Складно й тяжко усвідомлювати, що усе це коїться зараз. Потрібно, щоб ці історії залишалися, як у цій збірці, а не відходили у забуття, це є наша історія, дякую автору за книгу.

Це дуже важка і відверта збірка оповідань. Їх не виходить читати підряд не тому, що нецікаво. А тому, що боляче. Впізнавані події, впізнавані місця. Але читати цю книжку треба.

Збиралась якось довго з думками, щоб написати щось про цю книжку. Але не можу. Читала її з перервою, не, тому що не цікаво, просто щоб вивезти все це. Читається вона на одному подиху взагалі. Ніякого ...читати далі →

Після 24- го — це збірка оповідань про війну: місцями — дуже тяжка до сліз і розпачу, а місцями все ж залишає надію. Війна без прикрашання, війна очима цивільних і тих, хто ще нещодавно були цивільни...читати далі →

Ця збірка далася мені нелегко. Дуже. Я ревіла, глибоко дихала, заспокоювала стукіт серця. Розуміла, що не можу, але мушу. Тому змогла. Змогла, бо про нас. Змогла, бо свій. Про що? Кожне оповідання, а...читати далі →

Цю книжку Владислав Івченко написав приблизно за пів року до того, як бути мобілізованим. Написав так, що в читачів, яким не конче знати, щó було спершу – мобілізація чи книжка «Після 24-го», – може с...читати далі →

"тут теж були гори, тільки здебільшого під землею, бо на поверхні не вижити" двадцять четверте, війна, двохсоті, мобілізація, окопи, полон, тривога, укриття, сховище, вибух, ракети, руйнування. ці с...читати далі →