"Діти не мають помирати"
червоною ниткою для мене ця фраза пронизала весь геніальний текст Ілларіона Павлюка

Дякуючи освіті на філологічному, я насолоджувалася всіма алюзіями і відсилками

Згадала улюблену давньогрецьку міфологію, твори мистецтва, Біблію, та навіть булгаковщину (грець із ним), Данте, Босха, і, до речі, ще й Вайльда з його "Портретом..." тут знайшла для себе, пригадала сім земних гріхів та кола пекла, назви деяких були чітко вказані у частинах книги

Блукала детективною лінією, і боялася усвідомлювати, хто ж такий Звір

Захоплювалася розкішними Чоловіком у Червоному, Барменом і Черницею

Співпереживала Оксі та Алісі (направду я переконана, що цей текст по-особливому сприймається читачами-батьками)

Дізналася багато нового про 7 пташок (читай душ), а деякими фактами про них взагалі була шокована

Та найбільше я хвилювалася за Надійку, хоча чітко знала, що з нею все буде гаразд

Світ, в якому вона живе, - добрий, як і вона сама, бо саме такий вибір Надійка зробила для себе: я хороша - в хорошому світі

Її любов дитяча, чиста й незаплямована дозволяла вірити у добро, не бачачи найстрашніших речей: несприйняття суспільством, а часто й власними батьками, або ж осудливі погляди чи недоречні й образливі вигуки у спину

Все, що її потрібно було для відновлення гармонії і зосередженні на добрі, - скласти по-особливому пальчики або просто поплескати в долоньки:

Плесь! Плесь! Плесь!

Так просто

І водночас так складно

Дивачка, зануда і буркотуха

моє враження про Брітт-Марі, яке склалося після прочитання "Моя бабуся просить їй вибачити", тому, зрозуміло, що мені конче було потрібно познайомитися з цієї педантичною героїнею

І тут трапилося те, про що попереджають в анотації, - це "сентиментальна історія про те, що життя по-справжньому відкривається тим, хто готовий до змін і має здатність любити"

Бо розчинятися у чоловікові й хатніх справах - то втрачати себе

Бо завжди думати, що про тебе скажуть інші, - то не проживати своє життя

Бо намагатися "заробити" любов матері через виконання домашніх обов'язків - то відчувати себе непотрібною найріднішим

Бо думати, що будь-яку проблему можна подолати, лише використавши мийний засіб, - то жити все життя, тікаючи від себе справжньої

Бо догождати соціальним нормам і жертвувати власними інтересами - то щоразу підлаштовуватися

Ох, як я розуміла головну героїню!
Настільки це була моя історія, лишень трапилася вона зі мною не в 63, а Париж зі мною обов'язково станеться

Та попри все Брітт-Марі вистачає духу почати все з чистого аркуша, віднайти людей, які в неї повірили Людей, в яких повірила вона

Дике відчуття жити своє життя, відчувати його і отримувати задоволення від найдрібніших речей на початку лякало її
Та поступово крига скресала і вона перестала боятися своїх мрій, почуттів і саму себе

Це неймовірна історія про те, що ніколи не пізно Жити

Ніколи не пізно обирати Себе

Осінь – пора моторошних книг, а жовтень й поготів

Якщо ви прочитали на обкладинці, що ця книга про любов, без перебільшення так і є

Любов материнську, яка поза часом і простором, попри і всупереч, безумовна і вічна

Навіть якщо твоє дитя мертве, у твоїй душі тліє вогонь любові, який, можливо, і тримає тебе, зігріваючи у моменти відчаю

Ця книга дуже передбачувана, але навіть здогадуючись, яким буде фінал, її не можна відкласти
Інколи деяким епізодам не ймеш віри, а потім жахаєшся від справжності вчинків найрідніших

Наївності головної героїні часом дивуєшся, а від моторошних подробиць подружнього життя хочеться заплющити очі і не вірити, що, на жаль, такі випадки не поодинокі

Мені дуже подобаються сюжети, в яких є кілька часових ліній, а події відбуваються в дорозі
Саме таким чином авторка будує свою історію, описуючи поїздку Сьюзан Лентіґо до Північної Дакоти
Мета головної героїні - бути присутньою на страті Чудовиська, того, хто 20 років тому вбив її донечку Емі
Та чи дійсно той, хто вбив її дитину, є Чудовиськом?
Можливо, найстрашніше завжди було поруч?

Pro Femina...

Збірка, яка виходить у Львові 1904 року, але теми котрої, як на мене, досі актуальні

Неймовірна мова Франка
Я смакувала нею
Розкішною прозою
Інтелектуальною
Психологічною
Подекуди шокуючою

Тут не буде про ідеальних феміністок, але про жінок з їхніми потребами, проблемами і переконаннями
Кожна з героїнь настільки жива і правдива, що навіть найгіршим із них починаєш співчувати, співпереживати і вболівати за їхню долю
З кожною разом борешся за права, незалежність і місце у чоловічому світі
З кожною відчуваєш несправедливість тогочасного соціуму і рамки, в які були запроторені
Та що найцікавіше - всі ці "жіночі" тексти написав чоловік
І від цього геніальність Франка поза межами усвідомлення
Настільки глибоко осягнути жінку, певно, й досі нікому не вдалося
Принаймні в українській літературі

Читайте!
і
Насолоджуйтеся!

"... все залежить не лише від удачі. Треба мати не тільки удачу, але й бути падлюкою."

Власне, такою у моєму сприйнятті постає головна героїня цього роману
Не гребуючи долями людей, вона чітко знала, чого прагнула, і невпинно долала шлях до поставлених цілей

Життя в кіноіндустрії вимагає своїх ролей, тому ви знайдете в цій історії все, про що й так здогадуєтеся

Буде багато інтриг, бруду, брехні та зрад, розчарувань і злетів, щирої дружби, кохання і, звісно ж, чоловіків

Мені сподобалося наявність двох сюжетних ліній: життя репортерки Монік Ґрант, яке зазнає кардинальних змін після інтерв'ю з Евелін, та саме життя респондентки, подробиці якого ми дізнаємося через її спогади

Шокуючий фінал витягує цю історію, принаймні для мене, позаяк суцільні метання від безлічі чоловіків до коханої (ой, тут спойлер) заважало зрозуміти глибину самої Евелін

Забагато зовнішнього і зовнішності

До речі, акценти на вроді героїні тут занадто часто зустрічаються, тому й з її внутрішнім світом трохи не склалося

Однозначно я не той читач, котрого шукала ця книга, проте на один раз цілком може бути