Двері у Літо

Ця книга родом із мого дитинства. Це перше, що я прочитала з фантастики ... я була зовсім маленька, може, мені було років вісім чи сім.

Я пам'ятаю цю жовту книгу з дивною обкладинкою та цю повість. Досі я з теплом згадувала цього письменника і кілька днів тому мені захотілося перечитати цю книгу. Я пам'ятала, що вона про те, як чоловік провів в анабіозі 30 років і опинився в 2000 році, а насправді був приблизно той самий рік. Моя дитяча уява виділила з цієї книги кілька епізодів, які я пам'ятала і до сьогодні: чудеса подорожі в часі, вірного друга-кота і чарівне майбутнє, яке так і не наставши, стало минулим. Тепер же в цій книзі я крім усього цього побачила неймовірно талановитого винахідника, який мріє створювати корисні машини, кохання, яке перенесло анабіоз кількох десятків років. Неймовірна історія. Вона зачепила мене ще в дитинстві і так приємно перечитувати книги з минулого та по-новому їх для себе відкривати!

Якщо мені не сподобалася книга, отже я маю знайти ту, що сподобається. На щастя, так і сталося. Подорожі у часі, наукова фантастика, романтична лінія і кіт - усе, що треба для цікавого читання.

Як же мені сподобалася книга! Стрункий сюжет, доречна лексика, правильний обсяг твору - пряме влучання у мій читацький формат. Тепер чіпляюся до людей, щоб і вони читали, тим більше, що електронна книга має адекватну вартість.

Але, про що ж історія? Інженер Ден Девіс живе зі своїм котом, сумує і пиячить. Аж раптом чарівний штурханець повертає його до тями і він розуміє, що не хоче пробачати зраду колишньої нареченої та найкращого друга. Ті двоє обібрали його до нитки і вкрали винахід, що міг би зробити їх усіх багатими та знаменитими. Але ж ті двоє теж не прості, то ж з першого етапу вендети нічого не вийшло, а самого героя запроторили туди, звідки вибратися неможливо. Але не у тому випадку, коли на кону стоїть життя улюбленого кота та ще однієї приємної дівчинки.

"Я облишив спроби сформулювати це речення: якщо колись подорожі в часі стануть звичним явищем, у граматику мови, либонь, потрібно буде додати ще декілька часів, щоб описувати відповідні «зворотні» ситуації. Ото, мабуть, мудровані словоформи будуть — навіть передминулий час французької мови чи теперішньо-минулий час латини у порівнянні з ними здаватимуться забавкою."

Щиро рекомендую. Класичний твір у найкращому розумінні. Особисто для мене.

Роберта Гайнлайна називають одним із «великої трійки фантастів», йому завдячує початком карʼєри Рей Бредбері. А роман «Двері у літо» входить до 50 найкращих науково-фантастичних романів за версією журналу Locus.
⠀
Що ж, роман непоганий, але й не настільки захопливий та епічний, як я того хотіла б, беручи до рук книгу. Вперше він був опублікований у 1956 році й на той час, упевнена, він багатьох здивував і справді міг бути захопливим, адже люди не знали, яким буде 2000 рік.
⠀
У цій історії маємо інженера на імʼя Дена. У його час люди уже цілком собі користуються анабіозом, щоб так «подорожувати» в часі, хоч поки й 100 відсоткову гарантію, що все буде окей, ніхто не дає. От і Ден після зради коханої та друга вирішує скористатися ним. Але іде все не за планом. І в майбутнє на 30 років він потрапляє не так, як хотів, зробивши не те, що хотів. Тож, коли Ден дізнається, що можна спробувати повернутися, він намагається це зробити.
⠀
Мені сподобалось, як автор описує стосунки Дена з котом Пітом. Ця любов відчувалась через рядки книжки. За це однозначний плюс.
⠀
Загалом читається легко й доволі цікаво, адже хотілось дізнатися «а що буде далі?», проте відповіді на ці запитання мене трохи розчарували. У героя постійно змінювались причини подорожувати в часі, якщо спочатку це зрада, потім прагнення створити власні інженерні винаходи, то вже в кінці - це кохання до ще тоді дитини.
⠀
У книзі немає великої кількості описів різних наукових штук, але є багатенько описів про різні винаходи Дена і якраз їх читати було трохи нуднувато.
⠀
Мені сподобалась метафора про «Двері у Літо», якщо подумати, вона багато чого означає, але зрештою - це про шлях до свого щастя, як на мене.
⠀
Книга написана від обличчя головного героя, тож мова жвава та емоційна, насичена гумором, сарказмом та самоіронією. Загалом історія доволі мила, добра та якоюсь мірою навіть затишна, попри деякі свої мінуси.