Осина фабрика

Осина фабрика – це своєрідний оазис для Френка (головного персонажа). Можливо прозвучить не зовсім коректно, проте саме описи жорстокості над тваринами і людьми - єдині події, які тривожать/тримають у фокусі при читанні. Хочеться виділити декілька моментів:

а) можна прогледіти зневажливе ставлення автора до релігійних культів/традицій, що є цікавим мотивом
б) свого роду самотерапія головного персонажа, роздуми Френка і усвідомленість його дій; те, як він описує ставлення до своїх вчинків вражає
в) ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР. десь на середині книжки здогадався в чому саме особливість Френка як літературного героя (такі натяки, як неспроможність користуватися пісюаром, відсутність роздумів про кохання/стосунки, часті роздуми про чоловіче і жіноче, ненависть до жіноцтва як групи людей – наштовхують на головну інтригу/ідею у творі)
г) забагато деталізацій та описових сцен, які інколи змушували нудьгувати, проте доволі чітко окреслювали тогочасний побут/життя тогочасної Шотландії.

Кінцівка є ліричною, простою, доволі швидкою і без зайвих деталей. Правда хотілося б все-таки побачити взаємодію Френка із братом Еріком при зустрічі, проте може це було б і зайвим. 8/10

Господи, таке розчарування.
Френк живе собі на острові, будує дамби, підриває, робить огорожі з головами тварин, розважається як може.
Френк їздить до міста напиватися і тусити в барі з другом.
Френк знову обходить периметр острова і перевіряє свої стовпи з головами.
Френк радиться з осиною фабрикою.
Чому так?
Нащо він все це робить?
Так, я теж чекав відповіді, але для автора опис рутини цікавіший ніж пояснення чого все це відбувається, тож забудьте. Краще смакуйте чудові описи вбивств рідних Френка і бійку з кролем, це єдине вартісне в цьому паршивенькому романі.

🐝 Еталон химерної прози.

Одна з книг, що зламала мою психіку і сформувала певні читацькі смаки багато років тому.
Я довго збиралася перечитати її, і нарешті це сталося.
Історія від особи дуже дивного і сумнівного оповідача, шо майже відразу тхне чимось дуже нездоровим.
Хоча спочатку взагалі важко зрозуміти, що тут відбувається - але явно щось не те.
Ніби йдеться про звичайні побутові речі, але тут нема нічого, що вкладається в рамки «звичайного». Навіть у найневинніших моментах.
І дуже скоро історія починає шокувати по-справжньому, все сильніше і сильніше, аж доки у фіналі не вибухне остаточно.

Навіть тепер, коли я вже знала, на що очікувати, я не уникла цього шоку.

Але звернула більше уваги на те, як майстерно автор передав психологічний стан персонажів.
Яку увагу приділив деталям, з яких сплітається загальна хвороблива атмосфера.
Як ретельно пропрацював кожне слово, кожен нюанс, кожен діалог.
А опис власне фабрики - то взагалі щось із чимось❤️‍🔥

🐝 Це книга про хрупкість людської психіки і життя.

🐝 Про те, як можна вбити в людині усе людське, якщо розірвати її внутрішній звʼязок із собою.

🐝 Про дуже нездорову родину і руйнівні стосунки між батьками і дітьми.

🐝 Про те, як втрата власного «я» веде до найтяжчіх наслідків.

Це історія, сплетена з тригерів. Тут нема жодних табу. Натомість є купа жахаючих і огидних деталей.
І це стовідсотковий, до того ж визнаний шедевр, не схожий ні на що.
Через багато років після першого читання, я досі у захваті. Навіть у більшому, ніж коли читала вперше, бо тоді я звертала увагу виключно на сюжет.

⚠️ Але рекомендую цю книгу дуже обережно, бо вона не для слабкодухих.

Химерна, мерзенна, шокуюча, але надзвичайно сильна і вражаюча.