Танці з кістками

Давно шукаєте, шо б його такого почитати, щоб почали снитися жахи? У мене є чудовий претендент!

Представляю вашій увазі медичний трилер від українського автора. Живі діалоги і мова, напрочуд реалістичні картини того, як людина покроково відмовляється від своїх принципів, чудовий гумор – від глибоко чорного до згадок мему з білявкою, яку оточують темношкірі парубки. Ну а як ще жартувати патологоанатому? ☠️

Історія затягує в себе, ніби мед муху. Семʼянківу вдалося в форматі оповіді від третьої особи змусити співпереживати бухаючому лікарю, що живе на Виноградарі і коїть жорстокості одна за одною. Це така помірна похмура оповідь, розмазана по тексту «огида», психопатія, що сприймається природно.

Я обожнюю таких героїв, як Северин Доник, – щось від Жан-Батиста Гренуя з роману Зюскінда, щось від Джо Голдберга із серіалу «You», щось від Ганнібала Лектера, створеного Томасом Гаррісом. Соціопат із вимкненим тумблером співчуття до інших і викривлено сформованою совістю. При цьому Доник містить в собі цю суміш з менталітетом українського сорокарічного невдахи, який в молодості явно фанатів по «Бумеру», має жінку-манікюрницю і любить пожалітися на своє життя. Це чоловік, якого цілком можна уявити в Київському метро, еге ж? 😉

Кілька цитат:

🖇 «Перший робочий день після відпустки – це один з найменш гуманних різновидів катування, нарівні з колесуванням або китайською «смертю від тисячі порізів».

🖇 «Надворі панувала спека. Рятувало лише те, що вітер цього дня дув у бік сміттєспалювального заводу, а не від нього».

🖇 «Абсолютне нерозуміння викликали хіба що дитячі майданчики, цілковито зведені з бетону, каменю і кольорової плитки. Хоча, якщо чада батькам набридали, а здавати в дитячий будинок здавалось несолідно, саме тут можна було позбутися спиногризів природнім шляхом».

Тепер усі книги Семʼянківа потраплятимуть прямо до мене у замовлення – я з ним зловила метч. Страшенно сподобалась книга і вся та відраза, яку я відчувала, читаючи.

Ця книжка - це історія патологоанатома Северина. Головний герой отримує мізерну зарплатню, незадоволений власною рутиною, та одного дня йому випадає шанс заробити набагато кращі кошти, очевидно, не зовсім легальним шляхом. Історія про те, як кожен наш вибір впливає на розвиток життя і які наслідки має. Загалом, книжка написана дуже простою мовою, легко читається і має динамічний, захопливий сюжет. Не дивлячись на простоту мови автора, "Танці з кістками" має неабияку мораль та добре розкриває сутність людини як такої.

Вау! Вау! Вау!
Це якраз той випадок, коли сюжет підкріплений стилістично, а герой такий, що й у метро з ним перетнутися не хочеться.

Патологоанатом Северин Доник — невдаха. Таким він сам собі здається, і так про нього думають знайомі. Перший шлюб розвалився, на роботі рутина, за яку ще й платять мінімально. Але якось йому пропонують незаконну оборудку зі збору біоматеріалу у померлих. Він довго на неї не зважується, але зовсім не через совість і порядність, а швидше через страх.

Але коли страх залишитися невдахою пересилює страх відповідальності, то починається довгий, але швидкий шлях Доника до самого дна людяності.
Окрім сюжету, від якого годі відірватися, мені ще й дуже сподобалося, як це зроблено стилістично. Бо наскільки темними є справи Северина і його душа, настільки чорним він бачить і світ. І моє улюблене порівняння з цієї книги про метро, як темні й брудні нутрощі міста.

Так, тут багато брудних і відверто неприємних сцен. Але це, як і в Ганнібалі Лекторі, тільки додає атмосфери книзі.