Новий трилер Фріди Мак-Фадден done ✔️!

Це було незвично, можливо, в якійсь мірі клішовано, але як завжди легко і цікаво.
Книжки авторки завжди читаються на одному диханні, навіть якщо вони не містять сильної напруги, але ж як вони затягують!
Для мене це завжди (зі смакуванням) книжки на один день, і ті, які я точно знаю витягнуть мене з будь-яких нечитунів.

І, коли я вже закінчувала читати, думаючи, що це як завжди було прикольно і легко, як Мак-Фадден не була б собою, якби в кінці не вразила своїм фіналом!
Обожнюю.

Хочу сказати, що останнім часом я з таким задоволенням не читала навіть жоден трилер!
Я, реально, як ніколи, лягала спати серед ночі з думкою «швидше б заснути, а вранці продовжити, бо я ж не можу!»
І це сильна оцінка для мене, бо в наш час так багато емоційних гойдалок та періодів нечитуну, що не всі книжки можеш оцінити правильно.

В першу чергу хочу підтримати цей літературний дебют Саші Павлової та видавництва — це гарний старт, бомбовий!
І абсолютно не згодна з коментарем на Goodreads стосовно того, що розслідування Саші є поверхневим, а не власним.
Бачу, що знецінення чужої праці у нас нині «в моді».
Бо одна справа купити готове гарне видання і сказати «ну такеееее», а друга справа подумати про те скільки авторка вклала туди сили, часу, ресурсу (і фінансового і ментального), вивчила купу документів (24-ьох справ на хвилиночку!) та натхнення.
Адже стиль Саші Павлової (теж, на хвилиночку, як починаючої письменниці!) неймовірно класний, затишний, легкий, зрозумілий, я б сказала захоплюючий, а не документально сухий.
Такий гарний трукрайм вийшов, чесне слово!

Але ж «мені здалось» від читача чомусь є в наш час важливим критерієм в оцінці праці автора.
Я з цим незгодна! Категорично.

Стосовно редактури, так, на неї варто звернути увагу, бо були там речі, які мене дивували, наприклад цитата: «Через якийсь час матері Норіо не стало сечі терпіти ці пекельні борошна, і вона втекла на південь до своїх батьків.»
Ну, такееее…це окрім орфографічних помилок.
Але!
Але, видавництво тільки дебютувало, і їм це можна пробачити, адже деякі масштабні видавці і досі ніяк не впораються з редактурою своїх книжок і продовжують їх безсовісно штампувати, тому, ну, давайте будемо обʼєктивними!
Особисто на моє занурення в історії ці помилки ніяк не вплинули.

А якість друку, оформлення, ілюстрації в обох книжках видавництва (на мене ще чекає «Первісне зло») просто топове!

Підсумую, що самі історії в книжках дійсно моторошні, деякі гидкі, і це навіть для мене, враховуючи, що я любитель горору, жахів, трилерів і т.д було дико.
Книжку щиро раджу, як любителям саме трукрайму і вищезазначених жанрів, так і тим, хто досі недооцінює психічне здоровʼя, адже більшість усіх злочинів скоєні саме через це.
В передмові я підписуюсь під словами Саші обома руками і ногами!
Дуже чекаю наступні книжки, щиро бажаю натхнення, а нам суцільного задоволення від читання і більш обʼєктивної і конструктивної критики! 🖤 ♥️

Дивуюсь, чого ж раніше, на хвилі популярності не прочитала цю трилогію, бо, дійсно, вона вартує уваги.
Такий захоплюючий сюжет!

Люблю взагалі тематику, коли зустрічаються геніальні люди і щось починають мутити разом.
Люблю і окремо геніальних персонажів, портрети яких ще й неймовірно якісно прописані, ти з ними проживаєш якісь події, почуття.
Люблю, коли десь далеко-далеко в маєтку сидиш по ночах і розплутуєш якісь загадки, пахне трошки готикою (яку я останнім часом неймовірно обожнюю).
Люблю, коли не розумію хто вбивця не те що з перших сторінок, а навіть з половини книжки.
700 ст. на секундочку!

Це гідна праця, от правда, не на воді розведена, як зараз здебільшого трапляється на жаль. 😢
І не з хворої голови, коли читаєш і думаєш: «а так можна було? написати всю дурню, що у твоїй голові існує і видати це з посилом, а от це настільки геніально, що здогадайтесь самі, що то за каша у мене в голові, бо якщо не зрозумієте — ви дно, а не геній».

Стосовно перевидання Небо Паблішинг, не подобається воно мені, абсолютно безглузда обкладинка, кольори, які не відповідають змісту, ще й цінник став разів у 100 дорожче у порівнянні з виданням Фоліо.

Бувають книжки відверто - лайно.
І мене дратує витрачений на них час і гроші.
Від інтелектуального тут лише одне слово, тому що насипати якимись логічними цитатами на кшталт «поки ми живі у нас є вибір» і все в такому вигляді- то не ознака інтелектуальності.
Що там хтось для себе побачив і підкреслив інтелектуального - не розумію, або це люди, які щойно взяли першу книжку в руки, після порно дарк романів,або просто не читали справжньої інтелектуальної літератури.
Мовчу вже про переклад з дивними словами, враження типу її мали з такими вивертами української мови зробити, наче мали отримати нагороду «за велику кількість недолугих українських слів вставлених не в тему».
Ніякої моторошності тут немає.
Ніякої психологічної напруги тут немає.
Ніякого страху тут немає.
Як і самої логіки цього твору.
Посереднє фе.
Занадто ніяке, занадто дивне.
Нащо таке друкувати - не знаю.🤷🏼‍♀️
Висновок: недокнига.

Ще з прочитаного нещодавно: готика, правда мексиканська, знову з грибами (як у Кінгфішер), швидко прочитала, але трошки після останньої здалась мені мусоленням однієї і тієї ж теми (гриби, маєток, галюцинації).

Якби прочитала її першою (до знову ж-таки книжок Кінгфішер з її прекрасним гумором), то, можливо відчула б атмосферу краще.
Мексику взагалі не відчула, окрім імен і маленьких дрібниць, але не суттєво.

Читати варто, але не ковтаючи одну за одною книжки з готики:))