Я цю книгу не читала, я її прожила! Близька, рідна, тепла, в деяких моментах смішна, а в деяких трагічна… Якщо у вашій сімʼї багато поколінь жінок - ви побачите тут себе.

Коли минуле тісно переплітається із теперішнім. Після смерті старої власниці маєтку Ешбі-гаус, всі її статки переходять її прийомному сину. Той - із простих, невибагливих людей, і не має бажання керувати тим, на що претендують інші кровні родичі матері. Ці родичі досі проживають в маєтку та створюють там свою власну атмосферу, ворожу до Кема. Отримавши листи від рідні, що він має приїхати та налагодити якісь справи в Ешбі-гаусі, Кем бере із собою свою кохану Джулс та вирушає до місця, де пройшло його дитинство під жорсткою опікою матері. Розповідь ведеться від імені померлої Рубі (у вигляді листів), від імені її сина Кема та Джулс. Гарно написана книга, цікаво читати про минуле жінки, яка твердою рукою керувала величезними статками та її особисте життя (4 шлюби із трагічним закінченням). Також цікаво знайомитись із головним героєм та слідкувати за подіями в маєтку під його поглядом. Книга читається легко, швидко та до останнього зберігається інтрига.

Вбивча історія, в прямому значенні цих слів. Безмежне кохання, яке відчувають обидва підлітки, переростає в небезпечну авантюру. Перші 60 сторінок книги я практично не розуміла та думала, чи варто продовжувати далі. Том, одержимий Дейзі та його дивнуватий друг. Сідні, дівчина 30+, бігає по хлопцям в пошуках свого коханого, аби виправдати сподівання своєї мами та вже думати про онуків для неї. Добре, що не кинула, а пішла далі, бо історія закручується із неймовірною швидкістю та вибухає неочікуваною та шокуючою кінцівкою. Історія ведеться від двох осіб - Тома (раніше) у віці підлітка, учня старої школи; та Сідні, дорослої жінки, яка знайомиться із Томом зараз. Щоб зрозуміти із чим прийдеться зіштовхнутися головній героїні, треба зрозуміти звідки "ростуть" ноги всім дивацтвам її нового бойфренда. Книга цікава, спочатку події розвиваються повільно, потім - з'являється динаміка. Історія дуже насичена подіями та злочинами. Подача авторки - легка, як завжди, тому книга читається швидко.

Точно не та книга, яку б радила читати комусь. Як і не могла б сказати, що вона прочиталась на одному подиху чи заманила своїм сюжетом. Але, що точно можу сказати, ця книга однозначно змінила щось всередині мене і сказати що конкретно не можу, скільки б над тим не думала. Щодо Ребекки, єдине за що я можу її засуджувати це ставлення до дитини (хоча насправді, найкраще, що могла вона зробила і це не обтяжувати дитину своєю присутністю, бо враховуючи обставини, краще вже щоб та мама взагалі займалась своїми справами, чим грала в велику, безкорисливу любов, якої по суті немає) З приводу її поведінки та безпринципності особисто в мене питань немає, типічна хижачка, яка в першу чергу думає за себе і своє щастя і здавалось би і що тут не так? Але почитавши безліч відгуків на книгу була здивована на скільки багато хейту в сторону Ребекки, в той час як Емілію розуміють, жаліють і тд. Емілія для мене навпаки негативного взірця персонаж, нікому непотрібна жертовність, нехтування собою задля Бог знає чого, сумнівна історія, яка показує лиш, що потрібно в першу чергу думати за себе та своє щастя і не створювати собі ілюзій особливо повʼязаних з іншими людьми )

Я надзвичайно тішуся, що в Україні видають таку легендарну манґу) Це велика радість для старих фанатів та можливість ознайомитися з класикою для молоді)

"Легенди та лате" називають затишним фентезі і це справді найвдаліше та найлаконічніше визначення. Від книги віє теплом і запашним ароматом кави з присмаком духу пригод 🥰. В ній є хвилювання і солодкий трепет очікування, тепле передчуття скорого завершення, крихта гірчинки заклопотаності й турбот, ніжна насолода від здійснення мрій і солодкава цінність справжньої дружби. Насправді, від книги, у якій головною героїнею є орчиця, а серед решти персонажів трапляються ельфи, дворфи, гноми, кам'яні фейрі, сукуби, гобліни, щуролюди та інші дивовижні істоти, очікуєш чогось геть іншого: кочівне життя від міста до міста й від завдання до завдання, ночівля у таборі просто неба, різноманітні пригоди, погоні, бійки, вбивства, полювання, магію тощо. Життя Вів і було саме таким. До певного моменту: "Після двадцяти двох років пригод Вів раптом відчула, що з неї досить кровопролить, бруду та подібної срані. Життя орка - суцільні битви, насильство і нагла жорстока смерть. Але хай їх вахмурки схоплять, якщо вона дозволить своєму життю закінчитися так. Настав час для чогось нового." Бо ж ніколи не пізно зійти з протоптаної стежини на зустріч новим горизонтам. Орчиця наважилася розпрощатись з минулим, зі звичним устроєм життя, й зробити крок у невизначене майбутнє, слідуючи мріям - відкрити власну кав'ярню ☕: "Усеньке своє життя Вів тренувала м'язи, рефлекси й силу волі, але проміняла це на читання, планування та обмірковування деталей".  На жаль, як би не хотілося їй раз і назавжди залишити Чорнокров, свій вірний меч, припадати пилом у кутку на горищі, досвід попереднього життя орчиці ще знадобиться. Та й проблем на її голову звалиться чимало: від необхідності побороти внутрішнє хвилювання і вирішення побутових й бізнесових задач до протистояння ділкам з нечистим сумлінням й брудними засобами досягнення бажаного і до виправлення зроблених раніш помилок. Та чи настільки це складно, коли поряд вірні друзі, а в руках філіжанка теплої смачної кави 😊. Це саме те, що потрібно у такі прохолодні, похмурі дні, коли душа вже прагне літа, сонця і тепла, а за вікном періщить дощ, - хороша, життєва й чутлива, затишна книга та  спокусливий аромат лате з чимось солоденьким ☺️.

Якщо вам сподобалась книга «Легенди та лате» – сміливо беріться й за цю. Вона є приквелом оригінальної історії та розповідає про пригоди орчиці Вів на самому початку її шляху як найманки. Усе, за що полюбилася перша книга, збережено і тут: увесь той затишок із присмаком пригод, от тільки з ароматом свіжої випічки, а не лате 😋. На початку ми зустрічаємо Вів у шалі бою з армією шкелетів некромантки Варіни Блідої. В орчиці бринять молодість, сила, вправність. Однак, молодеча самовпевненість й кураж ледь не коштували їй життя. "Молоде – дурне й зелене", констатував ватажок ватаги Воронів, дворф Воррен, й відправив Вів на вимушені вакації лікувати ногу, а сам з побратимами рушив переслідувати некромантку. Містечко Мурк на узбережжі, в якому вимушено застрягла ледь вціліла орчиця, – "усіма богами забутий край світу". Його сонлива атмосфера заколисувала, "від тієї тиші й спокою Вів хотілося вовком вити". Вона "безмежно сумувала за буремним життям найманців, за погонямм, битвами, а найбільше – за самими Воронами та їхнім отаманом". Знічев'я Вів завітала в місцеву книгарню, а потім навіть читати почала, чим неабияк дивувала випадкових свідків цього заняття 😄. Книжка перенесла її в інший світ, змусивши забути про все навколо, включно з болем у нозі. Читала усе: від пригодницьких книг з добрими бійками та детективів і до книг з пікантними сценами 😏. Спершу читання для неї означало, що вона стала іншою: слабкою, тонкошкурою, кволою. Втім, дуже скоро ставлення змінилося, не в останню чергу завдяки дружбі з книгаркою, щуролюдкою Рутою: "Лише завдяки тобі і твоїм книжкам у мене тут ще стріха не потекла". Навколо книгарні «Чортополох», і загалом книжкової тематики, крутиться чи не половина сюжету роману. Книголюбам точно сподобається. А от друга половина, як промовисто натякає назва книги, стосується не настільки затишних й спокійних занять. Передчуття лиха наростало повільно, але впевнено. А властива містечку сонлива атмосфера починала нагадувати затишшя перед бурею. Перебування в Мурку виявилося значно більше сповнене пригод, ніж можна було б подумати. Окрім ласої до гострого слівця Рути, з якою Вів по-справжньому потоваришувала, вона зустріла й інших цікавих героїв, кожен з яких відіграв важливу роль у цьому періоді її життя. В першу чергу це дворфійка Мейлі з пекарні «Морська пісня», з котрою у них зв'язались дуже теплі стосунки, та гномка Ґалліна – "зелена найманка", котра спершу дико її бісила. Серед інших неординарних персонажів є старша вартова – зміючка Іридія, кістяний гомункул Лантух та кумедне створіння – грифтер'єр Коржик, домашня тваринка Рути. Помимо книг і пригод, в книзі присутні пошуки і відкриття нових граней себе, слідування мріям, боротьба за право на самовизначення й незалежність, переосмислення цінностей, прагнення пригод та осілої стабільності й комфорту, щира дружба і ніжні почуття. Також з'ясувалося як Вів здобула свій вірний меч Чорнокров 🗡️. А в епілозі, в так званій "історії після історії", через 20 років після подій в Мурку ми зустрічаємо Вів і її дружину Тандрі в Тьюні за чашечкою ароматної кави ☕. Книга казково чарівна, затишна й цікава. Сарказм й іронія додають нових барв і без того атмосферній розповіді. А ще не можу не похвалити блискучий і харизматичний переклад з геніальною адаптацією і специфічних говірок персонажів, і лайки. Ось кілька прикладів: "Йосип голий", "срака-мотика", "срань приморська", "а щоб ти скисла", "най тебе качка копне", "святі пампухи", "срав пес на овес", "ранок покаже, що вечір не скаже", "щодня якась прутня". Хочеться вірити, що Тревіс Болдрі не втратить цікавості до створеного ним всесвіту та знайде час і натхнення на ще декілька книжок такого ж затишного фентезі. Два десятки років між подіями двох книг залишають більш, ніж достатньо простору для маневрів 🙂.

Здається, ідеальний любовний роман все ж існує 🖤. Я довго думала чи потрібна мені ця книга. Анотація інтригувала і обіцяла щось незвичне. Але остаточно підкупив зовнішній вигляд: чорна soft touch обкладинка (на якій не залишаються сліди від пальців!) з вибірковим лакуванням та рожево-фіолетовими елементами, рожева закладка-лясе та фіолетовий кольоровий зріз 😍. І не прогадала, що таки придбала. Це просто неймовірна, скажена, чорна романтична комедія про стосунки двох серійних вбивць, котрі вже давненько стежили за кар'єрами (якщо можна так висловитися) одне одного, а випадкова особиста зустріч перенесла це захоплення геть на новий рівень. Слоун Сазерленд, вона ж Чорна Пташка, — "серійна вбивця, що полює на серійних убивць". Відома правоохоронним органам як Колопряд, що "залишає на місці злочину щось таке заплутано чудернацьке". Ровен Кейн, він же Бостонський М'ясник, Велика Різанина, Жах у Темних Снах, — "такий самий мисливець, якого вабить усе найгірше, що соціум міг витягти з надр пекла". Під час однієї справи Слоун втрапила в халепу, опинившись замкненою у клітці в компанії мертвяка. Мабуть, так би й сконала там, якби не нагодився Ровен, котрий полював на того самого покидька. Незважаючи на певну настороженість одне щодо одного (що цілком зрозуміло, зважаючи на їхнє 'захоплення'), між ними спалахнула симпатія, підкріплена цікавістю, та промайнула іскорка ⚡. В результаті, вони домовилися раз на рік влаштовувати "безумовно божевільні перегони": обирати якесь чудовисько й змагатися у тому, хто перший його знайде і прикінчить. М'ясник та Чорна Пташка, на перший погляд, дуже різні. Вона — обережна, раціональна й послідовна, вистежує, вичікує, плете павутиння й заманює туди своїх жертв. Він же дикий й нестримний, іноді надто імпульсивний і нерозважливий, часом полюбляє влаштовувати театральні вистави на місці злочину. Охоплений спопеляючою люттю, стає несамовитим, випускаючи  внутрішніх демонів. Однак, вони обоє прийняли й примирилися з власними темними сторонами та жагою вбивства, тому як ніхто інший розуміють потребу іншого займатися тим, чим займаються. Ця спорідненість темних душ, в додачу до очевидно спокусливої зовнішності, ще більше притягує цю парочку одне до одного 💘. Кумедно було спостерігати за їхніми стосунками, що довго нагадували танці на мінному полі: один необережний крок — і крихким стосункам може настати кінець. Не підійти занадто близько, не віддалитись засильно, щоб не сполохати і не відлякати. Адже наявність симпатії — це одне, а повністю відкритись і довіритись все ж страшно. Збоку їхні вагання, несміливі кроки на зближення та боязнь втратити прихильність виглядали доволі кумедно. Та й навіть їхні 'маніячні справи' теж частенько викликали посмішку. Загалом, це все ж мила, дотепна й на диво затишна книга, попри всю жесть, що коїться на сторінках (включаючи жорстокі вбивства, тортури, розчленування, канібалізм і навіть… морозиво зі спермою 🍨). Це неначе Декстер зустрів збіса привабливу жіночу версію себе і вони запали одне на одного з першого погляду. Усі маніячно-криваві елементи, разом з купою інших збочень, на місці, але додалося чимало сексуальної напруги й чорного гумору. 🎼 Окремий плюсик за плейлист до кожного розділу – треки гарно працюють на загальну атмосферу: то грайливу, то тривожну, драматичну, романтичну або ж моторошну. 🔞 На початку книги міститься цілком доречне попередження про потенційно небезпечний вміст, що може виявитися огидним або тригерним для чутливих читачів.