Тріп в дитинство

Не розумію прям негативних відгуків деяких користувачів. Це просто затишна легенька книга на декілька вечорів. Персонажі дійсно не мають прям повноцінного розкриття автором, як деякі хотіли б, але в цьому і легкість, бути тут і зараз, в цьому старому бабусиному будиночку, не думаючи про глибину. Другорядні персонажі не розкриваються, передаються просто нейтрально або трохи специфічно суто через призму сприйняття їх головними героїнями, без філософії. Мені було легко, затишно і приємно знайомо, атмосфера книги мені відчулась навіть попри свою простоту. Можливо ця книга більше написана жінкою для жінок, без зайвої думки. Між класичною та важчою літературою приємно поринути в цю просту приємну книгу. Для відпочинку розуму та душі рекомендую🤍

Якщо коротко — я люблю роботи Стаськи Падалки :) Мені подобається, що її книжки завжди інформативні, але не перевантажені. Тобто у тебе дійсно буквально є під рукою те, що можна використати тут і зараз. Навіть і не знаю що додати, бо це просто Стаська Падалка і її досвід, талант та навички. Клас

З квітня придбала цю книгу, і ось нарешті прочитала. Ізольований готель у швейцарських Альпах, хуртовина, що відрізає всіх від світу, атмосфера "Санаторію" густо насичена холодом і тривогою, наче саме повітря тут несе в собі минуле місця - колишнього туберкульозного шпиталю. Початок повільний, розтягнутий, місцями навіть втомлює. Елін - колишня детективка, яка приїздить зі своїм хлопцем на заручини брата Айзека, але натомість отримує особисту зустріч зі своїми страхами, травмами й убивцею. Мені подобалося, як вона бореться зі своєю тривогою, але водночас дратувала її вразливість. Їхні стосунки з Віллом радше викликали в мене роздратування й емоційну втому, ніж захоплювали. Було відчуття, що вони весь час ходять по колу - між образами, недомовками й холодом, який авторка, мабуть, навмисно залишила між ними. Вілл постійно здавався мені невпевненим у собі й у своїх почуттях. Його підтримка Елін була якась половинчаста, мов людина, що стоїть у дверях і ніяк не вирішить: зайти чи вийти. І, можливо, саме тому їхня динаміка наприкінці історії не викликає того тепла ... Сюжетна лінія побудована на двох рівнях: зовнішнє розслідування зникнення та внутрішня боротьба героїні з травмами, що не дають їй спокою. Психологічна складова прописана глибше, ніж детективна. Темп трилеру не завжди стабільний: перша половина рухається повільно, авторка довго створює атмосферу та вводить персонажів, і лише з другої половини сюжет починає нарощувати оберти. Усі розрізнені нитки, якими авторка майстерно плела інтригу, починають сходитися в єдину канву. Те, що здавалося випадковими деталями - виявляється продуманими фрагментами пазла, кожен персонаж викликає підозру, кожна репліка має друге дно, а тіні минулого раптом виходять на світло. Фінал не бездоганний: частково передбачуваний, але водночас не позбавлений напруги. Мені сподобалось.

Приквел до оригінальної трилогії "Голодні ігри", події якого відбуваються через 40 років після "Балади про співочих пташок" і за 24 роки до історії Катніс. Геймітч переможе, факт. Але. Чому він став таким, яким ми бачили його з Катніс і Пітою. Що могло статися з переможцем 50-х Голодних ігор, що подальше життя єдиною його втіхою став алкоголь. Це історія про страх, дружбу, відданість, сміливість, жертовність, відвагу, любов... на тлі безжального, жорстокого Капітолію. Ця книга страшна. Вона підіймає на поверхню всю людську сутність. Цікаво, що Плутарх, побачивши як Геймітч раз за разом кидає своєрідний виклик Капітолію, саме в ньому бачить того, за допомогою кого можна повалити владу (при тому, що сміливців вистачає, всі дистрикти, крім профі, об'єднуються). Але план Плутарха зазнає невдачі. І в кінці він говорить пророчі слова - що значить ще прийде час і потрібна людина, якій вдасться. Прочитавши книгу до кінця, не виникає сумнівів, що найстрашніша і найтрагічніша доля випала саме Геймітчу. Ні розум, ні винахідливість, ні сміливість - не врятували його від повного спустошення. Тому прочитати дуже раджу. Поки немає екранізації, ви маєте нагоду познайомитися з першоджерелом, дізнатися всі деталі, яких точно не покажуть у фільмі.

підібгав зіщулився шарпнув кавкнуло натужив рвонувся Переклад просто жахливий, неймовірна кількість діалектизмів, яка руйнує атмосферу. Літературна українська не просто так називається літературною. Саме видання норм

Неймовірна історія про скривджених життям людей. Під час прочитання викликала дуже багато емоцій та переживань. Мені дуже сподобалась книга.

Мені сподобалася ця книга, вона дає поверхневе розуміння теми та дає поштовх до пошуку ще більшої кількості інформації. Моя особиста любов і повага до приміток, вони прекрасні🙌