І знову дівчина — головна героїня, і знову — військова школа. Коли я почав її читати і виявив ці два факти, то подумав: "Скільки можна? Одне й те ж". Але сюжет зовсім не схожий ні на "Безніч", ні на "Четверте крило".
Хоч я й симпатизував головній героїні, позитивною героїнею я назвати її не можу. Як на мене, тут взагалі немає повністю позитивних героїв і це мені дуже сподобалося. Єдине, що мені не сподобалося це те, що події відбувалися занадто швидко: бій наче тільки почався, а ось він вже й скінчився. Хотілося більш масштабних описів.
Тепер я розумію, чому навколо цієї книги такий ажіотаж, сюжет дійсно цікавий.

З огляду на події, що відбуваються в нашій країні або в Ізраїлі, ця книга втратила актуальність. Цікаво мені було читати лише історичні факти, які автор використовував як приклади.

Місцями книга була написана так, що мені, як звичайному обивателю, було не все зрозуміло. Але й була така інформація, яку я для себе відкрив і тепер, при нагоді, буду використовувати в житті.

Книга мені сподобалася. Але є два нюанси.
По-перше, мені не вистачало гумору. Метью був коміком, тому насамперед цього від нього і очікуєш.
По-друге, я не побачив боротьби (хіба що трішки в самому кінці). Коли йому було погано, він лягав в лікарню або в реабілітаційний центр. Потім, коли йому ставало легше, він знову продовжував кайфувати. Та й то, лікуватися його, зазвичай, хтось примушував.

Я прочитав з дюжину книг Кінга, але ця була найкращою. Вона повернула мою увагу то творчості цього автора, бо щось я в ньому, до цього, був розчарований. Ця книга відрізняється від інших його книг, що я читав, більшою реалістичністю. В ній кожен може знайти свій улюблений жанр: трилер, детектив, фантастика, містика, історія, романтизм тощо. Мені було важко відірватися від її читання, тому й іншим рекомендую - читайте.