Записки кирпатого Мефістофеля

Скільки разів, та скільки років підряд я чув від своїх зросійщених (на превеликий жаль) знайомих та родичів, про те, що українська культура загалом та література конкретно – дрібні, місцеві та не може відноситися до «високого» щабля. Бо українська література про село, сільські проблеми, непозбувний сум та печаль. Що може принести така література читачу, питали вони… Неканонічний канон від Віхоли знищує цей наратив. Вщент.

Володимир Винниченко написав надзвичайний психологічний роман. Людина, що має явні та застарілі проблеми з побудовою стосунків. Прийняти себе, прийняти свої почуття до жінки (як конкретної та загалом до жіноцтва), та до власного сина. Складнощі в побудові дружніх стосунків, бо закладений неправильний фундамент. Проте з усім можна впоратися, і головний герой врешті приходить до правильних для себе висновків – і знаходить своє щастя, нехай і специфічне, але дійсно важливе та «своє».

Якою ж підлою може бути людська натура! Стільки емоцій викликає ця книга, від обурення до захоплення.
Винниченко без прикрас описує найсокровенніші людські таємниці, майстерно вимальовує тонкощі людських стосунків. Персонажам то дивуєшся, то ненавидиш їх, то презираєш. Коли герої книги викликають шквал емоцій, напевне, це найкращий критерій майстерності письменника!
Ця книга - беззаперечна класика української літератури, та класика, котра однозначно має бути на полиці шкільної програми, принаймні для старшокласників, адже вона допоможе сформувати більш широке бачення на українську літературу, познайомить з різномаїттям жанрів.

В 30-ті роки людину, яка має щось від диявола (Мефістофеля) не вирізняє нічого з поміж юрби. Вона так само одягається, відвідує звичні для кожного місця, веде типовий побут та господарство. Проте його особливістю та саме ти диявольським є його думки.
Головний персонаж твору нічим не вирізняється з поміж своїх колег, друзів та загалом тогочасної інтелігенції Києва. Проте він має хобі - "доводити людей до прірви, підштовхувати їх до падіння". Для нього, це просто гра від якої він отримує насолоду, а коли людина не погоджується на "на його умови" не звертає увагу на його слова - він говорить "СЛАБАК". Адже в його розумінні збрехати, когось вмовити надати неправдиві свідчення, викрасти дитину тощо - це звичні речі.
Проте життя є бумерангом, який повертається до головного героя. В його житті випадково з’являється Клавдія Петрівна. Для нього це всього на всього легкий короткочасний роман, для неї це були сподівання на світле майбутнє та щире кохання .
Проте їх роман швидко закінчується, адже вона стає вагітною.
Мефістофель вчиняє всі можливі дії за для того, щоб й Клавдія Петрівна "впала зі скелі" - зробивши аборт, навіть ціною власного життя. Проте жінка сміливіша ніж він думає.
Саме в той момент, коли в його житті все наче стає ідеально, з’являється Клавдія Петрівна й повідомляє йому що в нього син
Головний персонаж лякається він думає це може знищити його, не розуміє як так можна було з ним вчинити.
В його голові починають з’являтися думки проте, як позбутися дитини. Думки головного героя в це період неординарні, він готовий на все - навіть вбивство, на його думку це легко, адже в книгах писали що це легко.
Проте, в той момент, коли він сам себе доводить до прірви - на 100% готовий вбити власну дитину (немовля) й лишається один крок, щоб це все завершити, він сам перетворюється в "СЛАБАКА".