Чергова книга зі Сходу) І тут теж є про що почитати. Бо, по-перше, це вже друга книга циклу (буде тетралогія), а, по-друге, поруч з людьми тут стільки інших розумних видів, що лише уявляти їхній зовнішній вигляд є ще тим квестом. Втім, це важке завдання розповісти про фентезійну книгу з циклу та ще й з такими героями. Але хоч трохи спробую.

Про що? Про подальшу місію четвірки представників різних видів, що мають (але це не точно) врятувати світ. Одного з них переслідує сестра, яку сородичі примусили вбити його (але і тут усе складно), другий, як виявилося, користується мечем колишнього короля, третій хвилюється за свою богиню, а четвертий... Ну, той теж не пасе задніх.

Паралельно йде мова про наґів (брат з сестрою з їхнього виду), де чоловіки-хранителі вирішили взяти владу в свої чи то руки, чи то крила і обдурили і своїх жінок, і ченців, а тепер хочуть, з допомогою богині (і це не фігурально) завоювати увесь світ.

Втім, як би я не намагалася описати книгу, розумного буде мало, бо такі книги не описуються. Тут мало філософських роздумів, але постійні взаємодії та трансформації. Кожен може виявитися не тим, ким здається на перший погляд, а про це треба саме читати. Наостанок лише додам, що в цій частині вже з'явиться птах, що п'є сльози.

"Незабаром на Півночі проллється чимало сліз. І потрібен той, хто їх вип'є. Сльози ці проллються через наґів. Отже, буде справедливо, якщо вип'є їх теж наґ".

Не думаю, що тим, хто не читав першу книгу, хоч щось стало зрозуміло) Головний мій посил, що книга не примітивна, а наповнена цікавими героями, трагічними і не дуже подіями, специфічним гумором. Якщо вам таке до вподоби - рекомендую.

Все-таки обкладинка — це дуже важливо. Пам'ятаю, як дивилася на попереднє видання книги, воно мене зовсім не зацікавило. А на цей раз склалося усе — гарний розмір шрифта, розташування тексту, вага книги, кольори та стиль обкладинки — читати було легко, у задоволення. Але і сама історія заслуговує на окремі компліменти. Вона чудова.

Про що? Дія відбувається в Австралії. Це історія про одну родину — заможні батьки, що мають двох дорослих одружених дітей (щоправда, син одружується під час розповіді), а потім і трьох онуків. На початку нас відразу ошелешують звісткою, що свекруху знайшли мертвою, але поступово виникають питання щодо її смерті, причин, що спровокували це.

Якщо брати глибше — це не розслідування смерті, це — препарація життя. Нас занурюють у почуття, обставини та думки. Чим насправді виявляються вчинки, на перший погляд байдужі та несправедливі. Яка роль жінки? Чи важливо мати дітей? Чи можна жити в облудних стосунках? І ні, тут немає праведників, тут є люди, кожен з яких зробив помилки, але лише дехто — фатальні.

"-Діана намагалася кожному подарувати шанс,- промовляє Ґезала, беручи мене за руку.- Але, можливо, вона так була заклопотана проблемами інших, що забувала дарувати шанс тим, хто був зовсім поруч.
Я усміхаюся Ґезалі, й от тепер після смерті Діани починаю розуміти її трохи краще".

Маю окремо підкреслити, що тут ще є Любов, що дає сенс життю. Щиро рекомендую.

Естетику книги ніхто не відміняв. Як часто псується враження від книги через недолугу обкладинку. Або, що ще гірше: купуєш красуню-книжулю, а вона тупа! Але на цей раз усе склалося.

Про що? Це своєрідна родинна сага. Події кружляють навколо так званого Голландського дому, збудованого нідерландською родиною, з якої ніхто не залишився на цьому світі, який пізніше купила родина оповідача. У родині були батьки, донька і ось-ось мав народитися син. Але одного дня мати пішла і не повернулася. А батько не зміг придумати нічого кращого, як через кілька років одружитися вдруге на жінці, що мала своїх двох маленьких дочок і яка любила лише себе і цей будинок. Після смерті батька дітей просто вигнали з цього будинку і багато років після цього вони зализували рани, заподіяні цією втратою.

Усі члени родини по-своєму гарні люди, але кожен мав своїх відгодованих тарганів, які заважали їм бути щасливими. І це дуже сумно. Сподіваюся, наступне покоління не скоїть подібних помилок. Бо будинок не винний, винні люди.

"-Боже, як мені тут подобається, — сказала Мей.
-Це твій дім
Вона усміхнулася. Навіть в темряві це було видно".

Неспішна історія про глибокі рани, сприйняття та несприйняття, вірну дружбу, беззастережну любов. Є кому співчувати, є про що поміркувати. Раджу.

Якщо ви вирішили, що потребуєте трохи полоскати свої нерви непоганим детективом-трилером, то можете сміливо брати цю книгу. Вона невелика за обсягом, тому - нічого зайвого, усе по суті. Але відразу попереджу - скоро вийде продовження. Так, як часто і буває, ця історія не самостійна.

Про що? Тихе містечко вчергове потерпає від жорстокості серійного вбивці, який полює за своїми жертвами, але має набагато кращі умови, тому передбачити результат не важко. Але не завжди усе йде за планом. На щастя для жертв. Але вбивця має гарний розум, прораховує варіанти та виходить сухим із води. На щастя для нього. Але цього разу "м'ясник із баю" вирішив погратися з поліцейськими.

"Цей потенційний серійний вбивця залишає підказки про те, де залишить наступне тіло. Схоже, у нас є зачіпка про наступну знахідку, але ми ще її не розшифрували".

І ось на знахабнілого вбивцю - "тесака" починає полювати і "скальпель" - судмедекспертка, що має для цього і особисті причини. Боротьба буде принциповою: передусім - протистояння сили духу та характеру.

Читається легко, але є сцени жорстокості. Нічого принципово нового в цьому творі я не зустріла, але читалося норм, чому дуже сприяв невеличкий формат. Гарний варіант для відпочинку між книгами інших жанрів.

Третя і завершальна книга з циклу китайської наукової фантастики про минуле Землі. Читаючи її, розумієш, що дві попередні були не такі і страшні, бо саме в цій концентрація проблем для людства сягнула максимальної позначки. Шальки терезів настрою коливаються безупинно: від надії до суцільного розпачу. Зрозуміло лише одне: треба бути готовим до будь-чого.

Про що? У цьому масштабному творі ми відшукаємо відповіді на питання, які, можливо, залишилися без відповіді у попередніх томах, зможемо вийти зі шкаралупи своєї планети і спробувати осягнути масштаби космосу. І доки людство тішиться життям, прагнучи любові та безпеки, виявляється, що окрім Трисоляриса, який є першим ворогом людства, є безліч інших, які не роздумуючи знищать усе живе.

"— Юнь Тяньміне, від імені Агентства стратегічної розвідки Ради оборони Землі ООН я запитую: чи готовий ти звалити на свої плечі відповідальність за долю всього людства й пристати на пропозицію приєднатися до цієї місії? Участь у проєкті є цілком добровільною, й ти можеш відмовитися без будь-яких наслідків для себе. 
Він поглянув на її обличчя, яке світилося урочистіс­тю моменту й усвідомленням того, що вона бореться за всю Землю, захищає майбутнє людської цивілізації…"

І так, Чен Сінь запропонувала смертельно хворій людині пройти через випробування та врятувати людство, але навіть не уявляла, яку роль у житті і смерті мусить відіграти і сама. Ці двоє уособлюють собою силу та слабкість Землі, усіх людей, прагнення подарувати коханій людині усе — навіть зірку.

У творі багато героїв, але мало дітей, бо суспільство начебто відмовилося від традиційного устрою, але ті сцени, де діти є, вражають своєю значимістю: беземоційний вибір, кого з них врятувати; мати, що підіймає маля над головою, щоб воно прожилок хоч трохи більше. Це так страшно, але епічно. Як і сам твір. Страшний і епічний. Безліч думок, неоднозначні думки, страх і надія.