Залюблена Даяна

«Залюблена Дайана» - це друга частина дилогії, в якій Дайана переживає пікантні пригоди в Парижі, розлучення з чоловіком Олівером і повернення ідеального коханця Джаспера.

Паризька частина – це викристалізовані мрії втомленої жінки 35+ про любовні пригоди в Парижі. Вишукані антуражі. Зрілі, спокусливі і емоційно відкриті коханці. Відчуття молодості, свободи і втамованої любовної спраги. Легкість і безтурботність.
Тебе жадають такою, якою ти є.

А мене, як завжди, більше цікавить розлучення Дайана і Олівера. Тут з’являється психологізм і глибина. Їх обох тягне туди-сюди, то в ліжко, то на скандал, то до інших партнерів. У шлюбі вони зрослися душами, але конект тілами так і не відбувся, і тепер лунають питання:
Чи це ще можна виправити?
Чи потрібно це взагалі виправляти, коли папери на розлучення вже на столі, а в житті Дайани знову є Джаспер?
Дуже цікава лінія з Джаспером, який був першим пристрасним коханням Дайани, але втік, як тільки запахло серйозними стосунками, а через 15 років повернувся і осяяв її чернечий шлюб оргаз… ну, ви зрозуміли. Тут теж стільки питань. Чи заслуговує Джаспер на другий шанс? І що Джаспер насправді пропонує? Цитати в студію!

«Я почувалася прив’язаною до нього невидимою ниткою, яку він міг смикати, коли заманеться, або повністю відпустити, коли збайдужів. Замість піти я намагаюся зрозуміти, як зробити так, щоб він хотів залишатися зі мною».

«Ну от просто ми такі. ЯК пара, — намагаюся звучати невимушено, — ось так ми і живемо».

«Він забирає мені волосся з лоба, цілує кожен сантиметр мого обличчя, входячи в мене все глибше, і ми кінчаємо разом. Я могла б займатися цим до кінця життя, і саме це болить найбільше. Наш час вимірюється відрядженнями та вихідними. Жодного «назавжди».

У віці 35+ мені точно більше не хочеться романтизувати таку історію, де пристрасний коханець не бере на себе жодних забов’язань і «просить мислити позитивно і в моменті», а жінці залишається розгрібати свій емоційний багаж до завершення часів. Власне, Дайана теж приходить до подібних висновків. І хоча фінал книги дещо форсований, за останню фразу останньої сторінки я дуже вдячна – посміхнулася від душі!

Все буде добре.