Книги Т. Болдрі відносяться до того типу фентезі, яке повинно потрапити мені до настрою, бо якщо я почну роздивлятися світобудову, логічність, проблематику та героїв то це буде повний провал. "Легенди та Лате" були чітким потраплянням, але з "Книжками та кістяним пилом" на жаль магії не сталося.

Ця історія розповідає про вже знайому нам орчицю Вів, яка через поранення потрапляє на вакації до сонного містечка Мурк. В місті абсолютно нічого не відбувається, в ньому нема нічого цікавого, хіба що захаращена книгарня "Чортополох" та ароматна пекарня "Морська пісня". Наша невгамовна Вів навіть з пошматованою ногою вештається містом, шукаючи собі не тільки друзів, але й проблеми і врешті решт знаходить і те і інше.

Я не можу не порівнювати дві книги і скажу що в другій книзі мені набагато більше зайшла лінія з антагоністом, бо тут дійсно була інтрига, небезпека та цікава розв'язка. Але другорядні герої (і тваринка) здалися копіями з минулої книги і слідкувати за ними було не цікаво. Також не вистачило мені затишності та атмосферності, навіть враховуючи те, що більшість подій розгортається в книгарні і як висновок книга читалася довго та нудно.
Що ж, думаю на цьому можна завершити мої експерименти з різновидами фентезі і спокійно повернутися до чогось епічного та пригодницького🤭.

Ну що ж я сама винна.
Після першої книги було зрозуміло, що автор буде завершувати оповідь на найцікавішому і "Страх мудреця" це підтвердив.
Я знову повернулася в шинок "Путь-Камінь", де Коут розповідає хроністу про своє бурхливе життя. Навчання в Університеті, протистояння з Емброузом, незрозумілі стосунки з Денною все ще є основною рушійною силою сюжету, але світ та герої стають об'ємнішими. Зникають межі між реальним світом та магічним і ще тоншою стає грань добра та зла.
Квоут стає ще більш схожим на того про кого Університетом ходять легенди, а його дружба з Бастом мене цікавить більше ніж відносини з Денною🤭. Але після читання другої частини я все ще не розумію що ж повинно було статися, щоб наш герой опинився там де він веде свою оповідь.
Це шикарне фентезі, з детальним світом та інтригуючими героями, але невідомість доводить мене до сверблячки і якщо ви не є шанувальником недописаних циклів, то я не раджу вам розпочинати цю мандрівку.
Хоча ні, звісно я вам раджу! Читайте і давайте чекати продовження разом 😈🤣.

Я не фанат трилерів і на цю книгу я спокусилася через позитивні емоції від "Посібника з убивства для хорошої дівчинки", але нова історія виявилася дещо іншою за настроєм.
Одже, ми маємо компанію підлітків які їдуть кемпером на канікули в інший штат. Все починається як весела подорож, але невдовзі закритий простір починає тиснути на наших героїв і першим не витримує колесо.
Лісова дорога, відсутність зв'язку та людей перетворює просту неприємність на проблему, адже в лісі є ще хтось...
Уф, ця історія добряче тримала мої нерви в напрузі. Я люблю детективи дія яких розгортається в закритому просторі і ця книга саме такий випадок. А ще кожен з героїв має таємницю і треба визначити за яку з них можна вбити.
В загальному плані авторка змогла мене добряче здивувати, хоча деякі сюжетні повороти й були не те щоб очевидними, але єдиною логічною відповіддю на поставлене питання. Чи змінює це моє ставлення до книги? Ні, для мене це чудовий приклад підліткового герметичного трилеру, але все ж історія про Піпу мені ближча, тож буду чекати другу історію про неї🤭.

Ця книга одна з тих, які довгий час "настоюються", щоб бути прочитаними в потрібний час. І зараз саме той час коли такі легкі, але захопливі історії про шпигунок залітають як гарячі пиріжки🤭.

Гер Фрідріх збирає по всьому світі сиріт, щоб зробити з них першокласних шпигунок, але одного разу до нього потрапляє дівчина у якої є мати. Саме вона стане однією з четвірки головних героїнь. Дівчат підібрали дуже різних і щоб стати справжньою командою їм треба виконати чотири місії, кожна з яких розкриє секрети минулого.
Зазвичай, я бурчу на такі простенькі та трохи наївні історії в яких у героїні все вміють, а проблеми вирішуються жваво та легко, але зараз мені зайшло. Героїні здалися милими та дотепними, а місії цікавими та неочікуваними. В книзі гарно передана атмосфера початку 20 століття і це теж мене підкупило, бо є у мене якась незбагненна ностальгія по тому періоду 😅.

Загалом, я задоволена книгою і якщо вам потрібна книга для відпочинку, то раджу вам поринути у пригоди шпигунок з притулку "Артеміда".

Скажу відверто, у мене не часто виникає симпатія до книг які отримали яку-небудь важливу літературну премію. Чи то я не доросла до них, чи вони потрапляють до мене в неправильний час.
Тож нічого дивного в тому, що "Довіра" не викликала у мене шаленого захвату, але це було цікаве читання.
Книга складається з чотирьох частин і перша знайомить нас з Бенжаміном Раском, який є багатим фінансистом- відлюдником та його дружиною Гелен.

Здавалося б звичайний роман про багату пару в якій він робить шалені статки на біржі, а вона їх витрачає. Але невдовзі сім'ю спіткає горе.
І це все, що я вам можу розповісти про книгу, бо усе інше вже буде спойлером до загальної канви сюжету. То ж давайте, перейдемо до вражень від книги.

Якщо ви полюбляєте збирати історію по шматочкам, які на перший погляд не пасують одне одному, то вам точно потрібна "Довіра". А якщо ви полюбляєте в літературі такий прийом як "ненадійний оповідач", то "Довіра" вам потрібна в двічі більше. Але будьте готові до складної біржевої термінології, мені її було забагато. У автора дуже індивідуальний стиль в кожній з чотирьох частин, але нажаль об'єм не давав зануритись в них по повній, бо тільки я починала звикати як починалося нова історія😑. Але всі мої зауваження суб'єктивні і можливо іншому читачу всього буде досить. Раджу спробувати, але не забувайте, що Пулітцерівську премію дають не просто так. Є ймовірність, що я все не до кінця зрозуміла 🤣.