▫️«Забудь минуле. Є кращий вихід. Є майбутнє. Йди зі мною»
Після падіння з даху життя десятикласниці Софії змінюється назавжди 🤨
Вона починає бачити істот, які шкодять людям, — нещастимців, невидимих для інших. Боротися з ними можуть лише мисливці, але щоб стати однією з них, потрібно заплатити високу ціну 🧐
Софія опиняється перед вибором: прийняти цей дар і нове життя чи спробувати повернутися до звичайного світу, який уже ніколи не буде таким, як раніше 🫣
▫️«Існування нещастимців ніколи не було абсолютною таємницею. Вони як стихійне лихо, природньо вписане у цей світ, і водночас — наче таргани, що населяють кожен його куточок. Це квінтесенція руйнівної енергії, яка протидіє нашому бажанню все впорядкувати. Вони розхитують цей світ»
Ідея про нещастимців, невидимих для більшості, та мисливців, які з ними борються, зацікавила з перших сторінок. Авторка майстерно створила атмосферу напруги та загадковості, а внутрішній світ Софії та її роздуми додавали історії чарівності ✨
Читати було легко, але довго важко було влитись у сюжет. Вже після кількох розділів почала звикати до темпу і розвитку подій. Після того, книга повністю занурила, нарешті, в сюжет і це було захопливо! 🥹
В цілому, це приємна й дуже підліткова фантастична історія, але мені хотілося більше уваги до побудови магічного світу, деталей про саму боротьбу з нещастимцями і механіку світу мисливців. Але так, як це лише перша частина, очікую розкриття в наступних! 😌
"Необрана" — це перша частина циклу «Нещастимці», яка захоплює з перших сторінок своєю атмосферою, глибоким психологізмом і майстерно побудованим сюжетом. Олена Шпигоцька створює світ, де фантастика 🌈органічно переплітається з реальністю, а герої змушують замислитися над складними моральними питаннями.
Сюжет зосереджений навколо головної героїні, яка виявляється «необраною» — людиною, яка не отримала очікуваних здібностей чи привілеїв у світі, де це вважається нормою. Через цю лінію авторка майстерно досліджує такі теми, як прийняття себе, боротьба зі стереотипами та відчуття "непотрібності" в суспільстві.
Мою увагу привертає розвиток персонажів. Героїня проходить шлях від сумнівів і відчаю до усвідомлення власної цінності. Другорядні персонажі теж яскраво прописані — кожен із них має свої мотиви, таємниці й вплив на розвиток подій.
"Необрана" — це не просто історія про боротьбу із зовнішніми перешкодами, це також книга про внутрішній розвиток, віру в себе і силу, яку можна знайти, навіть коли все здається втраченим😔.
Рекомендую всім, хто любить глибокі, змістовні історії, наповнені драмою, надією і відтінком фантастики.
Тут у нас міське фентезі, рідна естетика (хоча для іванофранківців буде більш рідне), істоти, що харчуються і зрощують негативні емоції в людях, та мисливці на них. І посеред цього школярка Софія. Тож атмосфери школи, гуртків, першого кохання і так далі також чекайте.
Пройдуся по тому, що мені сподобалося. Я люблю міське підліткове фентезі і рада, що є щось таке у нашому, українському сеттингу. Тож атмосфера — плюс. Підняття важливих тем. Я супер супер рада, що тут було проговорено й про більше популярні соціальні теми (ментальне здоров'я та уважність до тих, хто може опинитися на межі самогубства, булінг, насилля в стосунках тощо), й про менші теж (наприклад, присутність батьків у житті дитини, одна з найбільш недооцінених тем, мені здається). Та й увесь посил книги, що чудово мати людину, завдяки якій ті істоти, що викликають негатив, не зможуть до тебе підступитися, мені імпонує. Він закликає до уважності та любові, що є частиною й моєю Біблією навчених цінностей, та й тим, що добре мати кожному. Сподобався світоустрій. Тут він більш простий та зрозумілий: у нас є мисливці, що намагаються боротися за добро, хоч і не ідеальні, та нещастимці, що приносять (пам-пам) нещастя. У порівнянні з кількома попередніми українськими фентезі книгами, що я читала, це свіжий та приємний підхід.
Цю секцію я не можу назвати мінусами, але це речі, які просто зменшили мою любов до цієї книжки. Головна героїня. Я розумію, що вона підлітка, школярка, усіляке буває, я теж не ідеальна. Та те, скільки вона сама собі створює проблем з того, що просто надумує... Я частково розумію її схильність до гіпераналізу та оверсінкерства, але от у неї ці речі мають вихід в дії, а не лишаються думками. І ці дії, м'яко кажучи, не ведуть до чогось приємного. Другорядні персонажі були цікаві, я б про них більше почитала, особливо, їхні історії до вступу до Організації. Та повернуся до Софії. Вона була частково annoying і це трохи псувало мені враження. Інший такий недолік це розмови між двома героями, Софією та Владом. Тут будуть загальні спойлери. Я стомилася читати, як вони мають такі наміри нормально поговорити, потім сваряться, йдуть миритися, миряться і в цій же розмові знову сваряться. Може це релейтебл, але я трошки була втомлена від цього. І останнє, хотілося б більше Організації та мисливців й менше шкільних буднів. Але це вже побажання на наступну частину, бо через присутність школи авторка таки показала й проблеми школярів, тож тут я не надто проти.
Загалом це звичайна історія, що ніби й легка, але й торкається глибоких тем, з приємним світоустроєм, хоч і не завжди приємними героями. У серце не запало, але продовження я, можливо, й почитаю. Адже й головні герої можуть подорослішати й покращитися)
