Історія, яка з перших сторінок нагадала мені "Сто років самотності", насправді про українське село Вавилон та його жителів. Розповідь повільна, але дуже атмосферна. Автор знайомить нас із цілими родин...читати далі →
Дякую видавництву Віхола, я б і не знала про цей скарб, раджу.
Було собі село Вавилон і жили в ньому люди. Люди ті були різні, як і всюди: працьовиті і не дуже, заможні і бідні, красиві і закохані, розбійники і хулігани. І навіть свій філософ у них був, Фабіяном ...читати далі →
Василь Земляк пише про знайомі, на перший погляд, реалії: українське село 1920—1940-х, революція, руйнування шляхетських садиб, перші комуни, колгоспи, Друга світова. Однак усе подано в якійсь геть незвичній перспективі.
Старенький Вавилон на Побужжі, селяни, які викопують під грушею колекцію старовинної зброї, місцевий філософ, який читає Платона й розповідає про таврів і скіфів, гойдалка, побудована агентом з продажу швейних машинок «Зінґер», щоб видати доньок заміж, цап Фабіян, що стає задом до розстрільної бригади — все це сплітається у химерний роман на тлі чорторию великої історії.
НацкешбекНацкешбек
Котолог
