Валер'ян Підмогильний
Країна: Україна
9.2
/10
| Роки життя | 1901 – 1937 |
| Місце народження | село Чаплі, зараз входить у Дніпро, Писарівка, Павлоградський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія, нині Синельниківський район, Дніпропетровська область, Україна |
| Освіта | Катеринославський університет (зараз – Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара) |
| Мова текстів | українська |
| Діяльність | письменник, перекладач |
| Популярні книги | «Місто» |
| Відома цитата |
«Щастя врешті-решт — це недуга душевної короткозорості, можливе воно тільки в умовах неповного обчислення обставин і неповного знання про речі. Гострий зір таке саме лихо, що й сліпота, й найнещасніші люди — астрономи, що на ясному сонці бачать прикрі плямки» |
Життєвий шлях
Дитинство
Валер'ян Петрович Підмогильний – народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплі (зараз це Дніпропетровська область). Виріс у селянській родині. Змалку цікавився навчанням і літературою.
Освіта
Спочатку Валер'ян Підмогильний навчався в церковно-приходській школі. Після цього вступив до Катеринославського реального училища, а згодом навчався на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету. Але навчання в університеті Підмогильний так і не закінчив.
Творчі періоди
Перші літературні спроби Підмогильного відбулися ще під час навчання. В цей період він написав свої перші оповідання та видавав під псевдонімом Лорд Лістер. Його зрілі твори були написані в 1920-ті роки. Першу збірку Підмогильний видав у 1920 році із назвою – «Твори Т. 1». Ця збірка містила 9 оповідань.
Найвідоміший роман письменника «Місто». Тексти вийшов друком у 1928 році.
Смерть
Валер'ян Підмогильний загинув під час сталінських репресій. Його заарештували у 1934 році, а в 1937 році письменника розстріляли в таборі на Соловках. Реабілітований посмертно в 1956 році.
Творча діяльність
Проза
Валер'ян Підмогильний прославився як майстер психологічного роману. Його тексти відзначаються глибоким аналізом людських душ і соціальних умов. Роман «Місто» є одним із найяскравіших прикладів української літератури того періоду. У тексті розкриваються проблеми урбанізації, людських амбіцій і моральних викликів, з якими стикається тогочасне суспільство.
Ще один відомий роман автора – «Невеличка драма». Належить до інтелектуальної прози. Вперше текст надрукували в 1930 році в журналі «Життя й революція»
Окрім цього, Підмогильний писав коротку прозу.
Відомі оповідання:
- «Важке питання»
- «Добрий Бог»
- «Старець»
- «Військовий літун»
- «Історія пані Ївги»
- «Сонце сходить»
Переклади
Підмогильний також вів перекладацьку діяльність. Він перекладав твори класиків французької літератури, зокрема в його перекладі українською вийшли: Вольтера, Дідро, Оноре де Бальзак, Гі де Мопассан, Гюстав Флобер, Віктора Гюґо тощо.
Літературознавство
Валер'ян Підмогильний залишив помітний слід і в літературознавстві. Його статті та есеї, присвячені теорії літератури та аналізу сучасних йому творів, свідчать про глибоке розуміння літературного процесу і високий рівень критичного мислення.
У своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» – Підмогильний зробив спробу психоаналітичного розгляду творчості письменника.
А в праці «Без стерна» дав критичну оцінку поезії Максима Рильського.
Книги
Серед найвідоміших книг Валер'яна Підмогильного, які досі видають та перевидають, варто виділити:
- «Місто» (1928) – перший український урбаністичний роман, був заборонений до 1989 року, як і інші тексти автора; перекладений чеською та німецькою мовами;
- «Невеличка драма» (1930) – інтелектуальний роман, виходив друком у Франції;
- «Повість без назви» (1933–1934) – Підмогильний недопрацював цей текст, вперше він був опублікований уже в 1988 році. Повна назва цього тексту: «Повість без назви, до того ж цілковито неймовірна, вигадана від початку до кінця автором, щоб показати сутичку деяких принципів, важливих для нашого дня і майбутнього».
Нові відгуки
Експерт Readeat
Колись я не любила відкриті фінали. щиро їх не розуміла. чому автор не доробив свою роботу? Чому не сказав, що далі? Але зараз усвідомила, що це мій улюблений вид фіналу — додумуйте самі. Тоді виходить нескінченна кількість варіацій. І обираю я собі той фінал, який найбільше мені до душі.
Це історія про те, як рожеві окуляри розбиваються лінзами всередину. Для мене книжка була саме про романтизацію стосунків. Марті треба було пережити свою невеличку драму, щоб вийти з неї сильнішою, незалежнішою.
А можливо, це в мене говорить власний досвід, хоча хіба це не прекрасно? Скільки досвідів, стільки інтерпретацій однієї історії.
Про те, як гарно пише Підмогильний, я можу співати хвалебні оди годинами. Текст як мед. Текст як річка. Текст як красивий вʼязаний светр, який коли розпускаєш, отримуєш насолоду від того, як плавно скаче нитка (оповідь) й укладається в охайний клубок.
Та все ж, одне питання повпливало на мою оцінку: чому Марті не було вділено якогось захоплення, професійного поривання, академічного хисту, та будь-чого, а саме лише прагнення стосунків? Чому вона, як героїня, не отримала цього всього від автора, коли всі чоловічі герої мали важливіші справи. Не прагнули кохання як єдиної цілі в житті. Дружина була приємним доповненням. Чому жінка знову зводиться до однієї точки — бажання одружитися чи знайти чоловіка?
Це історія про те, як рожеві окуляри розбиваються лінзами всередину. Для мене книжка була саме про романтизацію стосунків. Марті треба було пережити свою невеличку драму, щоб вийти з неї сильнішою, незалежнішою.
А можливо, це в мене говорить власний досвід, хоча хіба це не прекрасно? Скільки досвідів, стільки інтерпретацій однієї історії.
Про те, як гарно пише Підмогильний, я можу співати хвалебні оди годинами. Текст як мед. Текст як річка. Текст як красивий вʼязаний светр, який коли розпускаєш, отримуєш насолоду від того, як плавно скаче нитка (оповідь) й укладається в охайний клубок.
Та все ж, одне питання повпливало на мою оцінку: чому Марті не було вділено якогось захоплення, професійного поривання, академічного хисту, та будь-чого, а саме лише прагнення стосунків? Чому вона, як героїня, не отримала цього всього від автора, коли всі чоловічі герої мали важливіші справи. Не прагнули кохання як єдиної цілі в житті. Дружина була приємним доповненням. Чому жінка знову зводиться до однієї точки — бажання одружитися чи знайти чоловіка?
Експерт Readeat
нація подібна до білку
подібна, бо білок — найскладніша хімічна сполука, яка досі не вивчена. подібна, бо білок швидко змінюється, і не є сталим. подібна, бо поведінку нації, як і білку, неможливо передбачити. та це лише одна з тем, які порушуються у цій книзі, і вона доволі другорядна. на перший план тут виходить кохання, бо «невеличка драма» — це інтелектуальний роман.
сюжет розповідає нам одразу про кількох персонажів і їх погляди на кохання: біохіміка юрія славенко (ще той душніла), який прагне одружитися суто через зручність явища шлюбу; марту — яскраву представницю жінки нової епохи, яка забезпечує себе сама, але попри це чекає справжнє кохання, про яке читала у книжках; льову — багатія з замашками тєрпіли, який готовий покласти світ до ніг марти; і ще кількох вельми неприємних чоловіків.
назва ідеально описує сюжет книги, адже він обертається навколо марти і славенко, в кожного з яких є власні інтереси, прагнення і почуття. а ще всі події відбуваються всього за кілька місяців, і на фоні більш глобальних питань (наприклад українізації) проблеми персонажів є дійсно невеличкими.
валерʼян підмогильний дуже майстерно і вправно висміяв тут російську культуру, і я захоплююся цим, бо вперше роман видавався буквально під дулом пістолета, і за неправильну побудову речень письменника могли вбити. та попри загрозу життю він так плекає любов до всього українського через своїх персонажів, говорить про обов’язок, науку, сенс людського буття і диктатуру.
в основі всього тут лежить конфлікт ідей, адже кожен персонаж — це втілення певної ідеї кохання. я слухала книгу в абук і це було найкраще рішення, бо описи амінокислот чи білків це складно..
про стиль написання: дуже гарно, вишукано і просто водночас, з великою кількістю дуже прикольних слів. це дійсно цікава класика, яку я тепер буду наполегливо всім навколо радити.
подібна, бо білок — найскладніша хімічна сполука, яка досі не вивчена. подібна, бо білок швидко змінюється, і не є сталим. подібна, бо поведінку нації, як і білку, неможливо передбачити. та це лише одна з тем, які порушуються у цій книзі, і вона доволі другорядна. на перший план тут виходить кохання, бо «невеличка драма» — це інтелектуальний роман.
сюжет розповідає нам одразу про кількох персонажів і їх погляди на кохання: біохіміка юрія славенко (ще той душніла), який прагне одружитися суто через зручність явища шлюбу; марту — яскраву представницю жінки нової епохи, яка забезпечує себе сама, але попри це чекає справжнє кохання, про яке читала у книжках; льову — багатія з замашками тєрпіли, який готовий покласти світ до ніг марти; і ще кількох вельми неприємних чоловіків.
назва ідеально описує сюжет книги, адже він обертається навколо марти і славенко, в кожного з яких є власні інтереси, прагнення і почуття. а ще всі події відбуваються всього за кілька місяців, і на фоні більш глобальних питань (наприклад українізації) проблеми персонажів є дійсно невеличкими.
валерʼян підмогильний дуже майстерно і вправно висміяв тут російську культуру, і я захоплююся цим, бо вперше роман видавався буквально під дулом пістолета, і за неправильну побудову речень письменника могли вбити. та попри загрозу життю він так плекає любов до всього українського через своїх персонажів, говорить про обов’язок, науку, сенс людського буття і диктатуру.
в основі всього тут лежить конфлікт ідей, адже кожен персонаж — це втілення певної ідеї кохання. я слухала книгу в абук і це було найкраще рішення, бо описи амінокислот чи білків це складно..
про стиль написання: дуже гарно, вишукано і просто водночас, з великою кількістю дуже прикольних слів. це дійсно цікава класика, яку я тепер буду наполегливо всім навколо радити.
Котик
Недарма "Невеличку драму" вважають одним із найкращих філософських романів української літератури. Це роман не лише про міщанство як намагається переконати нас автор у своїй передмові. Це інтелектуальний роман, в якому присутні наука і релігія, кохання і розум, думки про сенс існування людини, її високе призначення і водночас про людську образу, ницість, помсту, обов’язок служити Батьківщині під час війни, дискусії про прагматизм і раціоналізаторство, диктатуру пролетаріату, українізацію,... Підмогильному вдалося чудово поєднати всі ці теми та максимально розкрити душу кожного персонажа. Його роман можна розбирати на цитати. Навіть через 100 років дані питання не втратили актуальності.
Головна героїня - це Марта Висоцька, навколо якої і розігрується невеличка драма. Дівчина молода, красива, інтелектуалка, практична в побуті, вміє розпоряджатися грошима і сама на себе заробляє, відкрита і щира, любить читати і ходити в театр, мрійлива, але трохи наївна через відсутність життєвого досвіду. Вона - яскравий представник жінки нової епохи. Мабуть, саме це і приваблює всіх оточуючих чоловіків. Але вона чекає справжнє кохання, про яке читала у книжках. Її не влаштовує Льова, якого вважає тюхтієм за те, що два роки за нею залицяється і не може наважитись на серйозний крок. Марті не подобаються думки Дмитра про те, що "шлюб - це спілка, така як спілка УСРР з РСФРР"; що "шлюб беруть для праці, для спільного будівництва"; що "кохання - це божевілля, нісенітниці, що воно шкідливе, бо пантеличить людину". Як на мене, то із всіх Мартиних залицяльників Дмитро, принаймні, був чесний з нею від початку і до кінця. Дівчина відкидає також і пропозицію її керівника Безпалька.
А закохується Марта у професора біохімії Юрія, який просто живе своєю наукою і більше нічого не визнає. Він вважає, що треба стати рабом науки, треба віддати їй весь час і всі думки, а саме поняття дівчина містить у собі прикмету чогось недорозвиненого, дурного і обмеженого. Але все змінюється, коли Юрій зустрічає Марту і шальки терезів перекочуються не на користь науки. Їхні стрімкі стосунки - це полум’я інтимної пристрасті суто для них двох. Підмогильному вдалося майстерно описати їхні почуття, читати цю частину - одна насолода. І хоча це кохання обернулося для Марти драмою, залишається сподіватися, що невеличкою. Пройде час і рани загояться, перегорнеться сторінка книги її життя, Марта стане ще сильнішою, вона помудрішає і ось цю невеличку драму сприйматиме як життєвий досвід. Адже, як казав Льова, - "життя - це постійне оновлення! Життя не спиняється і не повторюється!"
Головна героїня - це Марта Висоцька, навколо якої і розігрується невеличка драма. Дівчина молода, красива, інтелектуалка, практична в побуті, вміє розпоряджатися грошима і сама на себе заробляє, відкрита і щира, любить читати і ходити в театр, мрійлива, але трохи наївна через відсутність життєвого досвіду. Вона - яскравий представник жінки нової епохи. Мабуть, саме це і приваблює всіх оточуючих чоловіків. Але вона чекає справжнє кохання, про яке читала у книжках. Її не влаштовує Льова, якого вважає тюхтієм за те, що два роки за нею залицяється і не може наважитись на серйозний крок. Марті не подобаються думки Дмитра про те, що "шлюб - це спілка, така як спілка УСРР з РСФРР"; що "шлюб беруть для праці, для спільного будівництва"; що "кохання - це божевілля, нісенітниці, що воно шкідливе, бо пантеличить людину". Як на мене, то із всіх Мартиних залицяльників Дмитро, принаймні, був чесний з нею від початку і до кінця. Дівчина відкидає також і пропозицію її керівника Безпалька.
А закохується Марта у професора біохімії Юрія, який просто живе своєю наукою і більше нічого не визнає. Він вважає, що треба стати рабом науки, треба віддати їй весь час і всі думки, а саме поняття дівчина містить у собі прикмету чогось недорозвиненого, дурного і обмеженого. Але все змінюється, коли Юрій зустрічає Марту і шальки терезів перекочуються не на користь науки. Їхні стрімкі стосунки - це полум’я інтимної пристрасті суто для них двох. Підмогильному вдалося майстерно описати їхні почуття, читати цю частину - одна насолода. І хоча це кохання обернулося для Марти драмою, залишається сподіватися, що невеличкою. Пройде час і рани загояться, перегорнеться сторінка книги її життя, Марта стане ще сильнішою, вона помудрішає і ось цю невеличку драму сприйматиме як життєвий досвід. Адже, як казав Льова, - "життя - це постійне оновлення! Життя не спиняється і не повторюється!"
Експерт Readeat
Українська література - це суцільні ЯКБИ .. Якби не забороняли, якби не розстріляли, якби не знищували .. І попри усі ЯКБИ, як тільки з'являється можливість творити, ВОНИ творять.
Про що? Степан Радченко - сільський хлопчина, їде до Києва, щоб вступити на навчання та згодом нести знання на село. Але дуже швидко його плани змінюються - він прагне завоювати місто. І для цього у нього є усі можливості - молодість, сила, завзятість. Він, як отой плуг, суне уперед, відгортаючи людей, як землю.
"Різниця між людиною та рослиною полягає, кажуть, у тім, що людині вільно пересуватись. Але чи вільно людині користуватись цією властивістю? Хіба не прикуті ми до міст, сіл, посад? Задовольнятись мріями? Не можу. Життя терпиме тільки тоді, коли можеш зміняти місце його. Якщо ти завтра не можеш кудись поїхати — ти раб. Для цього потрібні гроші."
Хлопець не жорстокий, але дуже егоцентричний. Він не пробачає іншим свої слабкості, і ладен дошкульно помститися за них.
Перший український урбаністичний роман. Мова насичена, яскрава та образна. І нагадую, що автор написав його у 26 і прожив не на багато більше. Не дозволили...
Про що? Степан Радченко - сільський хлопчина, їде до Києва, щоб вступити на навчання та згодом нести знання на село. Але дуже швидко його плани змінюються - він прагне завоювати місто. І для цього у нього є усі можливості - молодість, сила, завзятість. Він, як отой плуг, суне уперед, відгортаючи людей, як землю.
"Різниця між людиною та рослиною полягає, кажуть, у тім, що людині вільно пересуватись. Але чи вільно людині користуватись цією властивістю? Хіба не прикуті ми до міст, сіл, посад? Задовольнятись мріями? Не можу. Життя терпиме тільки тоді, коли можеш зміняти місце його. Якщо ти завтра не можеш кудись поїхати — ти раб. Для цього потрібні гроші."
Хлопець не жорстокий, але дуже егоцентричний. Він не пробачає іншим свої слабкості, і ладен дошкульно помститися за них.
Перший український урбаністичний роман. Мова насичена, яскрава та образна. І нагадую, що автор написав його у 26 і прожив не на багато більше. Не дозволили...
Рекомендую цю книгу для тих, хто хоче познайомитись із українською літературою чи познайомити своїх рідних. Придбала мамі — її перш за все здивувало, що це роман не про "все пропало", а такий, який переносить у життєві історії, наповнені любові, дружби, зради, поневірянь та пошуку себе. Дуже тішуся, що цей роман є в шкільній програмі.
Чесно, це було занудно для мене. Мені просто треба було це прочитати і я це зробила.
Мені з самого початку було шкода Льову, вкінці особливо нічого не змінилося. Єдине, я стала його більше поважати.
Марту шкода, але таке враження, що це бумеранг, який їй повернувся. Славський мудак як і її сусід, що на неї звів наклеп. Взагалі, хотілось аби вона була більше бойова за себе і чмирила своїх кривдників, а не людей, що її якраз кохали в боготворили (це я знову за Льову).
Мені з самого початку було шкода Льову, вкінці особливо нічого не змінилося. Єдине, я стала його більше поважати.
Марту шкода, але таке враження, що це бумеранг, який їй повернувся. Славський мудак як і її сусід, що на неї звів наклеп. Взагалі, хотілось аби вона була більше бойова за себе і чмирила своїх кривдників, а не людей, що її якраз кохали в боготворили (це я знову за Льову).
Котик
«Життя – це постійне оновлення»
Дії роману розгортаються у 1927 році в Києві. Головна героїня, Марта, опиняється у складній ситуації: вона зіткнулась з тиском суспільства; внутрішніми конфліктами та проблемами юної дівчини, котру сприймають лише через призму чоловічого бачення, але не дивляться, яка вона насправді.
Книга чудово розкриває життя та особисті драми персонажів, показує внутрішні конфлікти й розкриває життя Марти з психологічним підґрунтям. «Невеличка драма» спонукає до роздумів, показує життя жінки, відкриває ширму того, як важко було у ті часи не опинитися на вулиці, навіть якщо прагнеш навчатися та працювати.
• Це один з найкращих філософських романів в українській літературі ХХ сторіччя
Дії роману розгортаються у 1927 році в Києві. Головна героїня, Марта, опиняється у складній ситуації: вона зіткнулась з тиском суспільства; внутрішніми конфліктами та проблемами юної дівчини, котру сприймають лише через призму чоловічого бачення, але не дивляться, яка вона насправді.
Книга чудово розкриває життя та особисті драми персонажів, показує внутрішні конфлікти й розкриває життя Марти з психологічним підґрунтям. «Невеличка драма» спонукає до роздумів, показує життя жінки, відкриває ширму того, як важко було у ті часи не опинитися на вулиці, навіть якщо прагнеш навчатися та працювати.
• Це один з найкращих філософських романів в українській літературі ХХ сторіччя
Експерт Readeat
Улюблений твір з шкільної програми😊Щирий, іронічний, вибуховий і...вічний!Чому?) Бо нічого не змінюється😕
Минають роки, розвивається наука, з'явилось більше можливостей і перспектив. А люди - ті ж самі😔
📚Степан Радченко - доволі суперечливий персонаж, як на мене. Його псує місто. Адже геть не важливо, де ти живеш, головне - залишатись людиною. Він же - егоїст, який втратив життєві орієнтири і, по суті, не знає як жити далі. Йому з часом набридає все, найбільше дратує, що люди і їхні почуття - для Радченка пусте місце😐
📚Надзвичайний стиль письменника, від прочитаного - суцільна насолода.
📚Актуальним роман є у всі часи і не побоюсь сказати, що буде і в майбутньому.
📚Вічне і незриме протистояння села і міста. Те, що є і теж буде завжди. Те, що так болить Степанові. 📚Роман однозначно змушує задуматись, часом злитись , а часом співчувати.
📚Вважаю одним з кращих творів нашої літератури 😊
Минають роки, розвивається наука, з'явилось більше можливостей і перспектив. А люди - ті ж самі😔
📚Степан Радченко - доволі суперечливий персонаж, як на мене. Його псує місто. Адже геть не важливо, де ти живеш, головне - залишатись людиною. Він же - егоїст, який втратив життєві орієнтири і, по суті, не знає як жити далі. Йому з часом набридає все, найбільше дратує, що люди і їхні почуття - для Радченка пусте місце😐
📚Надзвичайний стиль письменника, від прочитаного - суцільна насолода.
📚Актуальним роман є у всі часи і не побоюсь сказати, що буде і в майбутньому.
📚Вічне і незриме протистояння села і міста. Те, що є і теж буде завжди. Те, що так болить Степанові. 📚Роман однозначно змушує задуматись, часом злитись , а часом співчувати.
📚Вважаю одним з кращих творів нашої літератури 😊
Експерт Readeat
Мені дуже сподобалася ця книга. Імпонує стиль, чудово виписані характери героїв у своєму розмаїтті та дивакуватості. Перед нами постають тогочасні яскраві типажі, кожен з яких чимось дивує - від надмірної поетичності до безкомпромісного прагматизму, від боязкого обожнювання до всепоглинаючої пристрасті. Є про що подумати. І про українізацію також.
Марта - яскрава представниця українського жіноцтва: ніжна, романтична, але водночас не відривна від побуту та "землі". Викохана у Шевченківському краї, вона і зараз душею прагне до вольних просторів дитинства, але вже глибоко вросла у ґрунт урбаністичного Києва.
Юрій - молодий професор, неукраїнський українець, що вже не співвідносить себе з цією нацією, але сумлінно йде за своїм життєвим планом - видатна наукова діяльність та життя, підпорядковане їй.
"Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? Вона виконає свою роль... Чоловіки будуть творити, керувати й даватимуть жінкам щастя закохуватись у себе!"
Одного разу вони зустрілися .. Але ж ви розумієте, що вони геть різні. А поруч них були ще люди, і кожен жив, як міг...
Цей роман точно для обговорення, такий він вибруючо емоційний. Актуальний і зараз
Марта - яскрава представниця українського жіноцтва: ніжна, романтична, але водночас не відривна від побуту та "землі". Викохана у Шевченківському краї, вона і зараз душею прагне до вольних просторів дитинства, але вже глибоко вросла у ґрунт урбаністичного Києва.
Юрій - молодий професор, неукраїнський українець, що вже не співвідносить себе з цією нацією, але сумлінно йде за своїм життєвим планом - видатна наукова діяльність та життя, підпорядковане їй.
"Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? Вона виконає свою роль... Чоловіки будуть творити, керувати й даватимуть жінкам щастя закохуватись у себе!"
Одного разу вони зустрілися .. Але ж ви розумієте, що вони геть різні. А поруч них були ще люди, і кожен жив, як міг...
Цей роман точно для обговорення, такий він вибруючо емоційний. Актуальний і зараз
Для мене Підмогильний залишається однією з найвидатніших постатей в українській літературі 20 століття, його твори - те, до чого завжди повертаюся з великим задоволенням. Дана збірка є чудовою можливістю пірнути глибше у дослідження його творчості і відійти вже від нашумівшого «Міста». Справжній майстер слова, від письма якого, відірватися дуже складно, кожне речення жадно ковтаєш і бажаєш більше.
Витончений стиль письма та тонкий аналіз людської психіки - те, що не залишить вас байдужими. Всі його герої настільки живі, що ти не можеш стояти осторонь і перебираюш на себе всі їх питання і роздуми. Як на мене, вінцем даної збірки є «Повість без назви», де автор знову показує нам екзистенційні мотиви. Однією з улюбленої цитат є :«Людина не те, що вона читає лекції, не те, що вона сидить в установі, не те, що вона говорить і робить на людях. Вона те, що вона для самої себе, в неофіційній частині своєї програми. Отам її справжнє пізнання. Поворушіть її самотні, затаєні думки, зазирніть у її родину, у її пристрасті — і тоді ви побачите людину: гол, без комірця, без полови слів, якими вона так спритно навчилася прикривати своє життя.»
І, безумовно, варті уваги - «Остап Шаптала» та «Важке питання».
Окреме дякую видавництву за таке неймовірне оформлення книги та її якість. Хочеться брати її усюди і ставити на видне місце.
Витончений стиль письма та тонкий аналіз людської психіки - те, що не залишить вас байдужими. Всі його герої настільки живі, що ти не можеш стояти осторонь і перебираюш на себе всі їх питання і роздуми. Як на мене, вінцем даної збірки є «Повість без назви», де автор знову показує нам екзистенційні мотиви. Однією з улюбленої цитат є :«Людина не те, що вона читає лекції, не те, що вона сидить в установі, не те, що вона говорить і робить на людях. Вона те, що вона для самої себе, в неофіційній частині своєї програми. Отам її справжнє пізнання. Поворушіть її самотні, затаєні думки, зазирніть у її родину, у її пристрасті — і тоді ви побачите людину: гол, без комірця, без полови слів, якими вона так спритно навчилася прикривати своє життя.»
І, безумовно, варті уваги - «Остап Шаптала» та «Важке питання».
Окреме дякую видавництву за таке неймовірне оформлення книги та її якість. Хочеться брати її усюди і ставити на видне місце.
7/10, бо деякі твори здались дещо нудними, проте це не означає, що Вам теж так здаватиметься.
Приємно здивував Яновський у цій збірці, його східні мотиви просто неймовірні!
Приємно здивував Яновський у цій збірці, його східні мотиви просто неймовірні!
Автор майстерно зображує перетворення головного героя, Степана Радченка, з простого сільського юнака на людину, яка прагне завоювати місто та знайти своє місце в новому соціальному середовищі.
Однією з ключових тем роману є конфлікт між містом і селом. Підмогильний показує, як місто змінює людину, підштовхуючи її до самопізнання та перегляду власних цінностей. Степан, який на початку твору має ідеалістичні уявлення про місто, поступово стикається з його реаліями — жорстокістю, відчуженістю, лицемірством. Автор майстерно відтворює психологічні процеси, що відбуваються в душі героя, його поступове усвідомлення власної самотності та прагнення до духовного самовизначення.
Цікавою є також проблематика творчості та інтелектуальної самореалізації. Степан прагне не лише завоювати місто, а й утвердитися як письменник. Через це Підмогильний звертається до теми взаємодії митця з суспільством, його моральних обов'язків та пошуку сенсу життя через творчість. Автор показує, як література може бути засобом самовираження, але одночасно й способом відчуження від навколишнього світу.
Мова роману багата на метафори та символи, що підкреслюють внутрішню складність і неоднозначність образів. Підмогильний використовує архетипи та міфологічні мотиви, щоб поглибити розуміння конфлікту між людиною і містом.
У підсумку, роман "Місто" є надзвичайно глибоким твором, який не лише відображає процес урбанізації України в 1920-х роках, але й порушує вічні питання людської природи, пошуку сенсу життя, становлення особистості. Він залишається актуальним і сьогодні, адже місто, як символ нових можливостей та викликів, продовжує притягувати й одночасно відштовхувати людину, яка намагається знайти себе у світі. Можна повчитись і взяти для себе багато чого цікавого через досвід власного героя, особливо цікаво те, що я живу в Києві і зразу впізнаю місця.
В деяких моментах Роман складний, але водночас надзвичайно цікавий і вартий уваги читача.
Однією з ключових тем роману є конфлікт між містом і селом. Підмогильний показує, як місто змінює людину, підштовхуючи її до самопізнання та перегляду власних цінностей. Степан, який на початку твору має ідеалістичні уявлення про місто, поступово стикається з його реаліями — жорстокістю, відчуженістю, лицемірством. Автор майстерно відтворює психологічні процеси, що відбуваються в душі героя, його поступове усвідомлення власної самотності та прагнення до духовного самовизначення.
Цікавою є також проблематика творчості та інтелектуальної самореалізації. Степан прагне не лише завоювати місто, а й утвердитися як письменник. Через це Підмогильний звертається до теми взаємодії митця з суспільством, його моральних обов'язків та пошуку сенсу життя через творчість. Автор показує, як література може бути засобом самовираження, але одночасно й способом відчуження від навколишнього світу.
Мова роману багата на метафори та символи, що підкреслюють внутрішню складність і неоднозначність образів. Підмогильний використовує архетипи та міфологічні мотиви, щоб поглибити розуміння конфлікту між людиною і містом.
У підсумку, роман "Місто" є надзвичайно глибоким твором, який не лише відображає процес урбанізації України в 1920-х роках, але й порушує вічні питання людської природи, пошуку сенсу життя, становлення особистості. Він залишається актуальним і сьогодні, адже місто, як символ нових можливостей та викликів, продовжує притягувати й одночасно відштовхувати людину, яка намагається знайти себе у світі. Можна повчитись і взяти для себе багато чого цікавого через досвід власного героя, особливо цікаво те, що я живу в Києві і зразу впізнаю місця.
В деяких моментах Роман складний, але водночас надзвичайно цікавий і вартий уваги читача.
Бестселери
249 грн
1
Код товару 110369
480 грн
0 грн
В наявності
480 грн
1
Фільтр
249 грн
1
Код товару 110369
480 грн
0 грн
В наявності
480 грн
1
Код товару 111452
290 грн
0 грн
В наявності
290 грн
1
450 грн
1
