"Готель" відноситься до категорії "виробничий роман". Для мене це був дебют в цьому жанрі, як і знайомство з автором.

Книжка написана дуже простою, легкою мовою. Вважаю, що це ще і заслуга перекладача. Тому що читається дуже просто, швидко, не приходиться задумуватись над значенням надто "розумних" слів.

Сюжет захоплює з першої сторінки. Хочеться читати і читати.
В романі йде опис подій, які відбувались протягом п'яти днів в одному з готелів Нового Орлеану (США).
Цікаво було читати про внутрішні тонкощі роботи готелів в цілому. Це ж просто окремий світ зі своїми жителями і правилами, таємницями та інтригами. Кожному працівнику відведена своя роль, своя участь у великому механізмі роботи гігантського "організму". Адже, готель мов живий — наповнений емоціями своїх мешканців, робітників — радістю, смутком, захопленням, розчаруванням, хвилюванням, болем та очікуваннями.

Сподобалось, як прописані герої і їхні історії. Тут є і спроба зґвалтування, і пограбування, і важкий злочин, і зародження нових відносин, і розрив стосунків, брехня, підкуп, свавілля, трагедія.
Було підняте расове питання — на той момент дуже актуальна тема, бо події в романі відбуваються в середині двадцятого сторіччя на півдні Америки.

Читати цю книгу для мене було абсолютним задоволенням.
І я точно знаю, що прочитаю і інші романи Артура Гейлі, бо він пише просто неперевершено!

Душевна, романтична, інтригуюча і таки сумна історія кохання, яке було зароджене під час війни, і пронесене через усе життя попри обставини, на які головні герої не могли вплинути.
Історія про те, що іноді помилки буває пізно виправляти.
Історія про довіру, людяність, підступність, зраду в дружбі, в стосунках, суперництво, почуття вини і боргу перед іншими людьми.
Занурюєшся з головою в круговерть життя героїв даної книги і разом з ними переживаєш, хвилюєшся, радієш і засмучуєшся.
Динамічний розвиток подій, немає затягнутості сюжету.
Був один, не зовсім зрозумілий мені момент — навіщо було робити саме так, але загалом книжка сподобалась

Скажу відразу — мені сподобалася ця історія. Книжка захоплює з перших сторінок. Хочеться пошвидше дізнатися, а що ж там далі, а як там. Занурюєшся в чтиво і той, інший, світ повністю з головою. Для мене чудово були прописані персонажі, яким ти співпереживаєш протягом всієї історії, яким віриш і з якими проживаєш всі події, описані в книзі. Деякі моменти були дуже щемкі, які брали за душу.
Досить незвичною мені здалася манера написання, де автор дещо спойлерить — про деякі події ти дізнаєшся раніше, ніж вони стануться. Це трохи зупиняло мій потік фантазії, адже Стівен Кінг сам про все сказав, не даючи читачу додумати про майбутній хід подій.
Але тим не менше, книга від того не стала менш цікавою. Просто це така її особливість, надана автором)
Я із задоволенням прочитала б продовження цієї історії і з радістю б знову занурилася в той вигаданий світ.

Важка книга...
Будучи мамою, уявляючи весь той жах, що пережила головна героїня, просто мурашки по шкірі.... І сльози, які неможливо зупинити....
Збіг багатьох обставин привів до такої трагедії... Халатне відношення до домашнього улюбленця. Ні, його любили, але окрім ласки і годівлі, тварині потрібні щеплення... Ох, як же вони потрібні...
Розв’язка просто вибила дух... Надзвичайно боляче було читати останні сторінки книги. Не хотілось дізнаватись кінцівку, бо вже мала здогадки...
Як же важливо все робити вчасно — щеплення домашнім улюбленцям, ремонт авто, дзвінок рідним....
Треба цінувати кожну мить життя, бо не знаєш, де і звідки може з’явитись кажан...