Я ніколи не була в Донецьку. Але завдяки цій книзі наче побувала. Так, не в найкращі часи міста, але хто вже пам'ятає ті найкращі часи...
Історія розповідає нам про дівчину, яка вимушена була переїхати жити до бабусі в Донецьк. Дівчина, на перший погляд, непримітна - мала, худа, навіть імені ми її не знаємо, але у цьому Ельфі схована величезна сила. З нею ми пройдемо перші моменти війни. Перші мітинги на підтримку України та перший шок від того з якою агресією їх зустрічають, перша невпевненість в оточуючих, бо не розумієш кому можна довіряти та перші кроки в напрямку волонтерства.

Ця історія показує нам нутро українського спротиву там, де для більшості людей була "какая разніца". Читання нагадувало мені американські горки, бо на одній сторінці мені було боляче, а на іншій розпирало від гордості за те що такі українці існують. Але здебільшого було боляче, бо про події які описує авторка я знаю не лише з книг і у мене в голові крутилося одне питання: Якби всі хто зараз підтримує Україну, підтримали б її так само в 2014 році чи змінилося б щось? На жаль зараз відповідь вже нічого не змінить.

На мене ця книга справила таке ж сильне враження, як свого часу і "Інтернат" С. Жадана, але екшн який додала авторка в деяких сценах, робив книгу схожою на голлівудський бойовик. Це не значить що книга стала гіршою, просто серйозність ситуації перейшла в площину бойовиків і це знизило моє захоплення. Незважаючи на це - раджу.

"Тресс зі смарагдового моря" Б. Сандерсон.
Це було прекрасно✨.
Мій відгук можна замінити однією цією фразою, бо те, які відчуття викликала у мене історія Тресс це саме те, що я шукаю в фентезі: новий шикарний світ, шалені пригоди та герої, які притягують погляд.
Я вже встигла відвідати три планети Космеру і вважала, що автору не вдасться мене здивувати. Але він знову зробив це!
Тресс живе на острові-скелі навколо якого коливається смарагдове море. Вона миє вікна, готує смаколи для своєї сім'ї та друга Генрі і колекціонує чашки. Життя дівчини повільне та не надто цікаве, але все змінюється коли її єдиний друг покидає скелю.
Ця книга одночасно схожа і не схожа на інші книги Б. Сандерсона. Вона написана в найкращих традиція його фентезі, але скільки ж в цій історії тепла та позитиву. Читаючи цю книгу мені здавалося, що мене огортає пухнаста ковдра, яка лоскоче мені ніс.
Тресс ідеальна героїня: в міру дотепна, кмітлива іноді трохи розгублена, але спостерігати за нею цікаво, як і за іншими героями. Але буду відвертою: справжня зірка цієї історії це Гойд. Ось чиї фрази (чи дії) змушували мене посміхатися і за чию долю я переживала, адже всі ми знаємо який він важливий для всесвіту. Автор не підвів, бо Гойд в цій історії постає в усій красі своїх паєточних трусів, а я з нетерпінням чекаю на переклад наступних секретних книг❤️.
Якщо ви ще не знайомі зі світами Б. Сандерсона, то раджу вам "Тресс зі смарагдового моря" для знайомства🔥 Як на мене це ідеальний варіант✨.

Книги Т. Болдрі відносяться до того типу фентезі, яке повинно потрапити мені до настрою, бо якщо я почну роздивлятися світобудову, логічність, проблематику та героїв то це буде повний провал. "Легенди та Лате" були чітким потраплянням, але з "Книжками та кістяним пилом" на жаль магії не сталося.

Ця історія розповідає про вже знайому нам орчицю Вів, яка через поранення потрапляє на вакації до сонного містечка Мурк. В місті абсолютно нічого не відбувається, в ньому нема нічого цікавого, хіба що захаращена книгарня "Чортополох" та ароматна пекарня "Морська пісня". Наша невгамовна Вів навіть з пошматованою ногою вештається містом, шукаючи собі не тільки друзів, але й проблеми і врешті решт знаходить і те і інше.

Я не можу не порівнювати дві книги і скажу що в другій книзі мені набагато більше зайшла лінія з антагоністом, бо тут дійсно була інтрига, небезпека та цікава розв'язка. Але другорядні герої (і тваринка) здалися копіями з минулої книги і слідкувати за ними було не цікаво. Також не вистачило мені затишності та атмосферності, навіть враховуючи те, що більшість подій розгортається в книгарні і як висновок книга читалася довго та нудно.
Що ж, думаю на цьому можна завершити мої експерименти з різновидами фентезі і спокійно повернутися до чогось епічного та пригодницького🤭.

Ну що ж я сама винна.
Після першої книги було зрозуміло, що автор буде завершувати оповідь на найцікавішому і "Страх мудреця" це підтвердив.
Я знову повернулася в шинок "Путь-Камінь", де Коут розповідає хроністу про своє бурхливе життя. Навчання в Університеті, протистояння з Емброузом, незрозумілі стосунки з Денною все ще є основною рушійною силою сюжету, але світ та герої стають об'ємнішими. Зникають межі між реальним світом та магічним і ще тоншою стає грань добра та зла.
Квоут стає ще більш схожим на того про кого Університетом ходять легенди, а його дружба з Бастом мене цікавить більше ніж відносини з Денною🤭. Але після читання другої частини я все ще не розумію що ж повинно було статися, щоб наш герой опинився там де він веде свою оповідь.
Це шикарне фентезі, з детальним світом та інтригуючими героями, але невідомість доводить мене до сверблячки і якщо ви не є шанувальником недописаних циклів, то я не раджу вам розпочинати цю мандрівку.
Хоча ні, звісно я вам раджу! Читайте і давайте чекати продовження разом 😈🤣.

Я не фанат трилерів і на цю книгу я спокусилася через позитивні емоції від "Посібника з убивства для хорошої дівчинки", але нова історія виявилася дещо іншою за настроєм.
Одже, ми маємо компанію підлітків які їдуть кемпером на канікули в інший штат. Все починається як весела подорож, але невдовзі закритий простір починає тиснути на наших героїв і першим не витримує колесо.
Лісова дорога, відсутність зв'язку та людей перетворює просту неприємність на проблему, адже в лісі є ще хтось...
Уф, ця історія добряче тримала мої нерви в напрузі. Я люблю детективи дія яких розгортається в закритому просторі і ця книга саме такий випадок. А ще кожен з героїв має таємницю і треба визначити за яку з них можна вбити.
В загальному плані авторка змогла мене добряче здивувати, хоча деякі сюжетні повороти й були не те щоб очевидними, але єдиною логічною відповіддю на поставлене питання. Чи змінює це моє ставлення до книги? Ні, для мене це чудовий приклад підліткового герметичного трилеру, але все ж історія про Піпу мені ближча, тож буду чекати другу історію про неї🤭.