Паризькі апартаменти

Можливо, не найзаплутаніший сюжет, який зараз можна знайти, можливо не найкращі прописані персонажі, дії та їх думки. Проте знаєте що? Я кайфонув. Востаннє таке задоволення принесла книжка знову ж таки від Старого Лева, а саме «Востаннє, коли я збрехала». У них точно є чуйка на захопливі читання.

Історія в першу чергу розрахована на жіночу половину аудиторії, але тим не менш, як чоловіку мені вдалося отримати задоволення, при чому немаленьке.

Краса Парижа (звісно ж з усім брудом, та неприємним запахом, імігрантами, класовою боротьбою, поруч з розкішшю бутіків, смачнющою випічкою, архітектурою, мистецтвом), приховані секрети минулого кожного персонажа, загадковий розкішний маєток, класові нерівності, гіперопіка, влада через гроші, привілейованість вищих класів, вплив дитячих травм, залежність від алкоголю та наркотиків, сексуальне насилля і звісно ж шанс почати все спочатку, який має бути у кожного.

Це навіть і близько не все, про шо ця історія. Звичайно загорнута в атмосферу детективу. Я б навіть сказав готичного паризького детективу, нехай для цієї оповідки буде саме цей жанр.

Таке. Мені не сподобалась.

Нудно, брудно, без динаміки.
Єдина інтрига - куди зник Бен?
Для мене була передбачлива, та родзинка, якою авторка хотіла витягнути сюжет із прірви монотонності та скуки.

До середини спокійна манера оповіді мені трохи набридла. Розповідь йде від імені декількох героїв у двох часових проміжках. Тому до середини це було просто "бла бла".
Десь після 200 сторінки стало краще, почали розкриватися цікаві подробиці життя постояльців апартаментів. З кожною наступною сторінкою авторка давала недостаючі пазли. Але загальна картина була зіпсована беземоційністю та прагматичністю героїв.

Джесс тікає від свого минулого, сподіваючись почати нове життя, і напросилася в гості до зведеного брата Бена. Однак, приїхавши до його вишуканих апартаментів у Парижі, вона з жахом дізнається, що Бен зник. Сусіди будинку — кожен із них дивний, не надто приязний і явно щось приховує. Джесс доведеться розібратися, кому можна довіряти, а кому — ні.

З творчістю Люсі Фолі я вже знайома, адже читала її "Список запрошених". Тому, побачивши нову книгу, ні секунди не сумнівалася — вона має бути моєю.

"Паризькі апартаменти" (фото цієї гарної книжечки) — тут насправді буде мало Парижа. Ви не відчуєте атмосферу міста на 100%, як можна було б очікувати з назви. Але це компенсується спектром таємниць, у які потрапляє головна героїня. Спочатку Джесс може здатися легковажною й поверхневою, але з розвитком подій її характер змінюється. Ти починаєш їй співчувати й разом із нею занурюєшся в хитросплетіння подій, намагаючись зрозуміти, що ж сталося з Беном. Вона буквально дорослішає на очах.

Сюжет розвивається водночас неспішно й напружено — цікавий ефект, що додає історії атмосферності. Ти ніби йдеш слідом за Джесс, знайомишся з мешканцями загадкового будинку, де жив Бен. Кожен із них може бути підозрюваним, і авторка майстерно тримає інтригу до останньої сторінки.

Мені подобається стиль Люсі — сучасна, легка мова, що створює ефект живої розмови. Це дозволяє максимально зануритися в історію й відчути себе її частиною. Якщо вам до вподоби загадкові сюжети з добре продуманими персонажами, ця книга точно стане чудовим вибором. Приготуйтеся до кількох захопливих вечорів із нею! 🤗