Жоель Діккер

Одразу попереджу, що автор крайнє радий тому, що видається в росії, що не ок. Обожнюю цю серію детективів, почала я з третьої частини, тому вирішила продовжувати читати не в хронологічному порядку, а як заманеться)) Маркус Гольдман, письменник, приїздить до свого друга, який був його викладачем в університеті, в гості. Це місце дуже гарне, маєток на березі моря, що має навіяти натхнення йому на написання книги. Але натхнення не прийшло, і Маркус повертається в місто, де дізнається, що його друга-викладача арештували за підозрою у вбивстві 30-річної давності, підлітку 15 років. Викрилась інформація, що в той час в нього був роман з підліткою, йому ж було 32 роки, і його найвідоміший роман був написаний під впливом романтичних стосунків з цією дівчиною. Маркус вирішує повернутись до друга аби допомогти розслідувати, що дійсно сталось 30 років тому. Я книжкою дуже-дуже задоволена. Коли я беру таку велику книгу в руки, спочатку мені страшно, що вона просто непідйомна, але сюжет так затягує, що неможливо відірватись. Я кожну вільну секунду старалась почитати. Для мене детективи Жоеля Діккера як детективи Агати Крісті, такі ж закручені та цікаві, і не хочеться вгадувати хто ж вбивця, я просто насолоджувалась сюжетом та книжкою.

спочатку думала, що це просто історія про зникнення дівчини, ну, судячи з анотації та назви, але все було набагато глибше. можна сказати, що я розбирала айсберг. :_)

дуже цікавий та насичений детектив, але для мене він також був занадто розтягнутим. багато розповідей про другорядних персонажів, які, на мою думку, можна було трохи скоротити. але від цього книга не стала нудною!

кінець книги взірвав мою голову, в буквальному сенсі цього вислова. я була просто шокована тим, яку аферу провів автор по відношенню до читача. я не посоромлюсь назвати це геніальним!

персонажі дуже добре прописані, навіть занадто добре, сподобалась наявність любовної лінії, це трошки додало позитиву в і так напружену книгу.

коротше кажучи, книга мені справді сподобалась, і, за можливістю, буду продовжувати читати його книги.🌱

Автор викликає залежність, майстерний оповідач, цитати з його книг залишаються в голові.

Дуже цікава, не відпускає довго, дуже раджу.

Уявіть, що ви – досвідчений детектив, який двадцять років тому успішно розкрив жорстокий злочин: у маленькому містечку Орфеа під час святкування театрального фестивалю було вбито мера, його дружину, їхнього маленького сина та випадкову мешканку міста. Справу закрили, винного знайшли, всі зітхнули з полегшенням. Але ось, коли ви вже збираєтесь спокійно вийти на пенсію, з’являється журналістка Стефані Мейлер і заявляє: «Ви, шановний, усе зробили не так». А потім сама загадково зникає. І що ж робити? Звісно, знову братися за стару справу, навіть якщо вам цього страшенно не хочеться.

Ця книга – справжній детективний атракціон. Незважаючи на її цеглинковий формат, я проковтнула її за три дні. Несподіваних поворотів і підозрілих персонажів вистачає.

Інтрига тримає до кінця: я гадала, що зловлю автора на очевидному злочинцеві, але Діккер виявився хитрішим. Останні сторінки – як фінал крутого серіалу: здається, що вже все зрозуміло, але ні, ще один поворот!

Моя оцінка – впевнена 5 з 5! 📖✨ Тепер точно читатиму інші книги Діккера. Якщо вам подобаються динамічні, розумні детективи, де кожен може бути винним (і ви сто разів передумаєте, хто саме) – обов’язково читайте!

Книга дуже сподобалася, незважаючи на таку кількість сторінок читалась швидко, адже сюжет захопив майже із перших сторінок. Автор вміло закрутив: спочатку підозрюєш одного, потім іншого. Зʼявляються нові деталі, нові підозрювані. Тому нудьгувати не буде коли. А якщо, щось забули, то автор через деякий час все нагадає, адже в книзі пишуть книгу про цей злочин та його подробиці.

Ніколи не зрозумію тяжіння дорослих мужиків до юних дівчат… не розуміла я ні в «Моїй темній Ванессі», ні у фільмі «Фаворитка Міллера». Не зрозуміла я і в цій книзі. Але цікаве спостереження: у всіх цих трьох історіях фігурують письменники, чи просто чоловік, що має відношення до літератури... питання: чому так? 🤔

В сюжеті цієї книги молодий письменник Маркус Ґолдман намагається за допомогою свого роману вибілити ім'я свого старого друга Гаррі Квеберта, якого звинуватили у вbuвстві 15-річної дівчинки, тіло якої знайшли біля його дому через 33 роки після її зникнення. Він впевнений в його невинності і має на меті це довести, проводячи своє власне розслідування.
Щоб докопатися до правди йому доведеться вести розмови з містянами і всі вимагатимуть від Маркуса, щоб він написав правду про Гаррі Квеберта… але в кожного вона буде своя. То яка з цих правд — правда?

🔥 Дуже раджу брати цю книгу на сумісні читання в книжкові клуби, чи просто з друзями. Повірте, вам буде що обговорити))

Найкраща детективна книга!
Усім раджу прочитати. У сюжеті немає дир, та все дуже продумано.
Книга супер!

Зізнаюсь в любові до Жоеля Діккера та його творів! "Зникнення..." є однією з улюблених книг, все читається легко, цікаво, відчуття ніби переглядаєш якийсь крутий серіал, який не хочеться ставити на паузу. Також є можливість польоту вашої фантазії, щоб скласти все до купи та розгадати загадку самій (самому).

Моя любов до розслідувань почалась, саме з цього автора. Але на жаль, це найгірше що він писав. Звісно, є манера Жоеаля в письмі, є його чудовий опис, і як завжди все коротко і по ділу, але не зачепило

Ця книга - це моя друга спроба подружитися з автором, яка на жаль так і не виявилася успішною

Книга довга, як собача пісня, де кожен фрагмент мусолиться по десять сторінок й ніяк не просуває сюжет вперед

Так само враження зіпсувало й те, що в цьому тексті відслідковується величезна любов автора до сусідньої не дружної до нас держави

Ця книга була моїм першим знайомством з Жоелем Діккером. І воно було дуже вдале. Детектив читається легко, поскоріше хочеться дізнатися спочатку з ким там що трапилося, а потім хто ж в цьому винен. І фінал був досить неочікуваним