“Сестри Річинські” - це класична сімейна сага.
Неперевершений роман, написаний Іриною Вільде.
Чому його варто читати?
1. В романі яскраво відображений устрій в першій половині 20століття. Починаючи від опису побуту до прав жінок. Про їх настрій, думки, світогляд.
2. Історія кожної сестри, а їх - п’ять, ілюструє 5 різних особистих шляхів. Кожна із сестер має свою бачення щастя та успіху, за яким слідує.
3. І. Вільде створила яскравих героїнь, часом вони дратують, часом їх хочеться щиро пожаліти. Проте вони “живі”, ти віриш у їх слова та дії.
4. В українській літературі достатньо романів та оповідань про село. Міських романів, а тим більше, де головні героїні жінки не так багато.
Незважаючи на чималий об’єм роману, читається достатньо швидко та захопливо.
Перший том роману Ірини Вільде "Сестри Річинські" захоплює з перших сторінок, занурюючи читача в складну та багатогранну реальність західноукраїнської Галичини першої половини 20 ст. Ця частина могла б називатися "Бронко Завадка і трошки сестри Річинські". Безсумнівно, я розумію історичний контекст, в якому він був написаний, і той факт, що в умовах того часу, коли твір побачив світ, він не міг не бути певною мірою пристосованим до вимог соціалістичного реалізму. Але навіть з урахуванням цього, мені важко змиритися з тим, що в центрі історії, яка повинна була б зосереджуватися на головних героїнях, фактично опиняється чоловічий персонаж — Бронко Завадка.
Можливо, це пов'язано з тим, що роман написаний на зламі епох, і тому більшою мірою розповідає про трансформацію суспільства, а не про особисті долі. Така картина цілком відповідає історичному контексту: Перша світова війна, польська окупація, буремні зміни в українському суспільстві. Тому мені здається, що цей роман більше нагадує широкоформатний пейзаж епохи, ніж класичну сімейну сагу.
Життя родини Річинських, що змушена зіткнутися з реальністю після раптової смерті батька та голови родини — священника Аркадія Річинського, стає центральною темою першого тому. Відчуття нестабільності, викликане смертю батька, який виявився банкрутом, привносить глибоке випробування для матері Олени і п'яти дочок, які не були підготовлені до суворого реального життя. Тепер їм доведеться навчитись виживати, вперше зіткнувшись із ситуацією, коли гроші та соціальний статус більше не гарантують їм безтурботного існування.
Про попередні покоління родини Річинських ми дізнаємося вкрай мало, лише стільки, щоб не виникло відчуття порожнечі в їхньому родоводі. А от дитинство сестер — ще більшою мірою залишається загадкою. Що саме сформувало їх такими, як вони є на момент описаних подій? Це питання залишається відкритим, і навіть не маючи чіткої відповіді, я не можу не захоплюватися тим, як Вільде вміло й майстерно тримає інтригу, занурюючи нас у життя героїнь через їхні відносини з іншими персонажами та через їхні переживання в контексті буремної епохи. Можливо, це і є основною метою першої частини — створити полотно, яке поступово дозволить нам розкрити деталі у наступних томах.
Тим не менш, Вільде пише майстерно. Кожен розділ, кожна сцена, попри зовнішню лінійність сюжету, захоплюють і не відпускають. Персонажі роману надзвичайно багатогранні і неоднозначні, вони є продуктами своєї епохи, на яких впливають події, що відбуваються навколо них. Роман безумовно заслуговує на увагу, хоча особисто мені хочеться побачити більше розвитку образів сестер Річинських у наступних томах.
