Недарма "Невеличку драму" вважають одним із найкращих філософських романів української літератури. Це роман не лише про міщанство як намагається переконати нас автор у своїй передмові. Це інтелектуальний роман, в якому присутні наука і релігія, кохання і розум, думки про сенс існування людини, її високе призначення і водночас про людську образу, ницість, помсту, обов’язок служити Батьківщині під час війни, дискусії про прагматизм і раціоналізаторство, диктатуру пролетаріату, українізацію,... Підмогильному вдалося чудово поєднати всі ці теми та максимально розкрити душу кожного персонажа. Його роман можна розбирати на цитати. Навіть через 100 років дані питання не втратили актуальності.
Головна героїня - це Марта Висоцька, навколо якої і розігрується невеличка драма. Дівчина молода, красива, інтелектуалка, практична в побуті, вміє розпоряджатися грошима і сама на себе заробляє, відкрита і щира, любить читати і ходити в театр, мрійлива, але трохи наївна через відсутність життєвого досвіду. Вона - яскравий представник жінки нової епохи. Мабуть, саме це і приваблює всіх оточуючих чоловіків. Але вона чекає справжнє кохання, про яке читала у книжках. Її не влаштовує Льова, якого вважає тюхтієм за те, що два роки за нею залицяється і не може наважитись на серйозний крок. Марті не подобаються думки Дмитра про те, що "шлюб - це спілка, така як спілка УСРР з РСФРР"; що "шлюб беруть для праці, для спільного будівництва"; що "кохання - це божевілля, нісенітниці, що воно шкідливе, бо пантеличить людину". Як на мене, то із всіх Мартиних залицяльників Дмитро, принаймні, був чесний з нею від початку і до кінця. Дівчина відкидає також і пропозицію її керівника Безпалька.
А закохується Марта у професора біохімії Юрія, який просто живе своєю наукою і більше нічого не визнає. Він вважає, що треба стати рабом науки, треба віддати їй весь час і всі думки, а саме поняття дівчина містить у собі прикмету чогось недорозвиненого, дурного і обмеженого. Але все змінюється, коли Юрій зустрічає Марту і шальки терезів перекочуються не на користь науки. Їхні стрімкі стосунки - це полум’я інтимної пристрасті суто для них двох. Підмогильному вдалося майстерно описати їхні почуття, читати цю частину - одна насолода. І хоча це кохання обернулося для Марти драмою, залишається сподіватися, що невеличкою. Пройде час і рани загояться, перегорнеться сторінка книги її життя, Марта стане ще сильнішою, вона помудрішає і ось цю невеличку драму сприйматиме як життєвий досвід. Адже, як казав Льова, - "життя - це постійне оновлення! Життя не спиняється і не повторюється!"
«От бачите, яке воно-життя:не таке хороше і не таке вже й погане, як нам здається».
Ми частина маленького світу, маленькі світи. Наші життя утворюють суцільну історію, але за кожним з них ховається щось унікальне. Кожен з нас у своєму світі проживає цілу виставу, свою невеличку драму.
Хотілося б сказати, що ця історія була про жінку. Певно, з якогось боку так і є. Хтось відчуватиме до цієї жінки симпатію, інші - жалість. У неї є імʼя-Марта. Разом з цим іменем у неї є мрії , почуття, хвилювання . Читаючи цю книгу ви будете думати, мислити, переживати, злитися, розчаровуватися. Ви поринете в життя героїв та може й забудете, що ця книга була написана майже сотню років тому. Можливо вас охопить сум від деколи надзвичайної подібності та схожості проблем із проблемами сучасності. Але тут варто варто припустити, що існують питання, на які людство певно вже ніколи не знайде однозначної відповіді, та і не варто знаходити. Прочитавши цю книгу, ви зможете знайти ці відповіді для себе, або здобути ще більше питань. Ви прочитаєте історію про людей, уявних, але таких знайомих вам людей.
Буде багато емоцій та переживань. Вони того варті.
"Невеличка драма" - це справжня перлина для вдумливого читання. І от коли береш книгу до рук і починаєш її читати розумієш дійсно так воно і є. Підмогильному вдалось розказати історію кохання, подумати що ж воно таке омріяне і поетичне почуття, порівняти культуру і цивілізацію, мистецтво і науку, зачепити мовне питання в період українізації, питання гендерних стереотипів, створити купу алюзій, поринути у психологію героїв, заглибитись у біохімію. "Невеличка драма" - це по суті камерний роман події які відбуваються у творі не виходять за межі Мартиної кімнати, а те що відбувається за межами створює лише додатковий фон.
Моя вам порада почитати "Невеличку драму" адже чого там тільки немає.
