іноді трапляються історії, які читаєш не очима, а серцем. у мене саме такий досвід з книгами Крістін Генни, які буквально кожна западають у серденько 💖

"Провулок" не став виключенням, адже це про дружбу, що проходить випробування часом, помилками та втратами. про любов у всіх її проявах – дружню, романтичну, материнську. про мрії, які збуваються та ламають життя. і про болісне прийняття того, що нічого не триває вічно.

головні героїні – Таллі та Кейт – зустрічаються ще підлітками. Таллі – харизматична й амбітна, хоче вирватися з тіні самотнього дитинства й підкорити світ. Кейт – тиха, розсудлива, для неї важливіші сім'я, затишок і стабільність. вони зовсім різні, але стають нерозлучними, не дарма ж кажуть, що протилежності притягуються. разом дівчата проходять через юність, студентські роки, перше кохання, кар’єру, шлюб і материнство. і хоча їхня дружба переживає випробування, здається, що вона - дійсно назавжди.

мені завжди подобається, як Генна створює персонажів - об'ємних, абсолютно не картонних і дуже-дуже живих. і Кейт, і Таллі не ідеальні, кожна з них протягом книги бісили мене по-своєму: Кейт тим, як часом сліпо слідувала за захопленнями Таллі, забуваючи, чого хоче насправді, а Таллі в свою чергу моментами не бачила нічого, окрім власних бажань, потреб і мрій. мабуть, Таллі бісила мене трохи більше [мамцю, ну яка ж вона егоцентрична, завжди ставить себе на перше місце, і що найбільше дратує — ніколи не визнає своєї провини! навіть коли явно винна! навіть коли робить боляче!], хотілося її стукнути, а Кейт стукнути за те, що вічно мовчки пробачає. але тим ці героїні і привабливі - вони справжні кожна зі своїми недоліками, зі своїми тарганами. і їх дружба сповнена таких справжніх реалістичних деталей - буває ніжною, буває жорстокою, інколи виснажливою, але завжди важливою.

звичайно, як і в інших книгах, Генна зачепила безліч важливих тем: самотність у дитинстві, вплив родини на вибір майбутнього, ціна кар’єри для жінки, страх бути не такою, як хочуть інші. але найпотужніша тема, якій навіть дісталася окрема післямова – це, безперечно, боротьба з запальним раком молочної залози. зізнаюся, я нічого не знала про цю хворобу, тож авторка тут не тільки розповіла щемливу драматичну історію, а й нагадала нам хоч іноді згадувати і піклуватися про себе.

власне, це одна з тих історій, що змушують подивитися на життя під іншим кутом. після неї хочеться обійняти тих, кого любиш, або зателефонувати і просто сказати, яка дорога тобі ця людина, бо

🗨️"Коли життя добігає кінця, то значення має лише любов і родина. Все інше - дрібниці" 💔❤️‍🩹

магія, інтриги і... чоловік у біді ✨

мабуть всім вже набридли історії, де бідна прекрасна панна замкнена у вежі неприступного замку, звідки її треба врятувати доблесному і неможливо гарячому лицареві? так от, це зовсім інша сторі. у "Пісні" усе трохи не за правилами: головна героїня не беззахисна дівчина, а ходяча загроза, яка одним голосом може знищити людину. і це не метафора. лицар же не могутній воїн і не маг, а хлопець, який потрапив у пастку влади вітчима.

уявімо світ, де магія існує, але не всюди, а лише серед обраних родин. Басети — одна з таких. три сестри, кожна зі своїм даром, які живуть у розкоші, але водночас виконують брудну роботу для королівства. мені, до речі, дуже зайшла ідея авторки обіграти тему муз, адже кожна сестра має магічну здібність, що йде з певного таланту - музики, співу чи танцю.

власне, Ларкира, головна героїня, має силу, пов’язану саме з голосом: вона може змушувати людей виконувати її волю, а якщо потрібно — голосом просто їх знищити 🎶 [можна нам парочку таких Ларкир у лави ЗСУ? 😏]. її головне завдання - увійти в довіру до антагоніста і дізнатися про незаконні оборудки з магією, тож, щоб потрапити до замку герцога, Ларкирі випадає зіграти роль його нареченої.

тут на обрії з'являється пасинок герцога - Дарій, який в нашому випадку стає чоловіком у біді 🏰 саме його мати з невідомих хлопцю причин помираючи передала титул не синові, а чоловіку, хоча сина любила безмежно. чому так? чому діючий герцог вичавлює всі соки зі своїх земель, своїх людей і свого пасинка? чи має цей злодій свою історію?

власне, мене спочатку дуже зацікавив цей гачок з детективною лінією. головна героїня, маючи завдання від Короля Злодіїв, прикидається пустоголовою леді, має винюхати всі таємні справи герцога. і в цьому їй має допомогти "Ватсон" - Дарій, з яким за всіма законами жанру станеться палка любовна пригода. і якщо романтика мене мало цікавила, то хоча б цікаве розслідування мені мали б забезпечити. але не сталося 🤷‍♀️ я все чекала, коли ж дівчина знайде хоч щось, коли розмотає клубок таємниць двору Лакландського, але таємнички крутилися лиша навколо шаленої неприязні герцога до пасинка. "дайте мені щось глобальніше", - хотілося кричати мені, проте я не отримала того, чого так сильно жадала.

що ж до антагоніста, то на початку книги його також змалювали доволі серйозним супротивником і для Короля Злодіїв, і для Ларкири. проте що ми отримали? певну карикатуру, образ злодія без якоїсь мети, передісторії чи глибини. можливо тому фінал не викликав емоцій, а розв'язка історії герцога змусила поставити лише єдине питання "і це все?".

мені не вистачило детективного елементу, динаміки, напруги і емоцій, хотілося антагоніста з більш масштабними планами і менш дріб'язковим мисленням. натомість сподобалися сестри, їх стосунки, як вони підтримували і підколювали одна одну 💖 чомусь мені здається, що книга про наступну сестру має бути трошки гостріша на сюжет, бо середня сестра має талант до запального танцю і це має бути дійсно полум'яно! 🔥 [а можливо це просто мої мрії].

загалом, мені подобається цей світ, тож повернуся до нього навіть попри те, що перша книга не зачепила моє книжкове сердечко.

1. вибери Фонте.
2. не вбий його.
3. посилюй його магію, щоб врятувати всіх і все на Саверіо, - або помреш першою.

саме таке завдання стоїть перед головною героїнею "Безжальних благословень" - фентезійного дебюту в жанрі янг-едалт від американської письменниці.

у центрі історії — Алесса, обрана, яка має силу врятувати свій острів, але її особистий дар смертельно небезпечний, адже кожен, кого вона торкається, гине. в цьому і полягає її проблема, адже врятувати свій острів від демонів вона може, лише підсиливши своїм дотиком обранця - Фонте з особливою магічною силою (яка дещо нагадує відголоски старих-добрих Людей-Х).

власне, смертельний дотик (тут не можу не згадати Роуг з тих же Людей-Х) ставить Алессу у досить вразливе становище... що ж вона за Фінестра така, якщо не може виконати своє єдине призначення і замість підсилити обранця - вбиває його?

саме в образі Алесси авторка розкриває теми самотності, відповідальності, тиску очікувань та пошуку підтримки. однією з ключових тем книги є пошук довіри і надії на тлі постійного страху зради. цією краплею надії для Алесса стає загадковий розбійник Данте, що погоджується стати її тілоохоронцем, проте, як виявиться далі, його темне минуле ще додасть Алессі проблем.

загалом книга за всіма законами жанру наповнена постійною небезпекою, наявний суспільний і релігійний конфлікти: священник інтригує, віруючі сліпо вірять. народ кидає то на бік падре, то на бік обраної (такий собі класік середньовіччя 😅). до речі, маю сказати, що образ життя Фінестри і суспільні очікування нагадали мені про іншу схожу обрану - Маківку з ІКІП. щось у цьому є.

енівей. цікаво, що роман має середземноморський шарм із нотками італійських та середньовічних європейських мотивів. це відображено в іменах персонажів, як-от Алесса Паладіно і Данте, а також у назвах, що нагадують регіони Італії. авторка класно поєднала елементи фентезі з відчуттям автентичної історичної культури, що додало світові приємного італійського присмаку. а ще мені дуже сподобався ключовий символ у книзі - лимонне дерево 🍋 лимони взагалі мають глибоке символічне значення, уособлюють надію, життя та оновлення. це дерево з'являється як символ захисту і процвітання, що часто зустрічається в італійській культурі, і тут його саджають біля домівок також на знак захисту. словом, дуже класна деталька.

протягом сюжету Алесса, незважаючи на свою силу, змушена боротися з власними страхами, а Данте, зазнавши багацько труднощів у житті, поступово відкривається дівчині. їхні стосунки традиційно еволюціонують з холодних і напружених до взаємопідтримки і, як всі здогадалися, пристрасті і кохання. чи повірила я цій парі? ну... варто все ж нагадати, що це янг-едалт, а я вже сильно переросла перше кохання, тож зазвичай [як і в цьому випадку] прогортую діалоги між персонажами, якщо вони не мають стосунку до основного сюжету. тут такі діалоги, безперечно, були, але куди ж без них /закочує очі/

загалом мені сподобався задум. є питання до логіки світу і світоустрою як такого [але я вже звикла, що авторки роментезі залишають багато сірих плям у своїх світах]. чи буду читати продовження - подивимося. поки не можу сказати, що історія запала в сердечко. проте не можу не відмітити красу видання - дійсно рівень фейрілуту 😍

таємничий острів, духи, музика, шотландські вайби. я це люблю! 🌳🌂🧣

"зачарована річка" ребекки росс переносить читача на острів Каданс, де магія, стародавній фольклор та сімейні драми переплітаються в доволі цікаву історію. в основі сюжету лежить конфлікт між двома ворогуючими кланами сходу і заходу та загадка зникнення дівчат на східному узбережжі.

Джек - бард з клану Тамерлен (східняки), повертається на острів після багаторічної відсутності, щоб за допомогою музики поспілкуватися з духами і розв'язати таємницю зникнення дівчат. як на мене, цей герой прекрасно відображає конфлікт між минулим і теперішнім, адже він постійно розривається між вибором - розірвати всі зв'язки з кланом, що колись зробив його вигнанцем, або навпаки - служити їх бардом і віднайти своє коріння.

Адера - спадкоємиця титулу лерда, на відміну від Джека, відчуває тягар відповідальності перед своїм народом. колись вони з Джеком суперничали, але тепер вона розуміє, що саме з його допомогою можна дізнатися, що сталося зі зниклими дівчатами. власне, через цю свою відповідальність дівчина здатна на великі жертви, тільки б клан процвітав.

якщо ви не фанат складного фентезі, але любите вітряну і туманну атмосферу, шотландські кілти і рудих бравих шотландців - це історія саме для вас. тут проста магія, нескладна світобудова, але піднімаються важливі питання: відповідальність перед своїм народом, повернення додому через обов'язок і необхідність змінювати традиції, щоб вирішити старі конфлікти.

щодо романтичних ліній, то тут їх декілька і, до речі, лінія Джек-Адера мене не дуже вразила. здається, що ці стосунки відходять на другий план перед складністю внутрішніх переживань обох героїв, зокрема Адери. троп "від ворогів до коханців" мені здався не зовсім переконливим, адже Джеку і Адері насправді дуже далеко до істиних ворогів. для мене вони більше "ті, хто колись не ладнав".

а от хто дійсно потрапив у саме сердечко, так це місцева цілителька Сидра і двоюрідний брат Адери Торін. їхні стосунки побудовані на взаємоповазі та глибокому розумінні одне одного. вони є втіленням стійкості та тепла в цьому холодному, повному загадок світі. саме через їх стосунки показано, як справжнє кохання здатне витримати будь-які випробування 🧡🔥 мені здається, що ці персонажі в якомусь сенсі були головними в цій книзі, у всякому випадку я акцентувала свою увагу саме на них і їх історії.

загалом атмосфера книги сповнена меланхолії та таємничості, вона пронизана стародавньою силою природи та її духів. "зачарована річка" вимагає, щоб кожну сторінку смакували повільно, мов тепле вино в холодну осінню ніч. проблеми втрати, пошуків себе, внутрішніх та зовнішніх конфліктів, а також таємниць, що повільно відкриваються перед героями, роблять цю історію багатошаровою і глибокою. не треба забувати, що тут буде наявна детективна лінія, тож і малееенький відсоток напруги присутній.

до речі, таємниця назви книги відкриться ближче до фіналу і це буде доволі несподівано. що ж я загалом думаю про книгу? не люблю виставляти оцінки і зірочки, але фінал нагадав мені чи то індійські фільми, чи то санта-барбару (тому всього 8 зірок). Адера з Джеком ту мач драма квін, але продовження почитати цікаво заради Брекканців (західний клан), тож другу читати таки буду 👍

🍂 ця книга була в моєму осінньому списку на читання і саме для осені підійшла якнайкраще завдяки своїй трошки похмурій атмосфері з присмаком містики.

це багатошарова історія про силу жіночності та спротив утискам, який охоплює кілька поколінь. кожна з головних героїнь — Кейт, Вайолет та Альта — стикається з викликами, притаманними їхнім епохам, і розкриває важливі соціальні проблеми.

🔸Кейт [представниця сучасності] тікає від аб'юзивного чоловіка, залишаючи позаду життя, в якому постійно відчувала загрозу.

🔸Вайолет — героїня, яка стикається з суворими соціальними обмеженнями, особливо в питанні гендерних ролей середини ХХ століття.

🔸Альта [представниця XVII століття] живе у часи, коли жінок із нестандартною поведінкою часто вважали відьмами.

всі три героїні кожна в своєму часовому проміжку змушені протистояти оточенню, щоб зберегти свою сутність і гідність. власне, це книжка про втечу від обмежень, страхів і стереотипів, а також про віднайдення зв'язку з природою та самим собою.

оповідь не дуже спішна, але панорама різних епох завдяки історіям цих трьох героїнь змальована доволі яскраво і повно. хто ці три жінки одна одній? цікаво було разом з Вайолет і Кейт досліджувати їх коріння, та й легка атмосфера містики додавала відповідного настрою.

тут буде багато тиші англійських полів, напівзабутих маєтків, присипаних пилом старих меблів і фотокарток, а також легких сімейних таємниць. це не чистий роман про відьомство, але його дрібка в сюжеті присутня.

на жаль, не можу сказати, що книга мене дуже захопила попри важливі соціальні теми і приємну осінню атмосферу. я непогано провела з нею час, але чогось мені постійно не вистачало і досі не можу сказати, чого саме. я не відчула, що занурююся в історію з головою, а коли відкладала книгу, не знаходила в собі пекучого бажання скоріше повернутися і дізнатися, що ж буде далі. це було рівне читання, коли ти розумом усвідомлюєш важливість тем, але серце твоє залишається байдужим.

чи шкодую я витраченого часу на книгу? ні. вона по-своєму прекрасна, але особисто в мене з нею не стався тотальний метч. це не означає, що не станеться у вас, тож варто просто самим познайомитися з цією історією і вирішити для себе.