Одна із книг про ті далекі та страшні часи війни..

Особливість: історію розповідає Смерть, яку ніколи ніхто не бачить при житті, але яка знає нас найкраще.. Але от за тисячі років її помітила дівчинка, коли помирав її брат.. Це було щось нове та незвичне.. можливо тому ця історія така особлива.
Але ні, особливою її робить саме головна героїня, якій прийшлося не легко.. В роки війни, вона втратила брата, мати покинула її на чужих людей..

Але не дивлячись на це і на те, що була війна, обстріли, страх смерті, Лізель знала, що таке дружба, пригоди, дитячі роки та друг, який назавжди залишиться в її серці і на сторінках книги, яку він сам написав і подарував їй.

Це особлива книга, в якій показана цінність дитинства, книг, дружби і часу, який відведений кожному..

А ще - це мужність, з якої Лізель готова була захищати свого друга та хоробрість з якою вона діставала книги для читання..

Ще дуже всього багато можна було б розповісти, але навіщо? Тоді ж не цікаво буде читати, а читати треба, адже це чудова книга сповнена не лише зла, болю і смерті, а й добра, радості, пригод і дружби, а ще добре серце і душа, яка може вразити і саму смерть..

Я точно знаю, що ця книга приведе вас в шок! З перших сторінок я була дійсно шокована і це відчуття мене не покидало до кінця.

Та в той же час, коли автор описував які відчуття викликали вбивства в маленького хлопчика, як він насолоджувався скоєним і як спокійно продовжував це робити, - я відчувала зацікавленість.. Так, так.. і це не дивно і я не дивна, адже все так майстерно описано, що поряд із жахом відчуваєш сильну зацікавленість.. Мене просто затягувало і мені було цікаво, що буде далі, на що ще здатні брати, що ще жахливе вони можуть зробити..

Знущання над тваринами, кпини над дітьми.. - проділки одного. А вбивства? Що спонукало іншого, головного героя, вбивати маленьких дітей? Чому він отримував від цього певне задоволення? В певній мірі автор висвітив цю проблему, але все ж залишаються питання.. багато питань..

Якщо ви ще очікуєте що поряд із жорстокістю буде любов, добро чи ще щось хороше, то не очікуйте цього, забудьте.. Книга просочена злом, жорстокістю.. Але, як не крути, вона нереально цікава! Мені було дуже цікаво! Мене затягнула ця історія і тримала до кінця.. Мені було цікаво чому так і що буде далі.. Хоча інколи було незрозуміло, важко..

А поряд із жорстокістю і зовсім не прості висловлювання, слова, події..

Тому будьте готові, вона не з легких, і точно сподобається не всім!

Якщо ви читали бодай першу частину, ви зрозумієте яка ця книга, на скільки вона важлива і на скільки сильно потрапляє в саме серце і душу..

Я не знаю, що там читають зараз в школі, але я точно б внесла Татуювальника і Цильку в шкільну програму.. Ну чесно, признайтеся, адже так мало є тих, хто любив історію: усі ці сухі факти, дати, прізвища.. В підручниках немає душі, лише сухі факти, а вони мало кому до душі.

А от саме отакі книги можуть достукатися до молоді, показати якими були ті часи, що пережили люди, яким було життя. Можливо саме це допомогло б оцінити молоді те, що вони мають.

А ще, якби мені дали обидві частини, з десяток книг, я б ходила і тицяла б їх дорослим, щоб вони їх також прочитали.
І взагалі, читайте Татуювальника, читайте Цильку, читайте усі книги пов'язані із воєнними і післявоєнними подіями, днями.. Це важливі книги, в яких є звісно біль, страх, голод, смерть, а поряд з усім цим жага до життя, віра у майбутнє, кохання. Ці книги показують цінність життя, того що ми маємо на фоні тих страшних подій.

Стільки всього ще хочеться сказати, стільки емоцій та вражень..

Та скажу лише одне, якщо ви не читали цю книгу та Татуювальника Аушвіцу, - не гайте час, зберіться, візьміть і прочитайте.

Не з перших сторінок вона мені сподобалася... Спочатку побачила примітивну пацанську історію, потім вона почала переростати у щось вагоміше.. Сімейні проблеми, які трапляються надто часто: пиятика, наркоманія, бійки, розлучення, виховання дітей бабусею та дідусем, вуличні сутички, бійки, відстоювання свого я.

А потім... а потім мрії про армію, війну якусь уявну.. А потім.. а потім армія - така, якою вона є насправді, без перебільшень чи прикрашань.

І 2014 рік: про нього автор розповідає зі своєї сторони, про те як вони там в армії дізнавалися про майдан, про те як вони нічого не знали.. про те як їх відправили на схід, про те як там було і про те, що будучи там, в них була своя війна, в той час, коли влада вела свою.. Усі події, усе так, як було насправді, як відбувалося там на сході..

А щоб ви не казали, що то якась вигадка, вся книга сповнена QR-кодами за якими можна побачити фото та відео усього життя та того, що було на сході..

Я не хочу переказувати книгу, хочу лише донести, що її треба читати, адже в ній та правда, яку знали солдати, яку вони пережили, все що бачив своїми очима оповідач, все те, що йому прийшлося пережити та відчути.

Мені було цікаво і сумно водночас, і гірко усвідомлювати на скільки в нашій країні все жахливо..

Але хочеться вірити, що ми потрішки ідемо до чогось кращого.

Мені дуже сподобалася перша частина, і тому я з нетерпінням чекала на другу.
І ось вона в мене, як і першу - прочитала за кілька годин.

Якщо ви читали першу книгу і вам вона сподобалася, то ви мене зрозумієте. або ж якщо ви любите Пауло Коельйо, то ви також мене зрозумієте, то для вас також це буде не нудна книга, а історія сповнена змісту, суті, важливих меседжів.

Та я розумію, що багато кому ці книги не заходять, а є нудними і незрозумілими.

Та для мене все навпаки. Я захоплююся подібними книгами, люблю шукати істину та закладену суть. Напевно тому, що читаючи їх, я набираюся впевненості, я розпочинаю те, чого боюся, але без чого не можу просто.. Для мене книги Стрелекі стали мотиваторами, тим, що пробуджує в мені впевненність і допомагає рухатися до справи, яку я люблю, хоча дуууже боюся нею займатися.. Так, я не міняю життя кардинально, але по трішки рухаюся до того, що робить мене щасливою..