Шлях до щастя іноді проходить крізь терни...

Був собі хлопець. Писав красиві пости у соцмережах, і всі вірили, що живе він у Ріо, бо так стверджував. Зрештою, є ж у людей талант надзвичайно реалістично відтворювати досвід, котрого ніколи не переживали вживу. От і у нього так. Майстерність письма дозволяла заробляти на життя. А насправді пляжами Ріо він не гуляв. Взагалі ніде не гуляв, спостерігав з вікна ша оточуючим світом. Через хворобу не міг дозволити собі навіть такого навантаження, як прогулянка. Та реальне життя відірветься, навіть якщо ти спостерігаєш з вікна. Особливо як ти небайдужий.

О, іще одне. Дуже легко забути справжнє ім'я героя, бо майже повсюдно він у тексті Жирний. Так називали його недобрі люди, так і сам почав... Ні для кого не буде новиною, щоб люди з повнотою часто стикаються з булінгом, і Паша не став винятком. І весь текст це прізвисько мене тригерило...

Повернімося до небайдужості. Наш герой спостережливий, і його емоційно зачіпає сусідське дівча. Щось у ній є, якесь особливе бачення світу. Часом недовірлива, часом нестримана, простодушна дівчина не від гарного життя шукає прихистку у квартирі малознайомого сусіда.

Розповідь про дружбу дівчини підліткового віку і дорослого чоловіка уже починала мене насторожувати, особливо після моменту з біноклем. Але все розвинулося не так, як я очікувала.

Попри наявні епізоди жорсткості, книжка доволі легка і, можливо, навіть казкова. Спонукає шукати способи допомагати тим, хто цього потребує. У описі цієї книжки сказало про чудеса, які перемагають реальність. І саме так її варто б сприймати. Не шукати відповідностей і глибини персонажів. Просто у один момент дві людини зіткнулися, як два небесні тіла, і хтось сильно вплинув на іншого. А як саме - читайте!

Чиї картини вам найбільше подобаються?
Можете назвати прізвища?

Ймовірно, це буде прізвище художника. Чоловіка.

Марія Башкирцева. Катерина Білокур. Марія Примаченко. Це ті, кого я згадую першими. А ви?

Кеті Гессел написала цікаве дослідження про художниць різних епох. Від мисткинь епохи відродження до постмодерних авторок новітніх форм мистецтва. Надзвичайно мені сподобалися роботи Софонізби Анґвісоли і Артемізії Джентілескі. Від них віє такою силою і виразністю! Якщо ви не бачили їхніх картин, пошукайте зображення в інтернеті, і уважно роздивіться деталі.

Авторка цієї праці не лише розповідає про талановитих художниць і їхню творчість, а й вписує їх в історичну добу. Чому, у часи розквіту живопису Відродження так багато чоловіків прославилися - і так мало жінок? Чому так багато перешкод було на їхньому шляху? Ті, що народилися у сім'ї художника, мали більше шансів навчитися. Іншим щастило на підтримку родичі, зокрема фінансову.

Уже у 19 столітті художниці засновують нові течії і методики роботи. Ще одна несправедливість цього світу: часто славу здобуває не той, хто першим зробив відкриття.

"Історія мистецтва..." це не лише про живопис. Це і скульптура, і фотографія, і стебнування, і перформанс.

Ця книжка не лише має шанс познайомити вас з багатьма художницями минулого, про яких ви могли раніше і не чути.

У моєму випадку, з моїм катастрофічним нерозумінням постмодернізму, що стосується не лише літератури, а й мистецтва загалом, Кеті Гессел змогла дуже багато мені пояснити.

Книжка ця не лише текст, з такою темою. Вона щедро наповнена картинами, щоб читачі одразу могли бачити, що до чого. У мене з'явилися улюблені квартири і картини, які хочеться роздивлятися ретельно. Художниці часто вражають методами, темами і передбаченням. Чим ближче до сучасності, тим частіше говориться не просто про жінок-художниць, а й про меншини теж. Скільки художниць запросили до участі у виставці? Скільки з них були чорношкірими, наприклад?

Фемінізм тут поєднується з темами антиколоніалізму, боротьби за права меншин, боротьби з расизмом і т.д. Мистецтво стає маніфестом.

Юрій Грузін "Містичне Різдво"

Якщо ви уже начиталися на свята милих і романтичних різдвяних книжок, то зверніть увагу на цю збірку.

Різдво і Новий рік - час особливий. Час змін і сподівань. Дехто вірить, що у цей час у "гості" заходять різні сутності, добрі і не дуже.

Саме у цій збірці маємо нагоду з таким зустрітися.
Перше оповідання, "Маскарад" - мені якраз новорічне. У стилі стимпанк: містечко у Карпатах, де процвітає алхімія і наука, і процвітає відповідно містечко. Люди готуються до свята, до маскараду. І обирають маски, які виявляються зовсім не простим аксесуаром. Одразу простежується метафора: як маски, які ми носимо і у будні, і у свята, змінюють нашу поведінку і нашу сутність...

"Круків човен" відсилає читала до класичних святкових історій столітньої давнини і казкових сюжетів одночасно. Одного разу перед Різдвом зникає чоловік. Через рік ми зустрічаємо його родину: дружина шиє на замовлення, юна дочка перед святом біжить віднести замовлення. Хто перестріне її на шляху і яку пригоду запропонує?

"Роздоріжжя тіней" відбувається у одній з моїх улюблених локацій, книгарні. Ви уже можете собі уявити по тематиці цієї збірки, що книжки там продаються не лише звичайні. А ще там збирають за святковим столом друзів, і не всі виявляться тими, за кого їх мали.

"Варгавінтер". Плануєш зустріти свята з друзями, і поки ви гуляєте у будинку з'являється дівчина з іншого виміру. Хтось її переслідує. Повірити їй? Чи це якесь шахрайство?
Улюблені багатьма історії про подорожі між світами набирають нового значення у світлі різдвяної магії. Хоча відчуття небезпеки буде залишатися з вами.

"Із глибини" знову кардинально змінює місце дії. Підводний човен, рятувальна місія. Арктика приховує свої таємниці. З настроєм класичних пригодницьких історій про подорож до центру світу, це оповідання сповнене алюзій на злочини колоністів, нагадує про відповідальність науковців. Як часто люди у своїй історії знищували те, чого не розуміли!

"Небесні хащі" одразу додали тепла, попри величезних снігових павуків (попередження арахнофобам). Історія про рятувальників. З українськими іменами і зовсім іншою реальністю. Але коли треба рятувати - все відступає!

Різдво - моє улюблене свято. Я пам'ятаю змалку ці приготування до Святвечора: мої улюблені тушковані гриби, пампушки, які не смажили в інші дні, мак, який весь день не можна було називати маком 😄
За традицією, у цей день аж до того, як зійде зірка, не можна було їсти, але батьки нас жаліли і дозволяли щось собі з'їсти. Тому "не чіпай, то на свята" у нас не було. А от радість від того, що така книжка вийшла, у мене тепер є.

Це збірка оповідань українських авторів, об'єднана однією темою - Різдвом. І цей той випадок, коли подобаються усі твори, без винятку. Тут є оповідання Ярослави Литвин, Наталії Довгопол, Дмитра Безверхнього, яких я читала раніше і вподобала. А ще Слави Світової, Юлії Мак, Олексія Деканя, Максима Беспалова і Федіра Рудого, яких я вношу к свій список до прочитання на майбутнє.

Збірка різних оповідань про Різдво, як різні усі ми і наші сімейні традиції. Хтось чекає в гості тітку з Канади, яка не була вдома десятиліття і ностальгує за Маланкою. Хтось зустрічає свята з друзями, створюючи власні, сучасні традиції.

Реальність міцною ниткою проходить крізь святкову метушню. Не дає забути, завдяки кому ми маємо можливість збиратися за різдвяним столом. У деяких оповіданнях стержнями сюжету стають моменти, пов'язані з війною: про зниклого безвісти чоловіка, без якого нема свята ("Сірі чаплі завжди стоять осторонь"), про втрату дому ("Найгірший з усіх Миколаїв"), про батька-захисника ("Аватар на Святвечір"), визначальне своєю назвою "Новорічне СЗЧ".

Іноді мені траплялися святкові, різдвяні збірки, де були декілька оповідань ну геть не в тему, як то кажуть. Це могло бути пов'язане з Різдвом хронологічно, але не відповідало моєму настрою. З цією збіркою вийшло точне попадання. Ця книжка підійде вам, якщо вам хочеться дива. Не дошукуватися зачіпок, мовляв , не реалістично, неможливо, занадто позитивно. Такою у моєму уявленні має бути святкова книжка: про добро, родину, яка підтримує тебе, про кохання, дружбу і Диво Різдва.

Беріть і читайте - як адвент, по одному оповіданню чи одразу всю книжку, якщо терміново треба свята на душі. Мої щирі рекомендації!

Улюблена різдвяна книжка моєї трирічної дитини. Веселі пригоди Расмуса і Тіммі не залишать дитину байдужою: у них завжди якісь жарти і природи. Легенький текст з простою лексикою дозволяє дитині запам'ятати слова і повторювати фразочки динозаврів. А яскраві малюнки гарно доповнюють текст. Для старшого віку може бути занадто простим, а від 3 до 5 років мабуть ідеально.

У кінці книжки коротка довідка про ті види динозаврів, які зустрічаються у цій частині.