«Жовтолика» Ребекки Кван є дуже важливими літературним взірцем, який неймовірно вдало окреслює реалії сьогодення. Починаючи від лейтмотиву расизму, і, завершуючи зображення культури кенселінгу, твір підіймає важливі питання, де складно відчути межу, де расизм, а де - божевілля.

Очевидно, що вчинок головної персонажки не є виправданим, як би вона не намагалася себе в цьому переконати. Проте що саме можна вважати культурною апропріацією загалом? Так, описані проблеми пов’язані з китайськими робітниками не є частиною її етнічної ідентичности, проте ж описала їх письменниця китайського походження. Зрозуміло, що привласнення як таке відбулося, і Джун – це класичний випадок культурної апропріації, але на якість художньої репрезентації згаданих менших це ж не вплинуло (оскільки текст не її)

Чи окей було б, скажімо, корінному мексиканцю, який прожив більшість свого свідомого життя у Китаї і є залюблений в історію країни, висвітлити цю тему? Звичайно, конотація культурної апропріації є чітко окресленою, проте змінюючи контекст, змінюється і сприйняття.

Дуже чітко описано сучасну інформаційну бульбашку і теорію кенселінгу. Соцмережі (особливо такі, як твіттер чи реддіт) це своєрідні інформаційні бульдозери, які засипають брудом і ніколи не видихаються. Представлено різні точки зору, і показовою є комунікація Джун з подругами, які підтримували її протягом всього становлення, проте зникли, коли відчули загрозу.

Сподобалась відкрита кінцівка, описи видавничих перипетій, і - ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР - рішення Джун не покладати рук і вести оманливий письменницький спосіб життя навіть тоді, коли здається, що майже все зруйновано.

Динамічно, повчально, іронічно!

Осина фабрика – це своєрідний оазис для Френка (головного персонажа). Можливо прозвучить не зовсім коректно, проте саме описи жорстокості над тваринами і людьми - єдині події, які тривожать/тримають у фокусі при читанні. Хочеться виділити декілька моментів:

а) можна прогледіти зневажливе ставлення автора до релігійних культів/традицій, що є цікавим мотивом
б) свого роду самотерапія головного персонажа, роздуми Френка і усвідомленість його дій; те, як він описує ставлення до своїх вчинків вражає
в) ОБЕРЕЖНО СПОЙЛЕР. десь на середині книжки здогадався в чому саме особливість Френка як літературного героя (такі натяки, як неспроможність користуватися пісюаром, відсутність роздумів про кохання/стосунки, часті роздуми про чоловіче і жіноче, ненависть до жіноцтва як групи людей – наштовхують на головну інтригу/ідею у творі)
г) забагато деталізацій та описових сцен, які інколи змушували нудьгувати, проте доволі чітко окреслювали тогочасний побут/життя тогочасної Шотландії.

Кінцівка є ліричною, простою, доволі швидкою і без зайвих деталей. Правда хотілося б все-таки побачити взаємодію Френка із братом Еріком при зустрічі, проте може це було б і зайвим. 8/10