Зникнення Стефані Мейлер

Заплутаний детектив, що тримає в напрузі до останньої сторінки. Дві сюжетні лінії - минуле і теперішнє тісно пов'язані між собою.

Орфея - маленьке містечко, яке славиться щорічним театральним фестивалем, куди з'їжджаються багато туристів. У 1994 році саме у день відкриття цього фестивалю трапилося резонансне вбивство, жертвами якого стали мер, його дружина, син і випадковий свідок. Вбивцю знайшли, справу закрили.

2014 рік. Зникає молода журналістка Стефані Мейлер, яка поставила під сумнів розкриття справи 20-річної давності і самотужки намагається знайти справжнього вбивцю.

Тепер поліцейські Джесс і Дерек хочуть реабілітуватися, беруться за цю справу знову та дізнаються нові цікаві факти.

Це ще не всі вбивства у цій книзі, будуть і інші, не менш безглузді та моторошні.

Протягом читання я підозрювала мало не кожного, проте так і не відгадала справжнього вбивцю. Інтрига до останніх сторінок.
На мою думку, можна було обійтися без деяких персонажів, як от сім'я Іденів.
Фаворитом все ж таки залишається книга "Справа про правду Гаррі Квеберта", але й ця дуже сподобалася.

Для мене цей автор став справжньою знахідкою. Ця та інші його книги читаються на одному диханні. Історія захоплює та не відпускає до самого кінця. Персонажі цікаві та добре прописані.

"Зникнення Стефані Мейлер" - непоганий детектив для того, щоб відволіктися і спробувати скласти пазл з купи флешбеків, підозрюваних і подій.

Орфея - райська місцина неподалік від Нью Йорка. На перший погляд, тут ідеальне все: від дружньої атмосфери до мера, який піклується про благоустрій та жителів. Але саме в тихій Орфеї одного дня зникає журналістка і саме цей епізод змусить мешканців розгортати свої незручні таємниці, мов цукерочки. А все тому, що інцидент пов'язаний з кривавою бійнею, що сталася тут двадцять років тому.

Книжка в цілому мені сподобалася, але при цьому викликала й подвійні враження. З одного боку, незважаючи на 700 з чимось сторінок, читається легко - в ній є рух, загадки, таємниці. А з іншого, я половину інфи просто прибрала б. У випадку з додатковими підозрюваними, автор явно хотів тримати інтригу, але правда виявлялася так собі. Плюс в тому, що Діккер ні про кого не забув і зв'язав усі події, але забагато всього в книжці навалено. Тут і корупція, і нелегальний продаж зброї, і булінг, і щось на кшталт мафії, і сімейні чвари, і проституція, і подружні зради, і підліткові проблеми (не вистачало екстрасенсів та привидів). В результаті, кінець книжки наче обрубаний вийшов...

Взагалі, я розумію, чому багатьом "Зникнення..." подобається - легко, захопливо і з серіальним присмаком. Мені й самій цікаво було і, думаю, Діккера ще читатиму. Але суто моя думка: багато зайвого в цій книзі.