Потяг

Лесі п'ятнадцять. Вона відмінниця (лише одна 9 з фізики!), вірна подруга (інколи не лише пристрасне кохання, а й міцна дружба проростає з взаємної ненависті), майбутня письменниця (її глибокі чуттєві вірші можуть зрозуміти далеко не всі однолітки) і просто звичайна підлітка.

Вона закохується у привабливого хлопця з санаторію лише аби розчаруватися, побачивши його з іншою. Вона сумнівається і розгублюється, коли з початком нового року розуміє, що все змінилося. Найкращий друг зустрічається з дівчиною, однолітки тільки й говорять про секс та перший досвід, а власне тіло дівчинки починає відчуватися інакше.

Це непогана історія, у покоління нульових вона точно викличе солодку ностальгію, та на жаль книга була не про те, що вказували в анотації.

Історія мала показати складне багатогранне дорослішання, усвідомлення власної ідентичності, тілесності, сексуальності, але я не відчула жодного зв'язку й емпатії до Лесі. Емоційні гойдалки, різноманітні захоплення, неоднозначні рішення — приблизно такого я очікувала від історії про підлітків. Натомість отримала історію про купку п'ятнадцятирічок, які всіма силами намагаються здаватися дорослішими (в першу чергу один перед одним) через гіперфіксацію на сексі.

Мені не сподобалися дорослі жіночі персонажі. Здавалося, вони з’являлися в історії лише заради осуду вчинків Лесі, створюючи для неї атмосферу дискомфорту, нерозуміння і лише підсилюючи бажання повстати проти правил.

В жодному разі не кажу, що книга погана і не варта уваги. Навпаки. Я впевнена, що вона знайде свого читача, але це не я. Книга читається дуже легко і швидко, незвичний формат введення курсивом думок Лесі (хоча сама книга написана від третьої особи). Єдиний момент, який мене бісив найбільше, це нескінченні знаки оклику та питання, їх було забагато і для мене вони не підкреслювали емоційність моменту для Лесі, а повсякчас викликали роздратування.

🍡 Ностальгія початку нульових.
🍑 Перше кохання і перша зрада.
🍡 Дискомунікація батьків та дітей.
🍑 Дружба, вдавання, суперництво.
🍡 Розуміння та прийняття себе.

Мені було всього достатньо: занурення у контекст періоду мого дорослішання, хитання і невпевненості (як це часто буває у підлітків), думки і емоції головної героїні (які непослідовні, імпульсивні - звичайно ж!), навіть дорослі персонажки мені були ДУЖЕ ОК (бо у моєму досвіді вони були значно гірше). Тому власне, книга для мене на максимальну оцінку. Отримала купу задоволення.

Проковтнула книгу і просто неймовірно цьому радію. ~Потяг~, це саме те, що траплялось з кожним з нас на життєвому шляху. Історія проста, але в той самий час торкається багатьох важливих тем. Самопізнання, кохання, труднощів, які є у підлітковому віці. Це важливо. Про це потрібно говорити.

Історія затягує дуже швидко. Тут ми знайомимось з дівчинкою Лесею, відмінницею, яка пише вірші, сперечається з мамою, і поводе себе, як звичайний та найсправжнісінький підліток. Але в якийсь момент, вона перестає розуміти, що з нею відбувається. Однолітки — однокласники — друзі починають розповідати про перші сексуальні досвіди, поцілунки та інші речі. Дівчинці стає ніяково, їй здається, наче вона відстає від усіх навколо.

Читаючи, я відчувала себе підлітком. Здавалось, нібито повернулась до школи, та знов й знов переживаю той відрізок часу.

Тут дійсно були емоційні гойдалки. Я відкладала книгу, обурювалась, знову поверталась до історії, і так по колу, раз за разом.

На деяких моментах хотілось обійняти Лесю, сказати, що це просто такий етап життя, підказати їй, що через це проходять усі підлітки, допомогти та направити її. Хотілось взяти її за плечі та сказати: ніколи не ведися на маніпуляції, слухай себе, не треба йти за всіма, хоч які б «круті» вони не були. Це такий час. Минає все, мине і це😍

Авторці вдалось передати шкільні моменти на усі сто відсотків. Вдалось занурити у історію, вдалось показати, як це було тоді, та як усе виглядає зі сторони. Я просто у захваті.

Це чудова історія, яка може допомогти дуже емоційно провести час. Історія по справжньому показує моменти формування дівочої сексуальності. Вона про справжню, а може і не дуже дружбу, про сором та невпевненість у собі, про болісне, але таке важливе дорослішання.

Раджу😍