Коли дізналась, що роман однією з тем є колективізація, то я навіть заплющила очі на величезний розмір книги, і мені стало цікаво.
Роман вивчається в одному руслі з романами Шевчука, це теж зіграло свою роль, адже "Дім на горі" мені сподобався неймовірно. Але "Лебедина зграя" як на мене, абсолютно не цікавий роман. Оце саме ті слова. Читати було нудно, події розтягнуті, насичені героями,переобтяжені завими описами і словами. Я завжди любила тему про українське село, селян, якою б ця тема заїждженою не була, але тут все подано настільки тягнуче і беземоційно, що я вже дочитувала цю книгу лише керуючись навчальною мотивацією: поповнити своє розуміння літератури на цю тему.
Є ще друга частина, "Зелені млини", куди ви вирушили герої "Зграї" наприкінці твору. Навіть не знаю, чи зможу прочитати цю дилогію повністю
Анонім
Історія, яка з перших сторінок нагадала мені "Сто років самотності", насправді про українське село Вавилон та його жителів. Розповідь повільна, але дуже атмосферна. Автор знайомить нас із цілими родинами, окремими жителями села, їхніми стосунками та звичаями. Це ніби якийсь фантастичний світ, але в реаліях українського села. І попри те, що події розгортаються якраз у часи колективізації, автору все ж вдається зберегти і гумор, і душевність навіть у найстрашніші моменти оповіді.
Анонім
Котолог