Оооо, ця книга — не просто історія, це суцільний емоційний вир, який накриває тебе з головою і не відпускає навіть після останньої сторінки. Вона змушує тебе розсипатися на тисячі дрібних шматочків від болю й ніжності, а потім поступово, крихітка за крихіткою, збиратися знову, вже іншою людиною. Руна і Поппі — це не вигадані персонажі, а живі серця, які б’ються на сторінках. Їхня любов настільки справжня і глибока, що вона стає чимось більшим, ніж почуття між двома людьми. Це символ того, що існує щось вічне, чисте і нескінченне. Кожен їхній поцілунок — це спогад, це вічність, яку вони дарують одне одному, навіть знаючи, що час обмежений. Читати було боляче. Моменти радості змінювалися розпачем, і здавалося, що серце не витримає. Але саме в цьому і є сила книги: вона показує, як глибоко може любити людина і як багато ми здатні пережити заради тих, кого любимо. «Тисяча пам’ятних поцілунків» змушує переосмислити життя. Вона нагадує, що потрібно цінувати миті тут і зараз — бо вони можуть стати останніми. Вона навчає, що навіть у найважчому горі можна знайти красу, якщо серце наповнене любов’ю. Це напевно одна з тих книг на моїй полиці, яка залишає в душі шрам, але разом з тим і світло. Вона розбиває тебе на частини, змушує плакати до безсилля, а потім дарує дивовижне відчуття вдячності за любов, яка сильніша за смерть.

«Угода» ♥️ від Ель Кеннеді стала для мене тією книгою, яку читаєш на одному подиху. На перший погляд, це типова історія про “поганого хлопця” і “хорошу дівчину”, але насправді роман значно глибший. Авторка торкається тем, які важливі для багатьох: втрата близьких, зрада, біль від минулого і водночас сила дружби та любові, яка допомагає вилікувати старі рани. Ганна — справжня знахідка серед героїнь. Вона не ідеальна, але саме тому така жива. Її відвертість, внутрішні сумніви та здатність до співчуття роблять її дуже близькою. Гаррет, здавалося б, класичний герой: самовпевнений, харизматичний, трохи нахабний. Але за цією маскою ховається хлопець, якому теж болить, і саме це поступово відкриває перед читачем його справжню глибину. Мені особливо сподобалося, як їхні стосунки розвиваються поступово — від звичайної “угоди” до справжніх почуттів. Це не кохання з першого погляду, а процес — з дружби, взаємопідтримки, довіри. І в цьому найбільша сила книги: вона показує, що справжні стосунки будуються не лише на пристрасті, а й на розумінні та готовності бути поруч у складні моменти. «Угода» подарувала мені не лише романтику, а й багато теплих емоцій, змусила задуматися про те, наскільки важливо мати людину, з якою можна бути справжнім. Це історія про другий шанс, про зцілення і про те, що любов завжди приходить тоді, коли ми її найменше чекаємо. Ця книга потрапляє в самісіньке ♥️ і залишає свій незабутній відбиток надовго 😍

Академія Данбридж» Сари Шпрінс для мене стала значно більшою, ніж просто історія про кохання. Авторка порушує важливі теми: самотності, пошуку власного «я», дружби, зради і навіть боротьби з чужими очікуваннями. Через життя Емми та Генрі ми бачимо, як складно іноді залишатися вірним собі, коли навколо тиск, інтриги й страх втратити тих, хто дорогий. Емма постає дуже близькою та справжньою — дівчина, яка намагається зрозуміти, ким вона є, і водночас навчитися довіряти людям. Її сумніви, внутрішня боротьба й бажання бути почутою роблять її неймовірно живою. Генрі ж уособлює протилежність: він наче стіна — впертий, іноді навіть трохи різким, але всередині ховає багато ніжності й болю. Разом вони стикаються з випробуваннями, які перевіряють їх на щирість, силу характеру та здатність боротися за почуття. Для мене найбільша сила цієї книги в тому, що вона не зображує кохання як щось ідеальне й безхмарне. Тут є конфлікти, образи, сумніви, але саме через це історія здається справжньою. Вона змушує замислитись про те, наскільки важливо мати сміливість бути собою, навіть якщо це боляче й непросто. Після прочитання в мене залишилося враження, що «Академія Данбридж» — це не лише романтична драма, а й книга про дорослішання, про вибір і про те, як непросто знайти гармонію між серцем і розумом. Саме ця відвертість і емоційність робить її такою сильною й вартою уваги. Дійсно ця книга вартує уваги. ♥️

Не можу сказати, що книга не сподобалась, але були елементи, які хотілося б, щоб авторка розкрила більше. Як на мене, забагато сцен 18+. Краще б замість них було більше діалогів між персонажами, де більше розкривались б їхні психологічні проблеми та взаємовідносини з сімʼєю. Цікаво було, якби авторка більше розкрила Сильві, але бачила, що то буде в наступних книгах. Кінець трохи очікуваний, особливо, коли Віт знайшов Саммер у Парижі, але загалом враження на 7 із 10.

Досить цікаве фентезі, гарний дизайн книжки 🧡 любителям драконів варто звернути увагу 🐲

Виживуть п'ятеро міг би бути страшний та неочікуваний детектив. Проте мої враження про нього змішані, і половина цієї 《суміші》це роздратованість. Зараз все зрозумієте, по сюжету: Початок: достатньо цікавий, група підлітків збираються на весняні канікули, і вирушають у подорож на мінівені дідуся одного з приятелів. Раптом стається те, чого ніхто (з героїв) не очікував. Машина різко зупиняється, глухне. Нібито це нормально, коли бак не повний і машина глухне, але все не так просто...🤫🤫🤫. Все, більше спойлерів я не кидаю🙃. Але як все це спочатку не здавалося класно і загадково, проте наступні розділи будуть даватися читачам дуже важко і з напругою. Особливо мене вивів із себе один з приятелів, якби капітан групи. І, як ви вже могли здогадатися про всі інші частини книги я не можу написати, бо мені не вистачило нервів її дочитати. Але, є і гарні сторони книги, в прямому сенсі😉. Кольоровий зріз не фарбується, хоча він чорний, і в багатьох випадках такі зрізи фарбуються. Також хочу відмітити обкладинку, вона виглядає ефектно. Фактично, 4 зірочки за оформлення і трохи початку. Проте багатьом такі книжки імпонують, тому важко писати враження таким творам🩷.