Якби всі книги були такими, як "Переможці" Бакмана, життя читачів спинолося б - бо всі б лише читали...
Якби всі книги були такими , як "Переможці" Бакмана жодної читацької душі б не вистачило надовго...
Якби в світі НЕ БУЛО б таких книг, то який сенс такому світу бути?!
Ця історія повністю мене розчавила. Ця історія змусила випасти з життя на кілька днів. Ця історія, як нова ДНК, бо ніхто вже не буде таким, як колись, після прочитання подібних книжок. Адже про мешканців Бйорнстаду кажуть: "Усі ви особливі в цьому місті. Це якийсь інбридінг чи що?", - а читачі, що читали всі 3 книги скажуть, що після останнього рядку останньої третьої частини і ми трохи - Ведмеді із Бйорнстаду. І вже ніколи не будемо такими, як ДО цієї хокейної саги.
Такі книги важко описати кількома реченнями. Адже автор вже традиційно піднімає купу болючих питань. Зазирає в душу читача, ніби просить підтвердження: чи він прав? Чи справді написане існує в світі? Чи робимо ми щось, щоб зробити такий світ кращим? Одна героїня розповідає про те, що в середньовіччі, якщо людина скоїла лихо і не була покарана, вона отримала другий шанс, і мусила зробити добро, наприклад, побудувати собор. І звичайно такі книги, як "Переможці" спонукають читачів будувати власні Собори. А це і є їх основна цінність.
Всі герої 2х перших частин знову в сюжеті, знов Бйорнстад безкінечно змагається з Гедом, але всі віддані шанувальники Бакмана знають, що це дещо більше ніж просто хокейні турніри.
Назва "Переможці" - це данина всім битвами, що проходять герої, де найстрашніша битва - з собою.
На сторінках цієї книги ви багато плакатимете, але і дуже смітиметеся.
В цій частині буде 3 смерті, помруть 2 важливі людини і один дуже важливий собака, але всі вони помруть не марно і нехай це не відштовхне від читання! Якби я колись зустрілася з автором, я б подякувала йому за Беньяміна, за Амата і за сцену гри в хокей, де були щасливими Петер, Бубу, Амат, Столичний і Беньї - це найкраще з того, що я читала останнім часом.
Врешті, ця книга , як життя: тут є смерть, але є і народження; є страшна буря, але є і зоряна ніч у лісі; є корупція політиків, але і чесні журналісти; є злочин, але і кара за нього, нехай і не завжди своєчасна; є кохання і є ненависть; є прийняття різних людей і тих, що відрізняються. Але головне - такі історію відроджують віру у людей і в те, що все не марно. Автор написав таке останнє речення:"...я лиш хочу сказати, що сподіваюся, що ця історія вам щось дала, бо сам я віддав їй абсолютно все, що мав."
І що ж йому відповісти? Тільки попросити не зупинятися, бо такі книги потрібні цій планеті. І може мені лиш здалося, але надія, що наприкінці все ж стоїть багато крапок є...
«Успіху можна досягнути, будучи надзвичайно доброчесним, але маючи абсолютно нульовий авторитет. Бо доброчесність - це те, ким ти є, а авторитет - лише те, як про тебе думають»
Третя частина «хокейної» трилогії. Насправді, історія хоч і крутиться навколо гри у хокей, вона про значно більше. Про приналежність, згуртованість, стійкість. Про батьків і дітей. Про те, як насильство змінює людину: жертву, злочинця і свідка. Про включеність, здатність боротись, на противагу байдужості та слабкодухості. Про корупцію, залякування, а також про доброчесність і самопожертву. А ще про те, що істина може бути не такою, як виглядає на поверхні.
Бйорнстад і Гед - два міста-супутники в глушині, серед лісу і холоду. Вони не можуть один без одного, але і не витримують один одного. Взаємопов’язані у всьому і ніби черпають енергію у перманентному суперництві.
Пройшло 2 роки після зґвалтування хлопцем-хокейною зіркою доньки спортивного менеджера клубу. Життя усіх учасників подій докорінно змінилося, проте чи стали вони іншими?
Бакман у притаманній йому манері присмачує події роздумами. При значному об’ємі книжки, усе в ній до ладу. Автор постійно «розігріває» до якогось визначального моменту і ти розумієш що буде, чітко видно хто, за задумом, загине, але зупинитись читати неможливо доки не буде цієї розрядки. Такий вже Бакман. Книжка дуже цікава, як і уся трилогія.
✍🏻 Поясніть своїм синам: якщо їм треба ЗАМИСЛИТИСЯ, чи бувало так, що вони колись переспали з дівчиною, яка насправді цього не хотіла, то це значить, що ТАК І БУЛО!!!
✍🏻 Справжній показник корупції - це не те, на чому нас упіймано, а те, що ми можемо приховати.
✍🏻 Усі діти є жертвами дитинства своїх батьків, тому що всі дорослі намагаються дати дітям те, що мали самі, або те, чого їм бракувало.
