карпатському селі в хаті був телефон, то це вважалась поважна сім’я. А якщо в хаті був телефон, яким можна було подзвонити далі, ніж своїм односельцям, — то була надзвичайно успішна сім’я. Проте весь цей телефонний авторитет тримався на удачі. День телефон працював і ловив міжміський зв’язок, а потім, як піде дощ, тиждень міг просто шуміти, але не дзвонити.
Від першого й аж до останнього слова пісні мурахи бігали по всьому моєму тілу. І так було добре. Навіть краще, як у кукурудзі. Цей кадр залишиться в мої пам’яті назавжди. У ту мить ми були щасливі й могли довірити одне одному життя, бо були впевнені: в будь-який момент сильна братерська рука витягне з прірви.
Нацкешбек
Котолог
