Віра Пасічник
Експерт
12.05.2024
Новий відгук
В даному творі автор намагається показати нам героя нашого часу зі всіма його позитивними та негативними рисами.
⠀
В книзі ми знаймимося з Артемом Щербаковим – хлопцем, який стикається з багатьма сучасними проблемами. У свої 23 роки він встиг провести дитинство у Туркменістані, навчився заново ходити після травми, займався рейдерством, перепродавав крадений бензин та продавав наркотики. І поряд з цим всім ще встиг побувати в США, попрацювати там в аквапарку й знайти собі дівчину, яка потім його ж і кинула.
⠀
Читаючи "Не святий", ти ніби знайомишся з новою людиною, дізнаєшся про її життя та звички. І починаєш розуміти, що у всіх доля складається по-різному, тому не варто порівнювати себе з іншими й давати поради, які ніхто не чекає.
⠀
Якщо ви хочете почати читати легку, але водночас й захопливу книгу, тоді дуже раджу придивитися до даного роману. Впевнена, що він вас сподобається.
⠀
⠀
В книзі ми знаймимося з Артемом Щербаковим – хлопцем, який стикається з багатьма сучасними проблемами. У свої 23 роки він встиг провести дитинство у Туркменістані, навчився заново ходити після травми, займався рейдерством, перепродавав крадений бензин та продавав наркотики. І поряд з цим всім ще встиг побувати в США, попрацювати там в аквапарку й знайти собі дівчину, яка потім його ж і кинула.
⠀
Читаючи "Не святий", ти ніби знайомишся з новою людиною, дізнаєшся про її життя та звички. І починаєш розуміти, що у всіх доля складається по-різному, тому не варто порівнювати себе з іншими й давати поради, які ніхто не чекає.
⠀
Якщо ви хочете почати читати легку, але водночас й захопливу книгу, тоді дуже раджу придивитися до даного роману. Впевнена, що він вас сподобається.
⠀
Новий відгук
Вчора дочитала книгу Стівена Кінга "Мертва зона", і вирішила поділитися з вами відгуком на неї. Даний роман залишається бестселером The New York Times вже 40 років. І це зовсім не дивно, тому що історія заворожує та не відпускає вас протягом всього читання.
В романі "Мертва зона" головним героєм є молодий хлопець Джон Сміт, який впадає в кому після автомобільної аварії. Після виходу з неї у нього з'являється аномальна здатність – бачити чуже майбутнє, лише торкнувшись людини. І одним із цих людей стає політик Ґреґ Стіллсон, який своїми діями та рішеннями може знищити людство. І тому у Джонні залишається лише один вихід – вбити Стіллсона.
Мені сподобалося те, що протягом цілої книги лінія "Джонні-Греґ" не єдина. Ми можемо побачити, як головний герої впливає й на інші життя. Як от, наприклад, на молодого хлопця Чака, який готується до вступу в університет. І таких історій в книзі декілька, і саме вони допомагають нам познайомитися та зрозуміти Джонні ближче.
"Мертва зона" – це ще один видатний твір Стівена Кінга. Якщо ви любите його стиль написання, тоді однозначно прочитайте його.
В романі "Мертва зона" головним героєм є молодий хлопець Джон Сміт, який впадає в кому після автомобільної аварії. Після виходу з неї у нього з'являється аномальна здатність – бачити чуже майбутнє, лише торкнувшись людини. І одним із цих людей стає політик Ґреґ Стіллсон, який своїми діями та рішеннями може знищити людство. І тому у Джонні залишається лише один вихід – вбити Стіллсона.
Мені сподобалося те, що протягом цілої книги лінія "Джонні-Греґ" не єдина. Ми можемо побачити, як головний герої впливає й на інші життя. Як от, наприклад, на молодого хлопця Чака, який готується до вступу в університет. І таких історій в книзі декілька, і саме вони допомагають нам познайомитися та зрозуміти Джонні ближче.
"Мертва зона" – це ще один видатний твір Стівена Кінга. Якщо ви любите його стиль написання, тоді однозначно прочитайте його.
Новий відгук
Останньою прочитаною книгою стала "Не бійтеся любити. 20 уроків самопізнання на шляху до щасливих стосунків" Александри Соломон. Вона вже понад 20 років консультує клієнтів, які не можуть знайти пару чи побудувати щасливі стосунки.
Мені книга була дуже цікавою та корисною. Я виписала для себе деякі думки, якими хочу поділитися з вами.
▪ Найсміливіша і найкраща робота полягає в тому, щоб подивитися на себе, зрозуміти себе і розвивати себе так, аби ви самі могли бути цією особливою людиною.
▪ Глибоко усвідомте: теперішній момент – це все, що у вас є. Зробіть Тепер головним у вашому житті. – Екгарт Толле
▪ Практика самоусвідомлення – це один з найкращих способів навчитися жити тут і тепер. Самоусвідомлення означає повертати свою увагу до теперішнього моменту без осуду.
▪ Дуже важливо розрізняти тривогу та інтуїцію, тому вчіться налаштовуватися на власну внутрішню хвилю. Наступного разу, коли щось вирішуватимете, сядьте в тиші й зверніть увагу на те, що чутно всередині вас. Запам'ятайте це відчуття. Що підказує ваш внутрішній голос, коли ви стоїте на роздоріжжі?
▪ Іноді, коли ми лежимо поряд, я дивлюся на неї, і мені в голові паморочиться від усвідомлення того, що ось є інша людина, яка відрізняється від мене, яка має спогади, походження, думки, почуття, відмінні від моїх. – Барак Обама
▪ Щоразу, коли кохаєте, кохайте так, ніби це назавжди. – Одрі Лорд
▪ Навчитися мистецтва любити себе, треба дати собі ту любов, яку ми мріємо отримати від інших. – Белл Гукз
Мені книга була дуже цікавою та корисною. Я виписала для себе деякі думки, якими хочу поділитися з вами.
▪ Найсміливіша і найкраща робота полягає в тому, щоб подивитися на себе, зрозуміти себе і розвивати себе так, аби ви самі могли бути цією особливою людиною.
▪ Глибоко усвідомте: теперішній момент – це все, що у вас є. Зробіть Тепер головним у вашому житті. – Екгарт Толле
▪ Практика самоусвідомлення – це один з найкращих способів навчитися жити тут і тепер. Самоусвідомлення означає повертати свою увагу до теперішнього моменту без осуду.
▪ Дуже важливо розрізняти тривогу та інтуїцію, тому вчіться налаштовуватися на власну внутрішню хвилю. Наступного разу, коли щось вирішуватимете, сядьте в тиші й зверніть увагу на те, що чутно всередині вас. Запам'ятайте це відчуття. Що підказує ваш внутрішній голос, коли ви стоїте на роздоріжжі?
▪ Іноді, коли ми лежимо поряд, я дивлюся на неї, і мені в голові паморочиться від усвідомлення того, що ось є інша людина, яка відрізняється від мене, яка має спогади, походження, думки, почуття, відмінні від моїх. – Барак Обама
▪ Щоразу, коли кохаєте, кохайте так, ніби це назавжди. – Одрі Лорд
▪ Навчитися мистецтва любити себе, треба дати собі ту любов, яку ми мріємо отримати від інших. – Белл Гукз
Новий відгук
Прониклива, чесна та дуже відверта – саме це я очікувала від неї! Нижче ділюся думками, які я виписала з книги.
• Орієнтуватися на автобані життя найліпшим із можливих способів означає змиритися з неминучим у правильний час. Неминучість ситуації не є відносною; відносне те, коли ми приймаємо наслідок цієї ситуації як неминучість і як потім вирішуємо жити з ними. Ми або вперто наполягаємо і продовжуємо пошук бажаного результату, перелаштовуємося і беремося за нову тактику досягнення цього результату, або усі разом поступаємося і зараховуємо одне очко на користь долі.
• Ми не можемо цілком цінувати світло без тіні. Нас треба вибивати з балансу, щоб ми знайшли свою опору.
• Коли ми знаємо, що хочемо зробити, найважчим стає зрозуміти, коли це зробити. Зробіть це раніше, і не доведеться робити це так часто.
• Будь-який успіх потребує послідовності. Зроби добре одну справу, потім наступну. Ще раз і ще раз. Знову і знову, аж до кінця. А потім крок за кроком знову.
• Коли ти МОЖЕШ, перед тим як зробити, спитай себе, чи ти цього ХОЧЕШ.
• Іноді нам не потрібна порада. Іноді нам просто треба почути, що ми не одні.
• Іноді важливо не те, який вибір ти зробив, а те, що ти зробив його і присвятив себе йому.
• Ти колись застрягав у рутині? У безкінечному колі поганої звички? Я – так! Ми припускаємося помилок, опановуємо цей досвід, спокутуємо провину і йдемо далі. Провина і смуток занапастили багатьох занадто рано. Зійти з дистанції. Ти – автор власної книги життя. Перегорни сторінку.
• Спрости, сконцентруйся, збережи, щоб звільнитися.
• Життя – це не конкурс популярності. Будьте хоробрими, підкорюйте вершини, та спершу дайте відповідь – «що є моєю вершиною».
• Орієнтуватися на автобані життя найліпшим із можливих способів означає змиритися з неминучим у правильний час. Неминучість ситуації не є відносною; відносне те, коли ми приймаємо наслідок цієї ситуації як неминучість і як потім вирішуємо жити з ними. Ми або вперто наполягаємо і продовжуємо пошук бажаного результату, перелаштовуємося і беремося за нову тактику досягнення цього результату, або усі разом поступаємося і зараховуємо одне очко на користь долі.
• Ми не можемо цілком цінувати світло без тіні. Нас треба вибивати з балансу, щоб ми знайшли свою опору.
• Коли ми знаємо, що хочемо зробити, найважчим стає зрозуміти, коли це зробити. Зробіть це раніше, і не доведеться робити це так часто.
• Будь-який успіх потребує послідовності. Зроби добре одну справу, потім наступну. Ще раз і ще раз. Знову і знову, аж до кінця. А потім крок за кроком знову.
• Коли ти МОЖЕШ, перед тим як зробити, спитай себе, чи ти цього ХОЧЕШ.
• Іноді нам не потрібна порада. Іноді нам просто треба почути, що ми не одні.
• Іноді важливо не те, який вибір ти зробив, а те, що ти зробив його і присвятив себе йому.
• Ти колись застрягав у рутині? У безкінечному колі поганої звички? Я – так! Ми припускаємося помилок, опановуємо цей досвід, спокутуємо провину і йдемо далі. Провина і смуток занапастили багатьох занадто рано. Зійти з дистанції. Ти – автор власної книги життя. Перегорни сторінку.
• Спрости, сконцентруйся, збережи, щоб звільнитися.
• Життя – це не конкурс популярності. Будьте хоробрими, підкорюйте вершини, та спершу дайте відповідь – «що є моєю вершиною».
Новий відгук
Книгу "Клуб убивств по четвергах" Річарда Османа я додала однією з перших у свій список покупок на "Book Forum". І жодного разу не пожаліла про це рішення🤍
Британські видавці кажуть, що не бачили такого ажіотажу у всьому світі ще з часів книг Джаон Роулінг "Гаррі Поттер". Права на екранізацію вже придбав Стівен Спілберг, а саму книгу видають у 38 країнах. І це не дивно, тому що вона цікава, моментами смішна та захоплива.
Не хочу спойлерити, тому поділюся загальним сюжетом. У селищі для пенсіонерів кожного тижня зустрічаються четверо друзів, щоб обговорити нерозкриті злочини. Раптово помирає місцевий будівельник, і наші головні герої отримують свою першу справжню справу, яку вони намагаються розкрити (і цим самим навіть допомагають поліції).
Мені книга дуже сподобалася, і я з нетерпінням чекаю на наступну частину. До речі, ви плануєте прочитати дану книгу? Можливо, вже з нею познайомилися?
Британські видавці кажуть, що не бачили такого ажіотажу у всьому світі ще з часів книг Джаон Роулінг "Гаррі Поттер". Права на екранізацію вже придбав Стівен Спілберг, а саму книгу видають у 38 країнах. І це не дивно, тому що вона цікава, моментами смішна та захоплива.
Не хочу спойлерити, тому поділюся загальним сюжетом. У селищі для пенсіонерів кожного тижня зустрічаються четверо друзів, щоб обговорити нерозкриті злочини. Раптово помирає місцевий будівельник, і наші головні герої отримують свою першу справжню справу, яку вони намагаються розкрити (і цим самим навіть допомагають поліції).
Мені книга дуже сподобалася, і я з нетерпінням чекаю на наступну частину. До речі, ви плануєте прочитати дану книгу? Можливо, вже з нею познайомилися?
Новий відгук
Ще минулого тижня дочитала книгу "Дев'ять незнайомців" Ліян Моріарті, але відгук написала лише сьогодні. Тим не менш, ця затримка не пов'язана з сюжетом самою книгою, тому я на всі 100% її рекомендую!
Ще декілька місяців назад я почула про серіал "Дев'ять ідеальних незнайомців", і запланувала його переглянути. І під час підготовки до Book Forum я побачила саму книгу. Всі питання відпали і я вирішила розпочати з неї.
В книзі розповідається про дев'ять незнайомців, які приїжджають на оздоровчий курорт. У кожного з них свої проблеми, які він намагається вирішити. Хтось хоче позбутися зайвої ваги, а хтось – пережити гіркий досвід втрати рідної людини. Але жоден із них навіть не уявляє, з чим йому доведеться зіткнутися протягом десяти днів у цьому місці.
Книга цікава, захоплива та незвична. Спочатку можна заплутатися в персонажах, але чим більше читаєш – тим більше знайомишся з ними.
Ще декілька місяців назад я почула про серіал "Дев'ять ідеальних незнайомців", і запланувала його переглянути. І під час підготовки до Book Forum я побачила саму книгу. Всі питання відпали і я вирішила розпочати з неї.
В книзі розповідається про дев'ять незнайомців, які приїжджають на оздоровчий курорт. У кожного з них свої проблеми, які він намагається вирішити. Хтось хоче позбутися зайвої ваги, а хтось – пережити гіркий досвід втрати рідної людини. Але жоден із них навіть не уявляє, з чим йому доведеться зіткнутися протягом десяти днів у цьому місці.
Книга цікава, захоплива та незвична. Спочатку можна заплутатися в персонажах, але чим більше читаєш – тим більше знайомишся з ними.
Новий відгук
Нещодавно дочитала книгу Ширлі Джексон "Привиди дому на пагорбі" і хочу поділитися своїм враженням🤍
В даній книзі ми знайомимося з цікавою компанією, а саме: дослідником паранормальних явищ – доктором Монтеґю та його помічниками. Серед них Теодора, якій легко вдається вгадувати чужі карти та думки, майбутній власник маєтку Люк Сандерс і Елінор Венс, яка ще в дитинстві зіткнулася з полтерґейстом. Всі вони приїжджають в Дім на пагорбі, який з першої ж ночі показує їм свою справжню сутність.
Книга не велика, але моментами була доволі страшна. Автор цікаво й майстерно описує сцени взаємодії головних героїв з демонічною стороною дому. Я люблю такий жанр, тому сміливо можу радити "Привиди дому на пагорбі".
Також на Netflix є серіал знятий по однойменній книзі, але по сюжету він таки відрізняється. Хоча, я на 100% можу порадити і його до перегляду.
В даній книзі ми знайомимося з цікавою компанією, а саме: дослідником паранормальних явищ – доктором Монтеґю та його помічниками. Серед них Теодора, якій легко вдається вгадувати чужі карти та думки, майбутній власник маєтку Люк Сандерс і Елінор Венс, яка ще в дитинстві зіткнулася з полтерґейстом. Всі вони приїжджають в Дім на пагорбі, який з першої ж ночі показує їм свою справжню сутність.
Книга не велика, але моментами була доволі страшна. Автор цікаво й майстерно описує сцени взаємодії головних героїв з демонічною стороною дому. Я люблю такий жанр, тому сміливо можу радити "Привиди дому на пагорбі".
Також на Netflix є серіал знятий по однойменній книзі, але по сюжету він таки відрізняється. Хоча, я на 100% можу порадити і його до перегляду.
Новий відгук
Книгу "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням" Анни Лембке я придбала ще на Форумі Видавців у Львові. Тема залежностей для мене є дуже цікавою, тому я не довго роздумувала над даною покупкою.
Знаю, що ви любите читати короткі підсумки по прочитаних книгах, тому зберегла декілька цікавих думок⬇
▪ Люди – соціальні тварини. Коли ми бачимо в інтернеті, що інші поводяться певним чином, то подібна поведінка сприймається нами як «нормальна», оскільки так чинять інші люди.
▪ У світі 70% смертей мають поведінкові чинники ризику, які можна змінити, наприклад, тютюнопаління, харчування й відсутність фізичної активності.
▪ Нудьга не просто нудна. Вона може навіть уселяти жах. Вона примушує нас залишатися віч-на-віч із серйознішими питаннями – про сенс і мету життя. Крім того, нудьга – це сприятлива атмосфера для відкриттів і винаходів. Вона створює простір, необхідний для того, щоб сформувалося нове мислення, адже ми повсякчас реагуємо на стимули навколо нас замість того, щоб дати собі змогу зануритися у пережитий досвід.
▪ Відстеження кількості часу, який ми витрачаємо на вживання наркотику (скажімо, хронометраж використання смартфона), – це ще один спосіб визначити рівень споживання й завдяки цьому знизити його.
▪ Соціальні медіа посилюють нашу схильність до сорому, заохочуючи прагнення винятковості. Зараз ми порівнюємо себе не просто з однокласниками, сусідами чи колегами, а з усім світом, тому надто легко переконати себе, що варто було зробити більше, отримати більше чи просто жити інакше. Нам здається, що аби вважати своє життя «успішним», ми повинні досягти міфічних висот Стіва Джобса та Марка Цукерберга.
▪ Одужання починається з утримання. Утримання дозволяє озирнутися й побачити шкідливі наслідки компульсивного прагнення до задоволення.
▪ Утримання переналаштовує шлях винагороди у мозку і водночас нашу здатність насолоджуватися простішими задоволеннями.
Знаю, що ви любите читати короткі підсумки по прочитаних книгах, тому зберегла декілька цікавих думок⬇
▪ Люди – соціальні тварини. Коли ми бачимо в інтернеті, що інші поводяться певним чином, то подібна поведінка сприймається нами як «нормальна», оскільки так чинять інші люди.
▪ У світі 70% смертей мають поведінкові чинники ризику, які можна змінити, наприклад, тютюнопаління, харчування й відсутність фізичної активності.
▪ Нудьга не просто нудна. Вона може навіть уселяти жах. Вона примушує нас залишатися віч-на-віч із серйознішими питаннями – про сенс і мету життя. Крім того, нудьга – це сприятлива атмосфера для відкриттів і винаходів. Вона створює простір, необхідний для того, щоб сформувалося нове мислення, адже ми повсякчас реагуємо на стимули навколо нас замість того, щоб дати собі змогу зануритися у пережитий досвід.
▪ Відстеження кількості часу, який ми витрачаємо на вживання наркотику (скажімо, хронометраж використання смартфона), – це ще один спосіб визначити рівень споживання й завдяки цьому знизити його.
▪ Соціальні медіа посилюють нашу схильність до сорому, заохочуючи прагнення винятковості. Зараз ми порівнюємо себе не просто з однокласниками, сусідами чи колегами, а з усім світом, тому надто легко переконати себе, що варто було зробити більше, отримати більше чи просто жити інакше. Нам здається, що аби вважати своє життя «успішним», ми повинні досягти міфічних висот Стіва Джобса та Марка Цукерберга.
▪ Одужання починається з утримання. Утримання дозволяє озирнутися й побачити шкідливі наслідки компульсивного прагнення до задоволення.
▪ Утримання переналаштовує шлях винагороди у мозку і водночас нашу здатність насолоджуватися простішими задоволеннями.
Новий відгук
Книга Сари Джіо «Бунгало» вже давно була прочитана багатьма, але я тільки нещодавно до неї добралася. За останні два роки я прочитала шість романів даної авторки, тому розуміла, в якому стилі вони будуть написані. І хочу сказати, що «Бунгало» мене не розчарував🤍
Історія починається ще в 1942 році під час війни. Головна героїна, Енн Келловей, вирішує піти на фронт медсестрою зі своєю найкращою подругою. Там на неї чекають випробування, але в той же час, саме тоді вона знаходить своє справжнє кохання на острові Бора-Бора.
Початок книги та кінець показують нам стареньку Енн, яка отримує загадковий лист та вирішує повернутися на острів, де вона зможе відкрити ще не одну таємницю з її минулого.
Історія чарівна, моментами відчувається дуже простою, але від того не менш цікава. Раджу даний роман, якщо ви хочете відпочити, розслабитися та добре провести декілька годин з книгою.
Історія починається ще в 1942 році під час війни. Головна героїна, Енн Келловей, вирішує піти на фронт медсестрою зі своєю найкращою подругою. Там на неї чекають випробування, але в той же час, саме тоді вона знаходить своє справжнє кохання на острові Бора-Бора.
Початок книги та кінець показують нам стареньку Енн, яка отримує загадковий лист та вирішує повернутися на острів, де вона зможе відкрити ще не одну таємницю з її минулого.
Історія чарівна, моментами відчувається дуже простою, але від того не менш цікава. Раджу даний роман, якщо ви хочете відпочити, розслабитися та добре провести декілька годин з книгою.
Новий відгук
Ви знаєте про мою безмежну любов до Стівена Кінга♥
Саме тому я не змогла пройти повз книгу «Та, що породжує вогонь», яка розповідає про особливу дівчинку Чарлі. Вона отримала від своїх батьків неймовірний дар – здатність до пірокінезу. Все завдяки тому, що колись Енді та Вікі (батьки Чарлі) взяли участь в експерименті, яке наділило їх суперздібностями.
І як тільки пірокінез почав проявлятися в житті головної героїні, нею зацікавлюється урядова організація, яка й була ініціатором того небезпечного експерименту багато років тому назад. Тепер Енді та Чарлі потрібно ховатися від них, тому що у їхніх руках вона стане вбивчою зброєю проти всього світу.
Книга класна, цікава та читається досить швидко. Якщо ви любите Кінга, тоді однозначна рекомендація від мене.
Саме тому я не змогла пройти повз книгу «Та, що породжує вогонь», яка розповідає про особливу дівчинку Чарлі. Вона отримала від своїх батьків неймовірний дар – здатність до пірокінезу. Все завдяки тому, що колись Енді та Вікі (батьки Чарлі) взяли участь в експерименті, яке наділило їх суперздібностями.
І як тільки пірокінез почав проявлятися в житті головної героїні, нею зацікавлюється урядова організація, яка й була ініціатором того небезпечного експерименту багато років тому назад. Тепер Енді та Чарлі потрібно ховатися від них, тому що у їхніх руках вона стане вбивчою зброєю проти всього світу.
Книга класна, цікава та читається досить швидко. Якщо ви любите Кінга, тоді однозначна рекомендація від мене.
Новий відгук
Вже декілька днів планувала написати відгук на книгу "Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом" Меґан Джейн Кребб, але руки все не доходили. Добре, що сьогодні видалося більше часу і я таки змогла це зробити🤍
⠀
Ця книга – це частково відверта розповідь авторки про її боротьбу та прийняття власного тіла. Водночас, книга допомагає нам дослухатися до себе, відкинути чужі нав'язування, бажання та еталони краси.
⠀
Нижче ділюся з вами думками, які припали мені до душі. Сподіваюся, що вони надихнуть вас на читання "Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом".
⠀
• Кожнісінького дня ми вишукуємо недоліки й нещадно критикуємо відображення у дзеркалі. Ми відмовляємося від життя, бо вважаємо, що не гідні жити у тому тілі, яке вже маємо.
⠀
• Ми порівнюємо себе з тілами, яких насправді навіть не існує, і марнуємо життя, час, енергію та гроші, намагаючись стати схожими на ілюзію.
⠀
• Наше ставлення до їжі надзвичайно зіпсоване. Кожну страву подають, присмачену соромом. І віримо, що мусимо заслужити кожен перекус та відпрацювати кожну слабкість, подумки підраховуючи кожну калорію, грам жиру, відсотковий склад вуглеводів та білків у вічному калькуляторі харчування.
⠀
• Прагнути більш здорового харчування не повинно означати примушувати себе їсти те, чого вам не хочеться.
⠀
• Вчіться надалі піклуватися про себе й ставитися до себе з добротою, на яку ви заслуговуєте. Купіть собі квіти лише тому, що вони вам подобаються. Сходіть на побачення. Виділіть час на улюблену справу, до якої раніше не доходили руки через певні життєві обставини. Стежте за психічним здоров‘ям і знайте, що ви завжди можете звернутися по допомогу, якщо виникне така потреба. Ви можете це зробити. Ви цінні. І ваші почуття варті уваги.
⠀
• У кожного свої труднощі, про які ми не знаємо, тож завжди будьте люб‘язними з людьми, навіть якщо вони злі до вас. Доброта може змінити світ, і коли ви добрі до себе та інших, то справді можете зробити світ кращим місцем.
⠀
Ця книга – це частково відверта розповідь авторки про її боротьбу та прийняття власного тіла. Водночас, книга допомагає нам дослухатися до себе, відкинути чужі нав'язування, бажання та еталони краси.
⠀
Нижче ділюся з вами думками, які припали мені до душі. Сподіваюся, що вони надихнуть вас на читання "Сила бодипозитиву. Як покласти край дієтам і жити у злагоді зі своїм тілом".
⠀
• Кожнісінького дня ми вишукуємо недоліки й нещадно критикуємо відображення у дзеркалі. Ми відмовляємося від життя, бо вважаємо, що не гідні жити у тому тілі, яке вже маємо.
⠀
• Ми порівнюємо себе з тілами, яких насправді навіть не існує, і марнуємо життя, час, енергію та гроші, намагаючись стати схожими на ілюзію.
⠀
• Наше ставлення до їжі надзвичайно зіпсоване. Кожну страву подають, присмачену соромом. І віримо, що мусимо заслужити кожен перекус та відпрацювати кожну слабкість, подумки підраховуючи кожну калорію, грам жиру, відсотковий склад вуглеводів та білків у вічному калькуляторі харчування.
⠀
• Прагнути більш здорового харчування не повинно означати примушувати себе їсти те, чого вам не хочеться.
⠀
• Вчіться надалі піклуватися про себе й ставитися до себе з добротою, на яку ви заслуговуєте. Купіть собі квіти лише тому, що вони вам подобаються. Сходіть на побачення. Виділіть час на улюблену справу, до якої раніше не доходили руки через певні життєві обставини. Стежте за психічним здоров‘ям і знайте, що ви завжди можете звернутися по допомогу, якщо виникне така потреба. Ви можете це зробити. Ви цінні. І ваші почуття варті уваги.
⠀
• У кожного свої труднощі, про які ми не знаємо, тож завжди будьте люб‘язними з людьми, навіть якщо вони злі до вас. Доброта може змінити світ, і коли ви добрі до себе та інших, то справді можете зробити світ кращим місцем.
Новий відгук
Останньою прочитаною книгою стала "Книга настроїв. Як я приборкала негативні емоції та повернула собі радість життя" Лорен Мартін. Вона мені настільки сподобалася, що я занотувала собі безліч цікавих думок. Хочу поділитися ними з вами🤍
• Нарешті я зрозуміла, що настрої формуються не на рівному місці. Що всі мої гризоти, тривожність, гнів, страх, біль – усе це не виникає десь у темному закутку всередині мене, а приходить іззовні, від дрібних буденних чинників. І це не тригери роблять мене нещасною, а мої реакції на них.
• Йдеться про те, щоб по-новому подивитися на все, що ви зараз сприймаєте як належне й саме собою зрозуміле. Здоров’я, свобода, можливості. Дуже часто поганий настрій зумовлений нашою неспроможністю приймати мить такою, як вона є. Або ж, цитуючи Фланнері О’Коннор «цінувати світ у ту ж мить, коли борешся з ним».
• Людина так звикає до власної зовнішності, що забуває, наскільки вона красива в очах незнайомця.
• Один із секретів життєвого щастя – це постійні маленькі радощі. – Айріс Мердок
• Приділити час для того, щоб насолодитися приємними миттєвостями, – це не егоїстично, а конче необхідно для відновлення сил.
• Найважливіші в житті стосунки – це стосунки з самою собою. – Діана фон Фюрстенберґ
• Неможливо постійно бути щасливими. Ніхто й ніколи не повинен ставити собі це за мету. Натомість нам усім слід намагатися весь час любити себе. Адже на відміну від щастя любов до себе не є швидкоплинною, але так само, як і щастя, вона притягує й випромінює хорошу енергію.
• Кожна ситуація – це насправді лише те, що ми про неї подумали. Якщо ми навчимося думати інакше, навчимося змінювати перебіг наших автоматичних думок, то зможемо змінити не лише власне бачення світу, але й власний спосіб життя в ньому.
• Це універсальне правило: щойно ти перестаєш непокоїтися і примиряєшся з тим, де ти є і що робиш, усе змінюється. А поки твій обов’язок – підтримувати вогник віри. Радіти за тих, хто просто зараз на підйомі, кому пощастило, і завжди пам’ятати, що твоя пора знову настане.
• Нарешті я зрозуміла, що настрої формуються не на рівному місці. Що всі мої гризоти, тривожність, гнів, страх, біль – усе це не виникає десь у темному закутку всередині мене, а приходить іззовні, від дрібних буденних чинників. І це не тригери роблять мене нещасною, а мої реакції на них.
• Йдеться про те, щоб по-новому подивитися на все, що ви зараз сприймаєте як належне й саме собою зрозуміле. Здоров’я, свобода, можливості. Дуже часто поганий настрій зумовлений нашою неспроможністю приймати мить такою, як вона є. Або ж, цитуючи Фланнері О’Коннор «цінувати світ у ту ж мить, коли борешся з ним».
• Людина так звикає до власної зовнішності, що забуває, наскільки вона красива в очах незнайомця.
• Один із секретів життєвого щастя – це постійні маленькі радощі. – Айріс Мердок
• Приділити час для того, щоб насолодитися приємними миттєвостями, – це не егоїстично, а конче необхідно для відновлення сил.
• Найважливіші в житті стосунки – це стосунки з самою собою. – Діана фон Фюрстенберґ
• Неможливо постійно бути щасливими. Ніхто й ніколи не повинен ставити собі це за мету. Натомість нам усім слід намагатися весь час любити себе. Адже на відміну від щастя любов до себе не є швидкоплинною, але так само, як і щастя, вона притягує й випромінює хорошу енергію.
• Кожна ситуація – це насправді лише те, що ми про неї подумали. Якщо ми навчимося думати інакше, навчимося змінювати перебіг наших автоматичних думок, то зможемо змінити не лише власне бачення світу, але й власний спосіб життя в ньому.
• Це універсальне правило: щойно ти перестаєш непокоїтися і примиряєшся з тим, де ти є і що робиш, усе змінюється. А поки твій обов’язок – підтримувати вогник віри. Радіти за тих, хто просто зараз на підйомі, кому пощастило, і завжди пам’ятати, що твоя пора знову настане.
Новий відгук
Цей тиждень і день розпочинаю з відгуку на книгу, яку тільки вчора взяла в бібліотеці – "Усім хлопцям, яких я кохала" Дженні Хан. Вона класна та дуже легко читається. Книга чудово підійде підліткам і тим, хто теж любить такі милі історії про любов🤍
Головна героїня, Лара Джинн – звичайна дівчина, яка зберігає невелику таємницю. Кожного разу, коли вона в когось закохувалася, вона писала цьому хлопцю лист-прощання, але ніколи його не надсилала. І от одного дня вона дізнається, що "адресати" таки отримали свої листи та знають про її колишні почуття. Перед нею постає нелегкий вибір між збереженням дружби, вірністю сестрі та справжніми стосунками. І що вона обере ви зможете дізнатися саме з книги.
Раджу прочитати її, якщо ви шукаєте щось цікаве до прочитання, хочете розслабитися ввечері з чашкою гарячого чаю, або ж думаєте що взяти з собою на відпочинок.
Головна героїня, Лара Джинн – звичайна дівчина, яка зберігає невелику таємницю. Кожного разу, коли вона в когось закохувалася, вона писала цьому хлопцю лист-прощання, але ніколи його не надсилала. І от одного дня вона дізнається, що "адресати" таки отримали свої листи та знають про її колишні почуття. Перед нею постає нелегкий вибір між збереженням дружби, вірністю сестрі та справжніми стосунками. І що вона обере ви зможете дізнатися саме з книги.
Раджу прочитати її, якщо ви шукаєте щось цікаве до прочитання, хочете розслабитися ввечері з чашкою гарячого чаю, або ж думаєте що взяти з собою на відпочинок.
Новий відгук
Щойно закінчила читати книгу "Чемні дівчата не сидять у просторих кабінетах. Несвідомі помилки жінок, що заважають у кар'єрі" Лоїс Френкел, і поспішаю поділитися відгуком на неї🤍
У книзі авторка зібрала 133 типові помилки, яких жінки можуть припускатися при побудові своєї кар'єри. Їх можна поділити на наступні види: кар'єрна гра, поведінка, мислення, особистий бренд і самопроміція, манера говорити й спілкуватися, зовнішній вигляд та реагування.
До кожної помилки авторка подає ще й коучингові підказки, які допоможуть її уникнути. Для себе я виписала дуже багато цікавих думок і величезну кількість рекомендованих книг до прочитання. На жаль, тут все не поміститься, тому запрошую в свій Telegram-канал, щоб ознайомитися зі всіма цитатами (активне посилання в описі профілю).
• Ніколи не забувайте: ви сміливіші, ніж гадайте; сильніші, ніж здається; і розумніші, ніж припускаєте.
• Коли наше життя регулюється чужими очікуваннями, ми живемо обмежено.
• Кожнісінького дня приділяйте час зміцненню стосунків. Адже коли виникає потреба у зв'язках, будувати їх уже пізно.
• Замість пропонувати комусь зробити роботу за нього, навчіть. Нехай для цього знадобиться більше часу, але в майбутньому зусилля не пропадуть марно.
• Читайте тематичні й професійні видання, щоб бути в курсі трендів у своїй галузі, і вносьте пропозиції про застосування найдієвіших практик.
• Якщо ви живете в межах, окреслених іншими людьми, ніколи не пізнаєте всього свого потенціалу й не розкриєте його перед іншими.
• Сміливості й упевненості ви набуваєте, коли робите те, чого нібито зробити не можете. – Елеанор Рузвельт
• Зосереджуйтеся на розв'язані проблем, а не на проблемах. Купаючись у негативі, ви не дасте собі побачити елементарних рішень.
• Робоче середовище – це ринок. На цьому ринку ваш продукт – це ви. Ви створюєте свій бренд, визначивши, що вирізняє вас серед інших людей у робочому середовищі, а тоді рекламуєте ці особливості як переваги бренду.
• Для жінок сила полягає не в контролі над іншими, а в контролі над власним життям.
У книзі авторка зібрала 133 типові помилки, яких жінки можуть припускатися при побудові своєї кар'єри. Їх можна поділити на наступні види: кар'єрна гра, поведінка, мислення, особистий бренд і самопроміція, манера говорити й спілкуватися, зовнішній вигляд та реагування.
До кожної помилки авторка подає ще й коучингові підказки, які допоможуть її уникнути. Для себе я виписала дуже багато цікавих думок і величезну кількість рекомендованих книг до прочитання. На жаль, тут все не поміститься, тому запрошую в свій Telegram-канал, щоб ознайомитися зі всіма цитатами (активне посилання в описі профілю).
• Ніколи не забувайте: ви сміливіші, ніж гадайте; сильніші, ніж здається; і розумніші, ніж припускаєте.
• Коли наше життя регулюється чужими очікуваннями, ми живемо обмежено.
• Кожнісінького дня приділяйте час зміцненню стосунків. Адже коли виникає потреба у зв'язках, будувати їх уже пізно.
• Замість пропонувати комусь зробити роботу за нього, навчіть. Нехай для цього знадобиться більше часу, але в майбутньому зусилля не пропадуть марно.
• Читайте тематичні й професійні видання, щоб бути в курсі трендів у своїй галузі, і вносьте пропозиції про застосування найдієвіших практик.
• Якщо ви живете в межах, окреслених іншими людьми, ніколи не пізнаєте всього свого потенціалу й не розкриєте його перед іншими.
• Сміливості й упевненості ви набуваєте, коли робите те, чого нібито зробити не можете. – Елеанор Рузвельт
• Зосереджуйтеся на розв'язані проблем, а не на проблемах. Купаючись у негативі, ви не дасте собі побачити елементарних рішень.
• Робоче середовище – це ринок. На цьому ринку ваш продукт – це ви. Ви створюєте свій бренд, визначивши, що вирізняє вас серед інших людей у робочому середовищі, а тоді рекламуєте ці особливості як переваги бренду.
• Для жінок сила полягає не в контролі над іншими, а в контролі над власним життям.
Новий відгук
Дуже важко писати відгук на книгу, яка збурила в мені стільки емоцій. Я відчувала сум, збентеження, страх, відразу, надію та любов. Ці 380 сторінок подарували мені цю "іскру життя", яка то з'являється, то зникає в героїв книги Ремарка✨
Якщо ви читали хоча б одну книгу цього автора, тоді знаєте його стиль написання. А "Іскра життя" – це все, з чим ви познайомилися до того в десятикратному розмірі. Під час читання книги одночасно хочеться забутися, якось врятувати головних героїв та подарувати їм надію на життя.
Зазвичай, я виписую з книг безліч думок, але сьогодні хочу поділитися лише цим абзацом:
💔 Вони спускалися. Не поспішали, часто зупинялися. Врешті опинилися в улоговині, а коли озирнулися, табору вже не було. Вони довго сиділи мовчки. Не було ні табору, ні поруйнованого міста. Вони бачили лише луку, а над нею м'яке небо. Відчували прохолодний вітер на обличчі, і здавалося, він віє крізь чорні павутини минулого, ніжними руками відкидає їх геть. "Мабуть, так воно і має починатися, – думав Бухер. – Із самісінького початку. А не з гіркоти, спогадів і ненависті. З найпростішого. З відчуття себе живим. Живим не всупереч, як у таборі. Просто живим".
Чудова та неймовірна книга! Обов'язково раджу вам прочитати. Для мене вона стала улюбленою в Ремарка. Впевнена, у вашому серці вона теж займе дуже важливе місце!
Якщо ви читали хоча б одну книгу цього автора, тоді знаєте його стиль написання. А "Іскра життя" – це все, з чим ви познайомилися до того в десятикратному розмірі. Під час читання книги одночасно хочеться забутися, якось врятувати головних героїв та подарувати їм надію на життя.
Зазвичай, я виписую з книг безліч думок, але сьогодні хочу поділитися лише цим абзацом:
💔 Вони спускалися. Не поспішали, часто зупинялися. Врешті опинилися в улоговині, а коли озирнулися, табору вже не було. Вони довго сиділи мовчки. Не було ні табору, ні поруйнованого міста. Вони бачили лише луку, а над нею м'яке небо. Відчували прохолодний вітер на обличчі, і здавалося, він віє крізь чорні павутини минулого, ніжними руками відкидає їх геть. "Мабуть, так воно і має починатися, – думав Бухер. – Із самісінького початку. А не з гіркоти, спогадів і ненависті. З найпростішого. З відчуття себе живим. Живим не всупереч, як у таборі. Просто живим".
Чудова та неймовірна книга! Обов'язково раджу вам прочитати. Для мене вона стала улюбленою в Ремарка. Впевнена, у вашому серці вона теж займе дуже важливе місце!
Новий відгук
Поки по всій території України тривога, я вирішила поділитися з вами відгуком на чудову книгу "Кравчиня з Парижа" Джорджії Кауфманн від видавництва "Книголав".
Знаю, що багато хто вже її прочитав, але якщо ви досі цього не зробили – тоді ознайомлюйтеся з моїми враженнями та поспішайте поринути в казкову подорож з цим неймовірним романом!
Головна героїня – це сильна, хоробра та дуже талановита жінка, яка ділиться з нами історією свого життя. Роза Кусстатчер розповідає про важке дитинство, наповнене зрадою та насиллям, про перші втрати та здобутки, про свій творчий шлях та життя в Швейцарії, Парижі, Ріо-де-Жанейро й Нью-Йорку.
Дуже сподобалося саме оформлення книги. Звісно ж, обкладинка красива, але хочу згадати ще про назви розділів та їхні перші декілька абзаців, які немов переносять нас у світ краси та життя тих часів. Протягом всієї книги я відчувала дуже багато емоцій, але перш за все – повагу до Рози, не лише як до успішної підприємиці, але й як до жінки, яка мужньо пережила безліч втрат й змогла продовжити жити.
Поділюся з вами ще декількома думками з книги, які мені сподобалися:
• Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що люди іноді чинять неправильно, навіть бажаючи найкращого, і саме ненавмисні наслідки їхніх учинків залишають у дитячому серці незгладимий слід.
• Згадуючи той період свого життя, найбільше звертаю увагу на те, як легко ми призвичаюємося до складних життєвих обставин. Хай то військовий заколот, що душив демократію, чи «миротворче» вторгнення – із часом усе це здається нормальним і ми забуваємо, що існував інший спосіб життя.
• Вдихати приємні запахи – одна з найчуттєвіших життєвих насолод. Деякі запахи ніжні й ефемерні, їх важко відчути. Це наче медитація, коли сама спроба отримати насолоду вже винагороджується.
Знаю, що багато хто вже її прочитав, але якщо ви досі цього не зробили – тоді ознайомлюйтеся з моїми враженнями та поспішайте поринути в казкову подорож з цим неймовірним романом!
Головна героїня – це сильна, хоробра та дуже талановита жінка, яка ділиться з нами історією свого життя. Роза Кусстатчер розповідає про важке дитинство, наповнене зрадою та насиллям, про перші втрати та здобутки, про свій творчий шлях та життя в Швейцарії, Парижі, Ріо-де-Жанейро й Нью-Йорку.
Дуже сподобалося саме оформлення книги. Звісно ж, обкладинка красива, але хочу згадати ще про назви розділів та їхні перші декілька абзаців, які немов переносять нас у світ краси та життя тих часів. Протягом всієї книги я відчувала дуже багато емоцій, але перш за все – повагу до Рози, не лише як до успішної підприємиці, але й як до жінки, яка мужньо пережила безліч втрат й змогла продовжити жити.
Поділюся з вами ще декількома думками з книги, які мені сподобалися:
• Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що люди іноді чинять неправильно, навіть бажаючи найкращого, і саме ненавмисні наслідки їхніх учинків залишають у дитячому серці незгладимий слід.
• Згадуючи той період свого життя, найбільше звертаю увагу на те, як легко ми призвичаюємося до складних життєвих обставин. Хай то військовий заколот, що душив демократію, чи «миротворче» вторгнення – із часом усе це здається нормальним і ми забуваємо, що існував інший спосіб життя.
• Вдихати приємні запахи – одна з найчуттєвіших життєвих насолод. Деякі запахи ніжні й ефемерні, їх важко відчути. Це наче медитація, коли сама спроба отримати насолоду вже винагороджується.
Новий відгук
Написання відгуків на книги протягом повітряної тривоги стає не дуже приємною звичкою. Але я настільки хочу поділитися з вами своїми думками щодо роману "Паризькі години" Алекса Джорджа, що не можу відтягувати цю справу✨
Даний роман зачаровує, змушує задуматися та занурює з головою в мистецьке (і не зовсім) життя Парижу двадцятого століття. Автор захопливо поєднує на сторінках чотири сюжетні лінії та події, які стаються з головними героями протягом одного дня.
Ми знайомимося з відданою служницею, вірменським біженецем-лялькарем, талановитим закоханим художником та популярним журналістом. У кожного з них є власні таємниці, страхи та бажання. І все це разом призводить до того, що в один момент всі вони опиняються разом, навіть не підозрюючи, наскільки між собою пов'язані.
Приємно було зустріти на сторінках книги таких відомих людей, як Марсель Пруст, Гертруда Стайн, Жозефіна Бейкер та Ернест Гемінґвей. Ці особистості додають книзі неповторного шарму та настрою.
Також мені запали в душу наступні думки автора та наших героїв:
• Коли ми малюємо когось – це найперший, найінтимніший візуальний контакт.
• Квіти мають власну мовчазну мову. Вони цвітуть заради кохання, дружби, радості й печалі.
• Віра американців у життєдайну силу нових місць вражає його. Наша сутність не зміниться, якщо ми піднімемося на борт корабля або сядемо на поїзд. Це міф. Деякі факти нашої біографії не можна залишити позаду. Минуле – мовчазний супутник, що подорожує без квитків, – уперто переслідуватиме нас скрізь, долаючи всі кордони й океани, крадучись повз похмурих вартових, прослизаючи до наших паспортів.
• Ваша душа – єдине місце, де можна знайти втрачений рай.
• «Усі постійно кудись біжать» – сказав він Жозефіні Бейкер цього ранку. Ймовірно, що таке просте пояснення є близьким до істини. Ми невпинно шукаємо нових пригод, спрямовуючи погляд на лінію горизонту. А ті, хто не можуть нікуди виїхати, втішаються мріями, несила позбутися одержимості.
Даний роман зачаровує, змушує задуматися та занурює з головою в мистецьке (і не зовсім) життя Парижу двадцятого століття. Автор захопливо поєднує на сторінках чотири сюжетні лінії та події, які стаються з головними героями протягом одного дня.
Ми знайомимося з відданою служницею, вірменським біженецем-лялькарем, талановитим закоханим художником та популярним журналістом. У кожного з них є власні таємниці, страхи та бажання. І все це разом призводить до того, що в один момент всі вони опиняються разом, навіть не підозрюючи, наскільки між собою пов'язані.
Приємно було зустріти на сторінках книги таких відомих людей, як Марсель Пруст, Гертруда Стайн, Жозефіна Бейкер та Ернест Гемінґвей. Ці особистості додають книзі неповторного шарму та настрою.
Також мені запали в душу наступні думки автора та наших героїв:
• Коли ми малюємо когось – це найперший, найінтимніший візуальний контакт.
• Квіти мають власну мовчазну мову. Вони цвітуть заради кохання, дружби, радості й печалі.
• Віра американців у життєдайну силу нових місць вражає його. Наша сутність не зміниться, якщо ми піднімемося на борт корабля або сядемо на поїзд. Це міф. Деякі факти нашої біографії не можна залишити позаду. Минуле – мовчазний супутник, що подорожує без квитків, – уперто переслідуватиме нас скрізь, долаючи всі кордони й океани, крадучись повз похмурих вартових, прослизаючи до наших паспортів.
• Ваша душа – єдине місце, де можна знайти втрачений рай.
• «Усі постійно кудись біжать» – сказав він Жозефіні Бейкер цього ранку. Ймовірно, що таке просте пояснення є близьким до істини. Ми невпинно шукаємо нових пригод, спрямовуючи погляд на лінію горизонту. А ті, хто не можуть нікуди виїхати, втішаються мріями, несила позбутися одержимості.
Новий відгук
А ви знали, що роман Роберта Блоха "Психо" заснований на реальних подіях? А ще, він став культовим завдяки Альфреду Гічкоку, який зняв на його основі не менш відомий фільм ще у 1960 році.
Незважаючи на те, що сама книга доволі маленька (всього 140 сторінок), історія Нормана Бейтса заворожує і водночас лякає. Наш головний герой живе відлюдником у глибокій провінції, де він керує придорожнім мотелем. Все своє життя від присвятив догляду за хворою матір'ю. Як розваги, він виділяє для себе читання книг про патопсихологію, окультизм й теософію. А також, захоплюється таксидермією й практикує це хобі (якщо так можна сказати) у себе в підвалі.
Проте Норман Бейтс не лише займається управлінням мотелем, але й приховує страшну таємницю, яка може розкритися в будь-який момент. А все через одну незнайомку, яка вирішує зупинитися у нього на ніч...
Книга дуже швидко читається і тримає в напрузі. Дуже чекаю, коли у видавництві вийде друга частина "Психо ІІ" й третя "Будинок психопата".
Також навіть у такій моторошній книзі я виписала декілька думок. Ділюся ними й з вами:
• Такий самий дощ ішов, коли ховали маму, клали її у темну яму. Сьогодні ж темрява наздогнала саму Мері. Вона залишилася наодинці з чорнотою. Повернула не туди, втрапила на незнайомий шлях, і тепер її не врятують ні гроші, ні Сем. Сама яму викопала, сама в неї й лягай.
• Дивно, сказав собі Сем, як часто ми вважаємо, нібито знаємо людину – лише тому, що часто її бачимо або маємо з нею тісний емоційний зв'язок.
Якщо ви любите історії, від яких холоне кров й через які завмирає все тіло – тоді вам точно варто звернути увагу на "Психо". Мені ж залишається дочекатися продовження та переглянути всесвітньовідому екранізацію цього роману.
Незважаючи на те, що сама книга доволі маленька (всього 140 сторінок), історія Нормана Бейтса заворожує і водночас лякає. Наш головний герой живе відлюдником у глибокій провінції, де він керує придорожнім мотелем. Все своє життя від присвятив догляду за хворою матір'ю. Як розваги, він виділяє для себе читання книг про патопсихологію, окультизм й теософію. А також, захоплюється таксидермією й практикує це хобі (якщо так можна сказати) у себе в підвалі.
Проте Норман Бейтс не лише займається управлінням мотелем, але й приховує страшну таємницю, яка може розкритися в будь-який момент. А все через одну незнайомку, яка вирішує зупинитися у нього на ніч...
Книга дуже швидко читається і тримає в напрузі. Дуже чекаю, коли у видавництві вийде друга частина "Психо ІІ" й третя "Будинок психопата".
Також навіть у такій моторошній книзі я виписала декілька думок. Ділюся ними й з вами:
• Такий самий дощ ішов, коли ховали маму, клали її у темну яму. Сьогодні ж темрява наздогнала саму Мері. Вона залишилася наодинці з чорнотою. Повернула не туди, втрапила на незнайомий шлях, і тепер її не врятують ні гроші, ні Сем. Сама яму викопала, сама в неї й лягай.
• Дивно, сказав собі Сем, як часто ми вважаємо, нібито знаємо людину – лише тому, що часто її бачимо або маємо з нею тісний емоційний зв'язок.
Якщо ви любите історії, від яких холоне кров й через які завмирає все тіло – тоді вам точно варто звернути увагу на "Психо". Мені ж залишається дочекатися продовження та переглянути всесвітньовідому екранізацію цього роману.
Новий відгук
Писати відгук на цю книгу одночасно захопливо і сумно✨
«Зникнення аптекарки» Сари Пеннер настільки мені сподобалася, що я вчора не змогла від неї відірватися! Люблю такі історії, які переплітаються у часі й викликають сильні почуття до головних героїв. А якщо там ще й загадки є – тоді ця книга однозначно мені сподобається!
В романі ми знайомимося з трьома головними героїнями:
▫ Нелла – загадкова аптекарка, яка не тільки продає цілющі ліки, але й допомагає іншим жінкам позбутися чоловіків-гнобителів за допомогою отрути.
▫ Еліза Фаннінг – дванадцятилітня дівчинка, яка намагається допомогти своїй пані й в той же час, хоче більше дізнатися про саму Неллу та її роботу.
▫ Керолайн – молода жінка, яка знаходить старовинний аптечний каламар та вирішує розпочати своє розслідування й дізнатися правду про минуле.
Кожна із героїнь дуже сильна та вольова. Протягом всієї книги я захоплювалася ними й хотіла більше дізнатися про кожну! Якщо ви досі роздумуєте, чи варто читати цю книгу – варто. Хоча б для того, щоб зануритися в цю загадкову історію, познайомитися з Неллою, Елізою й Керолайн та провідчувати їхні життя на собі.
Також підготувала декілька цитат з книги, які вирішила зберегти для себе:
• Це я сама прийшла до річки. Це я занурила руку в каламутну воду й порпалася в камінні. Це я стримувала сльози. І цей скляний виріб – крихкий, проте досі ненадламаний, чимось схожий на мене – був доказом, що я можу бути відважною, з авантюрною вдачею й самостійно долати труднощі.
• Справжнісінька магія, подумала я. Чудеса всюди, головне – знати, де шукати.
• Душа болить у всіх однаково, незалежно від авторитету й статків.
• Що знаю напевно – за свою мрію треба боротися. Повірте, якщо ви справді хочете щось змінити, єдина людина, яка вам заважає, – це ви самі.
«Зникнення аптекарки» Сари Пеннер настільки мені сподобалася, що я вчора не змогла від неї відірватися! Люблю такі історії, які переплітаються у часі й викликають сильні почуття до головних героїв. А якщо там ще й загадки є – тоді ця книга однозначно мені сподобається!
В романі ми знайомимося з трьома головними героїнями:
▫ Нелла – загадкова аптекарка, яка не тільки продає цілющі ліки, але й допомагає іншим жінкам позбутися чоловіків-гнобителів за допомогою отрути.
▫ Еліза Фаннінг – дванадцятилітня дівчинка, яка намагається допомогти своїй пані й в той же час, хоче більше дізнатися про саму Неллу та її роботу.
▫ Керолайн – молода жінка, яка знаходить старовинний аптечний каламар та вирішує розпочати своє розслідування й дізнатися правду про минуле.
Кожна із героїнь дуже сильна та вольова. Протягом всієї книги я захоплювалася ними й хотіла більше дізнатися про кожну! Якщо ви досі роздумуєте, чи варто читати цю книгу – варто. Хоча б для того, щоб зануритися в цю загадкову історію, познайомитися з Неллою, Елізою й Керолайн та провідчувати їхні життя на собі.
Також підготувала декілька цитат з книги, які вирішила зберегти для себе:
• Це я сама прийшла до річки. Це я занурила руку в каламутну воду й порпалася в камінні. Це я стримувала сльози. І цей скляний виріб – крихкий, проте досі ненадламаний, чимось схожий на мене – був доказом, що я можу бути відважною, з авантюрною вдачею й самостійно долати труднощі.
• Справжнісінька магія, подумала я. Чудеса всюди, головне – знати, де шукати.
• Душа болить у всіх однаково, незалежно від авторитету й статків.
• Що знаю напевно – за свою мрію треба боротися. Повірте, якщо ви справді хочете щось змінити, єдина людина, яка вам заважає, – це ви самі.
Новий відгук
Велика книга про велику людину! Все це про Карла Лаґерфельда – неймовірного дизайнера, визнаного модельєра та просто про хорошу людину.
Скажу чесно, перед тим як почати читати книгу, у мене не було жодних очікувань. Я знаю, хто такий Лаґерфельд та чим він займався, але як виявилося, за образом похмурого та серйозного чоловіка прихована дуже добра людина. Всім своїм досягненням він завдячує саме собі, тому що максимально докладався до всіх проєктів та віддавав себе всього повністю.
Читаючи "Таємниця на ім'я Лаґерфельд" я надихалася, посміхалася та сумувала водночас. Дізнавшись більше про його життя, стосунки з іншими та роботу, я побачила дуже розумного та справедливого чоловіка.
Додатково хочу звернути вашу увагу на цікаві моменти з книги:
• Уздовж стін, які можна пересувати, тягнуться стелажі з матового скла. На них розташувалась величезна бібліотека. Сотні книжок заповнюють їх від підлоги до стелі. Книги – його життя, читання, «важка хвороба, нав'язлива патологія», яку, за його словами, лікувати він не хоче.
• Карл дуже ввічливий, завжди чемний і уважний до інших. Він має добру душу, багатьом допоміг морально, а не лише матеріально. Завжди дуже розсудливий. Він має талант зробити людину розумнішою, ніж та була до зустрічі з ним. Завжди знає, як збудити в інших допитливість, полюбляє неквапливі розмови. З ним це як гра у пінг-понг: подача по черзі. На рідкість милий і привабливий. – Пепіта Дюпон
• Мода для нього була засобом утілення амбіцій, своїх дитячих мрій, від яких він ніколи не ухилявся: він був дизайнером власної історії, французьким монархом, що пристосувався до часу.
А також на слова великого Карла Лаґерфельда:
• «Можливо мені варто було зайнятися вивченням мов, а не моди, але то було не так приємно. А я завжди прагнув насолоджуватися приємним життям».
• «Я створюю власний образ, образ свого дому, таким чином створюю правила життя, надихаю своїм виглядом».
• «Усе гарне, що я робив у своєму житті, я бачив уві сні. Ось чому у мене поруч із ліжком завжди лежить альбом для малювання».
Скажу чесно, перед тим як почати читати книгу, у мене не було жодних очікувань. Я знаю, хто такий Лаґерфельд та чим він займався, але як виявилося, за образом похмурого та серйозного чоловіка прихована дуже добра людина. Всім своїм досягненням він завдячує саме собі, тому що максимально докладався до всіх проєктів та віддавав себе всього повністю.
Читаючи "Таємниця на ім'я Лаґерфельд" я надихалася, посміхалася та сумувала водночас. Дізнавшись більше про його життя, стосунки з іншими та роботу, я побачила дуже розумного та справедливого чоловіка.
Додатково хочу звернути вашу увагу на цікаві моменти з книги:
• Уздовж стін, які можна пересувати, тягнуться стелажі з матового скла. На них розташувалась величезна бібліотека. Сотні книжок заповнюють їх від підлоги до стелі. Книги – його життя, читання, «важка хвороба, нав'язлива патологія», яку, за його словами, лікувати він не хоче.
• Карл дуже ввічливий, завжди чемний і уважний до інших. Він має добру душу, багатьом допоміг морально, а не лише матеріально. Завжди дуже розсудливий. Він має талант зробити людину розумнішою, ніж та була до зустрічі з ним. Завжди знає, як збудити в інших допитливість, полюбляє неквапливі розмови. З ним це як гра у пінг-понг: подача по черзі. На рідкість милий і привабливий. – Пепіта Дюпон
• Мода для нього була засобом утілення амбіцій, своїх дитячих мрій, від яких він ніколи не ухилявся: він був дизайнером власної історії, французьким монархом, що пристосувався до часу.
А також на слова великого Карла Лаґерфельда:
• «Можливо мені варто було зайнятися вивченням мов, а не моди, але то було не так приємно. А я завжди прагнув насолоджуватися приємним життям».
• «Я створюю власний образ, образ свого дому, таким чином створюю правила життя, надихаю своїм виглядом».
• «Усе гарне, що я робив у своєму житті, я бачив уві сні. Ось чому у мене поруч із ліжком завжди лежить альбом для малювання».
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
11.05.2024
Новий відгук
Чи знали ви, що насправді відбувається у лабораторії судмедекспертизи? Які бувають види отрути, як її можна виявити в організмі людини та з якими труднощами можна стикнутися в даному процесі?
В книзі "Дослідники смерті" Володимир Саркісян (хімік, колишній судмедексперт та журналіст) ділиться з нами не лише цією інформацією, але й розвіює класичні детективні стереотипи, які були помічені в книгах Агати Крісті та історіях про Шерлока Голмса.
Дуже цікаво було прочитати про взаємозвʼязок між історіями про привидів та отруєнням чадним газом. А також дізнатися про різницю між патологоанатомом й танатологом.
• Серед 85 творів Агати Крісті про Еркюля Пуаро я знайшов лише 10 таких, що минулися без убивства. Міс Марпл пощастило не більше: у 12 романах і 20 оповіданнях старенька вимушена розкривати вбивство 27 разів. Цікаво, що уславлений Шерлок Голмс менш «кровожерливий». Майже половина із 60 присвячених йому оповідань не містить убивств.
• Відповідно до категорій смерті, їх досліджують лікарі різних спеціальностей. Попри поширене уявлення, лікар-патологоанатом відає тільки випадками ненасильницької смерті. Насильницькі ж смерті є сферою діяльності іншого лікаря – танатолога.
• Щоб перетворити людське тіло на золу, у спеціально пристосованих для цього печах-крематоріях полум'я кілька годин примусово збагачують киснем. У звичайних сільських грубах цей процес розтягнеться більше ніж на добу, і навіть після цього залишаться рештки, придатні для видової, групової і подекуди індивідуальної ідентифікації. Спалити ж ущент труп дорослої людини на відкритому багатті ще не вдавалося нікому.
В книзі "Дослідники смерті" Володимир Саркісян (хімік, колишній судмедексперт та журналіст) ділиться з нами не лише цією інформацією, але й розвіює класичні детективні стереотипи, які були помічені в книгах Агати Крісті та історіях про Шерлока Голмса.
Дуже цікаво було прочитати про взаємозвʼязок між історіями про привидів та отруєнням чадним газом. А також дізнатися про різницю між патологоанатомом й танатологом.
• Серед 85 творів Агати Крісті про Еркюля Пуаро я знайшов лише 10 таких, що минулися без убивства. Міс Марпл пощастило не більше: у 12 романах і 20 оповіданнях старенька вимушена розкривати вбивство 27 разів. Цікаво, що уславлений Шерлок Голмс менш «кровожерливий». Майже половина із 60 присвячених йому оповідань не містить убивств.
• Відповідно до категорій смерті, їх досліджують лікарі різних спеціальностей. Попри поширене уявлення, лікар-патологоанатом відає тільки випадками ненасильницької смерті. Насильницькі ж смерті є сферою діяльності іншого лікаря – танатолога.
• Щоб перетворити людське тіло на золу, у спеціально пристосованих для цього печах-крематоріях полум'я кілька годин примусово збагачують киснем. У звичайних сільських грубах цей процес розтягнеться більше ніж на добу, і навіть після цього залишаться рештки, придатні для видової, групової і подекуди індивідуальної ідентифікації. Спалити ж ущент труп дорослої людини на відкритому багатті ще не вдавалося нікому.
Новий відгук
Впевнена, що ви вже чули про серію книг Зомана Чейнані "Школа добра і зла", або ж бачили фільм, який нещодавно вийшов на Netflix. І сьогодні я хотіла б вас ближче познайомити з першою частиною цієї серії✨
З перших же сторінок ми занурюємося в казковий та магічний світ, де є легендарний Директор, який викрадає дітей в свою Школу Добра і Зла. Нашими головними героїнями стає Софі – білявка у рожевій сукні та кришталевих туфлях, яка впевнена в тому, що вона буде навчатися саме у Школі Добра. А також дівчина Агата, яка обожнює чорний одяг, має безліч похмурих думок та уникає спілкування з іншими людьми. Саме вона мала б потрапити в Школу Зла. Але все стається не так, як вони собі думають. Софі починає вивчати зло, а Агата потрапляє у світ принцес та солодких мрій.
На них чекатимуть не лише шкільні завдання, але й випробування, які покажуть, чи дійсно вони можуть зберегти дружбу та мир у їхньому світі.
На сайті видавництва я бачила, що є шість частин цієї серії, і я вже дуже сильно хочу розпочати другу! Звісно ж, ці книги ідеально підійдуть для підлітків, але навіть дорослим не помішає трішки потрапити у казковий світ.
• Тільки коли ти знищиш того, ким ти себе уявляєш, лише тоді ти отримаєш того, ким ти є насправді.
З перших же сторінок ми занурюємося в казковий та магічний світ, де є легендарний Директор, який викрадає дітей в свою Школу Добра і Зла. Нашими головними героїнями стає Софі – білявка у рожевій сукні та кришталевих туфлях, яка впевнена в тому, що вона буде навчатися саме у Школі Добра. А також дівчина Агата, яка обожнює чорний одяг, має безліч похмурих думок та уникає спілкування з іншими людьми. Саме вона мала б потрапити в Школу Зла. Але все стається не так, як вони собі думають. Софі починає вивчати зло, а Агата потрапляє у світ принцес та солодких мрій.
На них чекатимуть не лише шкільні завдання, але й випробування, які покажуть, чи дійсно вони можуть зберегти дружбу та мир у їхньому світі.
На сайті видавництва я бачила, що є шість частин цієї серії, і я вже дуже сильно хочу розпочати другу! Звісно ж, ці книги ідеально підійдуть для підлітків, але навіть дорослим не помішає трішки потрапити у казковий світ.
• Тільки коли ти знищиш того, ким ти себе уявляєш, лише тоді ти отримаєш того, ким ти є насправді.
Новий відгук
Щойно дочитала книгу "Чому ми спимо" Метью Вокера і одразу ж хочу поділитися з вами відгуком. Дуже важливо прочитати його саме перед сном, щоб більше зрозуміти про цей процес та його вплив на наше здоров'я✨
Метью Вокер – відомий нейробіолог та експерт зі сну. В книзі він розповідає нам про вплив кофеїну, снодійного, алкоголю та сучасних технологій на сон. Також ми дізнаємося про декілька видів порушення сну (а їх більше 100!), як сомнабулізм, безсоння, нарколепсія та фатальне сімейне безсоння.
Книга настільки цікава, що я виписала для себе безліч цікавих думок. На жаль, тут всі не поміщаються, тому запрошую ще й свій Telegram-канал (посилання в описі профілю).
• Регулярне недосипання (сон, коротший ніж 6-7 годин на добу) руйнує імунну систему та збільшує ризик розвитку раку вдвічі або й більше. Також нестача сну – це ключовий чинник розвитку хвороби Альцгеймера.
• Глибина електричних мозкових хвиль на одній та другій половинах мозку під час глибокого повільного сну вдома приблизно однакова. Натомість якщо людина спатиме у лабораторії сну чи, наприклад, у готелі (у незвичних для сну середовищах), то одна півкуля мозку матиме більш поверхневий сон. Вона ніби стоятиме на сторожі через потенційно менш безпечний контекст, що його свідомий мозок зареєстрував під час неспання.
• Сон не лише утримує ту інформацію, яку вам вдалося запам’ятати, перш ніж ви заснули, а й рятує спогади, які, здавалося, втрачені через накопичення нових.
• Час рециркуляції людського організму – приблизно 16 годин. Після 16 годин без сну мозок починає відмовляти. Для продуктивної роботи мозку людина мусить щоночі спати довше як 7 годин.
• З'ясувалося, що, як порівняти з читанням паперової книжки, читання на айпаді пригнічувало нічне вивільнення мелатоніну на більш як 50%, а початок наростання мелатоніну запізнювався на майже 3 години. А от коли піддослідні читали паперову книжку, викид мелатоніну відбувався тоді, коли й мав відбутися.
• Природний сон – це один із найпотужніших підсилювачів імунної системи, що допомагає їй боротися з інфекціями.
Метью Вокер – відомий нейробіолог та експерт зі сну. В книзі він розповідає нам про вплив кофеїну, снодійного, алкоголю та сучасних технологій на сон. Також ми дізнаємося про декілька видів порушення сну (а їх більше 100!), як сомнабулізм, безсоння, нарколепсія та фатальне сімейне безсоння.
Книга настільки цікава, що я виписала для себе безліч цікавих думок. На жаль, тут всі не поміщаються, тому запрошую ще й свій Telegram-канал (посилання в описі профілю).
• Регулярне недосипання (сон, коротший ніж 6-7 годин на добу) руйнує імунну систему та збільшує ризик розвитку раку вдвічі або й більше. Також нестача сну – це ключовий чинник розвитку хвороби Альцгеймера.
• Глибина електричних мозкових хвиль на одній та другій половинах мозку під час глибокого повільного сну вдома приблизно однакова. Натомість якщо людина спатиме у лабораторії сну чи, наприклад, у готелі (у незвичних для сну середовищах), то одна півкуля мозку матиме більш поверхневий сон. Вона ніби стоятиме на сторожі через потенційно менш безпечний контекст, що його свідомий мозок зареєстрував під час неспання.
• Сон не лише утримує ту інформацію, яку вам вдалося запам’ятати, перш ніж ви заснули, а й рятує спогади, які, здавалося, втрачені через накопичення нових.
• Час рециркуляції людського організму – приблизно 16 годин. Після 16 годин без сну мозок починає відмовляти. Для продуктивної роботи мозку людина мусить щоночі спати довше як 7 годин.
• З'ясувалося, що, як порівняти з читанням паперової книжки, читання на айпаді пригнічувало нічне вивільнення мелатоніну на більш як 50%, а початок наростання мелатоніну запізнювався на майже 3 години. А от коли піддослідні читали паперову книжку, викид мелатоніну відбувався тоді, коли й мав відбутися.
• Природний сон – це один із найпотужніших підсилювачів імунної системи, що допомагає їй боротися з інфекціями.
Новий відгук
В книзі ми знайомимося з молодою журналісткою – Альоною Кроніною, яка працює у дуже цензурованій та проросійській київській редакції. З початком трагічних подій та Євромайдану вона починає розуміти, що більше не може так продовжувати й вирішує не просто змінити місце роботи, а й піти в зовсім іншу тематику для своїх статей.
Книгу можна розбити на три частини, де в першій наша головна героїня працює під тиском проросійського керівництва, у другій – вона стає відомою IT-журналісткою, а в третій починає працювати у команді народного депутата. Її життя настільки стрімко змінюється, що вона опиняється в Лондоні та стає агенткою розвідки МІ6.
Скажу відверто, читати частину про Євромайдан було дуже боляче. Незважаючи на те, що всі імені у книзі вигадані, а деякі події змінені, у спогадах одразу ж проступають ті жахливі й трагічні дні. Про них варто пам'ятати та не забувати, з якими труднощами та болем українці виборювали (й виборюють сьогодні) свою свободу.
Загалом, книга дуже цікава та динамічна. Дуже часто ловила себе на думці, що з написаного правда, а що вигадка. Схиляюся до того, що майже все правда, але тут вже варто було б авторку розпитати🙃
Також хочу поділитися декількома думками із самої книги:
• Хотілося вірити в краще, але чомусь згадувалися слова Вані про те, що всі люди президента були неймовірно набожними. «Може, просто їм так було легше красти», – пояснював він.
• Журналіст не посередник між владою і народом, а безпринципна маріонетка в руках того, хто йому платить. Можна бути ідейним і голодним, невідомим і навіть мертвим, але тільки не ідейним і чесним. Правда потрібна народу обмеженими порціями, не надто багато, щоб не захлинувся. От тільки що робити з цією правдою журналістам?
Книгу можна розбити на три частини, де в першій наша головна героїня працює під тиском проросійського керівництва, у другій – вона стає відомою IT-журналісткою, а в третій починає працювати у команді народного депутата. Її життя настільки стрімко змінюється, що вона опиняється в Лондоні та стає агенткою розвідки МІ6.
Скажу відверто, читати частину про Євромайдан було дуже боляче. Незважаючи на те, що всі імені у книзі вигадані, а деякі події змінені, у спогадах одразу ж проступають ті жахливі й трагічні дні. Про них варто пам'ятати та не забувати, з якими труднощами та болем українці виборювали (й виборюють сьогодні) свою свободу.
Загалом, книга дуже цікава та динамічна. Дуже часто ловила себе на думці, що з написаного правда, а що вигадка. Схиляюся до того, що майже все правда, але тут вже варто було б авторку розпитати🙃
Також хочу поділитися декількома думками із самої книги:
• Хотілося вірити в краще, але чомусь згадувалися слова Вані про те, що всі люди президента були неймовірно набожними. «Може, просто їм так було легше красти», – пояснював він.
• Журналіст не посередник між владою і народом, а безпринципна маріонетка в руках того, хто йому платить. Можна бути ідейним і голодним, невідомим і навіть мертвим, але тільки не ідейним і чесним. Правда потрібна народу обмеженими порціями, не надто багато, щоб не захлинувся. От тільки що робити з цією правдою журналістам?
Новий відгук
Книга "Розібрані. Життя та смерть однієї одежини" Максін Бедат стала для мене відкриттям! Побачивши її вперше я подумала, що авторка розповість нам історію створення найпопулярнішого одягу в світі – джинсів, але насправді все набагато глибше та цікавіше💭
Ця книга про свідоме споживання, про вплив фешніндустрії на екологію та на життя інших людей. Разом з Максін ми вирушимо на бавовняні ферми Техасу, дізнаємося в яких умовах працюють на текстильних фабриках в Китаї та побачимо, як страждають працівниці Бангладешу.
Для мене це книга-відкриття. Вона дозволила побачити та зрозуміти, що потрібно свідомо відноситися до кожної нашої покупки. Не тільки через власні фінансові можливості, але й через сам шлях створення речі, яку ми хочемо придбати.
Книга дуже цікава, тому я виписала для себе багато думок. Тут всі не поміщаються, тому запрошую у свій Telegram-канал (посилання в описі профілю).
• Через неконтрольовані викиди, за приблизною оцінкою громадської організації China Water Risk, виробництво одягу посідає третє місце за забрудненням води в Китаї (після паперової та хімічної галузей).
• Більшість працівників швейної галузі в країнах, що розвиваються, отримують лише від 0,5 до 4% роздрібної ціни пошитих ними виробів. Тобто, якщо ви купуєте джинси за 20 доларів, лише 10-80 центів ідуть швачкам.
• Реклама коїть з нашим підсвідомим зухвалу витівку: спричиняє виплеск «гормону щастя» дофаміну, внаслідок чого у нас формується асоціація між купівлею того, що рекламується, і приємними відчуттями.
• Особистий стиль, а не мода, – ось що приносить найбільшу винагороду, адже стиль – це інвестиція в себе, а не в бозна-які ідеї про те, ким ти можеш або мусиш бути. – Рейчел Ташджиян, журналістка.
• Людям слід позбутися думки про те, що чергова покупка змінить чи поліпшить їх зсередини, – і тоді вони чіткіше уявлятимуть, хто вони насправді, чого хочуть і який одяг підкреслить їхні цінності. Підібравши такий одяг вони добре доглядатимуть за ним. – Пако Андергілл, автор книги «Чому ми купуємо».
Ця книга про свідоме споживання, про вплив фешніндустрії на екологію та на життя інших людей. Разом з Максін ми вирушимо на бавовняні ферми Техасу, дізнаємося в яких умовах працюють на текстильних фабриках в Китаї та побачимо, як страждають працівниці Бангладешу.
Для мене це книга-відкриття. Вона дозволила побачити та зрозуміти, що потрібно свідомо відноситися до кожної нашої покупки. Не тільки через власні фінансові можливості, але й через сам шлях створення речі, яку ми хочемо придбати.
Книга дуже цікава, тому я виписала для себе багато думок. Тут всі не поміщаються, тому запрошую у свій Telegram-канал (посилання в описі профілю).
• Через неконтрольовані викиди, за приблизною оцінкою громадської організації China Water Risk, виробництво одягу посідає третє місце за забрудненням води в Китаї (після паперової та хімічної галузей).
• Більшість працівників швейної галузі в країнах, що розвиваються, отримують лише від 0,5 до 4% роздрібної ціни пошитих ними виробів. Тобто, якщо ви купуєте джинси за 20 доларів, лише 10-80 центів ідуть швачкам.
• Реклама коїть з нашим підсвідомим зухвалу витівку: спричиняє виплеск «гормону щастя» дофаміну, внаслідок чого у нас формується асоціація між купівлею того, що рекламується, і приємними відчуттями.
• Особистий стиль, а не мода, – ось що приносить найбільшу винагороду, адже стиль – це інвестиція в себе, а не в бозна-які ідеї про те, ким ти можеш або мусиш бути. – Рейчел Ташджиян, журналістка.
• Людям слід позбутися думки про те, що чергова покупка змінить чи поліпшить їх зсередини, – і тоді вони чіткіше уявлятимуть, хто вони насправді, чого хочуть і який одяг підкреслить їхні цінності. Підібравши такий одяг вони добре доглядатимуть за ним. – Пако Андергілл, автор книги «Чому ми купуємо».
Новий відгук
Як тільки я почала читати ці історії людей, одразу ж зрозуміла, що буде дуже важко передати відчуття та настрій книги💔
У книзі зібрано 39 розповідей про людей, які або воювали в УПА, або допомагали українській армії боротися за незалежність України майже 100 років тому. Жорстокість, з якою вони зіткнулися у своєму житті, завдає нестерпого болю. Тут всього 39 історій, але скільки десятків тисяч українців зазнали тоді переслідувань, арештів, репресій? Їх вбивали, катували, закривали в тюрмах та висилали в Сибір. Незважаючи на це, вони залишилися незламними та нескорилися ні німцям, ні більшовикам.
На першій сторінці кожної з розповідей є QR-код, перейшовши за яким ви можете почути частинку історії людини її ж голосом. Любов Загоровська провела величезну роботу зустрівшись з цими героями та розповівши нам все це. Ми завжди маємо пам'ятати, якою ціною нам дається наша свобода та незалежність України.
Ви знаєте, я люблю ділитися з вами цікавими думками чи фактами. Сьогодні хочу залишити декілька думок людей, які заслуговують бути почутими.
• Ніж ганебне життя, то краще смерть. – Мирослав Симчич
• Здобути державу – це півбіди-лиха, а важче утримати. Ми, наприклад, здобули, а утримати як тепер важко. То на вашу долю припало найважче завдання – утримати державу.– Мирослав Симчич
• Маму з татом виселили в сусідню хату, а нашу хату зайняв гарнізон, все майно понищили, покрали. У скринях було якесь полотно, якісь сорочки, якесь убрання, вишиття – все покрали. То совіти крали і продавали людям, чи віддавали за горілку, чи собі додому висилали. – Катерина Бережанська
• Якби не УПА, то не знаю, чи Україна виборола б незалежність. Бо в кого у душі націоналізм – то це вже до останнього, це вже нікуди не дінеться. – Микола Корольчук
• Знаєте, я страшно любив Україну, я Україну любив понад усе. – Михайло Калиняк
У книзі зібрано 39 розповідей про людей, які або воювали в УПА, або допомагали українській армії боротися за незалежність України майже 100 років тому. Жорстокість, з якою вони зіткнулися у своєму житті, завдає нестерпого болю. Тут всього 39 історій, але скільки десятків тисяч українців зазнали тоді переслідувань, арештів, репресій? Їх вбивали, катували, закривали в тюрмах та висилали в Сибір. Незважаючи на це, вони залишилися незламними та нескорилися ні німцям, ні більшовикам.
На першій сторінці кожної з розповідей є QR-код, перейшовши за яким ви можете почути частинку історії людини її ж голосом. Любов Загоровська провела величезну роботу зустрівшись з цими героями та розповівши нам все це. Ми завжди маємо пам'ятати, якою ціною нам дається наша свобода та незалежність України.
Ви знаєте, я люблю ділитися з вами цікавими думками чи фактами. Сьогодні хочу залишити декілька думок людей, які заслуговують бути почутими.
• Ніж ганебне життя, то краще смерть. – Мирослав Симчич
• Здобути державу – це півбіди-лиха, а важче утримати. Ми, наприклад, здобули, а утримати як тепер важко. То на вашу долю припало найважче завдання – утримати державу.– Мирослав Симчич
• Маму з татом виселили в сусідню хату, а нашу хату зайняв гарнізон, все майно понищили, покрали. У скринях було якесь полотно, якісь сорочки, якесь убрання, вишиття – все покрали. То совіти крали і продавали людям, чи віддавали за горілку, чи собі додому висилали. – Катерина Бережанська
• Якби не УПА, то не знаю, чи Україна виборола б незалежність. Бо в кого у душі націоналізм – то це вже до останнього, це вже нікуди не дінеться. – Микола Корольчук
• Знаєте, я страшно любив Україну, я Україну любив понад усе. – Михайло Калиняк
Новий відгук
Книгу "Прокляття переможця" Марі Раткоські я прочитала менше, ніж за добу. Вона настільки цікава, що я не могла від неї відірватися. Тому зараз дуже радію, що попереду є ще дві частини, які можна замовити на сайті видавництва✨
Давайте трішки розповім про саму книгу та сюжет. Головною героїнею є Кестрель – валоріанка та дочка генерала армії. Батько завжди хотів, щоб вона приєдналася до його війська імперії та продовжила його шлях. Вона ж, навпаки, зовсім не хоче цього робити, тому намагається ухилятися, як від цього обов'язку, так і від того, щоб вийти заміж.
Одного дня вона вирушає на прогулянку зі свою подругою. І все було б добре, але Кестрель вирішує придбати раба-герранця, який назавжди змінить не лише її долю, але й життя всіх мешканців імперії. Вони зможуть бути разом, лише якщо зрадять свій народ. Щоб залишитися вірним своєму народові, кожен з них має зрадити кохану людину. Який шлях вони оберуть? Які злети і падіння готує їм доля?
В книзі дуже цікаво подана історія цих двох народів. Читаючи "Прокляття переможця" деякі моменти можна передбачити, але від цього книга не втрачає свого шарму.
До речі, якщо ви читали цю книгу, або ж знайомі зі всією трилогією – поділіться своїми враженнями в коментарях💭
І за традицією, декілька думок з книги:
• Краще прийняти речі, які не можна змінити.
• Батько часто казав, що щастя залежить від свободи, а свобода залежить від сміливості.
Давайте трішки розповім про саму книгу та сюжет. Головною героїнею є Кестрель – валоріанка та дочка генерала армії. Батько завжди хотів, щоб вона приєдналася до його війська імперії та продовжила його шлях. Вона ж, навпаки, зовсім не хоче цього робити, тому намагається ухилятися, як від цього обов'язку, так і від того, щоб вийти заміж.
Одного дня вона вирушає на прогулянку зі свою подругою. І все було б добре, але Кестрель вирішує придбати раба-герранця, який назавжди змінить не лише її долю, але й життя всіх мешканців імперії. Вони зможуть бути разом, лише якщо зрадять свій народ. Щоб залишитися вірним своєму народові, кожен з них має зрадити кохану людину. Який шлях вони оберуть? Які злети і падіння готує їм доля?
В книзі дуже цікаво подана історія цих двох народів. Читаючи "Прокляття переможця" деякі моменти можна передбачити, але від цього книга не втрачає свого шарму.
До речі, якщо ви читали цю книгу, або ж знайомі зі всією трилогією – поділіться своїми враженнями в коментарях💭
І за традицією, декілька думок з книги:
• Краще прийняти речі, які не можна змінити.
• Батько часто казав, що щастя залежить від свободи, а свобода залежить від сміливості.
Новий відгук
Ну що, готові до другого книжкового відгуку на сьогодні? Щойно дочитала "Хімія смерті. Перше розслідування" Саймона Бекетта і поспішаю поділитися своїми враженнями💭
Як ви вже могли зрозуміти з назви – це трилер. Я цей жанр люблю і доволі багато його прочитала, щоб зрозуміти, буде мені цікава історія чи ні. І якщо бути чесною, то "Хімія смерті" мене дійсно заінтригувала. Кожна сторінка давалася легко, хотілося продовжувати розслідування та дізнатися, хто ж вбивця.
В книзі ми знайомимося із судовим антропологом Девідом Гантером, який втратив у аварії свою дружину і дочку. Покинувши роботу, він переїздить до містечка Менем та влаштовується на посаду терапевта, де про нього ніхто ніколи не чув і не знає, що трапилося у його житті.
Одного дня два місцеві хлопці знаходять на болоті тіло вбитої жінки. Згодом зникає ще одна жінка, а за декілька днів знаходять і її понівечене тіло. Мешканці міста починають підозрювати один одного у скоєнні злочину, і саме Девід виявляється тим, хто наділений потрібними знаннями, щоб допомогти у пошуках вбивці.
Скажу відверто, у мене з'явилися здогадки, хто може бути вбивцею десь на середині книги. І як виявилося, я була права. Думаю, що на це вплинув мій попердній досвід читання трилерів та перегляд документальних фільмів на Netflix😌
Тим не менш, книга дуже цікава, а герої розкривають себе все більше з кожним розділом. Сподіваюся, що видавництво продовжить перекладати інші книги Саймона Бекетта, тому що я з радістю прочитала б і їх.
• Для мене майже не становило таємниці, що відбувається з людським тілом, коли життя залишає його. Я близько знався з розпадом у всіх формах, міг прорахувати його перебіг залежно від погоди, ґрунту, пори року. Похмура тема, так, але необхідна. Я знаходив якесь чарівне задоволення в тому, щоб визначити: коли, як, хто. Я ніколи не забував тих, з ким мав справу, але тільки абстрактно: я знав цих незнайомців лише за їхньої смерті, не за життя.
• Немає других шансів, просто інші. Ваше життя ніколи не буде таким самим, якщо ви колись прийняли інше рішення.
Як ви вже могли зрозуміти з назви – це трилер. Я цей жанр люблю і доволі багато його прочитала, щоб зрозуміти, буде мені цікава історія чи ні. І якщо бути чесною, то "Хімія смерті" мене дійсно заінтригувала. Кожна сторінка давалася легко, хотілося продовжувати розслідування та дізнатися, хто ж вбивця.
В книзі ми знайомимося із судовим антропологом Девідом Гантером, який втратив у аварії свою дружину і дочку. Покинувши роботу, він переїздить до містечка Менем та влаштовується на посаду терапевта, де про нього ніхто ніколи не чув і не знає, що трапилося у його житті.
Одного дня два місцеві хлопці знаходять на болоті тіло вбитої жінки. Згодом зникає ще одна жінка, а за декілька днів знаходять і її понівечене тіло. Мешканці міста починають підозрювати один одного у скоєнні злочину, і саме Девід виявляється тим, хто наділений потрібними знаннями, щоб допомогти у пошуках вбивці.
Скажу відверто, у мене з'явилися здогадки, хто може бути вбивцею десь на середині книги. І як виявилося, я була права. Думаю, що на це вплинув мій попердній досвід читання трилерів та перегляд документальних фільмів на Netflix😌
Тим не менш, книга дуже цікава, а герої розкривають себе все більше з кожним розділом. Сподіваюся, що видавництво продовжить перекладати інші книги Саймона Бекетта, тому що я з радістю прочитала б і їх.
• Для мене майже не становило таємниці, що відбувається з людським тілом, коли життя залишає його. Я близько знався з розпадом у всіх формах, міг прорахувати його перебіг залежно від погоди, ґрунту, пори року. Похмура тема, так, але необхідна. Я знаходив якесь чарівне задоволення в тому, щоб визначити: коли, як, хто. Я ніколи не забував тих, з ким мав справу, але тільки абстрактно: я знав цих незнайомців лише за їхньої смерті, не за життя.
• Немає других шансів, просто інші. Ваше життя ніколи не буде таким самим, якщо ви колись прийняли інше рішення.
Новий відгук
Незважаючи на те, що тема пандемії в Україні вже не така актуальна, книга "Втрачене літо. Дойчланд курить на балконі" однозначно заслуговує на увагу. Книгу українською було дуже приємно читати, і все завдяки перекладачам – Сергію Жадану та Оксані Щур😌
"Втрачене літо" просякнута гумором на кожній сторінці. Читаючи її я згадувала, як починалася у нас весна 2020 року. Скажу так, в Німеччині все було не так легко, як нам здавалося. Попри локдаун, маски і заборону на розливне пиво, автор скрізь знаходив історії, які доводили: життя триває!
На жаль, всі цікаві й смішні моменти тут не помістяться, але декількома поділюся:
• Я ж теж читав Біблію: для таких, як я, на страшному суді має бути лава для так званих щасливих грішників – тих, хто насправді хочуть добра, часто творять різне гівно, але ніколи не каються в гріхах і охоче все спускають. Такі люди не мали б потрапляти в пекло чи рай. Вони мали б назавжди лишатися в Німеччині, але без дозволу на розпивання розливного пива.
• Перед Великоднем ми з сусідом Матіасом каталася на човні. На той час там уже було повно іноземців — і я не про лебедів, які лише виглядали зальотними, а про журавлів із Франції, Туреччини та Угорщини. Припускаю, що за походженням вони були шведами, а тут лише зупинялися. Прибулих з Італії шпаків і солов’їв на карантин не відправляли, навіть температуру їм не міряли. Крім того, більшість птахів не дотримувалися комендантської години, активно контактували і не затримувалися на довго на одному місці. Лише голуби та горобці були справжніми патріотами.
• Зараз бірґартени в Німеччині, надто ж у Баварії, – це синонім товариськості. Йдеться не так про випивку, як про посиденьки, про атмосферу співперебування. Баварські бірґартени з часу заснування у ХІХ столітті не зачинялися ніколи. Попро війни, революції, пожежі і повені, який би ворог не прийшов – прусак, француз чи американець, чума чи холера, – бірґартени працювало завжди. Навіть у разі інопланетного нашестя чи якщо Сонце впаде на Землю внаслідок кліматичних змін, пиво все одно подаватимуть на відкритому повітрі.
"Втрачене літо" просякнута гумором на кожній сторінці. Читаючи її я згадувала, як починалася у нас весна 2020 року. Скажу так, в Німеччині все було не так легко, як нам здавалося. Попри локдаун, маски і заборону на розливне пиво, автор скрізь знаходив історії, які доводили: життя триває!
На жаль, всі цікаві й смішні моменти тут не помістяться, але декількома поділюся:
• Я ж теж читав Біблію: для таких, як я, на страшному суді має бути лава для так званих щасливих грішників – тих, хто насправді хочуть добра, часто творять різне гівно, але ніколи не каються в гріхах і охоче все спускають. Такі люди не мали б потрапляти в пекло чи рай. Вони мали б назавжди лишатися в Німеччині, але без дозволу на розпивання розливного пива.
• Перед Великоднем ми з сусідом Матіасом каталася на човні. На той час там уже було повно іноземців — і я не про лебедів, які лише виглядали зальотними, а про журавлів із Франції, Туреччини та Угорщини. Припускаю, що за походженням вони були шведами, а тут лише зупинялися. Прибулих з Італії шпаків і солов’їв на карантин не відправляли, навіть температуру їм не міряли. Крім того, більшість птахів не дотримувалися комендантської години, активно контактували і не затримувалися на довго на одному місці. Лише голуби та горобці були справжніми патріотами.
• Зараз бірґартени в Німеччині, надто ж у Баварії, – це синонім товариськості. Йдеться не так про випивку, як про посиденьки, про атмосферу співперебування. Баварські бірґартени з часу заснування у ХІХ столітті не зачинялися ніколи. Попро війни, революції, пожежі і повені, який би ворог не прийшов – прусак, француз чи американець, чума чи холера, – бірґартени працювало завжди. Навіть у разі інопланетного нашестя чи якщо Сонце впаде на Землю внаслідок кліматичних змін, пиво все одно подаватимуть на відкритому повітрі.
Новий відгук
"Перемагати українською. Про мову ненависті й любові" Ольги Дубчак – стало для мене одним з найкращих книжкових відкриттів цього року🔥
Ця книга не просто про українську мову, а про те, як вона стала одночасно є мовою ненависті та любові. Вона про ніжність наших слів, про їхню силу й культуру. "Перемагати українською" – це чудове поєднання гумору, сарказму та правил. Читати її одне задоволення!
Сподобалося те, що авторка наводить влучні й смішні прислів'я, як от:
📍 Пустити москаля (себто збрехати)
📍 Тату, чорт у хату лізе! – Нехай! Аби не москаль!
📍 Бог створив цапа, а чорт – кацапа
Ольга Дубчак згадує декількох письменників, яких варто було б перечитати: Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Тарас Шевченко, Анатолій Свидницький.
Також мені дуже сподобалися наступні думки:
• Об'єктивувати ворога й називати його зневажливо, з ненавистю за умов війни – абсолютно нормально. Та що там нормально, це просто-таки потрібно, бо шукати в собі ресурс для толерантних висловлювань зараз – абсолютно безнадійна справа, а головне – нікому не потрібна й безглузда.
• Москаль дуже, ну дуже впевнено зайшов у мовну свідомість українців і міцно закріпився в народній творчості, з якої, власне, ми й черпаємо знання про нього. Мудріше за народ про москаля не скаже ніхто, бо народу таки перепало від цієї нечисті за всю історію.
• До Русі й руськості москалі мають таки самий стосунок, як Борис Джонсонюк до пирятинських біляшів. Не робіть їм приємне, а одеській бабусі – нерви. Ви ж знаєте, які вони ласі до чужої історії, тож буряк їм у дишло, а не «руських».
• Звісно, нічого подібного в реальності не існує: ані російськомовної, ані іспаномовної, ані ктулхумовної щелепи. Існує тільки щелепа окупанта, в яку треба бити.
Книга "Перемагати українською. Про мову ненависті й любові" однозначно варта того, щоб ви звернули на неї увагу. Вона про нас з вами, про нашу мову, силу й непереможність🇺🇦
Ця книга не просто про українську мову, а про те, як вона стала одночасно є мовою ненависті та любові. Вона про ніжність наших слів, про їхню силу й культуру. "Перемагати українською" – це чудове поєднання гумору, сарказму та правил. Читати її одне задоволення!
Сподобалося те, що авторка наводить влучні й смішні прислів'я, як от:
📍 Пустити москаля (себто збрехати)
📍 Тату, чорт у хату лізе! – Нехай! Аби не москаль!
📍 Бог створив цапа, а чорт – кацапа
Ольга Дубчак згадує декількох письменників, яких варто було б перечитати: Іван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Іван Франко, Леся Українка, Панас Мирний, Тарас Шевченко, Анатолій Свидницький.
Також мені дуже сподобалися наступні думки:
• Об'єктивувати ворога й називати його зневажливо, з ненавистю за умов війни – абсолютно нормально. Та що там нормально, це просто-таки потрібно, бо шукати в собі ресурс для толерантних висловлювань зараз – абсолютно безнадійна справа, а головне – нікому не потрібна й безглузда.
• Москаль дуже, ну дуже впевнено зайшов у мовну свідомість українців і міцно закріпився в народній творчості, з якої, власне, ми й черпаємо знання про нього. Мудріше за народ про москаля не скаже ніхто, бо народу таки перепало від цієї нечисті за всю історію.
• До Русі й руськості москалі мають таки самий стосунок, як Борис Джонсонюк до пирятинських біляшів. Не робіть їм приємне, а одеській бабусі – нерви. Ви ж знаєте, які вони ласі до чужої історії, тож буряк їм у дишло, а не «руських».
• Звісно, нічого подібного в реальності не існує: ані російськомовної, ані іспаномовної, ані ктулхумовної щелепи. Існує тільки щелепа окупанта, в яку треба бити.
Книга "Перемагати українською. Про мову ненависті й любові" однозначно варта того, щоб ви звернули на неї увагу. Вона про нас з вами, про нашу мову, силу й непереможність🇺🇦
Новий відгук
Книга Стівена Гаєса "Звільнений розум" – це саме те, що було мені потрібно. Вона допоможе стати психологічно гнучким та перемогти Внутрішнього Диктатора, який не дає нам насолоджуватися моментами й використовувати всі шанси, які дарує життя🤍
Автор книги, відомий психолог і дослідник, знайомить нас з одним з найбільш потужних сьогодні підходів до поліпшення життя – терапією прийняття та відповідальності (ТПВ). Читаючи її я отримала не лише корисну інформацію, але й мала можливість виконати вправи на прийняття й присутність тут і зараз. А в частині третій Стівен Гаєс розбирає такі важливі аспекти нашого життя, як психічне здоров'я, робота над стосунками, духовне благополуччя.
Книга "Звільнений розум" однозначно варта того, щоб її прочитали та додали в свою домашню бібліотеку. До речі, цікавих думок було стільки, що вони навіть не помістилися в даний відгук. Тому переходьте за посиланням в описі в мій Telegram-канал💭
• Прийняття – це повне визнання нашого особистого досвіду з позиції контролю, а не з позиції жертви. Ми свідомо вибираємо відкритість і допитливість, аби жити так, як хочемо, але разом зі всіма своїми почуттями.
• Ми забагато зосереджуємося на минулому і на тому, як воно може допомогти нам у майбутньому, замість того щоби насолоджуватися теперішньою миттю.
• У всіх нас є звички, які нам потрібно змінити, але кожен із нас може почати з того, щоби просто навчитися бачити, бути тут і зараз і дбати про те, що справді має значення.
• Всередині кожного з нас закладено здатність жити значимим, сповненим сенсу життям, і все, що нам потрібно, – розвинути в собі цю здатність.
• Жити день у день відповідно до наших цінностей сповнює наше життя сенсом.
• Треба рухатися вперед із співчуттям до самого себе, не картати себе за неминучі помилки й не піддаватися осудливим оцінкам розуму, який називає наші помилки поразками, а нас самих – невдахами.
• Прийнята того, що не можна змінити, – перший крок на шляху до пошуку більш конструктивних підходів до подолання стресу.
Автор книги, відомий психолог і дослідник, знайомить нас з одним з найбільш потужних сьогодні підходів до поліпшення життя – терапією прийняття та відповідальності (ТПВ). Читаючи її я отримала не лише корисну інформацію, але й мала можливість виконати вправи на прийняття й присутність тут і зараз. А в частині третій Стівен Гаєс розбирає такі важливі аспекти нашого життя, як психічне здоров'я, робота над стосунками, духовне благополуччя.
Книга "Звільнений розум" однозначно варта того, щоб її прочитали та додали в свою домашню бібліотеку. До речі, цікавих думок було стільки, що вони навіть не помістилися в даний відгук. Тому переходьте за посиланням в описі в мій Telegram-канал💭
• Прийняття – це повне визнання нашого особистого досвіду з позиції контролю, а не з позиції жертви. Ми свідомо вибираємо відкритість і допитливість, аби жити так, як хочемо, але разом зі всіма своїми почуттями.
• Ми забагато зосереджуємося на минулому і на тому, як воно може допомогти нам у майбутньому, замість того щоби насолоджуватися теперішньою миттю.
• У всіх нас є звички, які нам потрібно змінити, але кожен із нас може почати з того, щоби просто навчитися бачити, бути тут і зараз і дбати про те, що справді має значення.
• Всередині кожного з нас закладено здатність жити значимим, сповненим сенсу життям, і все, що нам потрібно, – розвинути в собі цю здатність.
• Жити день у день відповідно до наших цінностей сповнює наше життя сенсом.
• Треба рухатися вперед із співчуттям до самого себе, не картати себе за неминучі помилки й не піддаватися осудливим оцінкам розуму, який називає наші помилки поразками, а нас самих – невдахами.
• Прийнята того, що не можна змінити, – перший крок на шляху до пошуку більш конструктивних підходів до подолання стресу.
Новий відгук
Книга "Жереб" Василя Добрянського – це трилер, але й водночас детектив, який сповнений загадок, напруги та яскравих психологічних деталей. Я дуже люблю такі книги, тому щаслива, що мала можливість познайомитися й з цією. Приємною несподіванкою стало також те, що сам автор проживає на Івано-Франківщині🤍
Одними з головних героїв є двоє давніх друзів. Проблема в тому, що один з них – начальник міської поліції, а другий — слідчий, який через важке поранення, отримане під час стрілянини в найпрестижнішому готелі, відсторонений від справ. Насправді, в книзі відчувалося домінування саме другого героя – Івана Зуба, якому притаманні такі якості, як впертість, неупередженість та справедливість.
Вже з перших сторінок стало зрозуміло, що ця історія не буде легкою. До останнього я не здогадувалася, хто виявиться вбивцею і які причини стоятимуть за таким вчинком. Зазвичай, ще протягом читання я починаю розуміти, хто може бути замішаний в злочині, але в книзі "Жереб" так майстерно викладено події, що викрити справжнього злочинця самостійно майже нереально.
Також дуже сподобалося, як Василь Добрянський майстерно описує природу, людей, їхні почуття.
• Жодної надії на полегшення. Сонце який уже тиждень поспіль міцно тримає кам’яне місто у своїх обіймах, накривши його сизим куполом спеки. Тясма-ріка зомліла, оголовши стрункі очерета у брудних гетрах. Згори, із міських вулиць, здається, що ріку випила допотопна потвора, яка виповзла з якоїсь печери у скелястому березі. На бруківці – чорні смуги від розм’яклих шин. Навіть птахи з’являються тільки вночі – мабуть, перевіряють, чи не остаточно згоріло небо.
• Зовні – дуб, до якого не підступитися, суворий воїн зі сталевою волею. Але всередині – крихкий і вже надламаний невдаха, який потрапив, наче білка в колесо, і не має сили вибратися із цієї круговерті. Полковник жив життям, що йому не належало. Із надривом та постійним хворобливим збудженням, з підсвідомим потягом до силових рішень.
Одними з головних героїв є двоє давніх друзів. Проблема в тому, що один з них – начальник міської поліції, а другий — слідчий, який через важке поранення, отримане під час стрілянини в найпрестижнішому готелі, відсторонений від справ. Насправді, в книзі відчувалося домінування саме другого героя – Івана Зуба, якому притаманні такі якості, як впертість, неупередженість та справедливість.
Вже з перших сторінок стало зрозуміло, що ця історія не буде легкою. До останнього я не здогадувалася, хто виявиться вбивцею і які причини стоятимуть за таким вчинком. Зазвичай, ще протягом читання я починаю розуміти, хто може бути замішаний в злочині, але в книзі "Жереб" так майстерно викладено події, що викрити справжнього злочинця самостійно майже нереально.
Також дуже сподобалося, як Василь Добрянський майстерно описує природу, людей, їхні почуття.
• Жодної надії на полегшення. Сонце який уже тиждень поспіль міцно тримає кам’яне місто у своїх обіймах, накривши його сизим куполом спеки. Тясма-ріка зомліла, оголовши стрункі очерета у брудних гетрах. Згори, із міських вулиць, здається, що ріку випила допотопна потвора, яка виповзла з якоїсь печери у скелястому березі. На бруківці – чорні смуги від розм’яклих шин. Навіть птахи з’являються тільки вночі – мабуть, перевіряють, чи не остаточно згоріло небо.
• Зовні – дуб, до якого не підступитися, суворий воїн зі сталевою волею. Але всередині – крихкий і вже надламаний невдаха, який потрапив, наче білка в колесо, і не має сили вибратися із цієї круговерті. Полковник жив життям, що йому не належало. Із надривом та постійним хворобливим збудженням, з підсвідомим потягом до силових рішень.
Новий відгук
Якщо ви хоча б колись читали детективи Агати Крісті, тоді ви знаєте, що від них неможливо відірватися! Саме так сталося й з книгою "Чалий кінь", яку я просто проковтнула за один день💭
За дивних обставин убито католицького священика, а найвагомішу зачіпку знаходять в черевику пастора. Це папірець із кількома прізвищами, без жодних коментарів чи пояснень. Невдовзі поліція встановлює, що багато імен з цього переліку вже згадані в некрологах. В той же час інша частина людей знаходиться в небезпеці!
За розслідування справи береться кримінальний інспектор Лежен. Але одиним з головних героїв є історик Марк Істербрук. Він не лише спілкується зі свідком злочину, але й вирішує розгадати таємницю трьох спадкових відьом з котеджу "Чалий кінь".
Хто виявиться вбивцею? Як здійснювалися всі ці злочини та чому помирали люди? Ці загадки нам і доведеться розгадати протягом книги.
Детектив мені сподобався. Інтригу тримав до останніх сторінок, тому дуже раджу😉
• Іноді ви можете досягти результату навіть випадково – та, щойно зрозуміли, як воно працює, ви зможете робити це повсякчас.
• Від смерті завжди хтось має вигоду – більшою чи меншою мірою.
• Якщо бажання досить сильні, вони мають значення. Дуже багато людей, заробляючи гроші, не мають ані найменшого уявлення, що вони хочуть із ними зробити! Як наслідок, бідолашні потрапляють у пастку того, що можна було б назвати «грошовим конвеєром». Вони раби. Зранку приходять до своїх офісів, залишають їх лише пізно ввечері. Ніколи не зупиняються і не отримують насолоду. А що вони мають натомість? Більші машини, більші будинки, ще більше дорогих коханок чи дружин — і, дозвольте мені сказати, більше головного болю.
За дивних обставин убито католицького священика, а найвагомішу зачіпку знаходять в черевику пастора. Це папірець із кількома прізвищами, без жодних коментарів чи пояснень. Невдовзі поліція встановлює, що багато імен з цього переліку вже згадані в некрологах. В той же час інша частина людей знаходиться в небезпеці!
За розслідування справи береться кримінальний інспектор Лежен. Але одиним з головних героїв є історик Марк Істербрук. Він не лише спілкується зі свідком злочину, але й вирішує розгадати таємницю трьох спадкових відьом з котеджу "Чалий кінь".
Хто виявиться вбивцею? Як здійснювалися всі ці злочини та чому помирали люди? Ці загадки нам і доведеться розгадати протягом книги.
Детектив мені сподобався. Інтригу тримав до останніх сторінок, тому дуже раджу😉
• Іноді ви можете досягти результату навіть випадково – та, щойно зрозуміли, як воно працює, ви зможете робити це повсякчас.
• Від смерті завжди хтось має вигоду – більшою чи меншою мірою.
• Якщо бажання досить сильні, вони мають значення. Дуже багато людей, заробляючи гроші, не мають ані найменшого уявлення, що вони хочуть із ними зробити! Як наслідок, бідолашні потрапляють у пастку того, що можна було б назвати «грошовим конвеєром». Вони раби. Зранку приходять до своїх офісів, залишають їх лише пізно ввечері. Ніколи не зупиняються і не отримують насолоду. А що вони мають натомість? Більші машини, більші будинки, ще більше дорогих коханок чи дружин — і, дозвольте мені сказати, більше головного болю.
Новий відгук
"Я народилася 1920 року, у час пандемії іспанки, і помру 2020-го, під час нової пандемії"💔
Саме так закінчується книга "Віолета" Ісабель Альєнде, яку я так хотіла прочитати. Цей неймовірний роман розповідає історію однієї родини. Незважаючи на всі потрясіння ХХ століття, які випали на їх долю, вони проходять їх разом та з гордістю.
Життя Віолети дель Вальє було складним, але те, як вона ділиться ним зі своїми онуком, розчулює та змушує задуматися. Виписала для себе декілька думок, які мені сподобалися:
• Із дядьком Бруно я тішилася диву життя в кожному ціпятку, яке вилуплювалося з яйця, і в кожному помідорі, який потрапляв з городу на стіл; з ним я навчилася уважно спостерігати і слухати, орієнтуватися в лісі, плавати в річках та озерах, розпалювати багаття без сірників, з насолодою вгризатися зубами в м'якуш сочистого кавуна і приймати неминучу печаль прощання з людьми і тваринами, бо – як він стверджував – життя без смерті не буває.
• Любов треба плекати, її треба поливати, як квітку, а ми дозволяємо їй зів'янути.
• Життєва мандрівка здійснюється довгими нудними переходами, крок за кроком, день за днем, під час яких не відбувається нічого вражаючого, але спогади складаються з несподіваних подій, якими помічений шлях.
• Насправді кожен із нас відповідальний за своє життя. Ми народжуємося з певними гральними картами і граємо ними свою гру; декому дістаються погані карти – і вони все програють, інші тими самими картами грають майстерно і виграють. Карти визначають ким ми є: наш вік, стать, расу, родину, національність тощо і ми не можемо їх змінити, а лише можемо використати якнайкраще. У цій грі є перешкоди і шанси, стратегії і пастки.
• Є перехрестя в нашій долі, які ми не можемо розпізнати в ту мить, коли вони нам являються. Там, де перехрещуються шляхи, нам треба вирішити, який напрям ми оберемо. Це рішення може визначити курс нашого подальшого життя.
• Ми проживаємо життя, відкидаючи той неспростований факт, що помремо.
Саме так закінчується книга "Віолета" Ісабель Альєнде, яку я так хотіла прочитати. Цей неймовірний роман розповідає історію однієї родини. Незважаючи на всі потрясіння ХХ століття, які випали на їх долю, вони проходять їх разом та з гордістю.
Життя Віолети дель Вальє було складним, але те, як вона ділиться ним зі своїми онуком, розчулює та змушує задуматися. Виписала для себе декілька думок, які мені сподобалися:
• Із дядьком Бруно я тішилася диву життя в кожному ціпятку, яке вилуплювалося з яйця, і в кожному помідорі, який потрапляв з городу на стіл; з ним я навчилася уважно спостерігати і слухати, орієнтуватися в лісі, плавати в річках та озерах, розпалювати багаття без сірників, з насолодою вгризатися зубами в м'якуш сочистого кавуна і приймати неминучу печаль прощання з людьми і тваринами, бо – як він стверджував – життя без смерті не буває.
• Любов треба плекати, її треба поливати, як квітку, а ми дозволяємо їй зів'янути.
• Життєва мандрівка здійснюється довгими нудними переходами, крок за кроком, день за днем, під час яких не відбувається нічого вражаючого, але спогади складаються з несподіваних подій, якими помічений шлях.
• Насправді кожен із нас відповідальний за своє життя. Ми народжуємося з певними гральними картами і граємо ними свою гру; декому дістаються погані карти – і вони все програють, інші тими самими картами грають майстерно і виграють. Карти визначають ким ми є: наш вік, стать, расу, родину, національність тощо і ми не можемо їх змінити, а лише можемо використати якнайкраще. У цій грі є перешкоди і шанси, стратегії і пастки.
• Є перехрестя в нашій долі, які ми не можемо розпізнати в ту мить, коли вони нам являються. Там, де перехрещуються шляхи, нам треба вирішити, який напрям ми оберемо. Це рішення може визначити курс нашого подальшого життя.
• Ми проживаємо життя, відкидаючи той неспростований факт, що помремо.
Новий відгук
Якщо ви досі не знайомі з авторкою та не читалу жодну з її книг, тоді план наступний:
1. Дочитуєте мій відгук, ділитеся враженнями.
2. Знаходите та замовляєте всі можливі книги Дженні Хан.
Ви запитаєте, чому варто це зробити? Та все просто! Книги даної авторки дуже легкі, чарівні та дарують приємні емоції. З кожною історією ви поринаєте в прекрасний світ підліткового кохання, яке одразу ж заворожує✨
Книга "Цього літа я стала вродливою" теж не розчарувала, а все тому, що це історія про підліткове життя та перше кохання. Головна героїня, Беллі, дуже мила та скромна. Вона завжди перебуває в тіні свого старшого брата. Кожного року вона з сім'єю їде на все літо у пляжний будинок, де також проживає подруга її мами зі своїми двома синами. Для них вона завжди була ніби молодша сестра, але Беллі росте й дуже швидко перетворюється в дорослу дівчину, на яку всі хлопці починають звертати увагу.
Прочитала цю книгу дуже швидко і з впевненістю можу її вам радити. Ця історія точно не залишить вас байдужими.
До речі, на Amazon Prime Video вийшов серіал, знятий по книзі, тому я знаю, що робитиму вже найближчим часом😍
• Усе змінюється, ніщо не не може лишатися незмінним вічно.
• Ніхто не може змусити тебе почуватися неповноцінною без твоєї згоди. – Елеонора Рузвельт
• Саме в недоліках – справжня краса.
1. Дочитуєте мій відгук, ділитеся враженнями.
2. Знаходите та замовляєте всі можливі книги Дженні Хан.
Ви запитаєте, чому варто це зробити? Та все просто! Книги даної авторки дуже легкі, чарівні та дарують приємні емоції. З кожною історією ви поринаєте в прекрасний світ підліткового кохання, яке одразу ж заворожує✨
Книга "Цього літа я стала вродливою" теж не розчарувала, а все тому, що це історія про підліткове життя та перше кохання. Головна героїня, Беллі, дуже мила та скромна. Вона завжди перебуває в тіні свого старшого брата. Кожного року вона з сім'єю їде на все літо у пляжний будинок, де також проживає подруга її мами зі своїми двома синами. Для них вона завжди була ніби молодша сестра, але Беллі росте й дуже швидко перетворюється в дорослу дівчину, на яку всі хлопці починають звертати увагу.
Прочитала цю книгу дуже швидко і з впевненістю можу її вам радити. Ця історія точно не залишить вас байдужими.
До речі, на Amazon Prime Video вийшов серіал, знятий по книзі, тому я знаю, що робитиму вже найближчим часом😍
• Усе змінюється, ніщо не не може лишатися незмінним вічно.
• Ніхто не може змусити тебе почуватися неповноцінною без твоєї згоди. – Елеонора Рузвельт
• Саме в недоліках – справжня краса.
Новий відгук
Якщо ви теж у захваті й фанатієте від світу Гаррі Поттера, тоді обов’язково зверніть увагу на кулінарну книгу авторства Тома Ґрімма✨
Як тільки я її побачила, одразу ж зрозуміла – долею написано, щоб ми були разом! І я зараз не жартую: у мене в колекції книги англійською, українською, ілюстровані видання, газети, журнали та багато іншого. Тому як тільки @malopus_comics написали про цю книгу, радості моїй не було меж!
У кулінарній книзі Гаррі Поттера ви знайдете такі рецепти:
• Свіжі солодощі з «Медових руць»
• Страви з «Дірявого казана»
• Делікатеси з Прівіт-драйв
• Страви від найкращої кухарки світу (так, так, від самої Молі Візлі)
• Бенкет у Гоґвортсі
• Кулінарні експерименти Геґріда
• Страви від домового ельфа Добі
• Бенкет до смертенин Майже-Безголового Ніка
• Магічні артефакти
• Напої із «Трьох мітел»
Хочу, щоб ви теж побачили, яка вона класна, тому періодично буду ділитися деякими рецептами із книги у себе в сторіс. Але дуже рекомендую вам придбати її собі в колекцію – ця кулінарна книга стане чудовим подарунком як собі, так і друзям🤍
До речі, а чи є страви, які ви хотіли б спробувати зі світу Гаррі Поттера? Наприклад, я не відмовилася б від шоколадних жабок, канаркових тістечок, маслопива й фірмової овочевої фритати від Добі😍
Як тільки я її побачила, одразу ж зрозуміла – долею написано, щоб ми були разом! І я зараз не жартую: у мене в колекції книги англійською, українською, ілюстровані видання, газети, журнали та багато іншого. Тому як тільки @malopus_comics написали про цю книгу, радості моїй не було меж!
У кулінарній книзі Гаррі Поттера ви знайдете такі рецепти:
• Свіжі солодощі з «Медових руць»
• Страви з «Дірявого казана»
• Делікатеси з Прівіт-драйв
• Страви від найкращої кухарки світу (так, так, від самої Молі Візлі)
• Бенкет у Гоґвортсі
• Кулінарні експерименти Геґріда
• Страви від домового ельфа Добі
• Бенкет до смертенин Майже-Безголового Ніка
• Магічні артефакти
• Напої із «Трьох мітел»
Хочу, щоб ви теж побачили, яка вона класна, тому періодично буду ділитися деякими рецептами із книги у себе в сторіс. Але дуже рекомендую вам придбати її собі в колекцію – ця кулінарна книга стане чудовим подарунком як собі, так і друзям🤍
До речі, а чи є страви, які ви хотіли б спробувати зі світу Гаррі Поттера? Наприклад, я не відмовилася б від шоколадних жабок, канаркових тістечок, маслопива й фірмової овочевої фритати від Добі😍
Новий відгук
Книга "Престиж" Крістофера Пріста зачаровує та затягує у читання вже з перших сторінок. Вона просякнута магією, таємницями та сімейними секретами💭
В основні сюжету роману стоїть історія протистояння двох талановитих ілюзіоністів початку ХХ століття – Альфреда Бордена та Великого Дантона. Кожен з них шукає та представляє аудиторії нові й все більш захоплюючі фокуси. І в той же час, між ними починає розвиватися справжня ворожнеча, яка в кінцевому результаті матиме дуже сумні наслідки.
Цікавою є й назва книги! Якщо ви не знали, то "престиж" – це те, що зачаровує глядачів, те, на що вони чекають, те, заради чого вони прийшли на виставу. Це секрет, яким володіє обмежене коло людей і який може розкрити лише ілюзіоніст. Проблемою стає те, що в нашому романі саме престиж стає каталізатором нещасть.
До речі, існує також фільм, знятий по даному роману. В головних ролях Крістіан Бейл та Хью Джекман. І можу з впевненістю сказати, що і фільм, і книга – неймовірні🤍
І за традицією, декілька цитати, які мені сподобалися:
• Що ревніше фокусник захищає свої секрети, то банальнішою виявляється їхня сутність.
• Жага до містифікації визначає моє життя, впливає на всі мої рішення, контролює всі мої дії.
• Диво створюється завдяки майстерності ілюзіоніста. Техніка тут ні до чого.
• — Ти завжди стверджував,— провадила далі моя люба Джулія,— що найпростіше дурити освічених глядачів. Розум заважає їм розгледіти простоту фокусів.
• Два життя, злиті в одне, перетворюються на щось неповноцінне, розділене навпіл. Поки перший брат живе серед людей, другий змушенний зачаїтися десь у потойбіччі, ніби його не існує; він – розпливчастий привид.
В основні сюжету роману стоїть історія протистояння двох талановитих ілюзіоністів початку ХХ століття – Альфреда Бордена та Великого Дантона. Кожен з них шукає та представляє аудиторії нові й все більш захоплюючі фокуси. І в той же час, між ними починає розвиватися справжня ворожнеча, яка в кінцевому результаті матиме дуже сумні наслідки.
Цікавою є й назва книги! Якщо ви не знали, то "престиж" – це те, що зачаровує глядачів, те, на що вони чекають, те, заради чого вони прийшли на виставу. Це секрет, яким володіє обмежене коло людей і який може розкрити лише ілюзіоніст. Проблемою стає те, що в нашому романі саме престиж стає каталізатором нещасть.
До речі, існує також фільм, знятий по даному роману. В головних ролях Крістіан Бейл та Хью Джекман. І можу з впевненістю сказати, що і фільм, і книга – неймовірні🤍
І за традицією, декілька цитати, які мені сподобалися:
• Що ревніше фокусник захищає свої секрети, то банальнішою виявляється їхня сутність.
• Жага до містифікації визначає моє життя, впливає на всі мої рішення, контролює всі мої дії.
• Диво створюється завдяки майстерності ілюзіоніста. Техніка тут ні до чого.
• — Ти завжди стверджував,— провадила далі моя люба Джулія,— що найпростіше дурити освічених глядачів. Розум заважає їм розгледіти простоту фокусів.
• Два життя, злиті в одне, перетворюються на щось неповноцінне, розділене навпіл. Поки перший брат живе серед людей, другий змушенний зачаїтися десь у потойбіччі, ніби його не існує; він – розпливчастий привид.
Новий відгук
Книга-загадка, книга-натхнення, книга-відкриття... Все це про "Сорок правил кохання" Еліф Шафак. Може здатися, що вона саме про любов та стосунки зі своїм партнером, але це зовсім не так. Ця книга про любов до себе, до світу, до всіх людей та до Бога.
Чудове поєднання сучасності та життя на Близькому Сході у ХІІІ столітті. Щоб зрозуміти цю книгу недостатньо прочитати відгук, але сподіваюся, що декілька думок з неї допоможуть вам хоча б трішки відчути її🤍
• Отак воно завжди. Коли говориш правду, тебе ненавидять. А що більше говориш про любов, то дужче тебе ненавидять.
• Незалежно від того, ким ми є та де живемо, глибоко всередині ми всі почуваємося немовними. Ніби ми щось утратили і нам потрібно це повернути. Більшість із нас ніколи не дізнається, що саме. А з тих, хто таки дізнається, ще менше зможуть піти на пошуки цього.
• Самотність і усамітнення – це дві різні речі. Коли ти на самоті, легко ввести себе в оману, вважаючи, що ти на правильному шляху. Усамітнення – краще для нас, оскільки це означає бути наодинці, не відчуваючи самотності.
• Намагайся не опиратися змінам на твоєму шляху. Натомість дозволь життю проживати себе через тебе. І не хвилюйся, що життя твоє перевертається догори дриґом. Звідки ти знаєш, що та сторона, до якої ти звик, краща за ту, якою вона до тебе обернеться?
• Якщо хочеш змінити те, як до тебе ставляться інші, тобі слід спершу змінити власне ставлення до себе. Якщо не навчишся любити себе, повністю та щиро, тебе ніхто не зможе полюбити.
• Не переймайся через те, куди заведе тебе дорога. Зосередься натомість на першому кроці. Це найскладніше, і це те, за що ти несеш відповідальність. Щойно зробиш цей крок – дозволь усьому відбуватися так, як воно відбувається, природно, а далі все складеться само. Не пливи за течією. Будь течією.
• Любов неможливо пояснити. Її можна тільки відчути.
• В шахах, як і в житті, бувають ходи, які робиш заради перемоги, а бувають такі, які робиш, тому що вони правильні.
Чудове поєднання сучасності та життя на Близькому Сході у ХІІІ столітті. Щоб зрозуміти цю книгу недостатньо прочитати відгук, але сподіваюся, що декілька думок з неї допоможуть вам хоча б трішки відчути її🤍
• Отак воно завжди. Коли говориш правду, тебе ненавидять. А що більше говориш про любов, то дужче тебе ненавидять.
• Незалежно від того, ким ми є та де живемо, глибоко всередині ми всі почуваємося немовними. Ніби ми щось утратили і нам потрібно це повернути. Більшість із нас ніколи не дізнається, що саме. А з тих, хто таки дізнається, ще менше зможуть піти на пошуки цього.
• Самотність і усамітнення – це дві різні речі. Коли ти на самоті, легко ввести себе в оману, вважаючи, що ти на правильному шляху. Усамітнення – краще для нас, оскільки це означає бути наодинці, не відчуваючи самотності.
• Намагайся не опиратися змінам на твоєму шляху. Натомість дозволь життю проживати себе через тебе. І не хвилюйся, що життя твоє перевертається догори дриґом. Звідки ти знаєш, що та сторона, до якої ти звик, краща за ту, якою вона до тебе обернеться?
• Якщо хочеш змінити те, як до тебе ставляться інші, тобі слід спершу змінити власне ставлення до себе. Якщо не навчишся любити себе, повністю та щиро, тебе ніхто не зможе полюбити.
• Не переймайся через те, куди заведе тебе дорога. Зосередься натомість на першому кроці. Це найскладніше, і це те, за що ти несеш відповідальність. Щойно зробиш цей крок – дозволь усьому відбуватися так, як воно відбувається, природно, а далі все складеться само. Не пливи за течією. Будь течією.
• Любов неможливо пояснити. Її можна тільки відчути.
• В шахах, як і в житті, бувають ходи, які робиш заради перемоги, а бувають такі, які робиш, тому що вони правильні.
Новий відгук
"Як бути двома" Алі Сміт – це дуже незвична книга. Вона складно написана, не все стає зрозумілим з пешого разу, але цей роман точно заслуговує на те, щоб на нього звернули увагу.
"Як бути двома" – це поєднання двох історій кохання, смутку, несправедливості та часу. Авторка досліджує у цій книзі любов, одержимість, сексуальність та велике мистецтво. І взагалі, саме мистецтво – воно майже на кожній сторінці. Можливо, ви не одразу це розумієте, але в процесі читання все більше будете бачити відголоски минулого у сучасному, які заворожують.
До речі, даний роман отримав чотири престижні літературні премій та був визнаний книжкою року-2014 у Великій Британії.
І декілька цікавих думок з книги, якими я хочу поділитися:
• Бути тим, хто зображує щось — це справа відчуття: адже всі речі й істоти, навіть уявні й давно зникли, мають сутність: намалюйте троянди, монету, качку чи цеглину — і відчуєте, наче в тієї монети є вуста і вона розповідає вам, як це — бути монетою, наче троянда вам сама розповідає, які в неї пелюстки, що їхня м’якість і вологість тримається в тонкій плівці кольору, тоншій і чутливішій за повіку, наче качка розповідаю вам, як вона серед мокрої води зберігає тіло під пір’ям сухим, а цеглина шорстко цілує вашу руку.
• Найкраще взагалі не дивитись на це збоку: найкраще кохання на дотик, дивитися на любовні акти важко, це розчаровує — хіба що їх намальовано найкращим митцем.
• Світ значно більший, дороги, які ніби мають відвести тебе в одному напрямку, інколи завертають назад і петляють, хоча і видаються геть прямими.
• Але мистецтво кохання – це справа, де відкриваються циноброві вуста, чорнота і червінь, стараним перетиранням обмінюються на оксамит, де приходить розуміння, що кольори виграють, коли їх обережно втирати одни в інший: найменше, чого це може навчити – це майстерність: понад неї – сама оригінальнсіть, і саме вона в цій справі головна.
• А якщо уявити: ти щось створюєш, а потім тебе завжди бачать крізь призму того, що тобою створене, немов воно стає тобою.
"Як бути двома" – це поєднання двох історій кохання, смутку, несправедливості та часу. Авторка досліджує у цій книзі любов, одержимість, сексуальність та велике мистецтво. І взагалі, саме мистецтво – воно майже на кожній сторінці. Можливо, ви не одразу це розумієте, але в процесі читання все більше будете бачити відголоски минулого у сучасному, які заворожують.
До речі, даний роман отримав чотири престижні літературні премій та був визнаний книжкою року-2014 у Великій Британії.
І декілька цікавих думок з книги, якими я хочу поділитися:
• Бути тим, хто зображує щось — це справа відчуття: адже всі речі й істоти, навіть уявні й давно зникли, мають сутність: намалюйте троянди, монету, качку чи цеглину — і відчуєте, наче в тієї монети є вуста і вона розповідає вам, як це — бути монетою, наче троянда вам сама розповідає, які в неї пелюстки, що їхня м’якість і вологість тримається в тонкій плівці кольору, тоншій і чутливішій за повіку, наче качка розповідаю вам, як вона серед мокрої води зберігає тіло під пір’ям сухим, а цеглина шорстко цілує вашу руку.
• Найкраще взагалі не дивитись на це збоку: найкраще кохання на дотик, дивитися на любовні акти важко, це розчаровує — хіба що їх намальовано найкращим митцем.
• Світ значно більший, дороги, які ніби мають відвести тебе в одному напрямку, інколи завертають назад і петляють, хоча і видаються геть прямими.
• Але мистецтво кохання – це справа, де відкриваються циноброві вуста, чорнота і червінь, стараним перетиранням обмінюються на оксамит, де приходить розуміння, що кольори виграють, коли їх обережно втирати одни в інший: найменше, чого це може навчити – це майстерність: понад неї – сама оригінальнсіть, і саме вона в цій справі головна.
• А якщо уявити: ти щось створюєш, а потім тебе завжди бачать крізь призму того, що тобою створене, немов воно стає тобою.
Новий відгук
Новий день, новий відгук. І сьогодні це друга частина з серії книг «Школа добра і зла. Світ без принців» Зомана Чейнані💭
Ще в листопаді я познайомилася з першою частиною книги, переглянула фільм на Netflix і одразу зрозуміла, що буду читати продовження. І скажу чесно, друга частина мені сподобалася навіть більше ніж перша!
Наші головні героїні, Софі та Агата, повертаються до свого рідного Гавалдона. Після того, як Директора Школи було знищено, вони можуть закінчити свою казку та прожити «Довго і Щасливо» вдома. Але все стається не так, як вони планували.
Агата починає розуміти, що її стосунки з Софі ніколи не зможуть замінити кохання принца, і саме тому вона хоче повернутися назад в школу, щоб все виправити. Як і в кожній казці, тут є як щасливі, так і дуже сумні моменти. І «Школа добра і зла. Світ без принців» не стала виключенням. Школа розділена, принци та принцеси ворогують між собою, а Казкар зник і тепер стає неможливим закінчити цю казку.
Автор настільки цікаво все закрутив, що одразу ж після останньої сторінки книги я пішла читати анотацію до третьої частини. Радію, що загалом є шість книг у серії, тому попереду на мене чекають класні пригоди у цьому казковому світі.
• – У цьому світі кожна дія має наслідки. Закінчення мають наслідки.
• – Але припустімо, ви не можете це побачити, – наполягала Агата. – Припустімо, ми можемо побачити те, що ви не можете?
– Але ж, люба, – Декан озирнулася, – іноді ми бачимо те, що хочемо побачити.
• З казками завжди так. Здалеку вони здаються гарними. Але коли наблизишся, в них усе таке ж складне, як у житті.
• – Пф, битися з монстрами дуже легко, Філіпе. Знайоме зло – ось чого потрібно боятися.
Ще в листопаді я познайомилася з першою частиною книги, переглянула фільм на Netflix і одразу зрозуміла, що буду читати продовження. І скажу чесно, друга частина мені сподобалася навіть більше ніж перша!
Наші головні героїні, Софі та Агата, повертаються до свого рідного Гавалдона. Після того, як Директора Школи було знищено, вони можуть закінчити свою казку та прожити «Довго і Щасливо» вдома. Але все стається не так, як вони планували.
Агата починає розуміти, що її стосунки з Софі ніколи не зможуть замінити кохання принца, і саме тому вона хоче повернутися назад в школу, щоб все виправити. Як і в кожній казці, тут є як щасливі, так і дуже сумні моменти. І «Школа добра і зла. Світ без принців» не стала виключенням. Школа розділена, принци та принцеси ворогують між собою, а Казкар зник і тепер стає неможливим закінчити цю казку.
Автор настільки цікаво все закрутив, що одразу ж після останньої сторінки книги я пішла читати анотацію до третьої частини. Радію, що загалом є шість книг у серії, тому попереду на мене чекають класні пригоди у цьому казковому світі.
• – У цьому світі кожна дія має наслідки. Закінчення мають наслідки.
• – Але припустімо, ви не можете це побачити, – наполягала Агата. – Припустімо, ми можемо побачити те, що ви не можете?
– Але ж, люба, – Декан озирнулася, – іноді ми бачимо те, що хочемо побачити.
• З казками завжди так. Здалеку вони здаються гарними. Але коли наблизишся, в них усе таке ж складне, як у житті.
• – Пф, битися з монстрами дуже легко, Філіпе. Знайоме зло – ось чого потрібно боятися.
Новий відгук
Книга "Спитай у пилу" Джона Фанте виявилася саме такою, як я й очікувала: цікавою, моментами дотепною і дуже добре написаною. Стиль автора легкий, сторінки читаються одна за одною, і не хочеться, щоб вони закінчувалися🤍
"Спитай у пилу" – це класика американської літератури й один з найвідоміших романів Джона Фанте. Головним героєм є Артуро Бандіні – молодий хлопець, що шукає себе у Лос-Анджелесі в 30-ті роки ХХ століття. Він хоче стати письменником, мати багате та успішне життя, але на шляху до своєї мрії Артуро зустрічає Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним характером, яка стане для нього не лише музою, але й найбільшим нещастям.
Також я побачила, що за даним романом зняли фільм з Коліном Фарреллом та Сальмою Хаєк. Тому планую і його переглянути💭
• Я вже бачив будинки в Бел-Ейр, з чудовими газонами і зеленими басейнами. Мені вже хочеться жінок, у яких одні черевики коштують, як усі мої речі. Я вже бачив ключки для гольфу на вітрині «Спалдінг» на Сікс-стріт, я пам'ятаю, як мені хотілося їх схопити й утекти. А за гарною краваткою я тужив, як святий за індульгенціями. І від капелюхів з магазину «Робінсон» подих у мене перехоплювало не менше, ніж у критиків від Мікеланджело.
• Боявся я не людей, а тунелю Серд-стріт; мені там моторошно – клаустрофобія. А ще я боюся висоти, крові та землетрусів; так-то я майже безстрашний, якщо не враховувати смерть, апендицит та інфаркт; ще боюся голосно кричати у натовпі; страшно буває навіть взяти годинника й, стиснувши яремну вену, рахувати удари серця, вслухаючись у фуркання шлуночка. А більше нічого не боюся.
• У світі є й інші речі, крім любові. Жінки – це ще не все. Письменникам треба берегти енергію.
• Фінансова сторона письменницької справи його цікавили більше, ніж творча: скільки платить цей журнал, а скільки той; він був упевнений, що твори публікують лише по знайомству, і якщо в тебе немає родичів чи друзів у видавництві, твоє оповідання ніхто нікуди не візьме. Переконувати його було марно, я навіть не намагався, бо розумів, що така позиція життєво необхідна людині, яка пише погано.
"Спитай у пилу" – це класика американської літератури й один з найвідоміших романів Джона Фанте. Головним героєм є Артуро Бандіні – молодий хлопець, що шукає себе у Лос-Анджелесі в 30-ті роки ХХ століття. Він хоче стати письменником, мати багате та успішне життя, але на шляху до своєї мрії Артуро зустрічає Каміллу, мексиканську офіціантку зі складним характером, яка стане для нього не лише музою, але й найбільшим нещастям.
Також я побачила, що за даним романом зняли фільм з Коліном Фарреллом та Сальмою Хаєк. Тому планую і його переглянути💭
• Я вже бачив будинки в Бел-Ейр, з чудовими газонами і зеленими басейнами. Мені вже хочеться жінок, у яких одні черевики коштують, як усі мої речі. Я вже бачив ключки для гольфу на вітрині «Спалдінг» на Сікс-стріт, я пам'ятаю, як мені хотілося їх схопити й утекти. А за гарною краваткою я тужив, як святий за індульгенціями. І від капелюхів з магазину «Робінсон» подих у мене перехоплювало не менше, ніж у критиків від Мікеланджело.
• Боявся я не людей, а тунелю Серд-стріт; мені там моторошно – клаустрофобія. А ще я боюся висоти, крові та землетрусів; так-то я майже безстрашний, якщо не враховувати смерть, апендицит та інфаркт; ще боюся голосно кричати у натовпі; страшно буває навіть взяти годинника й, стиснувши яремну вену, рахувати удари серця, вслухаючись у фуркання шлуночка. А більше нічого не боюся.
• У світі є й інші речі, крім любові. Жінки – це ще не все. Письменникам треба берегти енергію.
• Фінансова сторона письменницької справи його цікавили більше, ніж творча: скільки платить цей журнал, а скільки той; він був упевнений, що твори публікують лише по знайомству, і якщо в тебе немає родичів чи друзів у видавництві, твоє оповідання ніхто нікуди не візьме. Переконувати його було марно, я навіть не намагався, бо розумів, що така позиція життєво необхідна людині, яка пише погано.
Новий відгук
Друга частина серії "Трилогія переможця", а саме книга "Злочин переможця" Марі Раткоські прочиталася дуже легко та з великим інтересом💭
Ще зовсім нещодавно я ділилася відгуком на першу книгу, а сьогодні можу з впевненістю сказати, що ця частина мені сподобалася ще більше! Уявляю, як все закрутитися в останній – "Поцілунок переможця".
Але не буду забігати наперед. Краще розповім про свої враження. Наші головні герої, Кестрель і Арін, зробили свій вибір, а саме зрадили кохання, щоб добитися миру для власних держав. Однак жоден із них не відчуває себе щасливим, і чим ближче дата весілля, тим сильнішим стає бажання Кестрель розповісти Аріну всю правду про свої заручини та про те, якою ціною Герран отримав свободу.
Протягом всього читання книги хотілося, щоб Арін якомога швидше дізнався правду, але як це буває в таких історіях, всьому має прийти свій час. Саме тому я вже не можу дочекатися, коли візьмуся за останню частину трилогії. Якщо ви вже все прочитали, то попрошу в коментарях без спойлерів, але загальними враженнями про всі три частини можете поділитися😇
• Думки теж були підвладні порам року, і вона не могла зупинити те, що почало прокидатися в глибинах її розуму. І про що ж були ті думки? Що вона зібрала потай борючись із почуттям провини? Що вона берегла і підносила до світла, щоб краще роздивитися, а що викидала так швидко, немов воно пекло її вогнем? Такі думки росли, немов квіти, але їхні пелюстки були вогняні. Вони спалювали траву навколо себе. Вони палали від самісінького кореня і аж до кінчиків пелюсток.
• Кестрель не розуміла, як правда може мати два боки, мов монета. Один – красивий, інший – потворний.
• Іноді ти думаєш, що хочеш чогось, коли насправді все, що тобі потрібно, – це просто відпустити.
Ще зовсім нещодавно я ділилася відгуком на першу книгу, а сьогодні можу з впевненістю сказати, що ця частина мені сподобалася ще більше! Уявляю, як все закрутитися в останній – "Поцілунок переможця".
Але не буду забігати наперед. Краще розповім про свої враження. Наші головні герої, Кестрель і Арін, зробили свій вибір, а саме зрадили кохання, щоб добитися миру для власних держав. Однак жоден із них не відчуває себе щасливим, і чим ближче дата весілля, тим сильнішим стає бажання Кестрель розповісти Аріну всю правду про свої заручини та про те, якою ціною Герран отримав свободу.
Протягом всього читання книги хотілося, щоб Арін якомога швидше дізнався правду, але як це буває в таких історіях, всьому має прийти свій час. Саме тому я вже не можу дочекатися, коли візьмуся за останню частину трилогії. Якщо ви вже все прочитали, то попрошу в коментарях без спойлерів, але загальними враженнями про всі три частини можете поділитися😇
• Думки теж були підвладні порам року, і вона не могла зупинити те, що почало прокидатися в глибинах її розуму. І про що ж були ті думки? Що вона зібрала потай борючись із почуттям провини? Що вона берегла і підносила до світла, щоб краще роздивитися, а що викидала так швидко, немов воно пекло її вогнем? Такі думки росли, немов квіти, але їхні пелюстки були вогняні. Вони спалювали траву навколо себе. Вони палали від самісінького кореня і аж до кінчиків пелюсток.
• Кестрель не розуміла, як правда може мати два боки, мов монета. Один – красивий, інший – потворний.
• Іноді ти думаєш, що хочеш чогось, коли насправді все, що тобі потрібно, – це просто відпустити.
Новий відгук
Я довго думала, чи варто мені починати читати книгу "Летючі змії" Ромена Ґарі. Все тому, що останнім часом я прочитала багато книг, події яких розгорталися в часи Другої світової війни. І коли сьогодні в твоїй країні війна, часом хочеться поринути в інший світ. Але як тільки позаду були перших 50 сторінок, я зрозуміла – "Летючі змії" має прочитати кожен!
Головним героєм книги є Людовік Флері – трішки романтичний, дуже розумний й кмітливий хлопець, який закохується у польську аристократку – Лілю Броницьку. Він проводить з нею свій вільний час, оберігає її та конкурує з іншими хлопцями, які теж хочуть завоювати її серце. Але це 1939 рік, і от-от розпочнеться Друга світова війна, в якій Людовік майже втратить не лише кохану, але й рідних та друзів.
В книзі піднімаються питання деражавного колабораціонізму та героїзму Руху опору. Важливо зазначити, що в кожному рядку відчувається любов, надія на краще майбутнє та віра у кохання.
"Летючі змії" – це всього 228 сторінок, але кожна з них подарує вам неймовірне задоволення від читання💭
• Адже цілком очевидно, що чоловік, який усе своє життя присвятив летючим зміям, не позбавлений дрібки безумства. Тут лише постає питання інтерпретації. Є ті, хто називає це дрібкою безумства, натомість інші говорять про священний вогонь. Інколи важко відрізнити перше від другого. Але, якщо ти щиро любиш когось або щось, віддай йому все, що маєш, ба навіть усе, чим ти є, і не переймайся рештою.
• — Знаєш, інколи найкращий спосіб забути кого-небудь – побачити його знову.
• Нацисти були людьми. І людським у них була саме їхня нелюдськість.
• — А потім я запитую себе, чи варто відновлювати минуле. Зрештою, для пам'яті, авжеж. Але потрібне нове. Поки що якийсь час робитимемо «Де Ґолля». А згодом треба знайти щось інше, дивитися далі, стати обличчям до майбутнього.
Головним героєм книги є Людовік Флері – трішки романтичний, дуже розумний й кмітливий хлопець, який закохується у польську аристократку – Лілю Броницьку. Він проводить з нею свій вільний час, оберігає її та конкурує з іншими хлопцями, які теж хочуть завоювати її серце. Але це 1939 рік, і от-от розпочнеться Друга світова війна, в якій Людовік майже втратить не лише кохану, але й рідних та друзів.
В книзі піднімаються питання деражавного колабораціонізму та героїзму Руху опору. Важливо зазначити, що в кожному рядку відчувається любов, надія на краще майбутнє та віра у кохання.
"Летючі змії" – це всього 228 сторінок, але кожна з них подарує вам неймовірне задоволення від читання💭
• Адже цілком очевидно, що чоловік, який усе своє життя присвятив летючим зміям, не позбавлений дрібки безумства. Тут лише постає питання інтерпретації. Є ті, хто називає це дрібкою безумства, натомість інші говорять про священний вогонь. Інколи важко відрізнити перше від другого. Але, якщо ти щиро любиш когось або щось, віддай йому все, що маєш, ба навіть усе, чим ти є, і не переймайся рештою.
• — Знаєш, інколи найкращий спосіб забути кого-небудь – побачити його знову.
• Нацисти були людьми. І людським у них була саме їхня нелюдськість.
• — А потім я запитую себе, чи варто відновлювати минуле. Зрештою, для пам'яті, авжеж. Але потрібне нове. Поки що якийсь час робитимемо «Де Ґолля». А згодом треба знайти щось інше, дивитися далі, стати обличчям до майбутнього.
Новий відгук
Легка, цікава та святкова історія – саме ці слова першими приходять на думку, коли мова йде про книгу "Різдвяна сукня" Кортні Коул✨
Це романтична історія про магію Різдва, про кохання та віру. Головна героїня, Меґан Джулліарт, працює у модному журналі в Нью-Йорку. Вона веде свій блог та мріє колись стати дизайнеркою одягу. Але одного дня її тато помирає та залишає у спадок багатквартирний будинок у Чикаго, яким потрібно не просто управляти, але й вирішити безліч ремонтних проблем. У Меґан зовсім немає лишніх коштів, тому вона вирішує дізнатися історію цього будинку та спробувати виграти фінансування від історичного товариства. І звісно ж, не покидає думки створити свою колекцію одягу, яка підійде кожній жінці.
Як і в інших таких романах, нашій головній героїні допомагають люди, які її оточують. Наприклад, мешканка цього ж будинку – Еллі Вейд, яка розповідає свою трагічну, але водночас й романтичну історію. Сільві – ще одна жінка, яка живе у цьому будинку, та яка раніше завжди допомагала з його управлінням. А також потенційно новий кавалер – Лоґан, який одразу ж полонив серце Меґан.
Звісно ж, ви вже бачили багато такий солодких історій про добро та кохання, і "Різдвяна сукня" належить до них. Але є в ній щось таке святкове й чарівливе, що приваблює та не відпускає до останньої сторінки.
Якщо ви шукаєте легку книгу на вихідні чи на спокійний вечір – тоді "Різдвяна сукня" Кортні Коул чудово підійде🤍
• — Життя теж не казка, – просто зауважую я. – Але іноді воно все одно красиве.
• Іноді важко побачити надію серед сум'яття. Але, повір, зазвичай вона з'являється наприкінці. Треба лише пошукати.
• Важливо те, як ми переживаємо тугу. Життя – це не лише підйоми. Іноді це й падіння.
А ще, поділюся тут з вами різдвяним плейлистом від Меґан Джулліард:
▫ Bing Crosby – White Christmas
▫ Josh Groban – O Holy Night
▫ Bobby Helms – Jingle Bell Rock
▫ Josh Groban – Little Drummer Boy
▫ Bing Crosby – Jingle Bells
▫ Josh Groban – Silent Night
▫ Brenda Lee – Rockin' Around The Christmas Tree
▫ Josh Groban – I'll Be Home for Christmas
Це романтична історія про магію Різдва, про кохання та віру. Головна героїня, Меґан Джулліарт, працює у модному журналі в Нью-Йорку. Вона веде свій блог та мріє колись стати дизайнеркою одягу. Але одного дня її тато помирає та залишає у спадок багатквартирний будинок у Чикаго, яким потрібно не просто управляти, але й вирішити безліч ремонтних проблем. У Меґан зовсім немає лишніх коштів, тому вона вирішує дізнатися історію цього будинку та спробувати виграти фінансування від історичного товариства. І звісно ж, не покидає думки створити свою колекцію одягу, яка підійде кожній жінці.
Як і в інших таких романах, нашій головній героїні допомагають люди, які її оточують. Наприклад, мешканка цього ж будинку – Еллі Вейд, яка розповідає свою трагічну, але водночас й романтичну історію. Сільві – ще одна жінка, яка живе у цьому будинку, та яка раніше завжди допомагала з його управлінням. А також потенційно новий кавалер – Лоґан, який одразу ж полонив серце Меґан.
Звісно ж, ви вже бачили багато такий солодких історій про добро та кохання, і "Різдвяна сукня" належить до них. Але є в ній щось таке святкове й чарівливе, що приваблює та не відпускає до останньої сторінки.
Якщо ви шукаєте легку книгу на вихідні чи на спокійний вечір – тоді "Різдвяна сукня" Кортні Коул чудово підійде🤍
• — Життя теж не казка, – просто зауважую я. – Але іноді воно все одно красиве.
• Іноді важко побачити надію серед сум'яття. Але, повір, зазвичай вона з'являється наприкінці. Треба лише пошукати.
• Важливо те, як ми переживаємо тугу. Життя – це не лише підйоми. Іноді це й падіння.
А ще, поділюся тут з вами різдвяним плейлистом від Меґан Джулліард:
▫ Bing Crosby – White Christmas
▫ Josh Groban – O Holy Night
▫ Bobby Helms – Jingle Bell Rock
▫ Josh Groban – Little Drummer Boy
▫ Bing Crosby – Jingle Bells
▫ Josh Groban – Silent Night
▫ Brenda Lee – Rockin' Around The Christmas Tree
▫ Josh Groban – I'll Be Home for Christmas
Новий відгук
"Еліман символізує те, що ця клята колонізація знищила, бо відчувала жах перед скаліченими народами. Еліман хотів стати білим та йому нагадали, що він не просто білий, а й ніколи білим не буде, незважаючи на талант. Він виконав усі обряди «вибілювання», а його повернули назад, до чорноти. Європу він, певно, знав краще за європейців. І що з цього вийшло? Еліман закінчив анонімом, зник, стертий зі сторінок історії"
Ці слова для мене – як гіркий підсумок книги, яка полонила мене та змусила задуматися💔
Могамед Мбуґар Сарр та його "Найпотаємніший спогад людський" – це непередбачуване поєднання роману та розслідування, яке зачіпає безліч складних тем, як от колоніалізм Африки Європою, сексуальна та інтелектуальна ідентичність у світі, який переповнений війнами та кризами.
Спочатку, роман здається трішки незрозумілим, але чим далі я просувалася у читанні, тим більше він захоплював мене! Я б також зазначила, що книга 18+, тому потрібно бути до цього готовими.
І як завжди, декілька думок, які мене зацікавили:
• Чим глибше вивчаєш якусь часточку світу, тим більш явним стає безмежжя невпізнаного та нашого власного недоумства.
• Однак життя, – додавав я, – є ні чим іншим, як лінією, що з'єднує літери в слово. І я сподіваюся втримати рівновагу на цій линві.
• Усі шляхи життя тягнуться до однієї-єдиної точки, ми туди прямуємо всі, однак щоб дістатися пункту призначення, обираємо різні маршрути, які можуть бути чарівними або жахливими, устеленими квітами або кістяками, часом це самотні нічні шосе, та яким би не був шлях, на ньому завжди були випробування для наших душ.
• Ніщо не засмучує людину більше, ніж спогади, хай навіть прекрасні.
• Книжка ніби зверталася до мене. Зрештою, кожна велика книжка звертається до кожного із нас.
• Життя – це непередбачуваний рух, непевність, мінливі обставини, які часом перекреслюють цінності й принципи, що здавалися непорушними.
Ці слова для мене – як гіркий підсумок книги, яка полонила мене та змусила задуматися💔
Могамед Мбуґар Сарр та його "Найпотаємніший спогад людський" – це непередбачуване поєднання роману та розслідування, яке зачіпає безліч складних тем, як от колоніалізм Африки Європою, сексуальна та інтелектуальна ідентичність у світі, який переповнений війнами та кризами.
Спочатку, роман здається трішки незрозумілим, але чим далі я просувалася у читанні, тим більше він захоплював мене! Я б також зазначила, що книга 18+, тому потрібно бути до цього готовими.
І як завжди, декілька думок, які мене зацікавили:
• Чим глибше вивчаєш якусь часточку світу, тим більш явним стає безмежжя невпізнаного та нашого власного недоумства.
• Однак життя, – додавав я, – є ні чим іншим, як лінією, що з'єднує літери в слово. І я сподіваюся втримати рівновагу на цій линві.
• Усі шляхи життя тягнуться до однієї-єдиної точки, ми туди прямуємо всі, однак щоб дістатися пункту призначення, обираємо різні маршрути, які можуть бути чарівними або жахливими, устеленими квітами або кістяками, часом це самотні нічні шосе, та яким би не був шлях, на ньому завжди були випробування для наших душ.
• Ніщо не засмучує людину більше, ніж спогади, хай навіть прекрасні.
• Книжка ніби зверталася до мене. Зрештою, кожна велика книжка звертається до кожного із нас.
• Життя – це непередбачуваний рух, непевність, мінливі обставини, які часом перекреслюють цінності й принципи, що здавалися непорушними.
Новий відгук
Чи знали ви, що у Тріасовий період морським дном були Карпати, Одещина та Крим? А приблизно 145 млн років тому вся Україна, окрім Криму, Донбасу та Карпатських гір була дном океану💭
Все це та багато іншої цікавої інформації ви зможете дізнатися з книги "Крута історія України від динозаврів до сьогодні", яку написала Інна Ковалишена, а намалювала @galochka_ch. Також виходу цієї книги ми завдячуємо Супервидавництву й @mybookshelf_ua.
Незважаючи на те, що книга створена для дітей, дорослі теж знайдуть тут безліч цікавого й зможуть освіжити свої знання з історії України. Книга побудована на співпраці чотирьох друзів-школярів, які починають досліджувати нашу історію: дізнаються більше про динозаврів, які жили на наших землях й про тих, хто боровся за незалежність, яку маємо зараз.
І як вона зазначають у себе на сайті: маленька книжка здатна зробити велику справу – об'єднати людей, розповісти правду і наблизити нашу Перемогу. Знання – це наша зброя і наш потужний захист!
• Але одна річ просто переїхати до іншого міста. І зовсім інше – покинути геть усе і не мати надію повернутися, бо твою домівку окупували вороги.
• Перестати звати наші окуповані землі домом – це погодитися із тим, що їх відібрали. Ми повинні пам'ятати, що це наш дім, щоб не забути, хто його у нас відібрав. Щоб повернути цю землю назад.
• За часів Мазепи Московське царство перетворилося на Російську імперію. І ця імперія не хотіла лишати жодній землі прав самоврядування, які були в Гетьманщини.
• Російська імперія запровадила в Україні кріпацтво, яке було рабовласницьким. Феодали могли продавати своїх кріпаків, могли відбирати у них дітей, а ті не мали права кудись податися добровільно, не могли подати на свого пана до суду. Взагалі не мали жодних прав!
Все це та багато іншої цікавої інформації ви зможете дізнатися з книги "Крута історія України від динозаврів до сьогодні", яку написала Інна Ковалишена, а намалювала @galochka_ch. Також виходу цієї книги ми завдячуємо Супервидавництву й @mybookshelf_ua.
Незважаючи на те, що книга створена для дітей, дорослі теж знайдуть тут безліч цікавого й зможуть освіжити свої знання з історії України. Книга побудована на співпраці чотирьох друзів-школярів, які починають досліджувати нашу історію: дізнаються більше про динозаврів, які жили на наших землях й про тих, хто боровся за незалежність, яку маємо зараз.
І як вона зазначають у себе на сайті: маленька книжка здатна зробити велику справу – об'єднати людей, розповісти правду і наблизити нашу Перемогу. Знання – це наша зброя і наш потужний захист!
• Але одна річ просто переїхати до іншого міста. І зовсім інше – покинути геть усе і не мати надію повернутися, бо твою домівку окупували вороги.
• Перестати звати наші окуповані землі домом – це погодитися із тим, що їх відібрали. Ми повинні пам'ятати, що це наш дім, щоб не забути, хто його у нас відібрав. Щоб повернути цю землю назад.
• За часів Мазепи Московське царство перетворилося на Російську імперію. І ця імперія не хотіла лишати жодній землі прав самоврядування, які були в Гетьманщини.
• Російська імперія запровадила в Україні кріпацтво, яке було рабовласницьким. Феодали могли продавати своїх кріпаків, могли відбирати у них дітей, а ті не мали права кудись податися добровільно, не могли подати на свого пана до суду. Взагалі не мали жодних прав!
Новий відгук
Трішки важко визначитися із відчуттями, тому що мені сумно, що ця історія закінчилася, але водночас я радію, як саме вона закінчилася. Протягом читання всіх трьох книг я хвилювалася, підтримувала та надихалася головною героїнею Кестрель. В той же час мені спочатку було дуже жаль Аріна, але з часом ці почуття переросли у повагу. Їхня заплутана історія, боротьба за волю й кохання надихає.
Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.
Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!
Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":
• Чесність вимагає сміливості.
• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.
• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.
• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.
Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!
Не хочу переповідати сюжет цієї книги, тому що буде багато спойлерів, але з впевненістю можу порадити вам прочитати всю серію. Я б оцінила її на 10 з 10, і ця оцінка цілком заслужена.
Якщо ви шукаєте щось цікаве, але в той же час захопливе – тоді серія "Трилогія переможця" ідеально вам підійде!
Незважаючи на те, що це підліткове фентезі, дорослі теж візьмуть для себе багато цінного. Наприклад, ви можете ознайомитися з декількома думками, які я виписала собі з "Поцілунок переможця":
• Чесність вимагає сміливості.
• Він знав, як це – жити без сім'ї: це немов жити в будинку без даху.
• Кестрель подумала, що, можливо, вони з Рішею помилялися щодо прощення. Що насправді це не бруд і не камінь, а щось схоже на те, як легко летить білий пух із насіниною. Коли воно дозріває, то з легкістю злітає з дерев. Таке м'яке на дотик, але його обов'язково треба відпустити, щоб воно могло знайти місце, де прорости і зміцнитися.
• Ніхто не може сказати, скільки потрібно часу, щоб загоїлася душа.
Остання думка потрапляє прямо в серденько і дуже відгукується!
Новий відгук
Перш за все хочеться сказати, що "Татуювальник Аушвіцу" – це книга, яка з'явилася через 70 років після подій, які у ній відбуваються. Це історія про справжнє кохання, біль, втрати та жахливі випробування.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.
Новий відгук
Дочитала "24.02. Щоденник війни" Андрія Мероника і мені є що сказати вам про цю книгу💭
Спочатку було страшно та навіть боляче братися за її читання, але це те, що ми пережили 11 місяців тому, і зрештою, й далі переживаємо. Це шквал емоцій, відчай, внутрішнє спустошення та незнання, що робити далі.
Якщо коротко, то "24.02" – це щоденник війни. Книга розповідає історію про компанію молодих людей, які опинилися посеред війни у Києві. Про те, як кожному з них було по-своєму складно, як вони витягували себе з цього стану, як волонтерили та допомагали іншим. Цікавим також є те, що до кожного дня додана ілюстрація, яка цей день пояснює.
Наприкінці книги також є декілька історій українців про їхнє 24 лютого. Читаючи їх розумієш, як ми по-різному проживаємо цей час, але в той же час він є складним для всіх нас💔
• Я вкотре переконався, що справжня демократія не тільки зародилася в нашій крові давно, ще за козацьких часів, а й що вона сягне своєї кульмінації тут, у лоні нашої землі! Ми настільки впиваємося волею та свободою, що нам мимоволі стає сумно й надто спокійно, якщо якихось п’ять-сім років посидимо без змін на краще. Ось такі ми спокійно-войовничі люди.
• Той момент, коли ми перестали б лічити дні, означав би, що ми звикли до цієї війни. Що постріли, вибухи та блокпости вже стали буденністю, і потихеньку саме це й відбувалося.
• Війна породжує агресію. Спершу агресію до ворога, а потім, якщо ми залишаємося в замкненому просторі, – до самих себе чи земляків.
• Спершу ти воюєш за ідею та внутрішні переконання – це не завжди добре вдається. Потім воюєш за загиблих друзів і побратимів, і це вже геть інша війна.
• Не знаю, чи боляче вмирати, проте точно знаю, що боляче залишатися. Залишатися наодинці зі своєю втратою.
• Ця війна в кожному українцю залишить діри: або від куль та осколків, або від шматків відірваної душі. Хтось помре, а хтось залишиться. Головне, не зашпаклювати ті діри прощенням. Треба вчитися носити їх, як ордени. І ніколи, ніколи, ніколи не забувати.
Спочатку було страшно та навіть боляче братися за її читання, але це те, що ми пережили 11 місяців тому, і зрештою, й далі переживаємо. Це шквал емоцій, відчай, внутрішнє спустошення та незнання, що робити далі.
Якщо коротко, то "24.02" – це щоденник війни. Книга розповідає історію про компанію молодих людей, які опинилися посеред війни у Києві. Про те, як кожному з них було по-своєму складно, як вони витягували себе з цього стану, як волонтерили та допомагали іншим. Цікавим також є те, що до кожного дня додана ілюстрація, яка цей день пояснює.
Наприкінці книги також є декілька історій українців про їхнє 24 лютого. Читаючи їх розумієш, як ми по-різному проживаємо цей час, але в той же час він є складним для всіх нас💔
• Я вкотре переконався, що справжня демократія не тільки зародилася в нашій крові давно, ще за козацьких часів, а й що вона сягне своєї кульмінації тут, у лоні нашої землі! Ми настільки впиваємося волею та свободою, що нам мимоволі стає сумно й надто спокійно, якщо якихось п’ять-сім років посидимо без змін на краще. Ось такі ми спокійно-войовничі люди.
• Той момент, коли ми перестали б лічити дні, означав би, що ми звикли до цієї війни. Що постріли, вибухи та блокпости вже стали буденністю, і потихеньку саме це й відбувалося.
• Війна породжує агресію. Спершу агресію до ворога, а потім, якщо ми залишаємося в замкненому просторі, – до самих себе чи земляків.
• Спершу ти воюєш за ідею та внутрішні переконання – це не завжди добре вдається. Потім воюєш за загиблих друзів і побратимів, і це вже геть інша війна.
• Не знаю, чи боляче вмирати, проте точно знаю, що боляче залишатися. Залишатися наодинці зі своєю втратою.
• Ця війна в кожному українцю залишить діри: або від куль та осколків, або від шматків відірваної душі. Хтось помре, а хтось залишиться. Головне, не зашпаклювати ті діри прощенням. Треба вчитися носити їх, як ордени. І ніколи, ніколи, ніколи не забувати.
Новий відгук
Книга «Дар. 14 уроків, які врятують ваше життя» Едіт Еґер стала рекордсменом у мене серед кількості виписаних цитат та думок. Ця книга змушує задуматися, проаналізувати своє життя та рішення, прийняти себе та навчитися жити, щоб не трапилося🤍
Едіт Еґер – видатна психотерапевтка та жінка, яка вціліла під час Голокосту (в Аушвіці). В цій книзі вона ділиться з нами 14 уроками, які пояснюють як сприймати свої емоції, як позбутися комплексу жертви, зцілитися від дитячих травм, переживати втрати та горе, як виходити з конфліктних ситуацій, як прийняти і полюбити себе, як позбутися відчуття вини, як навчитись контролювати свої страхи та впоратися з тривожністю.
Виписала для себе дуже багато думок. На жаль, всі тут не помістилися, але ви можете прочитати їх у мене в Telegram (посилання в описі профілю).
• Найгірша в'язниця – не та, в якій мене замкнули нацисти. Найгірша – та, яку я звела для себе сама.
• Все, що в нас є, – це ми самі. Ми народжуємося самотніми. І самотніми помираємо. Тож, прокинувшись вранці, на початку нового дня, йдіть до дзеркала. Зазирніть собі в очі та скажіть: «Люблю тебе». Скажіть: «Ніколи тебе не покину». Обійміть себе. Поцілуйте. Спробуйте! І робіть це впродовж усього дня. Щодня.
• Хоч би що ми практикували, ми стаємо в цьому кращими. Щодня витрачайте принаймі п'ять хвилин на смакування приємних відчуттів: перший ковток ранкової кави, тепло від сонячного променя на шкірі чи обіймів людини, яку ви любите, звук сміху чи стукотіння крапель дощу по даху, запах хліба, що печеться. Знаходьте час на те, щоб зауважити радісні миті та насолоджуватися ними.
• Свобода полягає в тому, щоби прийняти себе в усіх проявах, недосконалих, і поступитися потребою бути ідеальними.
• Пам'ятайте, ви – єдина людина, якої ніколи не втратите. Ви можете шукати відчуття, що вас цінують, назовні, а можете навчитися цінувати себе самі.
• Причина нашого гніву часто полягає в тому, що реальність не відповідає нашим очікуванням. Ми вважаємо, що це інша людина обтяжує нас та утримує в полоні, але наша справжня в'язниця – відірвані від реальності очікування.
Едіт Еґер – видатна психотерапевтка та жінка, яка вціліла під час Голокосту (в Аушвіці). В цій книзі вона ділиться з нами 14 уроками, які пояснюють як сприймати свої емоції, як позбутися комплексу жертви, зцілитися від дитячих травм, переживати втрати та горе, як виходити з конфліктних ситуацій, як прийняти і полюбити себе, як позбутися відчуття вини, як навчитись контролювати свої страхи та впоратися з тривожністю.
Виписала для себе дуже багато думок. На жаль, всі тут не помістилися, але ви можете прочитати їх у мене в Telegram (посилання в описі профілю).
• Найгірша в'язниця – не та, в якій мене замкнули нацисти. Найгірша – та, яку я звела для себе сама.
• Все, що в нас є, – це ми самі. Ми народжуємося самотніми. І самотніми помираємо. Тож, прокинувшись вранці, на початку нового дня, йдіть до дзеркала. Зазирніть собі в очі та скажіть: «Люблю тебе». Скажіть: «Ніколи тебе не покину». Обійміть себе. Поцілуйте. Спробуйте! І робіть це впродовж усього дня. Щодня.
• Хоч би що ми практикували, ми стаємо в цьому кращими. Щодня витрачайте принаймі п'ять хвилин на смакування приємних відчуттів: перший ковток ранкової кави, тепло від сонячного променя на шкірі чи обіймів людини, яку ви любите, звук сміху чи стукотіння крапель дощу по даху, запах хліба, що печеться. Знаходьте час на те, щоб зауважити радісні миті та насолоджуватися ними.
• Свобода полягає в тому, щоби прийняти себе в усіх проявах, недосконалих, і поступитися потребою бути ідеальними.
• Пам'ятайте, ви – єдина людина, якої ніколи не втратите. Ви можете шукати відчуття, що вас цінують, назовні, а можете навчитися цінувати себе самі.
• Причина нашого гніву часто полягає в тому, що реальність не відповідає нашим очікуванням. Ми вважаємо, що це інша людина обтяжує нас та утримує в полоні, але наша справжня в'язниця – відірвані від реальності очікування.
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Нова оцінка:
Полиць поки немає