Юрій Грузін "Містичне Різдво"

Якщо ви уже начиталися на свята милих і романтичних різдвяних книжок, то зверніть увагу на цю збірку.

Різдво і Новий рік - час особливий. Час змін і сподівань. Дехто вірить, що у цей час у "гості" заходять різні сутності, добрі і не дуже.

Саме у цій збірці маємо нагоду з таким зустрітися.
Перше оповідання, "Маскарад" - мені якраз новорічне. У стилі стимпанк: містечко у Карпатах, де процвітає алхімія і наука, і процвітає відповідно містечко. Люди готуються до свята, до маскараду. І обирають маски, які виявляються зовсім не простим аксесуаром. Одразу простежується метафора: як маски, які ми носимо і у будні, і у свята, змінюють нашу поведінку і нашу сутність...

"Круків човен" відсилає читала до класичних святкових історій столітньої давнини і казкових сюжетів одночасно. Одного разу перед Різдвом зникає чоловік. Через рік ми зустрічаємо його родину: дружина шиє на замовлення, юна дочка перед святом біжить віднести замовлення. Хто перестріне її на шляху і яку пригоду запропонує?

"Роздоріжжя тіней" відбувається у одній з моїх улюблених локацій, книгарні. Ви уже можете собі уявити по тематиці цієї збірки, що книжки там продаються не лише звичайні. А ще там збирають за святковим столом друзів, і не всі виявляться тими, за кого їх мали.

"Варгавінтер". Плануєш зустріти свята з друзями, і поки ви гуляєте у будинку з'являється дівчина з іншого виміру. Хтось її переслідує. Повірити їй? Чи це якесь шахрайство?
Улюблені багатьма історії про подорожі між світами набирають нового значення у світлі різдвяної магії. Хоча відчуття небезпеки буде залишатися з вами.

"Із глибини" знову кардинально змінює місце дії. Підводний човен, рятувальна місія. Арктика приховує свої таємниці. З настроєм класичних пригодницьких історій про подорож до центру світу, це оповідання сповнене алюзій на злочини колоністів, нагадує про відповідальність науковців. Як часто люди у своїй історії знищували те, чого не розуміли!

"Небесні хащі" одразу додали тепла, попри величезних снігових павуків (попередження арахнофобам). Історія про рятувальників. З українськими іменами і зовсім іншою реальністю. Але коли треба рятувати - все відступає!

Різдво - моє улюблене свято. Я пам'ятаю змалку ці приготування до Святвечора: мої улюблені тушковані гриби, пампушки, які не смажили в інші дні, мак, який весь день не можна було називати маком 😄
За традицією, у цей день аж до того, як зійде зірка, не можна було їсти, але батьки нас жаліли і дозволяли щось собі з'їсти. Тому "не чіпай, то на свята" у нас не було. А от радість від того, що така книжка вийшла, у мене тепер є.

Це збірка оповідань українських авторів, об'єднана однією темою - Різдвом. І цей той випадок, коли подобаються усі твори, без винятку. Тут є оповідання Ярослави Литвин, Наталії Довгопол, Дмитра Безверхнього, яких я читала раніше і вподобала. А ще Слави Світової, Юлії Мак, Олексія Деканя, Максима Беспалова і Федіра Рудого, яких я вношу к свій список до прочитання на майбутнє.

Збірка різних оповідань про Різдво, як різні усі ми і наші сімейні традиції. Хтось чекає в гості тітку з Канади, яка не була вдома десятиліття і ностальгує за Маланкою. Хтось зустрічає свята з друзями, створюючи власні, сучасні традиції.

Реальність міцною ниткою проходить крізь святкову метушню. Не дає забути, завдяки кому ми маємо можливість збиратися за різдвяним столом. У деяких оповіданнях стержнями сюжету стають моменти, пов'язані з війною: про зниклого безвісти чоловіка, без якого нема свята ("Сірі чаплі завжди стоять осторонь"), про втрату дому ("Найгірший з усіх Миколаїв"), про батька-захисника ("Аватар на Святвечір"), визначальне своєю назвою "Новорічне СЗЧ".

Іноді мені траплялися святкові, різдвяні збірки, де були декілька оповідань ну геть не в тему, як то кажуть. Це могло бути пов'язане з Різдвом хронологічно, але не відповідало моєму настрою. З цією збіркою вийшло точне попадання. Ця книжка підійде вам, якщо вам хочеться дива. Не дошукуватися зачіпок, мовляв , не реалістично, неможливо, занадто позитивно. Такою у моєму уявленні має бути святкова книжка: про добро, родину, яка підтримує тебе, про кохання, дружбу і Диво Різдва.

Беріть і читайте - як адвент, по одному оповіданню чи одразу всю книжку, якщо терміново треба свята на душі. Мої щирі рекомендації!

Улюблена різдвяна книжка моєї трирічної дитини. Веселі пригоди Расмуса і Тіммі не залишать дитину байдужою: у них завжди якісь жарти і природи. Легенький текст з простою лексикою дозволяє дитині запам'ятати слова і повторювати фразочки динозаврів. А яскраві малюнки гарно доповнюють текст. Для старшого віку може бути занадто простим, а від 3 до 5 років мабуть ідеально.

У кінці книжки коротка довідка про ті види динозаврів, які зустрічаються у цій частині.

- Я зроблю йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитись

Навряд чи є люди, які це чули цю історію - з книжки або фільму. Історію про могутню сім'ю Корлеоне.

США після Другої світової війни. Нью-Йорк. Всі знають, яку силу мають мафіозі. Що б не намагалися протиставити правоохоронці - їм це не вдається. Клани тримають у своїх руках суддів, конгресменів і сенаторів. Платять брудним копам. Прибирають свідків.

Починається роман зі свята - дон Корлеоне видає заміж дочку. Маємо одразу нагоду познайомитися з найголовнішими персонажами: самим доном Віто, його синами Сонні, Фредом і Майклом, його консильєрі і капореджиме. Ми зможемо ретельно ознайомитися з структурою організації і обов'язками її членів. "Хрещений батько" - це посібник з життя мафії, її основних законів. І автору, на мій погляд, вдалося описати спосіб життя мафіозі без прямого осуду, але яскраво передаючи читачу весь його жах. Хоча, як відомо, багатьох людей такі принципи приваблюють...

Віто Корлеоне думає над спадкоємцем. Хто може очолити його клан, його імперію? Один син занадто запальний, інший не відрізняється розумом і сміливістю. А от третій підійшов би ідеально, але він не підтримує спосіб життя мафіозі. Він іде в коледж, добровольцем їде на фронт. Але все змінюється. П'юзо зображає як закони суспільства відступають перед законами крові. Як всі спроби відгородитися, відсторонитися виявляються зметені, немов сніговою лавиною, ціллю - вберегти родину. Нам залишається із подивом спостерігати, як змінюється людина. Як росте, як набирає силу! Цікаво відкривати деталі могутності клану Корлеоне, їхні приховані можливості. Як люди обирають закрити очі на очевидне.

Це брутальна книжка. Вам однозначно не сподобається ставлення до жінок, до меншин. Це про розум, хитрість і вміння прораховувати кроки на багато ходів уперед. Тут багато насильства. А ще змов, зрад і помсти, "яку подають холодною".
Але потужність цієї книжки важко заперечити. Яскраві картини будуть з вами назавжди, як зі мною сцена з конем чи ситуація з Аполлонією, хоча вперше я читала роман досить давно.

Це доля чи вибір?

Сельма Лаґерлеф "Сага про Єсту Берлінга"

Оповідаючи про життя і пригоди Єсти Берлінга, шведська авторка поєднує реалізм з легендами і алегоріями. І серед часом фантастичних сюжетів чітко проявляється соціальна складова.
Сама форма роману композиційно перегукується з часом, коли відбуваються події - епохою романтизму. Романтизмом, який вшановував пристрасті, міфологію, містику.

Сельма Лаґерлеф зробила свого Єсту Берлінга у моїх очам дуже романтичним героєм. Власне, романтичним не у сучасному нам значенні, а як втілення притаманних романтизму рис. Суперечливий, сміливий, хитрий, невдячний, впертий, благородний - у ньому поєднувалося все. Це явно не той герой, який викликає повагу чи закохує у себе. Чимало його вчинків викликають спротив і критику. Почнемо з самого знайомства: перед нами постає колишній священник, вигнаний за пиятику. Разом з Єстою познайомимося і з його паствою, з людьми, що його оточують. З тими проблемами, які панують у суспільстві - неосвіченості, бідності, ліні, забобонами, насильством.

Очікування від героя саги, що він докладатиметься до вирішення цих чи інших проблем виявилося марним. Єста Берлінг - не герой, попри лідерство у своїй групі кавалерів. З цими кавалерами - то окрема розмова, та про їхні життєписи ми взнаємо поступово. Кавалери ведуть розслаблений спосіб життя, пиячать і гуляють, поки справа, що приносила дохід усій громаді занепадає без мудрого управління і ретельної праці.

У письменниці дуже яскраві жіночі образи, і взаємодіям Єсти з жінками присвячена значна частина тексту. І це доволі прогресивне зображення жіночої долі: і талановита у бізнесі майориха, і смілива Анна, і горда графиня. Розумні, добрі жінки тут мені подобалися набагато більше за персонажів-чоловіків. Нерозсудливість, пихатість, заздрість і небажання вислухати зіпсували долі.

Сельма Лаґерлеф наповнює життєпис головного героя випробуваннями, і не з усіх він виходить з честю. Багатьом героям доводиться стикнутися з несправедливістю, жорстокістю, насильство. У літературі, як і у житті, часто цього болю завдають рідні люди. Знову ж таки, попри алегоричність оповіді, соціальна і морально-психологічна складова роману знаходила відгук у душі