Історія починається на даху дев'ятиповерхівки, куди Софія піднялася, щоб зробити фото. Але хлопець в чорному не правильно розуміє наміри дівчини і в результаті суперечки дівчина опиняється на землі. Миттєво. Незрозуміло як. Після цього починають відбуватися ще більш незрозумілі події, які приводять Софію в компанію мисливців на нещасливців - створінь які підживлюють негативні емоції. У пані Олени вийшла чудова підліткова історія в якій зачіпаються теми дружби, кохання, булінгу, свого місця в світі та того, чим ти можеш пожертвувати заради мрії. Текст авторки читається легко та приємно, бо сюжет підхоплює, чіпляє і несе крізь сторінки. Мені сподобався розвиток історії, те як героїня змінювалась та росла, але на деякі її дії дуже важко було дивитись. Підліткові вчинки інколи здаються такими нелогічними🤦🏻‍♀️ списала це на вік, бо мені все одно було приємно читати цю милу історію. Тож якщо ви шукаєте легке міське фентезі з вайбом старшої школи та першого кохання, то раджу вам "Необрану"

Ой, леле, що тут робиться?! 😱 Перша книга залишила по собі приємні враження та бажання ще більше дізнатися про Сірий Орден в цілому, та про кожного з Характерників окремо. Але почавши читати "Тенета війни" я одразу зрозуміла, що настрій книги цілковито інший: проблеми, змови та зради чекають на кожного в Ордені. В другій книзі відбувається "стрибок у часі" і ми бачимо наших героїв не юними новачками, а бійцями які пройшли війну з усіма її наслідками. Автор дуже добре показав яким шляхом може піти розвиток людини за певних умов, бо не всі можуть втримати благородство як в душі, так і в діях. Та й загалом в другій частині доля нікого не жаліє. Весь Сірий Орден опиниться на межі знищення, в герої ще й самі собі додають проблем. Ця книга з тих які я починаю читати жваво, але чим ближче до фіналу і чим чіткіше стають обриси майбутнього тим більше сповільнюється тема читання. Я ніби відтягую неминучий кінець. Дурненька, він все одно прийде і доб'є тебе. І фінал прийшов такий, що терміново треба продовження, бо треба знати, що з героями за яких я так переживаю все добре, що Орден вистоїть і переможе своїх ворогів. Раджу ✅

У цієї книги дуже цікава анотація. Вона обіцяє нас протистояння людей та числених чарівних істот. Оповідь ведеться від тих таких істот, тоді як люди це не більше ніж маріонетки в чиїхось руках. В історії є магія, а також дракон, вежа некромантів і ще багато цікавого, але при цьому у неї надзвичайно мало сторінок, щоб в повній мірі розкрити всі лінії. Під час читання мене не покидала думка, що авторка відправила до видавництва чернетку, а її одразу опублікували, бо інакше я не можу пояснити чому оповідь така сумбурна, а герої такі однакові. Це черговий випадок коли у мене 0 претензій до ідеї книги, але до втілення купа зауважень, бо я не можу вподобати історію яка не викликає емоцій. От такі справи.

💭Здається я знайшла джерело з якого черпають натхнення всі автори дарк історій🤭. Моє перше знайомство з міфами відбулося в молодшій школі і я все ще пам'ятаю як тоді мене вразила історія Прометея. Потім намагалася читати викладення міфів Куном, але щось не захопив мене його стиль тож книга так і залишилася недочитаною. І ось я відкрила Стівена Фрая, який виявився для мене ідеальним оповідачем. Його книга не просто сухий переказ міфів, в ній є емоції і є пристрасть. На додачу до того автор ще й аналізує як ті чи інші назви та імена отримували нове життя впродовж століть. Ця книга це той випадок коли однаково цікаво читати і основний текст і всі примітки. Сюжетно в "Міфах" нема нічого неочікувано, адже загальна канва цих історій широковідома, а от деталі мене інколи шокували. Я, звісно, знала що Боги не є уособленням благородства, але ж краплиночка совісті повинна у когось бути? спойлер: не повинна 😅. Не знаю що мені сподобалося більше: самі міфи чи те як Стівен Фрай їх розповідає, але я точно прочитаю інші його історії. Рекомендую всім шанувальникам теми✅.

Довго вагалася чи варто купувати цю книгу. З одного боку було страшно що я нічого не зрозумію (корейська культура, давньогрецька мова, Нобелівська лауреатка - це все далеко від мене), але з іншого боку мені хотілося чогось нового. І я отримала щось нове. Не буду говорити про те, що я правильно зрозуміла відсилки на Платона, чи сенси які несла давньогрецька, але книга все одно дала мені емоції. Кажуть що ця книга про кохання, але для мене насамперед це історія жінки, яка втрачає здатність розмовляти та чоловіка, який втрачає здатність бачити. В ній є любов до світу, любов до слів та звуків, любов до своїх близьких, тоді як кохання в ній буквально дрібка. Я вже знаю що переклад книги далекий від ідеального, але навіть він не завалив мені насолодитися мовою книги. Інколи мені треба просто прочитати красивий текст, навіть якщо його глобальний зміст мені не зрозумілий. В якщо в кінці у мене ще й набігли сльози, то програма максимум виконана. Я не думаю що "Уроки грецької" це книга яку потрібно читати всім, але якщо ви готові отримати щось нове, то прочитайте цю книгу.

"Голод" це та книга про яку я не знала нічого окрім анотації, але купила, щоб була безкоштовна доставка (фінансова грамотність же 🤭). Вона розповідає про не надто вдалий період життя молодого письменника. Він злидарює, нема роботи, нема грошей, нема їжі, але наш герой занадто гордий щоб простити допомоги і занадто дивний, щоб знайти іншу роботу. От ми й слідкуємо за нашим бідосєю у його безладних потугах якось вибратися з дна. Він то чіпляється до дівчат, то катається по місту на візнику, то роздає останні гроші жебракам і все це переривається голодними мареннями. У мене ця книга викликала дивні відчуття: читати її було не комфортно, за героя соромно, але відірватися складно. Автор так глибоко поринув у психологізм ситуації, що у мене виникало питання: чи не голодував і він, щоб описати той стан🤔 І плюсом до глибини тексту йде приємна мова автора. Це чергова книга яку я не можу радити абсолютно всім, але якщо ви шукаєте чогось нового в класиці, то спробуйте "Голод" К. Гамсун😏.

Завжди думала, що не люблю писати відгуки на другу частини трилогії. Як же я помилялася! Я не люблю писати відгуки на третій частини тетралогій. Я б хотіла розповісти докладно, що саме мені сподобалося, але спо-й-ле-ри. Тож давайте знову звернемося до мого улюбленого прийому "взагалі по взагалям"🤭. Одже, перед нами корейське фентезі. Це світ в якому є різні раси, у них є своя магія та Боги і всіх їх спочатку об'єднувало пророцтво, а потім війна. Мене захопила ця історія, бо в ній якась шалена атмосфера: якщо момент смішний, то я дійсно сміюся, якщо відбувається якась діч, то і вона буде дивною на всі 💯 , а третя частина показала ще й те, що війна тут також в усій своїй жорстокій подобі. Також мені подобаються інтерпретації божеств, драконів та звісно, мій дорогенький Мертвоспад🥺. З кожною книгою ми дізнаємося все більше, але при цьому нам майже не розкривають минуле про одного з героїв. І я чекаю з нетерпінням на фінальну частину, бо мені потрібно осягнути весь масштаб цієї історії. Раджу всім хто шукає щось нове в фентезі, бо хоч кожна історія і унікальна по своєму у Лі Йондо вас чекає унікальність х 2🤭.

Одна з перших прочитаних книг, однозначно вона або заходить, або не заходить зовсім, але на 100% можу сказати, що ця історія в топі улюблених)