"Зло, може, ніколи й не спить, та в моєму серці бринить переконливий голос щирого невиспаного добра."
Якщо вам посеред спекотного (може, й дощового) літа захотілося відчути Дух Різдва, то ось вам історія про кота, пса та сову, які отримують простеньке завдання від дванадцяти незнайомців😏. Але завдання те просте лише на перший погляд, бо головним героям, яких ще називають Музикантами, доведеться зіткнутися з непростими перешкодами.
При всій моїй любові до грубезних книжок інколи хочеться прочитати щось маленьке, але щоб емоції переправили по повній. І книга Володимира Аренєва впоралася з цією справою на всі 100%
В цій маленькій історії ховаються купа сенсів: релігія, пам'ять, війна, дружба, підтримка, доброта, невпевненість в собі... Підняті теми відгукнулися в мені і я навіть пустила сльозу (не одну і не один раз)🥺. Тому хочу порадити цю книгу тим, кому зараз не вистачає дива.
Нагадування собі: перечитати книгу на Різдво ✨.

Я не фанат історій про кохання. Здебільшого мені не цікаво читати історії в яких весь сюжет врешті-решт зводиться до того чи будуть герої разом. Але ж з кожного правила бувають винятки і "Книжкові хроніки Анімант Крамб" були за крок від того, щоб стати винятком.
Це затишна і мила історія. Бо що може бути комфортніше, ніж читати про таку ж книголюбку як і я. В сюжеті дуже багато книг, хоча Анімант, як прогресивна дівчина, читає дуже багато наукової літератури, що ще більше виділяє її з-поміж інших дам.
Головну героїню оточують яскраві другорядні персонажі за якими теж цікаво спостерігати. А хімія між Анімант і містером Рідом змушує серденько битися швидше.
Але загальна атмосфера книги мені здалася штучною. Я люблю читати класичні романи і зазвичай, читаючи про тогочасні звичаї та правила, мене не покидає думка, що я живу в правильний для себе час. На жаль, з історією Анімант такого реалістичного занурення не відбулося.
Так, була мама зациклена за пошуку чоловіка для доньки, було декілька моментів зневажання жінок від чоловіків, були манірні розмови, але загалом я не прониклася. Цей роман міг відбутися в будь-який час і він би не втратив своєї такої обережної романтичності. Тому колись я його ще перечитаю, просто щоб побувати в бібліотеці і посидіти в шафі🤭.
Раджу до прочитання, але якщо хочете чогось романтичного і водночас класичного прочитайте краще Дж. Остін😉.

"І цьому тихому світі околичного району великого міста вулицею йшли хлопець і мул. Вони прямували до мосту в Силвері й забирали з собою найтемніші води."

У історії хлопців Данбар не було можливості не сподобатися мені — це сімейна сага з нелінійним сюжетом і красивою мовою. Все як я люблю. Або любила колись, бо останнім часом я читаю переважно інші жанри.

Але повернемося до хлопців. На перший погляд, це звичайна історія про родину, яка переживає складні часи. В цій історії є стосунки братів, є минуле їх батьків, є дівчинка, яка їздить на конях та багато інших тварин. Буду чесною, на другий погляд це також звичайна сімейна історія. Але якою ж красивою мовою написана книга — метафорично, поетично та з дрібкою сюрреалізму. Це той випадок коли я перечитувала речення просто щоб їх посмакувати. І, звісно, мене не могла не розчулити історія братів.

Але є у мене дрібка негативу, яка спрямована на переклад книги. Під час читання мене не покидало відчуття що книгу переклали з москальської, бо були слова та оберти притаманні тій мові. І це дуже прикро, бо загалом книга варта уваги для поціновувачів жанру.

"Aurora Borealis" М. Гах
З цією книгою у мене сталася любов з першого погляду. Мінімалістична обкладинка яка притягує погляд — краса!😍
Потім я закохалася в сюжет.
Книга складається з двох сюжетних ліній які переплітаються через прийом книга в книзі. І я таке люблю🤭, але повернемося до сюжету.
Перша лінія це стародавній світ. Афінянин Арістей прибуває в Ольвію на пошуки свого батька і потрапляє в пригоду яка змінить його життя. Це таке своєрідне роуд-муві по степам Скіфії в яких герої розкривають таємниці Великої Матері.
Друга лінія це недалеке майбутнє на теренах Римської імперії яка не розпалася. До фахівця зі страхування антикваріату Віктора Ерфе звертаються з проханням знайти попереднього власника загадкового амулета. І ця лінія також веде до Великої Матері.
В цілому мені сподобалися обидві лінії. Автор пише захопливо, тому читалася книга досить легко, персонажі прописані гарно і мені подобається розкриття героїв через подорож. До концепції Великої Матері теж нема питань, це було неочікувано і інтригуюче.
Чи були у мене взагалі зауваження? Так, але вони дуже суб'єктивні тож не думаю що це важливо, адже загалом "Aurora Borealis" дуже цікавий представник сучасної української літератури. Книга точно варта уваги і хай вас не лякають 800 сторінок😉.

"Хвиля удачі" А. Крісті
Вирішила трохи відволіктися від фентезі тож взяла безпрограшний варіант для відпочинку — детектив А. Крісті. І це могла б бути чудова книга, але давайте про все по черзі.
Історія починається в 1944 році в клубі де Пуаро перечікує повітряну тривогу і слухає теревені старого майора про сусіда який загинув під час авіанальоту. На довгі два роки ця подія забувається, аж ось до Пуаро звертаються за допомогою і він чує знайоме прізвище.
Ця історія досить типова для А. Крісті: в центрі сюжету смерть заможного чоловіка, члени сім'ї які розраховували на його спадок і неочікувана перепона у них на шляху до багатства. Мені не набридає ця типовість, адже в кожній історії авторки є своя родзинка. У випадку "Хвилі удачі" це війна і післявоєнний час. Так, тригернуло, але мені подобається оця прив'язка до реальних подій, бо інколи книги А. Крісті здаються мені такими які не мають часу та місця)
А ще в цій книзі абсолютно безглуздий останній розділ🤬.
До розв'язки детективної лінії у мене взагалі нема зауважень — все логічно і, звісно, неочікувано, але крінж фіналу книги зіпсував загальне враження. Не хочу нікого відмовляти від читання та сильно спойлерити тому скажу так: якщо ви вважаєте ідіотською фразу "Б'є значить любить" то не читайте, принаймні останній розділ 😉.