Дивуюсь, чого ж раніше, на хвилі популярності не прочитала цю трилогію, бо, дійсно, вона вартує уваги.
Такий захоплюючий сюжет!

Люблю взагалі тематику, коли зустрічаються геніальні люди і щось починають мутити разом.
Люблю і окремо геніальних персонажів, портрети яких ще й неймовірно якісно прописані, ти з ними проживаєш якісь події, почуття.
Люблю, коли десь далеко-далеко в маєтку сидиш по ночах і розплутуєш якісь загадки, пахне трошки готикою (яку я останнім часом неймовірно обожнюю).
Люблю, коли не розумію хто вбивця не те що з перших сторінок, а навіть з половини книжки.
700 ст. на секундочку!

Це гідна праця, от правда, не на воді розведена, як зараз здебільшого трапляється на жаль. 😢
І не з хворої голови, коли читаєш і думаєш: «а так можна було? написати всю дурню, що у твоїй голові існує і видати це з посилом, а от це настільки геніально, що здогадайтесь самі, що то за каша у мене в голові, бо якщо не зрозумієте — ви дно, а не геній».

Стосовно перевидання Небо Паблішинг, не подобається воно мені, абсолютно безглузда обкладинка, кольори, які не відповідають змісту, ще й цінник став разів у 100 дорожче у порівнянні з виданням Фоліо.

Бувають книжки відверто - лайно.
І мене дратує витрачений на них час і гроші.
Від інтелектуального тут лише одне слово, тому що насипати якимись логічними цитатами на кшталт «поки ми живі у нас є вибір» і все в такому вигляді- то не ознака інтелектуальності.
Що там хтось для себе побачив і підкреслив інтелектуального - не розумію, або це люди, які щойно взяли першу книжку в руки, після порно дарк романів,або просто не читали справжньої інтелектуальної літератури.
Мовчу вже про переклад з дивними словами, враження типу її мали з такими вивертами української мови зробити, наче мали отримати нагороду «за велику кількість недолугих українських слів вставлених не в тему».
Ніякої моторошності тут немає.
Ніякої психологічної напруги тут немає.
Ніякого страху тут немає.
Як і самої логіки цього твору.
Посереднє фе.
Занадто ніяке, занадто дивне.
Нащо таке друкувати - не знаю.🤷🏼‍♀️
Висновок: недокнига.

Ще з прочитаного нещодавно: готика, правда мексиканська, знову з грибами (як у Кінгфішер), швидко прочитала, але трошки після останньої здалась мені мусоленням однієї і тієї ж теми (гриби, маєток, галюцинації).

Якби прочитала її першою (до знову ж-таки книжок Кінгфішер з її прекрасним гумором), то, можливо відчула б атмосферу краще.
Мексику взагалі не відчула, окрім імен і маленьких дрібниць, але не суттєво.

Читати варто, але не ковтаючи одну за одною книжки з готики:))

Як же багато ще, виявляється є недооцінених авторів психологічних трилерів, і «Ще одну сторінку» знайшли таку перлину з усього розмаїття!

Це, дійсно, дуже, дуже цікавий, небанальний трилер, читається на одному диханні, герої класні, дуже цікаво автор описує дрібниці, про які я, наприклад забула вже, а він їх торкається.
При тому, що вони незначні, (для самого сюжету) але саме життєвість цих дрібниць суттєва.
Хоча моя інтуїція на самому початку підказала мені хто там головний винуватець, це ніяк не вплинуло на бажання читати кожну подальшу сторінку.

Хочу більше книжок цього автора!
Вкотре впевнююсь в тому, що моя довіра до видавництва себе виправдовує, бо видати не форматний для стилю 1morepage трилер і попасти з ним в саме серденько — це саме про смак 🤎.

Знайшла надійний варіант для виходу з нечитуна - книжки Саллі Гепворт!

Вони дійсно читаються миттєво, на початку я так тільки Тесс Ґеррітсен читала, доки вона не стала нудна для мене саме в серії з Ріццолі.

Тут такого не може статись, так як це вже третя прочитана її книжка і сюжети абсолютно різні, десь більш жорстокі, десь меланхолійні, сумні, але те, що мені в її книжках подобається це життєвість.

Ніяких рожевих окулярів і несправжніх реплік, нормальні реакції героїв на ситуації, ніякої занадто ванільної духоти (бо я такі книжки не люблю і не читаю).
Тут саме мій баланс.

Про обкладинки я, звісно, помовчу, бо вони ніяк не складаються в гарну серію, всі, чомусь абсолютно різні, в колекцію б свою не збирала, а от на одне прочитання в задоволення - рекомендую!