Це саме той випадок, коли сучасних читачів біографія письменниці може зацікавити чи не більше, аніж її творчий доробок.
А який може вийти захоплюючий блокбастер в історичних декораціях ХІХ століття про вольову емансиповану пані Марію Маркович (в дівоцтві Вілінську), яка закохувала в себе чоловіків та викликала жагучу заздрість у жінок!
Дебютна збірка "Народні оповідання", видана в 1857 році під чоловічим псевдонімом, принесла 23-річній жінці визнання. Марко Вовчок започаткувала те, чого до неї не було в українській літературі, - традицію жіночого письма, на яку взорували, як висловилася професорка Віра Агеєва, Леся Українка, Ольга Кобилянська та інші письменниці модерністської доби.
"Інститутка" - перша соціальна повість в українській літературі. Марко Вовчок розкриває перед читачем два різні світоглядні світи, протиставляє дві соціальні групи - панів та кріпаків.
Стара пані, панночка, пан - без імен, знеособлені. Вочевидь, такі типажі панства зустрічаються чи не у всіх маєтках. Чи вважають вони кріпаків за людей, які мислять і відчувають? Чи здатна панночка усвідомити, що наймички в домі - такі ж юні дівчата, як і вона? Кожна зі своїми жалями та радощами, думками та мріями. Тільки жалів у них більше, ніж у молодої панянки, завдяки їй. Але ж панночка освічена - інститутка. Навчалася в пансіоні. Ну, як навчалася - "мучилася", але танці та науку "як себе подати" засвоїла добре. Тому пан лікар в неї і закохався. А головна ціль інститутки з обмеженим кругозором - вийти заміж і керувати чоловіком, кріпаками, садибою.
Оповідь ведеться від імені дівчини-сироти Устини, яка прислуговує панам в домі. Вона щира та проста.
Кріпаки в повісті мають імена та чітко окреслені авторкою характери - вони особистості: Устина, Прокіп, Катря, Назар.
Складне завдання для читача в ХХІ ст. уявити себе підневільним настільки, що тільки якийсь пан вирішує, де ти житимеш, яку роботу виконуватимеш, з ким одружишся, чи обміняти тебе на гончого пса, чи залишити в своєму селі... Так жили кріпаки в ХІХ ст.
Чи зможе людина, що народилася в кріпацтві, воля якої пригноблювалася, стати вільною?
Та воля, мабуть, у крові.
Можна народитися на волі, але бути по життю безвольним, як пан лікар. Можна народитися в кріпацтві, як Прокіп, але проявити твердість волі, захищаючи своїх рідних, виявити спротив панам.
Можна, як панночка, запопасти бажаного заміжжя та хутірця, але залишитися в будинку, як у клітці. Можна, як Устина, залишитися без дому та тяжко заробляти поденщиною, але почуватися вільною.
Почуватися вільною.
Марія Вілінська в світі домінування чоловіків теж прагла почуватися вільною. Так і жила, за покликом серця.
А блокбастер про письменницю я б із задоволенням подивилася.
Ще зі школи я пам'ятала, що твори Марко Вовчок мені не сподобались. І якби не книжковий клуб (на який я так і не потрапила), то можливо не взялася би їх перечитувати.
У Марко Вовчок мова творів дуже гарна! Текст пересипаний епітетами, описами, пестливими словами. Але зміст творів настільки жахливий, що багата мова його не рятує. Основною темою є важке життя на панщині. В цьому житті панує жорстокість і насилля. Часто головними героїнями є молоді дівчата, з якими трапляються нещастя через їх погане становище.
Повість "Інститутка" вважається головним твором авторки і її сюжет повністю відповідає головній тематиці. Але, на відміну від інших оповідань, в цій повісті є відносно гарне закінчення і цікаво прописані персонажі, як жіночі, так і чоловічі.
Загалом твори Марко Вовчок є важливими для розуміння історії та пам'яті. Але вони важко написані(
