Ох, давно вже я не читала таких захопливих сюжетів, як в романі "Задум" Дж. Г. Кореліц, що вийшов навесні в #книголав! І це при тому, що розгортаючи книгу, я нічого особливого не очікувала, але я дуже помилялася!
Тільки послухайте про сюжет. Отже на початку книги читач знайомиться з Джейкобом Фінчем Боннером - письменником, який після доволі успішної першої книги, впав у творчу кризу і тимчасово викладає літературну творчість в коледжі. Один зі студентів Джейкоба - Эван Паркер розповідає йому про те, що має задум майбутнього роману, який обов'язково стане бестселером! Джейкоб не дуже вірить, але вмовляє Паркера поділитися і, почувши його ідею, вражено погоджується, що це таки бомба. Сюжет не схожий ні на що. Проходить час, Джейкоб чекає появу роману свого студента, але книги нема. І тоді він починає шукати інформацію про Паркера і дізнається, що той вмер від передозу наркотиками через кілька місяців після їх розмови. Містер Боннер не втримується і пише власну книгу, взявши основною фабулою роману задум Паркера. Проходить кілька років, новий роман Джейкоба на верхівках усіх рейтингів, по ньому знімає фільм Спілберг, книгу обирає Опра Уінфрі для свого читацького клубу. Аж, раптом, одного дня на пошту до успішного письменника приходить лист від невідомого адресату, в якому його звинувачують у крадіжці ідеї. Вже починаючи з цього місця відірватися від книги фактично неможливо. Я читала пів ночі. Спочатку автор описує страждання Джейкоба, який, з одного боку, сам написав книгу, але ідею все ж запозичив чужу. Це дуже гнітить письменника. Чи плагіат це? Цікаво читати пряснення літагентів і юристів про цю ситуацію. Але найцікавіше те, що одного дня Джейкоб вирішує діяти і починає шукати свого анонімного кривдника. Розслідування приводить його до думки, що в своїй книзі він описав реальну історію, та ще і історію злочину. Злочину, свідком якого був Еван Паркер, який не вигадав задум, а просто взяв з життя. І злочинець, прочитавши і впізнавши себе, почав шантажувати його звинуваченням в плагіаті. Який саме злочин описує приголомшливий сюжет книги, і чим скінчиться ця історія - писати не буду. Але можу поручитися, це крута книга! При чому, це така собі прихована в мушлі перлина, адже сюжет набуває обертів повільно. Перші 100 сторінок і не скажеш, що так захопишся. Браво авторці! До речі, погугливши про пані Кореліц , дізналася, що я захоплююся нею давно, просто не знала про це. Адже саме за її книгою знятий чудовий мінісеріал "Знищення" з Ніколь Кідман і Ґ'ю Ґрантом.
Якщо не дивилися, теж дуже раджу!
А книгу раджу однозначно!
Вперше зустрічаю таке переплетення цікавого про письменників, видавців, написання книг - із детективною історією, яка є неймовірно цікавою. І вперше читаю про таку цікаву дилему: чи вважається плагіатом ідея, адже схожих ідей багато? Що важливіше задум, чи втілення? Врешті, тут є що обдумати та обговорити. Круто!
Книга, яка мене привабила своєю анотацією – люблю сюжети про письменників та книжки. Мова йде про письменника Джейкоба Боннера, який колись написав непоганий роман. Бестселером він не став, але зібрав добрі відгуки критиків. А ось із наступним романом у Джейка справа все ніяк не йде. Тому і підробляє Джейк у невеликому університеті, де викладає курси для письменників-початківців.
На цих курсах один із студентів Джейка, зарозумілий і амбітний Еван Паркер, ділиться з ним сюжетом книги, яку планує написати і яка, за його заявами, стане головним хітом останніх десятиліть. За кілька років після цієї зустрічі Джейк випадково дізнається, що Паркер помер, так і не написавши книгу. Джейк не втрачає шансу, і пише власну книгу із сюжетом Паркера. Вона приносить йому славу та загальне визнання. І все добре, поки Джейку не починають приходити анонімні повідомлення, які звинувачують його в плагіаті. Хто ж це може бути, якщо Паркер мертвий?
Мені сподобалося те, як Джейк проводив своє розслідування, коли намагався з'ясувати, хто його таємний кореспондент. Він максимально повно поринув у вивчення сімейної історії Паркера, що, як виявилося, було дуже важливим у цьому питанні. Значна частина роману приділена письменницькій майстерності та роздумам: чи будь-хто може стати письменником, що важливіше – сюжет чи авторський стиль, і, зрозуміло, авторське право. Джейк у романі запозичує у Паркера лише ідею, не бере жодного рядка з його рукопису, пише роман повністю самостійно. Тож у цьому плані тут не плагіат. Але чи вважається злодійством те, що він використовував чужу ідею?
Цікавий роман, є над чим поміркувати під час читання. З мінусів, в першій частині книги події розгортаються дуже повільно, але загалом, книжка мені сподобалася
Джейк, єдина дитина податкового адвоката і шкільної консультантки, нічого так не прагнув, як стати письменником. Були непрості перешкоди, які належало подолати. Та що це за митець, якому не доводиться долати перешкоди? Читав уперто, з відчуттям суперництва й заздрості, щоб дослідити своїх майбутніх суперників. Він знав, що обрав свою доріжку й почав заплив, і не припинить плисти, поки не потримає в руках власної книжки, - і тоді він нарешті пересвідчиться в тому, що він - письменник. Успіх вимірюється останньою опублікованою книжкою, а ваш талан оцінюється за наступною книжкою, яку ви пишете.
Взагалі можна когось навчити писати? Навіть якщо вчитель буде найкращий. Навіщо записуватися на курс літературної творчості, якщо не вірите, що можна навчитися писати? Чому просто не піти й не написати Роман самотужки? «Видатний учитель» - це похвальне доповнення до «видатного письменника». Простаки вірять, що романи зʼявляються після прильоту музи, - можливо, ці люди гадають, що діти зʼявляються після прильоту лелеки.
П’янке як наркотик і тепле відчуття, коли тобою захоплюється людина, що добре знає, наскільки важко написати гарне і неповторне прозове речення. Не уявляю, як воно - писати цілими сторінками, не кажучи вже про створення персонажів, які здаються живими, і сюжету, який має здивувати читача. Це божевілля, що комусь таке вдається.
В основу книги покладено питання: якщо дерево падає в лісі, де ніхто не чує, чи видає воно звук? Багато людей каже, що в них є чудовий задум, ідея для роману, але просто руки не дійшли його написати. Тобто, якщо письменник розповів свій сюжет, але не написав книгу, сюжет належить йому?
Восьма книга авторки, на яку вже зробили екранізацію і я слідкую за анонсами, коли буде на стримінговій платформі. Сюжет гарний і кінець несподіваний, стиль написання теж сподобався. Багато переймаються лише самою історією, цікавий там сюжет чи ні. Бо якщо задум нецікавий, ніякий гарний стиль не врятує. А якщо він цікавий, навіть найгарніший стиль його не зіпсує.
