Справа Аляски Сандерс

Якщо описувати нову книгу Жоеля Діккера одним словом, тоді це точно буде “Шикарна”🔥

Починаючи читати «Справа Аляски Сандерс» я одразу розуміла, який буде стиль автора, знала достатньо інформації про частину героїв та догадувалася, як буде розгортатися сюжет. І скажу чесно, навіть мала список із двох-трьох людей, яких вважала винними у скоєних злочинах. Але чим ближче підходила книга до кінця, тим більше я переконувалася у геніальності автора та у його задумі.

Якщо ви вперше знайомитеся з творчістю Жоеля Діккера, то спочатку краще прочитати його книги «Правда про справу Гаррі Квеберта» та «Книга Балтиморів», тому що герої з цих двох історій доволі часто зустрічатимуться у його новій книзі.

Незважаючи на те, що тут переплітається декілька часових ліній, читати цю історію було дуже легко та цікаво. Признаюся, я засиджувалася з нею до ночі, тому що мене не відпускала загадкова смерть Аляски, переживання Маркуса щодо Гаррі та внутрішня боротьба сержанта Перрі Ґегаловуда.

І як завжди, поділюся ще декількома цікавими думками з книги:

• Люди завжди хочуть, щоб великий письменник скидався на своїх попередників, та не думають про те, що великий письменник – це той, хто не схожий на них.

• Ностальгія – це наша здатність переконати себе, що наше минуле було переважно щасливе, а отже, і наш вибір був правильний.

• За гроші, Маркусе, можна купити будь-які почуття, крім справжніх. Гроші можуть створити ілюзію, наче ти щасливий, хоча насправді це не так, наче тебе люблять, хоча насправді ніхто тебе не любить. За гроші можна купити дім, але не спокій у себе вдома.

• Життя – це низка драм. Не треба загрузати в ній.

🎧Video Games – Lana Del Rey

Мій улюблений літературний волоцюга Жоель Діккер нарешті написав свою найгіршу книгу. Давно потрібно було розповісти вам про неї.

Головний герой – письменник Маркус Голдман – береться за кримінальну справу, і знову письменник Жоель Діккер писатиме про що завгодно, крім вбивства Аляски Сандерс. Але я потоптала вже цей світ, щоб знати звичну манеру автора вдатися у довгі глибокі роздуми про неважливі речі. Має право – його книга.

Діккер сторінка за сторінкою веде розмову сам із собою, а читачам елегантно дає змогу долучитися до цього інтимного процесу. Я випила відро чаю, поки дочитала до місця, де автор згадав, про що ж саме книга. Розумію відчуття безкінечності часу французького письменника, але я ж в Україні! Тут можна вмерти й сьогодні ввечері, так і не дізнавшись, хто вбивця.

Я сміялася вголос, де автор кепкує з читача: головний герой розмірковує, хто винен у смерті дівчини, і, враховуючи всі докази, розуміє, що це може бути кожен! Хто б сумнівався! Жоель ніколи не дає шансів самостійно розплутати загадку. Не всі таке люблять.

Якщо підсумувати: довго, приємно, звично, майстерно – усе, як я люблю. Проте у мене залишилося враження зникаючої молодості через надмірну кількість знаків для такої історії.

Дуже цікава книжка, не можна відірватись.
Брала в магазині - дуже приємний персонал, тепер замовила Гаррі Квеберт (мабуть, потрібно було читати перед Аляскою).
Супер надшвидка доставка, дуже дякую.