Чорна вівця

Веспер Райт, виросла в общині сатаністів.
Але їх життя доволі сучасне, мати Веспер відома акторка фільмів жахів, жінки п'ють просекко, а будинки обладнанні всіма благами цивілізації. Проте одержимість громади культом Сатани, тисне на дівчину, і у вісімнадцять років вона покидає селище. Але одного дня Веспер отримує запрошення на весілля кузини та колишнього хлопця, що відбудеться на сімейній фермі.

Мені дуже різало око те, скільки разів на одну сторінку згадувався Сатана та пекло. Розумію, що основа сюжету - це поклоніння володарю пекла. Але мене це трохи напрягало.

Початок був дуже інтригуючий та захопливий. Повернення "чорної вівці" привертає увагу всієї общини, косі погляди, перешіптування... Веспер же, в цей час намагається зберегти здоровий глузд від "радощів" воз'єднання із сім'єю. Особливо під час жертвоприношення на весільній церемонії 🤐

Але в середині відбулося пару подій, які здались мені трохи дивними та сюрреалістичними. І я подумала, що фігня якась починається 🤨 Та далі стало зрозуміло до чого були всі ті містичні штучки.

Читаючи заключну частину, в мене очі були розміром по п'ять копійок. Те скаженство, під час "зняття печатки" на голову не налазило 🤯
З одного боку все дуже сучасно, а з іншого - якісь середньовічні ритуали та божевільне поклоніння одній людині, яка проголосила себе Сатаною.

Знаю, що багатьох цікавить питання містики у сюжеті. Так, тут є містика. Але вона дуже гармонійно вписалась в історію. І я навіть рада, що містика залишилась містикою, а не знайшла пояснення у якійсь шизофренії головної героїні 😵‍💫