Татуювальник Аушвіцу

Любов врятує світ!

Лалі потрапив у концтабір і там йому, можна сказати, пощастило з роботою та й загалом. Робота фізично не важка, годують цілком стерпно, ще й живе сам у кімнаті, тоді як інші важко працюють, сплять по троє на одних нарах, хворіють, вмирають від недоїдання та виснаження.

У цьому пеклі Лалі знайомиться з Ґітою, між ними спалахує кохання, молодий чоловік намагається полегшити життя коханої, влаштовує її на легшу роботу, підгодовує.

Чи вдасться їм вижити і зберегти кохання - читайте самі, якщо любите історії про війну та Голокост, про виживання в нелюдських умовах, жагу до життя та любов.

Це лайтова історія на цю тематику та все одно місцями до мурашок. В планах прочитати другу книжку авторки - "Подорож Цильки".

"Широко усміхаючись, вона сказала, що коли роками живеш, не знаючи, чи так само лишишся живим через п'ять хвилин, то тобі нічого не страшно. Поки ми живі й здорові, що б не сталося, все буде на краще"

Вирішила поділитись із вами своїми враженнями від прочитаної книги, якщо ви теж хотіли б її прочитати чи просто в пошуках цікавої книги...

Книга пронизана надзвичайною жагою до життя та променем надії навіть у найтемніші часи...
Це розповідь про єврейського молодика, який потрапивши в концентраційний табір отримав роботу набивати номери новоприбулим. Так через страхіття життя в таборі він знайомиться з дівчиною, задля якої він готовий на все, щоб вижити і вийти з табору...

Історія про кохання, та воно ніколи не виходило на передній план і не затьмарювало реальність перебування в концтаборі. Лінія кохання додала глибини та емоційної напруженості цій розповіді.

Для мене найбільш емоційною була післямова в книзі, що остаточно сформувала післясмак від прочитаного... Однозначно раджу до прочитання 🙏

"Татуювальник Аушвіцу" Гізер Морріс — це книга, яка залишила в мені глибокий емоційний слід і змусила по-новому поглянути на історію. Як дівчина 23 років, я виросла в часи, коли події Другої світової війни здаються далекими й майже нереальними. Однак ця книга змусила мене відчути жахіття тих часів так, ніби я сама була свідком тих подій.

Сюжет заснований на реальній історії Лалі Соколов, словака, який був ув'язненим у концтаборі Аушвіц-Біркенау і працював там татуювальником, що наносив номери на руки новоприбулих. Лалі — звичайний юнак, який мріяв про краще життя, але опинився у жахливих обставинах і змушений був пристосуватися, аби вижити. Його робота — татуювати номери на людях — це не просто фізичний акт, а болюча та моральна боротьба, що стирає грань між життям і смертю. Однак через свою роботу він зустрічає кохання свого життя, дівчину на ім'я Ґіта, і ця любов дає йому надію на виживання та майбутнє.

Книга не лише про жахи концентраційного табору, а й про те, як людська душа може залишатися стійкою і життєрадісною, незважаючи на знущання, втрати та приниження. Читаючи, я захоплювалась сміливістю Лалі та Ґіти, їхньою здатністю знаходити радість у найменших речах. Особливо вражає те, як вони намагалися зберегти свою людяність — у маленьких проявах доброти, у невеличких підказках та допомозі іншим в’язням. Їхнє кохання — це світлий промінь у морі темряви, що оточувала їх.

Авторка майстерно передає атмосферу, описуючи кожну деталь життя у таборі, що дає можливість читачеві зануритись у цей світ і відчути жахіття тих часів. Мені сподобалося, як Морріс змогла знайти баланс між реалістичністю і делікатністю, не перетворивши книгу на чергову страшну історію про війну, а показавши насамперед силу любові та витримки.

Книга нагадала мені, наскільки цінним є мирне життя, і про те, як важливо пам'ятати і вивчати історію, щоб не допустити повторення таких трагедій. Я рекомендую цю книгу кожному, хто хоче зрозуміти більше про силу людського духу, який може витримати навіть найжорстокіші випробування.