Мені здавалося, що я все це вже бачила. Хоча стоп. Я ж бачила. Може не так зблизька і не так детально, але і "хлібне перемир'я" і безліч псевдо-режимів тиші як протягом 2014, так і після я пам'ятаю....читати далі →
Мені важко говорити про "Хлібне перемир'я" як про текст. Я бачу його і чую. Я уявно споглядаю його зі свого місця в партері. Тут усе напрошується бути зіграним, промовленим, висказаним, освітленим: р...читати далі →
Ну, пробачте мені, але я не люблю читати про події 2014. Просто це така важка тема, яку ми пережили на власній шкурі. А ось п'єси я люблю. Хоча на цю до театру не пішла.б. Я розумію, що увесь світ т...читати далі →
Що робити, коли не довіряєш навіть найближчим рідним? Як вибиратися з пастки, до якої сам себе загнав? Кому можна розповісти про найважливіше, якщо мову зламано, а вміння слухати й розуміти залишилося в довоєнному минулому?
Події п’єси «Хлібне перемир’я» відбуваються влітку 2014 року. Історія однієї смерті поступово перетворюється на історію цілого покоління, на історію стосунків між дітьми та батьками, на історію зради й недовіри, сповнену комічних слів і трагічних сенсів, поєднувати які так досконало вміє Сергій Жадан. Війна триває, і жодне перемир’я не здатне загоїти завданих ран: вони й далі нитимуть, назавжди змінюючи життя людей, які зовсім не збиралися воювати.
Нацкешбек
Котолог
