🌾 Бакман буває різним. І його твори зовсім різні. Особливо коротка проза, яка зовсім не така, як романи, хоча авторський стиль добре впізнаваний.
🌱 "Шляхи життя" - зовсім невеличка збірка, до якої ввійшли 2 оповідання на різні, але важливі теми.
🌿 "І щоранку дорога додому стає все довшою й довшою" - це історія чоловіка, пам'ять якого помирає раніше за тіло, а також його сина та онука. Вона про конфлікт батька та сина, про пам'ять поколінь, про наше намагання реалізувати/продовжити себе в дітях і безумовне прийняття онуків.
📌Ноєві ступні навіть не сягають до землі, коли він дозволяє ногам звисати через край лавки, але голова сягає космосу, бо хлопчик іще не прожив досить довго, щоби хтось міг тримати його думки на землі.
📌Що мені сказати Ноєві? Як пояснити, що я покину його ще до своєї смерті?
📌У тебе ніколи не було часу мене вчити, тату. Ти завжди працював. Але ти навчив Ноя, ти навчив його всього. Це він любить математику, як ти.
📌Мозок - як зірка, що зараз гасне.
📌Я вважаю за краще стати старим, аніж дорослим. Усі дорослі злі, а сміються лише діти й літні люди.
📌Мої спогади тікають від мене, кохана, наче олія, яку намагаєшся виловити з води. Я мовби постійно читаю книгу, пропускаючи якусь сторінку, і ця сторінка завжди найважливіша.
📌Він цілу кар'єру присвятив обчисленню ймовірностей, а вона була найнеймовірнішою з усіх, кого він зустрічав.
📌Ми летимо в космос не тому, що боїмося прибульців. Ми летимо тому, що боїмося, що ми самі. Це страшенно величезний Усесвіт, щоби бути в ньому самотніми.
📌Ось чому ми отримуємо можливість балувати своїх онуків: коли ми це робимо, то ніби вибачаємося перед своїми дітьми.
📌Коханий-упертий
🪴"Справи твого життя" - це історія самотності чоловіка, який так гнався за багатством, успіхом і кар'єрою, що навіть не помітив, коли втратив найцінніше. Але, як відомо, доля завжди дає шанс зупинитися, обернутися назад і вирішити, куди ж рухатися далі.
📌Більшість успішних людей не стають мудаками - ми мудаки від початку. Так ми й стали успішними.
📌Батьки повинні навчати синів усього про життя, але ти став моїм розчаруванням.
📌Я не смерть. Я - НЕ моя робота.
☘ Так, теми обох оповідань досить непрості, болючі і поруч постійно крутится смерть, але... Між клаптиками уривків пам'яті, між спогадами минулого відчувається тепло, любов, щось таке інтимне і важливе, яке залишається з нами на все життя, навіть коли найдорожчих уже не обійняти.
💚Для мене Бакман - це той автор, який уміє зачепити найболюче, але водночас нагадати найважливіше.
Цю невелику книжку з двома оповіданнями можна, при бажанні, прочитати за один вечір.
"Щоранку дорога додому стає все довшою й довшою" - оповідання про втрату пам'яті. Химерне, з нотками ностальгії. Що відчуває людина на старості, коли втрачає пам'ять? Які спогади зникають перші, а які останні? Про те, що найголовніше - це, щоб поруч були рідні люди, які підтримають та зможуть допомогти.
"Справи твого життя" - оповідання про самопожертву та смерть. Незвично суворе і, водночас, дуже людяне. Заради кого людина піде на самопожертву? Що в цьому житті важливіше: бути щасливим чи залишити якийсь слід? Про те, що рідні люди, батьки та діти, люблять один одного, незважаючи на минулі помилки.
Ця збірка буде приємним та цікавим доповненням для поціновувачів творчості Фредріка Бакмана.
