Про цю книгу я чула багато протилежних думок: від - "Треба заборонити такі книги друкувати" до - "Шедевр". Але я взагалі не можу зрозуміти негативні відгуки, бо, як на мене, достойна книга. Ні, не шедевр, але якісна, цікава та з самобутнім фентезійним всесвітом. Моє ставлення до прочитаного чітко характеризує той факт, що я не буду беззастережно усім рекомендувати, бо, якщо ви не любите цей жанр, воно вам сто років не треба, але я точно хочу читати продовження.

Про що? Про трансформацію людей, світу, всесвіту. Про складність світобудови, людських почуттів та життя взагалі. А ще - про книги.

Отже, Зоряна, після пережитого шоку, бачить привидів, які поступово від спостереження перейшли до атак. Але, як розумна та прагматична, розуміє, що це витівки її власного розуму. Проте, одного разу їй-таки доведеться переконатися, що пігулки їй не допоможуть, бо вона потрапляє у Дім, що знаходиться між трьох світів. І живуть в ньому як різні представники української міфології, так і непрості - люди, що боряться з нечистю.

Зоряна залишається в Домі, начебто життя налагоджується, але ж жадібність та прагнення влади у людей та і не людей ніколи не зникне, то ж усе стає дуже жорстоко. Тим більше, що вони зазіхнули на владу богів. А хто друг, хто ворог, дуже важко розрізнити

Єдиною підтримкою для головної героїні в усіх складних ситуаціях залишаються книги. І їм у книзі присвячено багато чудових висловів.

"Письменники, створюючи книжки, прагнули лише одного - усі як один вони хотіли бути почутими. Лишити слід в історії. Розповісти про свою трагедію крізь призму художнього вимислу."

Окрема подяка видавництву за чудове оформлення та зручний шрифт.

Четверта книга у циклі про детективку Еріку Фостер. Цього разу автор змінив стиль викладення: нам не треба думати, хто вбивця, оповідь іде паралельними шляхами. І, як і завжди, постає дилема: вбивця став злочинцем через вроджені якості чи йому зламало психіку насилля, вчинене у дитинстві. І де були дорослі?

Про що? Про розшуки серійного вбивці, який заманює у соціальних мережах дівчат на зустріч, а потім викрадає та вбиває їх. І спочатку йому дуже щастить. Про кухню роботи поліцейських. Дивно, що після читання таких творів у Великобританії хтось ще виявляє бажання працювати правоохоронцем.

"-Перш,ніж я зроблю це офіційно, хотів би з вами поговорити.
-Про що?
- Жертва вбивства, - сказав він тихо.
- Ви сказали, що не знаєте її.
На тому кінці якийсь час тривала пауза, а потім Джош сказав:
- Я її не знаю. Але думаю, що знаю, хто її вбив".

І крім самого розслідування, ця частина нагадує про необхідність жити тут і зараз. Не плекати образи та непорозуміння, бо конфлікти одного дня можуть вирішитися смертю конфліктуючої сторони, якій ти вже нічим не зможеш допомогти.

Друга книга авторки і теж сподобалася. Вона така: і посміятися, і поспівчувати, і разочок пустити сльозу. Що ж - жіночий роман)

Отже, дві жінки за 40. Одна - дружина, скажімо так, олігарха, друга - безробітного. Звичайно, одна гарує, як проклата, не зважаючи на неадекватного шефа, щоб витягнути родину, а інша - здуває порошинки зі свого благовірного (хоча яка там вірність), щоб залишитися у шлюбі.

Але так сталося, що одного не дуже приємного дня, перебуваючи у спортцентрі, вони помилково помінялися торбами - і одній дісталися лубутени, а іншій - човники.

"Он воно як - бути жінкою, яка щодня носить такі туфлі. Ок воно як - жити не тужити, а якщо й ходити, то не довго і лише по мармурових підлогах. Он воно як - непокоїться щонайбільше про те, щоб педикюр пасував до твого дорожного взуття."

Але так у житті не буває) У кожної жінки - свої проблеми, хоча інколи вони аж занадто складні. Добре, що є вірні подруги, які тебе підтримають і будуть у захваті від твоєї кмітливості.

Чи маєте ви улюблене видавництво? Я, чесно кажучи, не маю, натомість маю їх кілька. Але, якщо я захочу красиву книгу, то точно спершу звернуся до цього. До оформлення продукції у мене немає жодних нарікань, інколи виникають питання до текстів😄 Але до цієї книги у мене питань не виникло.

Отже, відразу скажу, що це не високо інтелектуальне читання (але від книги з такою обкладинкою ви ж цього і не очікуєте), але дуже тепле, затишне читання, під час якого вам згадуватиметься найкраща кава, вишуканий шоколад і смачнющі десерти, якими ви колись ласували (а може і смакуєте під час читання?).

А ще ви отримаєте альтернативну історію кавоваріння та світ, у якому співмешкають різні види істот та... магія.

"-Лате? Що це значить?
-Ця кава названа на честь гнома-баристи, який їх винайшов, здається, Лате Діаметр. "

І якщо ви не прибічник книг з позначкою 18+, то спішу вас переконати, що тут і близько немає такого обмеження, хіба що є любов, пара поцілунків та впевненість у подальшому щасливому союзі. Нехай і не досить звичному. А ще є дружба, порозуміння, сміливість і безліч інших чеснот.

У мене дивне враження від цієї книги: сама тема і сюжет мені сподобалися, але ось темп розповіді якийсь для мене занадто повільний. Він мене чи то заколисував, чи приморював, тому і ці 190 сторінок читалися до вечора. Але дуже вдячна @anetta.antonenko , що ми можемо ознайомитися з арабською літературою, і відчути особливості іншого світосприйняття.

Книга про мистецтво грі на уд. Що, не знаєте цього слова? А якщо я скажу -"лютня", то стає більш зрозумілим. Так, це європейська назва того дивного уду, музичного інструмента, який араби завезли до Іспанії, а потім він розширився і по іншим країни.

"Тонка, одинока вібрація струни розпочала гру. Вібрація, яка змушує тремтіти найдрібніші волосинки на тілі. Тендітний звук, неначе зітхання, виривається з інструмента, після чого розкривається, стає насиченим, багатим, густим - тією мірою, як пальці музиканта починають усе дужче перебирати струни, наповнюючи мелодію вічним подихом Всесвіту."

Головні герої люблять музику, але кожен по-своєму: хтось хоче залишити усе, як було, хтось, спираючись на минуле, хоче модернізувати техніку викладання та гри, хтось захоплюється новими технологіями не лише в музиці, але й у бізнесі, а хтось взагалі пішов по злочинній стежині і намагається заробити і на крадіжках, і на сутенерстві.

У романі є усе, що ми любимо: романтична лінія, історична, детективна. Є навіть вставки з поясненнями своїх вчинків з боку однієї з героїнь. Роман стрункий та завершений. Літні дощі, як і сльози, змиють усе. Але інколи треба бути далекогляднішим і не допускати загибелі усіх своїх ідеалів і мрій.