Якось, в пошуках сучасного тексту для аудіювання моїм п'ятиклашкам, я натрапила на уривок про безпілотника, який втратив зв'язок зі своєю людиною, і всіляко намагався віднайти чоловіка з татуюванням птаха на руці

Пам'ятаю, настільки текст мене вразив, а потім ще й моїх учнів припав до вподоби
Кожному з нас захотілося прочитати продовження, адже уривком був саме початок цієї щемкої насправді не дитячої історії

Що ж було далі з літальним апаратом?
Чи знайшов він те, що шукав?
А, можливо, він знайшов навіть більше, ніж розраховував?

Насправді подібні твори важко читати, надто - якщо головними героями є діти
Бо діти і війна - це непоєднуване, нечуване і жахливе

Та попри біль, заперечення, сльози, часом злість і розпач - це тепла, щира, подекуди навіть казкова історія про дружбу хлопчика Устима і безпілотника Ела

Про життя у прифронтових зонах і вимушений переїзд у більш безпечні міста
Про тривалість життя попри обстріли, які вже стали звичними, і про те, як любов, турбота та віра здатні оживити навіть металеве серце дрона

Ця повість - не просто вигадка, а своєрідний лист надії, який дитина могла б надіслати у небо, якщо б мала шанс

Читаючи цю неймовірну історію, не раз затамовуєш подих, усміхаєшся крізь сльози і відчуваєш, що навіть в часи темряви світло знаходиться у найменших жестах; у дружбі, вірності й абрикосовому дереві, яке, попри все, знову розквітло

Цей текст точно залишиться з вами надовго
Як спогад
Як молитва
Як мрія про мирне небо

"Абрикоси зацвітають вночі" - книга, яку хочеться розгорнути знову, щоби пригадати, що навіть серед згарищ ростуть дерева

Що навіть залізо може вчитися любити

Українка, народжена в СРСР

це про мене, а ще про Дзвінку — головну героїню документального роману Ніни Кур'яти, який я прочитала з шаленим захопленням

На жаль, більшість історичного контексту в книзі я застала, ба більше, навіть була безпосереднім учасником згаданих подій Помаранчевої революції

Та попри невтішні спогади і біль усвідомлення того, в яких умовах українці завжди вміли виживати і відстоювати СВОЄ, маючи при цьому власне почуття гідності і чітко виражену ідентичність, історія маленької дівчинки, яка починається в Любашівці, продовжується в Одесі, а закінчується в Києві, мене вразила

На її життя припали події, які, без перебільшення змінювали хід історії світу і нашої країни: початок "перестройки", вибух на ЧАЕС, розпад совка, проголошення Незалежності і запеклі перипетії політичних опонентів на виборах

Вона була свідком несправедливого поводження у школі, коли ти маєш бути така як всі, не виділятися, їсти, те, що дають "з барської руки" в шкільних їдальнях (пригадуєте той жах з плівочками на кип'яченому молоці — хто в темі?), і дивуватися, чому в українській школі вчителі мусять говорити москальською

А потім переїзд до Одеси, яка шокує не менше
Це вороже середовище, де вона селючка, певно, "з западної", бо ж так вміло розмовляє українською

Саме в цей момент на авансцену виходить Бабуся, переїжджаючи до своїх дівчат з села в Одесу, той непохитний тил, що тримає світ Дзвінки вкупі
Вона — як жива пам’ять роду, як берегиня мови, звичаїв, запахів дитинства
Саме з нею пов’язані найсвітліші спогади: теплі літні вечори в селі, смак узвару з яблук, шурхіт газет, якими розпалювалася піч

Бабуся — це не просто персонаж, це символ незламності
Вона не дає Дзвінці забути, хто вона є, ким були її предки, і чому українська мова — не просто засіб спілкування, а глибоко вкорінена частина ідентичності
Її голос — тихий, але твердий
Вона не сварить, вона вчить: бути собою, коли всі довкола хочуть тебе змінити

І саме завдяки цьому ніжному, як колискова, і сильному, як молитва голосу Дзвінка вміє говорити вголос, не зраджуючи себе
Вміє залишатися УКРАЇНКОЮ — попри те, що народжена в СРСР

Направду це дуже хороша книга про глибоко особисте і колективне водночас

ATTRAVERSIAMO

Книга, яку я так вміло оминала

І яка так довго, чи не 5 років поспіль, вперто чекала мене на поличці

А потім, читаючи, ця історія видалася мені поверхневою, а героїня місцями навіть дратувала

Однак існують книги, які треба прочитати лише заради однієї єдиної фрази
Ця фраза або поверне вас у світ, де з вами вже таке траплялося, і ви отримаєте купу інсайтів, або ж переверне ваше світосприйняття і стане початком нової сторінки в житті

Тож коли авторці (читай головній героїні) хотілося вити на місяць, але при цьому вміло ховаючи або ж пригнічуючи свої емоції і стани, вона наважується на крок
Крок, який стає вирішальним
Крок, де вона обирає Себе

Адже сміливість – одна з головних рис тих, кому вдалося отримати краще Життя
Сміливість – те, що обирає Елізабет, і те, що часом — але будьмо відверті — часто! нам так не вистачає

Вона їде в подорож, яка змінює її
Від Італії, де вона дозволяє собі насолоджуватися їжею, до Індії, де вчиться мовчання та гармонії, і, зрештою, до Індонезії, де знаходить баланс між розумом і серцем

Чи стала ця книга для мене одкровенням?
Не зовсім
Чи знайшла я в ній ту саму фразу, яка зачепила?
Так

💔“Щоб піти від болю, недостатньо втекти в іншу країну. Доведеться зазирнути глибше – у себе.”💔

Тож, можливо, ця історія й не стала для мене улюбленою, але вона нагадала про те, що кожен має право шукати себе
І що іноді для цього треба просто зробити крок
Просто мати Сміливість

Якщо ж говорити про екранізацію, то неперевершена Джулія Робертс ідеально підійшла на роль Елізабет
Мальовничі краєвиди країн і харизматичні актори лише додавали фільму атмосфери легкості і невимушеності
Мені сподобалося, хоча, зрозуміло, бачення режисера відрізнялося від оригінального варіанта цієї прекрасної історії

Черкащина... "Земля Богдана і Тараса"...

Так сталося, що я народилася у часи, коли радянський союз ще був не просто спогадом, а реальністю

І хоч народилася я не в місті, а в селі сусідньої з Черкаською області, сповна відчула атмосферу і "настрій" книги

Мої дитинство і юність минули серед неасфальтованих і розбитих доріг, запаху городини та нескінченного відчуття, що "там, у місті" - справжнє життя (мале дурне)

Та читаючи "Район Д", я не раз ловила себе на думці: це не просто історія про один зі спальних районів Черкас — це знайома до болю реальність, яка відлунює в пам’яті всіх, хто зростав у ті часи

Артем Чех пише просто й чесно — так, як говорили наші батьки, сусіди, вчителі

У 17 історій вміщені збірні образи цілих поколінь, і, знаєте, тогочасне життя і побут пояснюють, чому, власне, дехто з нас намагається й досі тягнути його в теперішнє, або ж з вологим поглядом ностальгувати за "ото були часи"!

Я ж ділюся найщемкішими моментами, що запам’яталися в книзі мені найбільше:

▫️ дитяча самотність і дружба "на виживання".

Ці епізоди вразили до глибини: коли діти, кинуті на волю випадку, вчаться жити за своїми правилами. Мені це нагадало, як ми, ще зовсім малі, слухали дорослі розмови через щілини у дверях, щоб бодай трохи зрозуміти, як працює цей світ

▫️ставлення до тих, хто "не такий"

Чех дуже точно передав, як у закритих мікрорайонах і селах інакшість — це мішень

▫️розбиті мрії дорослих

Найбільше болить правда про старше покоління — тих, хто ще мріяв про світле майбутнє, але зрештою опинився в реальності, де їхні прагнення обернулися сірими днями
Ці історії нагадали мені бабусину сусідку, що все життя працювала на фермі, вірячи, що її діти житимуть краще

Для мене "Район Д" - це не просто книга, це дзеркало цілого пласту життя, яке важко забути, але іноді так хочеться!

Ця книга як грім з ясного неба
По-перше, авторка - дуже відома українська ілюстраторка, яка неперевершено вміє оживляти світ дитячої уяви
По-друге, коли смакуєте грушками, будьте обережні з кісточками-насінинками. У вас можуть статися проблеми зі сприйняттям власної особистості
Про що ця історія для мене, дорослої читачки?
Про внутрішніх драконів, яким іноді теж потрібно давати розправлять крила
Це глибока алегорія про стрази, мрії, сприйняття себе й інших, вибудовування правильних орієнтирів у дитинстві та підлітковому віці
Про що ця історія для дітей і підлітків?
Це фентезійний світ драконів, куди потрапляють Тимко з молодшим братиком
Світ, де теж існують драконячі закони, але, направду, вони набагато "людяніші" і справедливіші, ніж у нашому світі людей
Це поєднання неймовірних пригод з детективним сюжетом, який, на щастя, завжди закінчується щасливо
Головний герой потрапляє в світ драконів – і разом із ним ти поринаєш у вихор подій, знайомишся з мудрими, норовливими, а інколи й кумедними драконами. Спершу вони здаються небезпечними, але згодом розкривають свої справжні обличчя – такі ж різні й унікальні, як і люди. Тимко росте разом із ними, навчається бути відважним і приймати себе таким, який він є.
Ця книга – немов ковток свіжого повітря для тих, хто любить добрі й живі історії.
Ця історія залишає слід у серці, змушує мріяти й вірити в дива. Читайте – і нехай ваші внутрішні дракони теж розправлять крила!