Вас вітає острівна країна Портл в якій поряд зі звичайними людьми живуть чаклуни, у Богів є свої Культи, містами правлять Старійшини, а розлом між цим світом і потойбічним закриває закляття Портал. І погодьтесь, що наявність розлому (хай навіть і запечатаного) то багатообіцяючий факт.
Але давайте поговоримо про героїв, бо це ж тільки початок історії і вони тут головні. На перших розділах здалося що їх забагато, але розгубленість швидко пройшла, бо вони цікаві та індивідуальні і я прониклася їх долями. Через них авторка розкриває соціальні та психологічні питання і це робить їх ще реалістичніше.
Останнім часом у мене не часто бувають книги якими я задоволена на всі 💯, але ця книга саме така. Пані Валерії вдалося створити об'ємну історію на невеликій кількості сторінок, вона легка, цілісна та логічна за структурою і у мене нема питань до мотивації героїв. А ще в цій історії чудовий гумор🤌🏻 от саме те, що подобається мені.
Тож якщо ви в пошуку сучасного українського фентезі я вам щиро рекомендую познайомитись з Чаклункою і Культом🥰.

Попередня книга автора не викликала у мене великого захвату. То було довге читання (три місяця то вам не жартики), але всі навкруги були так захоплені Гейлі, що я вирішила колись дати йому другий шанс. І ось це "колись" прийшло.
Історія починається цікаво: Малкольм Ейнслі — сержант відділу вбивств, отримує повідомлення, що вбивця засуджений до страти хоче йому сповідатись. Що може хотіти сказати людина яка в одному місці кроці від електричного стільця?
А далі я згадала чому ж так довго читала "Аеропорт". Мене не бентежило те, що це виробничий роман і в ньому багато деталей пов'язаних саме з робочими моментами, але розлогі історії практично про всіх персонажів дуже гальмували мій інтерес до історії. Важко пам'ятати чому герої зібралися до купи, коли ми занурюємося в сімейні стосунки одного персонажа, який до того ж з'явився в сюжеті вперше і востаннє.
Загалом я люблю повільні історії, які детально розкривають сюжет, але тут на жаль не сталося любові. До того ж головний герой при всіх своїх позитивних якостях здається простим тюхтієм яким керують жінки і мені не цікаво було за ним спостерігати.
❗Також хочу зазначити, що в книзі є доволі жорстокі сцени, педо-лія і детальні описи моторошних вбивств. Тож якщо ви чутливі до таких моментів варто подумати чи потрібно вам це читати.
Але якщо ви нормально читаєте про жорстокість і вам цікаво дізнатися про роботу відділу вбивств зсередини, то раджу звернути увагу на книгу "Детектив".

Ця історія починається дуже захопливо. Головна героїня - Древа - приїздить до Львова, щоб стати відьмою в шатії. Вона з ноги відчиняє двері в це закрите товариство і ненароком втручається в тихе та розмірене життя Ореста... А далі будуть скандали, інтриги, вбивства, розслідування і читачів закрутить вир львівського відомства.

Дивна дивина відбулася у мене з цією книгою. Першу половину я прочитала за день, а другу тягла тиждень. Не те щоб стало не цікаво, але я зрозуміла, що мені не дуже до душі стиль ведення оповіді.

Авторка пише легко і їй добре вдається передати атмосферу Львова. Але в той же час дуже багато подій було винесено залаштунки і тому мені здалося, що я прочитала скорочений і пришвидшений варіант книги. На жаль це не той формат який я люблю, але це ж все суб'єктивно, тож ви можете сміливо відкривати для себе світ з Межею від Уляни Дадак.

Якщо після двох частин "Хронік Буресвітла" ви вважаєте що знаєте щось про Рошар — викиньте то з голови, бо "Присяжник" переверне ті знання з ніг на голову.
Далінар — принциповий та благородний брат загиблого короля. Але його минуле ховає великі таємниці. Ким насправді є Чорношип? Скажу прямо — готуйтеся до всього, бо ми ж знаємо, що Б. Сандерсон не створює персонажів з легкими долями і Далінар чергове цьому підтвердження.
Але автор не зосередить свою увагу тільки на одному персонажі. В цій частині відбулося розкриття героїв які мене дратували та тих, які раніше для мене були неважливими. Чудові персонажі вийшли. Чудові, але як же боляче вони мені зробили.
В цілому ця книга подарувала мені різноманітні емоції. Я сміялася, плакала, перебувала в шоці і так по колу. Прекрасна книжка, що ще сказати💔. Не знаю чого чекати від автора далі (хоча ні, трохи знаю, бо вже почала "Ритм війни") але готуюся максимально до всього, бо фантазія Б. Сандерсона безмежна, а от мої нерви ні.
Наостанок скажу про переклад, бо я та щасливиця яка має примірник з "ексклюзивним" Аманом😒. Він дійсно поганий, особливо на початку книги, але чим далі, тим краще. Хочу вірити, що далі переклад дійсно ставав краще, а не я деградувала до рівня цього "шедевру". Тож знову наполегливо раджу всім читати "Хроніки Буресвітла", але вдвічі наполегливіше раджу шукати новий наклад!

Я не планувала читати цю книгу, але дізналася, що перед читанням "Мідноголового Демона" варто ознайомитися з книгою яку переосмислювала авторка і ось я це зробила.
Історія дорослішання Девіда не була простою, але разом з тим від неї так тепло на душі. Життєвий шлях героя від сироти до успішного письменника був багатим на події, людей та емоції. Автор чудово пише характери своїх персонажів і тому жоден не лишає байдужим. А ще ця книга досконалий зріз тогочасних життєвих правил і деякі з них зараз здаються дуже дивними.
Звісно, як представник класики Ч.Діккенс пише доволі повільно та об'ємно, але у випадку цієї книги мені всього було достатньо. Це та проза яка мене заспокоює і дарує відчуття того що врешті-решт все буде добре. А що ще зараз може буди важливішим?)
Що ж тепер можна з чистою совістю переходити до "Мідноголового демона", але мені страшно 🙈.