"Ніколи не бреши...бо двоє можуть вберегти таємницю, тільки якщо один з них мертвий"
Саме таку б анотацію варто було б надрукувати на палітурці книги.
Признаюсь чесно, що іншу книгу пані Мак-Фадден я не читала і ця стала моїм ВАУ і заохотила до прочитання Служниці.
Але все з початку.
Отже, що ми маємо — заметіль, пару молодять, дім на відшибі Нью-Йорка, де колись мешкала відома психологиня, яка пропала безвісти три роки тому. Ніби і класно-клішовано, та не спішіть з висновками.
Чим більше занурювалась в книгу, тим більше мене дивував перебіг і подій і самі герої. В нас тут і певні пацієнти психологині — то нарцис з манією, то виживша жертва маніяка з ПТСР, то бабуля з параноєю. Здавалося — що ж тут такого? Пацієнти як пацієнти, але і сама психологиня не така свята як може видаватися попри елегантні костюми, манери та внутрішні кордони.
До вас питання — як би ви схарактеризували людину, яка через "віджате" паркомісце проколола 4! шини авто, що зайнято це паркомісце? Соціопатка? Психопатка? А якщо я дам вам уточнення, що ця людина діагностує брехну покраще за поліграф?
Стосовно розв'язки — в одному я була права, в іншому — просто ТАКОГО не могла передбачити. Всі так вміло сплетені в одну кучу не лише сюжетом, але і травмами, що дві мої ночі були цілком присвячені цій книзі.
Однозначно — рекомендую.

Вітаю.
Хочу і я поділитися відгуком на цю книгу, яка в мене попала в топ прочитаного за остані 4 місяці.Читала перші 4 книги, і була задовлена. Одразу ж як тільки побачила новинку, то замовила у видавництва.
Як щирий фанат Тесс Герітсен, я не могла пройти повз нової книги від Саймона Бекетта. (так ще і сама панні Герітсен дала коментар до книги для обкладинки). Короче, жереб кинуто і книга куплена.
Стосовно сюжету — як по мені, то значно цікавіше чим попередня та третя книга, але є певні аспекти, котрі переплітаються.
У Девіда появився новий, так би мовити, любовний інтерес, і що-що, а цю лінію подали читачам дуже не нав'язливо і легко. До якогось часу думала що "ну не може все бути просто так, вона десь да при дєлах", але ні... Спойлерети не буду. Однозначно цікава книга, захоплююча, легка для прочитання та розуміння. Розв'язка вийшла і передбачуваною і шокуючою водночас, особливо момент з Лео (хто читав, — зрозуміє). Таке враження що і сама там на тих болотах Англії разом з головним героєм.
Єдиний мінус (на оцінку не вплинув) - занадто багато ОК. Що, вже немає українського варіанту?

Знаєте, нічого не очікувала від цієї книги — можливо через нашу обкладинку, але вона мене приємно вразила. Сюжет і трішки банальний і тримає в напрузі до останніх сторінок.
Перша книги викликала в мене дрижак на сцені в підвалі з ченцями.
Атмосфера містичного на геть не туристичного Лондона притягує. Агенції, приватні компанії, змови, привиди, залізні цепи, підлітки та багато-багато чого цікавого.
Ніби і кліше — підлітки, що протистоять нечисті, бо дорослі не мають таланту (вірніш, він пропадає з віком), та і авто все закрутив так, що і не подумаєш.
Чудово поєднання детективу та його розв'язки з містикою та чисто підлітковими взаємовідносинами між героями. Є і таємниця, котру Ентоні охороняє, про що нас стане відом в інших книгах.
Однозначно — рекомендую.
Не зважайте на обкладинку

Очікую на книгу. Перші дві - просто бомба

Вкрай рідко пишу відгуки, особливо про книги, але тут варто висловитися...
Так от - заради цієї книги одне деревце померло задарма.
Трилером тут і не пахне. На початку все починалось доволі таки банально та зрозуміло - початок останнього семестру в коледжі і наша Гера ( вона ж Саманта) отримала інвайт від майже секти обраних - зайчиків.
А далі понеслось.
Важко відділити де правда, а де - вигадка. То зайчики вибухала ( не homo sapience), то з'являлись якісь колишні Гери зі школи, то вони писали поеми-твори в стилі концептуального ( даруйте, а ви дійсно в курсі що ж таке те мистецтво?) арт-нюво, то користувалися сокирами. З переворотом сторінок, відкривається завіса про дитинство головної героїні - бідність; непутящий батько, який погруз в боргах; покійна матір, яка часто "повертала" до реальності дівчинку; очевидна не відповідність її та коледжу, в якому вона вчиться не Ліга Плюща, разом з тим елітарністю так і несе зі сторінок; не зрозумілі ( особисто мені так і не стало ясно, а що там було) відносити між нею та колишнім арт керівником групи - він то Лев то Алан.
Вигадані друзі, мертві друзі - спойлерити не буду, але це дві різні речі...як виявилось.
Вкотре переконуюсь - ТікТок не для рекомендацій книги та серіалів.
Разом з тим, написано моментами дійсно цікаво та легко, тому і 5 з 10,