Якщо читаєте в серії «Неканонічний канон» від Віхоли – не читайте передмову до самого тексту, там повно спойлерів!

Мені сподобалось! Дуже гарна мова, я прямо зачаровувалася тим, як це написано! Потішили чудові описи Києва, дізналася багато про своє місто сто років тому. Величезний плюс цього видання: мапа з місцями, котрі відвідував герой, і невеличка історична довідка про них. Тепер під час прогулянок я мимоволі замислююся про події, що тут відбувалися зі Степаном Радченко.

Сама історія також цікава. Головний герой дуже неоднозначний, і йому дуже важко співчувати, але вже одно хочеться спостерігати. Без емоцій він точно не лишає 😒

Єдиний мінус: мені було трошки нудно й затягнуто, я читала довго й відволікалася, але це лише моє сприйняття. Загалом книга чудова й точно раджу тим, хто не читав!

Це дуже потрібна книга про важливість свого вибору і про те, що завжди потрібно обирати себе. Її варто прочитати дуже багатьом жінкам: як тим, хто не хоче мати дітей, так і тим, хто розповідає про «квіти життя». Обовʼязково її радитиму!

Але буде непросто: буде прикро, буде підгорати, буде радісно, буде невимовно боляче 😣 будеш плакати і хапатися за голову, але не пошкодуєш, ну принаймні я не пошкодувала 🤷🏻‍♀️ А взагалі, мені дуже подобаються такі книжки з різними варіантами розвитку подій, особливо коли вони так легко читаються і точно лишають по собі слід.

Мені здається, що вкінці я забувала, як дихати, і серце моє забувало працювати 💔 фінал дуже насичений подіями й емоційними гойдалками, тому подумайте двічі перед тим, як дочитувати на ніч 🥲

Вважаю, що ця частина абсолютно виправдовує існування першої: виявляється, у першій були навіть цікаві великодки 😉 Тут же точно не буде нудно! Ці 700+ сторінок прочиталися дуже легко, весь час було цікаво і авторка не припиняла дивувати. Зʼявилися нові персонажі, які мені вже як рідні; старі ж відкрилися з зовсім інших боків. Тут є логіка, мотивація героїв, є те, що дивує і виводить з себе, є й те, що ставить усе на свої місця 😌 Мабуть, ця книжка закохала мене в себе повністю

Трошки видихну і обовʼязково почну третю книжку, лікувати своє серденько після фіналу ❤️‍🩹

За зірки, що чують, і мрії, які збуваються. ✨🥂

Непогана книга, щоб трохи зануритися до світу мистецтва. Тут є чотири розділи: напрями, роботи, теми і техніки. Розділ із роботами основний і направду цікавий: про кожну є якісь подробиці та пояснення. Про напрями, якщо читати про них у привʼязці до робіт, теж було доволі цікаво читати і зрозуміло. Теми і техніки – то вже таке, пізнавальних фактів було небагато, як на мене.

Для мене це найкраща з художніх книжок авторки, навіть краща за Мієчку!

Євгенія Кузнєцова має якийсь неабиякий талант писати книжки без особливого сюжету, з дуже затишними та справжніми персонажами, живими діалогами і так, щоб щеміло десь у грудях ❤️‍🩹 Її історії – це саме ті кілька годин зі світлом між відключеннями, це тепла ванна, це затишна ковдра, це лікуючий ковток гарячого глінтвейну ❤️

Тут ми потрапляємо в зиму 2022–2023 років, і проводимо зимові свята хай і зовсім інакше, ніж раніше, але все одно в теплому майже родинному колі. Після прочитання мені й сумно, і добре, і спокійно, і дуже затишно 😌 Раджу прочитати цю книжку і вам!