Loading...

Хлібне перемирʼя

RDT оцінка
9.5
2
Ваша оцінка
відгуків
2
В наявності
250 грн
0 грн
Рекомендована роздрібна ціна
250 грн
1
Про книжку
Код товару
105990
Видавництво
Рік видання
Палітурка
Тверда
Палітурка
Суперобкладинка
Ілюстрації
Папір
Мова
Українська
Кількість сторінок
128
Формат (мм)
210 x 150 x 10
Вага
0.262
ISBN
978-617-8024-22-2
Опис

Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому? 

Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.

Враження читачів
RDT оцінка
9.5
2
Ваша оцінка
відгуків
2
10
29.01.2024
Мені важко говорити про "Хлібне перемир'я" як про текст.
Я бачу його і чую. Я уявно споглядаю його зі свого місця в партері.

Тут усе напрошується бути зіграним, промовленим, висказаним, освітленим:
розбомблений міст, посівне поле, рушниця в шафі, пиво в теплому холодильнику, хутряна шуба в серпні, шафа з безладним шматтям, темна кімната, в якій відбувається все і нічого водночас. І трагікомізм - сльози й сміх тут такі ж символічні та грайливі, як і матеріальні образи твору.

То про що ж п'єса?
А п'єса, власне, про втрату довіри, відчуття приналежності та спорідненості, про безмовну прірву, що виникає між людьми раніше одної вулиці та країни, одної віри, мови та спільного дитинства в умовах непроголошеної війни. І про це Жадан говорить неприховано, часто повторючи ключову ідею контрапунктами:
"Слова першими скінчились. Зламалось усе, всі говорять по-своєму, ніхто нікого не чує, ніхто нікого не розуміє"
Експерт
9
20.04.2024
Ну, пробачте мені, але я не люблю читати про події 2014. Просто це така важка тема, яку ми пережили на власній шкурі. А ось п'єси я люблю. Хоча на цю до театру не пішла.б.

Я розумію, що увесь світ театр. Але події 2014 на нашому сході нагадують мені театр абсурду. А це усе-таки не моє.

Антон і Толік - два рідні брати, у яких тільки-но померла мати. А її поховання становить велику проблему, бо міст до центру міста знищений.

Усі ці люди, що залишилися (брати, сусіди, жінки- церковниці), кожен має свої секрети, кожен не довіряє нікому, бо всюди чатують вороги і смерть.

Оголошено хлібне перемир'я, але хліб горить, як і техніка, що мала б його збирати.

Куди їм йти, цим людям? Для чого? І хто в усьому винний?

"Антон. Та ну шо ти, Тох. Ну, вони ж влада, їх народ обрав. Демократичне волевиявлення.
Толік. Про волевиявлення я тобі скажу. Я б їм вобщє не давав голосувати. Вони ж так вибирають, наче вибирають не для себе, а для сусіда."

Якщо ви спитаєте, чого на фото пиво? То, як на мене, у цій п'єсі пиво, що стоїть у холодильнику (хоча він і не працює, бо світла немає, як немає води і усього іншого), останній дотик до цивілізації.

Страшно. І тепер такі обставини намагаються впровадити по всій країні. І чогось не своїй, а нашій.
Ви переглядали