Готель

Це історія незалежного готелю в Новому Орлеані St. Gregory та боротьби його керівництва за відновлення прибутковості й уникнення асиміляції в мережі готелів O'Keefe. ⠀
⠀
Це перший мій роман із нової серії КСД КУЛЬТREAD і я таки дочитати і склала своє враження.⠀
⠀
Читала книгу я тиждень - це дуже довго для мене, бо перші 300 сторінок були дуже монотонними і нудними для мене, я би точно скоротила твір чи додала динамічності.⠀
⠀
Оповідь ведеться протягом пʼяти робочих днів з понеділка по пʼятницю - і нам докладно покажуть всі нутрощі функціонування готелю. Не буду лукавити - багато чого цікаво дізналася, бо зупиняючись у готелі ми бачимо його очима клієнта.⠀
⠀
Більш менш інтенсивніше сюжет розгортався останніх 200 с., які я проковтнула за один вечір і саме це витягнуло книгу в загальному. ⠀
Хто любить повільний легкоплинний сюжет, думаю, вам сподобається.⠀
⠀
Готель на 1500-1800 посадкових місць - це як велика сімʼя, і подекуди неблагополучна, бо з-за кута вигулькують дрібні службові порушення, махінації, зловживання посадою, хабарництво, а то і відверто тяжкі злочини.⠀
⠀
Не без того, що тут є любовна лінія - і вона досить гармонійна і ненавʼязлива, головні герої і їхні характери розкриті більш ніж добре,моїми фаворит стали Пітер Мак-Дермомот і Крістіна Френсіс.⠀
Ну і звісно, божа кульбабка Альберт Веллс (я зразу ж розкусила його наміри).⠀

Найцікавішими для мене було два моменти:⠀
🗝️розповідь про юність Альберта і його участь у всій історії. Велика гордість і пошана до таких непримітних людей.⠀
🗝️облаштовання великих бенкетів в готелі і внутрішнє влаштування процесу “нагодували всі голодні роти“ молодим су-шефом Анде Ламʼє - це було вав😋😋 пекельна кухня.⠀
⠀
З одного боку, хочеться ще прочитати Аеропорт🧐🧐 Але не знаю, чи стягну)⠀

Стрімка і інтенсивна історія з купою сюжетних ліній і інтриг. І коли вже здається, що авторові більше нема чим здивувати, він робить найвищу ставку.

Власник великого старого готелю у Новому Орлеані на межі банкрутства.

За пʼять днів він втратить свій готель, в який вклав усю душу. Якому присвятив все життя, окрім якого він не має абсолютно нічого.

А ще за ці пʼять днів у готелі відбудеться низка злочинів, закрутяться і розвʼяжуться нові інтриги - від особистих до глобальних.

Хтось помре, хтось переживе серйозні потрясіння, хтось назавжди радикально змінить погляди на життя.

Хтось отримає винагороду.

Тут так багато шарів і сюжетних ліній та поворотів, що часом навіть важко за ними встежити. Тим не менш, автор знаходить час для помірного занурення у внутрішній світ героїв, тож історія достатньо глибока і дуже масштабна.

Не скажу, що таємниці приховані надто глибоко, майже всі вони очевидні, як і їхня розвʼязка. Навіть найбільша інтрига майже на поверхні, хоча може то тільки на мій погляд.

Але головний акцент тут не на подіях, а на мотивації і ході думок персонажів. І автор висвітлює це майстерно, надаючи героям максимального обʼєму. Вони всі мають свої достоїнства і недоліки, жодної ідеалізації. Як у справжньому світі.

Ці пʼять днів описані ледь не в реальному часі, дуже деталізовано і з усіх ракурсів. Коли читаєш, здається, що особисто все це проживаєш.

Та як я вже казала, яким би передбачуваним сюжет не видавався, автор добряче похитне його напрокінці. І градус напруження тоді неочікувано сягне найвищої межі.

Твір неймовірний, однозначно рекомендую до читання. Книга поглине і не відпустить до останньої сторінки.

Артур Гейлі один із авторів, хто має свій неповторний стиль. Письменник пише промислові романи.
Але не спешіть видкладати книгу - річ не про заводи (хоча переконана він би і про це написав цікаво).
Артур Гейлі обирає сферу праці - аеропорт, готель, поліція і пише про це роман!
Якщо описувати враження саме про цю історію, то для мене це було знайомство з автором і досить вдале.
Гейлі легко вводить читача в курс подій, між рядками додає опис роботи готелю і через вдалі діалоги знайомить із героями. Для гостроти додає інтригу, і не одну!

Не можу назвати роман детективом, проте загадки тут присутні.
Автор майстерно тримає інтригу майже до останньої сторінки!