Покинь, якщо кохаєш

"Не існує такого поняття, як погані люди. Усі ми просто люди, що інколи скоюють погані вчинки."

Мені подобаються книги Гувер, якісь більше, якісь менше, але кожна з них мені відгукується, ця історія особлива для авторки і вона стала особливою для мене.

Лілі в дитинстві жила в родині, де жінка зазнавала насильства від свого чоловіка. Дівчина зненавиділа свого батька, але не лише за свою маму, а й за те, як він повівся з її другом-безхатьком Атласом.
Чи повпливало пережите в дитинстві на Лілі? Чи пробачила вона батьку його поведінку, а матері її бездіяльність?
Історія, яка починається як цікаве знайомство, а потім виливається в разючу драму не для однієї людини і, навіть, не для двох...
Випадкові зустрічі для Лілі завжди значимі, я б сказала, доленосні.
На старті книги я не розуміла, чому вона аж так упадає за Атласом, мені дуже подобався Райлі, але якби не було того "але", то це була б не Гувер 🤭

Дуже промовиста назва книги англійською, яка фактично пояснює фінал, до якого прийшли герої історії.
Продовження, яке авторка створила "на запит" читачів я читати не планую і це, певно, буде єдина книга, яку я точно не читатиму, адже історія отримала своє завершення і не потребувала продовження.

Ну, і з цією книгою я зрозуміла, що вона мені дуже подобається, але розповісти про неї без спойлерів важко, мабуть саме тому, що вона мені так зайшла.

Лілі і Райлі, таке палке кохання… Однак Райлі має неконтрольований гнів, чим перетворювався на тирана😢. Лілі досить довго все це терпить, однак у її житті є лише 2 варіанти: рятувати життя й покинути Райлі, чи померти, але мати повноцінну сімʼю.

Книга про насилля в сімʼї, про те як діти, які зростають в таких сімʼях - стають в своєму шлюбі такими ж жертвами.

Роман викликав у мене біль і посмішку, читаючи книгу я спостерігала як красиве кохання, переростало в жахіття і я дуже захоплююся головною героїнею🫶🏻 Чому? А ви почитайте❤️

Авторка змусила відчувати мене цілу купу різних емоцій: від радості до суму; від любові до ненависті; від щирого захвату до болю.
⠀
Головну героїню звати Лілі. Вона зустрічає чоловіка, з яким починає стосунки. Все ніби добре, та часом йому не завжди вдається контролювати свої емоції й це вже не добре. Мати Лілі жила з чоловіком, який її бив. Тож із самого дитинства Лілі знає, якими її стосунки точно не будуть. Але чи це легко зробити, коли ти кохаєш людину?
⠀
Для основи книги авторка використала історію з власного життя, бо її мама також мала стосунки, в яких потерпала від домашнього насилля.
⠀
Книга написана від першого обличчя. Попри важку тему, яку тут порушено, історія дуже легка в плані тексту й справді захопливо написана. Сюжет постійно розвивається і на читачів чекають нові й нові сюжетні повороти.
⠀
Водночас поряд із розгортанням теперішніх подій авторка змальовує і минуле Лілі. Робить вона це шляхом щоденників, оформлених у вигляді листів, які й писала сама Лілі, де вона розповідає і про життя з батьком-абʼюзером і про свої підліткові стосунки з інших хлопцем - безхатьком Атласом, якому вона допомогла і в якого закохалася в юності. Власне він зʼявиться і в дорослу її житті. І ось ці всі збіги якраз і видалися мені трохи награними й дивними - було нереалістично.
⠀
Загалом мені сподобалось, як авторка все розписала, як вона через дії та емоції героїв порушила тему насилля. Негативним персонажем у книзі виступає Райлі. Він неоднозначний: то турботливий, то агресивний. Тож я могла зрозуміти, чому Лілі було важко ухвалювати ті чи ті рішення щодо нього. Кохання часом справді засліплює і нам хочеться дати людині ще один шанс.
⠀
Загалом книга мені сподобалась. Це було цікаво читати, водночас книга не з простих, а для подумати. Хоча й були свої нюанси: випадковості, в які важко повірити, мало Атласа, щоб зрозуміти, який він дорослий чоловік тощо.