Починаючи читати цю книгу, я розуміла, з чим маю справу, бо вже читала дві інші (Справа Геррі Квеберта, Книга Балтиморів).
Тому коли я починала читати — лише перші кілька сторінок, а схаменулась 2:30 ночі, я не здивувалась.
Сюжет закручений, дуже багато імен і людей.
Чому автори головних персонажів називають подібними іменами? Нащо?
В цьому випадку Дерек, Джесс. Я їх постійно плутала.
Сюжет нісся, люди гинули, інтриги вилазили, суцільний посібник по соціальних темам: і вбивство, і конфлікт батьки/діти, і зрада, і наркоманія, і ще купа всього іншого.

Ну і окреме фе: це притягнуте за вуха "вєлікая расія". О боже, якщо вже так потрібна була слов'янська нотка: чому це не могла бути полячка, болгарка, словенка, українка? Чому саме це тягнути у книги? Ну скільки ж можна????

В загальному ніби сюжет не поганий, книга читається з захопленням, її реально прочитати буквально за кілька днів.
Але, можна було легко зменшити на 100-200 сторінок.
Та і саме завершення таке зіжмакане, таке дивне.

Книга написано цікаво, Сюжетні лінії перескакують у часі (а я це не завжди люблю, бо часто плутаю імена і гублюсь в персонажах).
Багато подій ідуть від імені різних персонажів.
Зачіпає, лишає місце для роздумів.
І що цікаво - історія про Шекспіра, і його сім'ю. Але авторка вміло протягом всього сюжету жодного разу не називає його імені. Я не одразу це помітила і не одразу зрозуміла, хто ж з них саме Шекспір.
В сюжеті є магічні сили і здібності людей.
Якщо вам таке не подобається, можливо і книжка теж не зайде.
Хоч і важко читалась, але мені сподобалось.

Тут є про що посміятись, є про що подумати, про що сумувати.
Відверті роздуми про медицину з середини.
А я, дуже люблю дізнаватись як воно в середині працює. І як багато чого тримається на власному азарті не байдужих людей.
В цій книзі просторі. Ясно описано про повагу до свого тіла, до себе, і до лікарів. І що всі ми живі люди зі своїми слабкостями. Але найбільше мене зачепила історія про дівчину після важкого згвалтування, і коли після переведення з реанімації у палату - лікарка в першу чергу, провсяк випадок, відкрутила всі ручки з вікон.
Сподіваюсь у цієї дівчини життя налагодилось.

Це такий суто різдвяний твір.

Чи захочу я його читати влітку? Навряд. Але в той час, коли хочеться теплого какао, коли хочеться затишку, м'якого світла і подібного ця книга ідеальна.

Сюжет ідеальний: прозора love story, стосунки між сусідам, історії літніх людей. Все складається так, ніби ти маєш пазлики пронумеровані, і просто їх викладаєш. Місцями в мене виникала думка: а люди вміють рахувати? Як можна було за кілька днів підготувати самостійно!!! повний комплект суконь для конкурсу? І перемогти!

Або не вміти порахувати скільки триває вагітність у колишньої дівчини, яка зараз по вигляду на бму місяці

Я не одразу наважилась читати цю книгу.

Я боялась, що буде багато тригерів, спогадів про початок війни, про переїзд, життя не вдома. А коли наважилась то отримала більше ніж очікувала. Смішні моменти, коли в одному будинку зібрались різні люди. Я, також, це проживала на початку війни. І ось ці різні ситуації, деякі такі знайомі!

Цікаво було прочитати, про нерозуміння європейців, що це не тільки путін, і чому українців зачіпає, коли допомагають росіянам, чому не хочеться стояти поруч з росіянами і пити шампанське.

А також, мені дуже відгукнувся опис відчуттів, коли всі роз'їхались від Толіка. Дуже подібне я відчувала теж, коли залишилась сама з дітьми (хоч це був не мій будинок, хоч це було всього на день, а потім теж поїхала додому) в будинку, який став нам прихистком на початку війни.

Єдине, що мені не сподобалося, що книжка завершилась дуже швидко, і я тричі перечитала останню частину (аж на 1.5 сторінки екрану телефону), щоб зрозуміти чим все завершилось.