Хочу відразу сказати, що саме ця четверта книга прочиталася найшвидше та найлегше. Це як макарунси: можна сісти і їсти, їсти, доки не закінчаться) Не те, щоб я їла, але думаю, що змогла би)) Але з книгою - точно так: читаєш, доки не прогорнеш останньої сторінки.

Про що? Про стосунки між Пенелопою та Коліном Бріджертоном, про пошуки невловимої місис Віслдаун, про інтриги та розслідування. І вам, читаючи, нудно не буде, на відміну від вищого світу Лондона у той сезон. Так вони нудилися, що аж придумували собі різні дивні розваги.

Отже, Колін нарешті повернувся зі своїх подорожей додому, де мама і усі старші члени родини наполегливо радять йому придивитися до дівчат і знайти кохання. А Колін шукає не кохання, а сенс свого життя, не знаючи ще, що інколи це дуже навіть пов'язано.

"У  подорожі  є  дві  найприємніші частини,  —  пояснив  він,  промокаючи  губи  чистою  серветкою,  —  це від’їзд і повернення додому. До того ж я занадто сумував би за сім’єю, якби довелося поїхати на невизначений термін."

То ж, повернувся і якось зрозумів, що подруга сестри, яку знає вже понад десятиліття вже не схожа на перестиглий цитрус і фонтанує цікавими розмовами, хоча не з усіма. Але, чи з'явиться причина, щоб Пенелопа розкрила свій розум і перед іншими? Авжеж. Доки у світі є гострі на язичок старі леді, що мають бездоганний смак на людей, усе можливо.

Є твори для підлітків, які ти вже не можеш читати, бо давно переріс ці проблеми. А ось ця книга читалася дуже легко і швидко, бо було безсумнівно цікаво. Єдиний мінус, що це лише перша книга з шести, то ж захочеться прочитати і наступні. А це спричинює наступну проблему - де брати гроші, бо видання подарункове. Хотіла би попросити видавництво надавати можливість мати вибір: подарункове чи звичайне (наприклад, електронне), бо я просто читаю. І читаю немало)

Про що? Враховуючи, що це фентезі, скажу так: про те, що усі міфи мають під собою реальне підґрунтя. І так: і демони, і вампіри, і вовкулаки, і інші міфологічні істоти існують! А якщо існують вони, мають функціонувати і ті, хто захищає простих смертних від протиправних зазіхань. Приблизно так)

Отже, Клер Фрей з найкращим другом пішла до нічного клубу і стала свідком вбивства... демона. До того ж, єдиним свідком, бо більше ніхто з людей не бачив ні убитого, ні тих, хто це вчинив. А потім завертілося ще веселіше - дівчина познайомилася з цими юними вбивцями і виявилося, що світ не такий простий, як їй розповідала мама. А ще й сама мама зникла, бо її за наказом Валентина (місцевий Волдеморт) викрали, бо вона, нібито, вкрала цінну річ. І усе б нічого, але Клер не може сприймати дійсність на повну силу.

"Чому в її голові стоїть блок? Чому могутній чаклун наклав на неї чари, з якою метою? Дівчині було цікаво, які спогади вона могла втратити, що за досвід вона мала, а тепер не може згадати. Або, навпаки, все, що вона пам’ятає, – брехня?"

Я переконана, що вам теж буде цікаво дізнатися цю історію, бо вона багатошарова та продумана. Тут є лінія сприйняття інакшості, і любовна, і антифашистська, дуже і дуже цікаво З нетерпінням чекаю на продовження.

З'явилася детективна новиночка, і зважаючи, що це мій улюблений жанр, мусила неодмінно її прочитати, що я і зробила, не відкладаючи у дальню шухляду.

Про що? Якщо працюєш на злочинців, немає шансів не забруднитися самому.

Отже, це перший роман з циклу про адвоката Мікаеля Бренне. Не вельми молодого чоловіка, який так любить задоволення. А ще, хоч він і обслуговує незначних злочинців, десь глибоко в ньому грають амбіції, бо він знає, що здатний на багато чого. Та все ж, коли він здибується з представниками сербської мафії, він однаково не розуміє, у який термітник (щоб не сказати - дупу) влазить і до чого це все призведе. Хоча мав би думати головою, а не іншим видатним місцем.

"Я адвокат і, стоячи в суді, бажаю лише одного - виграти. Це ніяк не пов'язане ні з клієнтом, ані з його справою. Немає значення, вірю я в його провину чи ні. Я лише хочу виграти!"

То ж йому знадобляться усі сили та викрутаси, щоб визволити клієнта, тим паче, що це битва не лише зі звинуваченням, але й власним сумлінням.

Роман виданий 2005 року, то ж ми можемо чітко прослідкувати, як за ці роки змінилася Норвегія. Хоча, можливо, це просто її інший бік. А я чекатиму на подальші детективи у серії, бо вони того варті.

Думаю, що багато хто з вас заглядався на цю різдвяну книгу, розмірковуючи, чи треба її читати. Треба!! Для мене вона з тих КМ-букшних книжуль, що однозначно потрапляють у мій настрій. І так, я бачу нелогічності, куди ж без них, але душа книги переважає логіку зі значним відривом.
Про що? Про прощення, рідних людей, випадки, взаємозв'язки, кохання.

Усе почалося перед Різдвом. Коли дві сестри, їдучи до батьків, завітали у кав'ярню і одна з них познайомилася з цікавим чоловіком. Вони обидва запам'ятали цю зустріч, навіть не уявляючи що це лише одна ланка у міцному ланцюгу, що з'єднує їхні долі. Бо після того дівчата потрапили в автотрощу з жахливими наслідками. І Голлі стала членом клубу самотніх людей, які перед Різдвом пишуть листи незнайомцям.

Отримавши листа від немолодої жінки, Голлі вирішила розшукати її, навіть не підозрюючи, на скільки вони схожі.

"Мені не подобається в цьому зізнаватися. Я не люблю про це згадувати. Мій син Річард загинув, і я була за кермом. Якщо хтось і може це зрозуміти, то це ти "

Щиро запрошую вас долучитися до цієї історії, бо тут не лише біле Різдво, тут ще й Венеція, Віндзор, Лондон. А ми ж з вами це цінуємо. Чи не так?

Мій різдвяний книгочтун триває. І сьогодні чудова книга для дорослих. Чому для дорослих? Бо головні герої не юні (а один зовсім не юний), а ще підіймаються дуже важливі теми.

Про що? Про сенс життя, про долю, про магію Різдва
Шестеро людей у снігопад потрапили у забутий богом і людьми готель. Це були: подружня пара двох чоловіків, босс та особиста помічниця, і ще одне майже колишнє подружжя, яке об'єднують радісні, але й травматичні спогади.

І будинок став їхнім притулком на ці кілька днів. Завдяки розмовам ми дізнаємося про минуле цих непересічних особистостей, співчуваємо, радіємо, підтримуємо їх. Розмірковуємо над проблемами гомофобії, вегетаріанства, балансу між роботою та життям. Особливо торкнувся мене той факт, що не дрстатньо бути гарними людьми, треба ще й зустрітися у правильний час.

Наші герої розмовляли, готували, їли, пили, слухали різдвяні історії та пісні, ще розмовляли, внутрішньо змінювалися та отримали найкраще Різдво, яке тільки могло бути.. Бо і тут не обійшлося без МАГІЇ.
І так хочеться вірити, що вона доступна і нам.

А ще тепер я маю пере(про)читати про капітана Вентаорта і Енн