Андрій Сем'янків

Хто винен у тому, що людина стрімко котиться на дно свого життя? Суспільство? Система? Чи може це свідомий вибір кожного?

Відгук буде без імен і спойлерів. Він буде про вас і ваші відчуття.
Більшість з вас хоч в раз замислювались про те, чому деякі люди стають антагоністами, обирають шлях злочинців, вбивць, насильників, злодіїв. Іноді нам здається, що це якась людська особливість, що ці люди помічені чорною міткою від самого початку. Та насправді, ми рідко усвідомлюємо, що ці люди можуть спокійно жити поміж нами. Пити каву у тих самих кавʼярнях, їздити тим самим транспортом, жити у тому ж будинку.
У цій книзі автор показує, як проста людина волею власних рішень перетворюється на потвору. Що саме тому виною: відсутність грошей, заздрість, злість на систему чи все ж моральні цінності (а скоріше їхня відсутність)?
Ось тут вже вирішувати вам. Енджой.

Чогось була переконана, що це буде щось на кшталт «Американського психопата», але воно геть не туди.

Та це не мінус, бо книга супер, хоч і зовсім не така, як я уявляла.

👁 Мерзенні герої, що починають як просто не дуже приємні люди, але протягом історії остаточно морально розкладаються.
👁 З тих історій, де нема позитивних персонажів, тому найпозитивнішим стає той (точніше, та), хто трохи менше лайно, ніж решта.
👁 Загалом, історія про те, як персонаж з сумнівними цінностями йде на все, щоб заробити більше грошей - тому що на старті має їх дуже мало.

І мені дуже зайшло, як автор передав цей процес поступового занепаду особистості, коли на кожен наступний крок герой наважується через все меншу кількість компромісів з совістю.

👁 Повільне зростання напруги. Акцент на внутрішньому світі і думках героя. Шикарна деталізація і багато медичних нюансів - бо ж зрештою це медичний трилер.
🌹 Є умовні любовні лінії, але ані любовʼю, ані романтикою насправді там і не пахне. Проте вони тут не зайві, а навпаки ще краще розкривають справжню сутність героя.

Не можу сказати, шо в історії щось дивує, але емоції вона викликає дуже сильні. Переважно негативні, але саме стосовно подій і дійових осіб, а не самої книги - книга ж офігенна.

👁 Дуже цинічна, мізантропічна і переконлива. Стократно підсилює розчарування у людях😁

Чи можуть гроші зробити тебе людиною та чи варто відкладати життя на потім?

На ці два запитання відповідає автор, розповідаючи нам історію патологоанатома у звичній міській клініці.

Хоч відповіді на них досить очевидні - «ні, цього недостатньо» і просто «ні», в реальному житті все не настільки просто. Особливо, якщо врахувати, що часу на глибокі роздуми в нас майже немає.

Чи є межа між принципами, людяністю та бажанням доторкнутися до кращого життя?

Я хочу вірити, що так. Більшість з тих, хто прочитає анотацію до цієї книги, подумають, що автор доводить зворотне. Хоча для мене зміна головного героя упродовж більшої частини книги є радше косметичною, тоді як фундаментальна трансформація відбувається лише в фіналі. І вона тільки підживлює мою віру.

Люди - найстрашніші створіння на нашій планеті. Ми можемо виправдати абсолютно все, якщо це стосується наших дій. Але чи зможемо ми засуджувати головного героя, після того, як відчуємо його життя на доторк та на смак?

Я раджу витратити на цю книгу кілька вечорів, які точно будуть приємними. Це досить легкий для сприйняття текст, цікаво написаний. Він занурює в абсолютно інакшу реальність, порівняно з тією, до якої більшість з нас звикли. І доводить, що щастя - питання фокусу уваги, принциповість - питання сприйняття, а людяність - це те, від чого нікому з нас не дітися, навіть якщо здається, що вона десь дуже далеко.

Раніше ми жили так, ніби вічні. Начебто ми завжди будемо повними сил, планів та надій, веселими, безтурботними та щасливими. Коли найбільша проблема — складна домашка у дитини, недосип після безсонної ночі чи ГРВІ знову невчасно.

Війна та коронавірус зробили смерть близькою, болючою і страшною.

Смерть обговорювати не заведено в суспільстві. Ми її боїмося, багато думаємо про неї, проводимо власні дослідження та робимо важливі висновки, які дуже хочемо обговорити з іншими – і не можемо. Тому що подібна розмова не вписується у негласні правила спілкування. Прийти в соцмережі — простір вічно молодих і вічно здорових людей — і говорити про вмирання і про страхи, пов'язані з ним, якось ніби й незручно.

Що хвилює мене в думці, що я раптом помру? Не встигну навчитися всього, чого хотіла. Не побачу дитину підлітком. Перестане існувати сім'я, в якій нам звично та добре. Загалом, усі мої печалі опинилися довкола дитини: не встигну, не зможу, не зроблю.

Я можу померти, і все піде не так, як хочу.

Ще страшно, що після смерті нічого немає. Або, що ми з близькими не будемо разом. І це штука, яку навряд можна вилікувати — доводиться просто жити з думкою, що ми про це нічого не знаємо, і сподіватися, що разом ми все-таки будемо.

Люди бояться не смерті. Хтось боїться факту вмирання – адже хочеться, щоб перехід не був довгим. Але більшість боїться зовсім іншого, що не має відношення до нашого тлінного тіла.

Ми боїмося, що без нас усе піде не так.
Боїмося, що нас забудуть. Або ще гірше – замінять.
Боїмося, що не продовжиться без нас якась важлива справа.
Боїмося, що без нас не подбають про наших батьків.

Страх смерті – нормальна інстинктивна штука. Але часом корисно зрозуміти, чого саме ви боїтеся.

Тому що це розуміння, як не дивно, допомагає жити інакше, повніше, краще.

🦴Реалії української медицини, або чому гарний лікар ніколи не буде голодним...

📖Танці з кістками
🖋Андрій Сем'янків (MedGoblin)

🦴Северин Доник - скромний паталогоанатом однієї зі столичних лікарень. Його майже задовольняє державна зарплата і відкати з похоронної агенції, майже влаштовує співмешканка Люда. Оте слово "майже" діє як мантра доти, доки не припиняються відкати. Тоді Донику доведеться напрягтися, а що вже має розумну голову, то й викрутиться із будь-якої ситуації та знайде способи заробити. Ну то й що, що заробіток не зовсім легальний, головне ж надурити систему та отримати легкі гроші. А далі постає питання - як далеко він готовий зайти? Чи зуміє вчасно зупинитися? Ким готовий пожертвувати? Ну, і саме основне, падаючи в прірву чорної трансплантології, чи зрозуміє, якого монстра виплекав?

🦴Я страшенно люблю читати книги на медичну тематику і ця виявилася дуже живою, навіть біографічною. Відчувається, що автор "в темі". Ця історія виносить на загал весь темний бік як державної, так і приватної медицини. Вона розкаже про те, про що Ви лише здогадувалися, а можливо навіть і не здогадувалися. Хочеться почитати чогось такого на тему сурогатного материнства та донорства яйцеклітин. Впевнена, ця тема приховує не менше секретів.

Це неймовірна книга!! Моя улюблена книга видавництва "Віхола". Історія дуже цікава, захоплююча, тримала в напрузі. А кінець вразив 🤩. Книга, яку усім раджу!! І ще ця книга одна з моїх найулюбленіших книг. Хочеться побільше таких книг!!

Танці з кістками" українського письменника Андрія Сем'янківа – це захоплюючий психологічний трилер, який занурює читача у темний світ підпільної трансплантології.
Танці з кістками" – це не просто кримінальний роман. Це глибока психологічна драма, яка досліджує темні сторони людської душі.

Автор майстерно створює атмосферу напруги та тривоги, тримаючи читача в постійному очікуванні розв'язки. Він змушує нас замислитися над складними моральними дилемами та ставити питання про межі дозволеного.
Мені сподобалися головні герої, які здаються багатогранними та суперечливими. Максим – це не просто злодій чи вбивця. Це людина, яка втратила все і шукає спосіб впоратися зі своїм болем.

Це жорстока та безкомпромісна книга, яка не дає легких відповідей.
Також хочу окремо подякувати за динамічний сюжет з несподіваними поворотами, глибокий психологізм та розкриття внутрішніх переживань героїв.

Атмосферна та захоплююча мова автора - 🫀❤️‍🩹

Темний бік української медицини!

Я люблю серіали про патологоанатомів. Коли вони силою своїх знань і талантів допомагають розкрити злочини - ух!!

Не тут то було. Не відкрию там таємниці, якщо скажу, що головний герой цієї книжки - то іншу сторону барикад у війні зі злочинністю. Але почнемо з початку.

Знайомтесь, Северин. Український лікар, завідувач патанатомії. У шлюбі не пощастило, з грошима теж біда. Уявіть сорокарічного чоловіка, що вбігає у маршрутку в мокрих черевиках. Йому хочеться більшого. А кому ж не хочеться?! Головне - яким шляхом до цього йти і через які перешкоди переступати. А якщо доведеться йти по головах?

Скажу чесно, зав'язка трохи затягнута. Симпатії Северин не викликає, і думаєш собі: ну скільки ще буде тривати історія страждань цього невдахи? Повірте, ви будете винагороджені за терпіння.

Адже щоб піднятися, нашому герою треба опуститися за дно. Невдача спіткала його, потім друга і третя. Це невезіння? Карма? Закономірність?

Ну а потім починається власне трилер. Буде гидко, моторошно - і сумно. За моментами злочинів не дає автор забути про реальність. Не від хорошого життя Северин йде на такі вчинки. Так, можна жити чесно. Але якщо хочеш жити забезпечено - умій крутитися. У мене завжди викликає гірку посмішку репліки з іноземних книг чи фільмів у стилі "ну ясно, що у нього є яхта, він ж лікар". Чи пішов би Северин на злочин, якби у нього була - ні, не яхта - але просто достойна зарплатня. Питання риторичне.

Читається неймовірно захопливо, і особливо цінно, що цей напружений сюжет - у наших реаліях.

P.S. Вагітним читати не рекомендую!

Якщо у вас тендітна нервова система, НЕ читайте цієї книги! Якщо ви антивакцинатор і палкий поціновувач БАДів НЕ читайте цієї книги! Якщо ви бачите біополя і ведетеся на миттєве комп'ютерне дослідження, яке відразу повідомить вам усі проблеми... Ну, далі за текстом. Коротше кажучи, книгу я прочитала і офігіла, скільки грошей я викинула в нікуди, і які усе-таки резерви нашого організму, що дозволяють нам вижити, не дивлячись на лікування.

У цій книзі розповідається про багато медичних і навколо медичних проблем: дослідження, фуфломіцини, неефективні ліки, непотрібні маніпуляції тощо

До деяких висновків я дійшла і сама раніше, а про певні речі я мушу подумати. Головний висновок - найкраща профілактика і лікування простих хвороб - це збалансоване харчування і помірні фізичні навантаження. І начебто ми усі це знаємо, але ... Завжди є якесь АЛЕ.

Я оце почала відвідувати кінезіотерапію, подивимося, які будуть результати) І проти масажів, на відміну від тейпів, автор теж нічого проти не має)

"Коли людина дуже хоче в щось повірити, вона вірить. Не вдаючись до здорового глузду, мозок (особливо розумний) знайде тисячу виправдань для найдурнішої дурні. Навіть талановитий науковець, на жаль, може бути повним йолопом."

Зважаючи на усе прочитане, мрію лише, щоб у нас були розвинені медичні заклади з професійними (іце не про наявність диплому) лікарями, тоді і шарлатанів точно поменшає.

Перша книга сучасного українського автора, яка мене захопила! Обожнюю, коли неможливо відгадати, що ховається далі за поворотом сюжету. Цікаво, інтригуюче, сучасно та небанально.
Історія про патологоанатома-невдаху Северина, який завжди незадоволений тим, що має і хоче отримувати більше. Як заробити гроші, при цьому швидко? Ви думаєте, потрібно для цього знайти додаткову роботи або змінити стару? «Прокачатись» як спеціаліст та вийти на новий рівень? Отримати новий навик? Ні, для головного героя історії це нецікаво. Він хоче отримувати все і відразу.

Постійно відчуваючи себе невдахою, нерозуміючи чим він гірший за інших, Северин починає продумувати різні схеми підробітку. При чому такі схеми нелегальні та протизаконні. Чим більше грошей, тим гірші вчинки.
Іншими словами – це історія-мірило людської жадоби та жалюгідності у спробі самоствердитись за рахунок приниження інших та нечесного збагачення.
Деградація головного героя вражає через його стрімке падіння в духовній та моральній сферах. Слідкуючи за головним героєм, в голові постійно виникало питання: «Де ця межа, яка змусить його зупинитись?».

І як приємний присмак повчальної дорослої казочки залишається фінал. Останній акорд пісні, яка нарешті зупиняє танок з кістками.
Пильно спостерігаючи за діями Северина, постійно чекаєш, коли його схоплять. Це ж закон жанру чи не так? Поганий хлопець повинен отримати по заслузі.
Проте, останнє «Па» зовсім інакше… Що може бути гіршим для людини, яка поставила себе на п'єдестал, з крахом впасти додолу і як результат – зненавиділа себе на стільки, що їй стає гидко від самої себе?

Не очікував такої сучасної української літератури. Здивований приємно.

Вау! Вау! Вау!
Це якраз той випадок, коли сюжет підкріплений стилістично, а герой такий, що й у метро з ним перетнутися не хочеться.

Патологоанатом Северин Доник — невдаха. Таким він сам собі здається, і так про нього думають знайомі. Перший шлюб розвалився, на роботі рутина, за яку ще й платять мінімально. Але якось йому пропонують незаконну оборудку зі збору біоматеріалу у померлих. Він довго на неї не зважується, але зовсім не через совість і порядність, а швидше через страх.

Але коли страх залишитися невдахою пересилює страх відповідальності, то починається довгий, але швидкий шлях Доника до самого дна людяності.
Окрім сюжету, від якого годі відірватися, мені ще й дуже сподобалося, як це зроблено стилістично. Бо наскільки темними є справи Северина і його душа, настільки чорним він бачить і світ. І моє улюблене порівняння з цієї книги про метро, як темні й брудні нутрощі міста.

Так, тут багато брудних і відверто неприємних сцен. Але це, як і в Ганнібалі Лекторі, тільки додає атмосфери книзі.