Це сага про життя чотирьох поколінь жінок у період 1928-2023 років, заснована на історичних і біографічних подіях. Саги я обожнюю і ця не стала винятком, вона закарбувалася в моєму серці, читаючи її сльози мимоволі котилися по щоках.

Кажуть, що історія циклічна. В нашому випадку так воно і є. Ті ж недолюди, які відібрали в Ганни юність і волю, знову почали лізти на нашу землю, аби поневолити нас, знищити, стерти з лиця землі. Знову ті ж самі методи.

Ганна, Марія, Софія, Дарина - про цих жінок ми дізнаємося в книзі. Про життя Ганни тут найбільше та найцікавіше, адже вона жила при польській владі, перших совітах, німцях, других совітах і дивом вижила. Жага до життя, міцний внутрішній стержень не дали їй зламатися в ГУЛАГу. У таборі вона змогла вишити сорочку, яка стала оберегом не лише для неї, а й для трьох наступних поколінь жінок її роду.

Цю книгу наполегливо радитиму, адже вона про гідність, міцність, стійкість, самоідентичність українців, які незважаючи на всі несправедливості, болі є і завжди будуть. Ми маємо пам'ятати, якою ціною нам дається воля, незалежність, право називатися українцями і як все це легко втратити.

Зі мною сталася книга💔 Меланхолійна, щемка, чуттєва, ніжна, тепла, трагічна, добра.

Авторка дуже вміло вмістила в цій невеличкій за обсягом книжечці стільки глибини. Це одна з тих історій, яка розбиває серце на друзки, а потім зцілює його. За вайбом дуже мені нагадала "Там, де співають раки".

Вікторії - сімнадцять. Декілька років тому вона втратила маму й близьких людей в автотрощі. Залишились лише тато, брат і дядько; господарка і персиковий сад. А потім дівчина закохується в індіанця Вілсона Муна. Це кохання взаємне, але таке стражденне.

Ця історія про дорослішання, перетворення дівчини в жінку, про материнство, біль, боротьбу, незламність, вибір, помилки, наслідки, спокуту, про віру, надію та любов.

📌 "У місцях, де минає наша юність, ми стаємо собою, втрачаючи, досягаючи й закарбовуючи в пам'яті кожен пейзаж".

📌 "Але часто саме незначні події неймовірним чином змінюють наше життя... Хай як ми намагаємося переконати себе в протилежному, неможливо прожити життя, не стикаючись із перешкодами. І тільки долаючи труднощі, ми стаємо кращими версіями себе".

Що може бути спільного між князівною, шляхтичем, волоцюгою і скоморошкою? Здавалось би геть нічого. Але ні. У кожного з них свій тягар на серці, обрАзи та неприємні спогади з дитинства. Доля звела цих чотирьох докупки для отримання досвіду, відповідей на питання, що їх турбують. Для цього їм треба знайти країну амазонок, які за легендою, живуть там, де закінчується Чумацький Шлях.

Це історія про дорослішання, досвід, зміни, перше кохання, дружбу, зраду, прощення, про родину, стосунки батьків та дітей, про добро та зло.

Персонажі дуже цікаві та харизматичні, мені навіть важко виділити улюбленого. Мова авторки чудова, читається легко й невимушено. Книга чудово зайде як підліткам, так і дорослим.

Ця книга складається із чотирьох розділів: Універ, Інтернатура, Лікарська практика, Коронавірус. Остання частина сягає зими 2021 року.

Тут відверто про нашу медицину, яка тримається на ентузіазмі й совісті окремих лікарів, за що їм велика вдячність. А загалом, самі знаєте, картина плачевна. Є певна каста лікарів, що вважають себе богами, які без грошей навіть не глянуть на пацієнта, які скидають свою роботу на інтернів або, навпаки, не дають практикуватися їм.

Тут про стан районних лікарень, де немає елементарних ліків, обладнання, де лікарі купують найнеобхідніше за свої кошти. Тут про бюрократію, мізерну зарплату, надокучливих родичів пацієнтів.

Але тут і про совість, бажання допомогти, жертовність і порятунок життя. Дуже б хотілося, щоб таких лікарів, як автор було побільше в нас.

На жаль, в моїй сім'ї було багато негативного досвіду з лікарнями, лікарями та медперсоналом загалом, але й були серед них такі світлячки, яких буду пам'ятати і дякувати.

Будьте здорові й не хворійте! А книжку рекомендую)

Марися ледь дочекалася закінчення останнього дзвоника, адже там так нудно, а їй треба писати список, складати валізу та їхати на літні канікули до бабусі в село. Там на неї вже чекає найкраща подруга Леська. Справ у них на це літо багато, проте дещо піде не за планом та від цього буде навіть краще.

Ця історія з літнім вайбом виявилася такою моєю. Тепла, щемка, ностальгійна. Смачна й запашна. Вона про дорослішання, дружбу, перше кохання, вибір, сімейні цінності, родинну історію.

Дуже сподобалася бабуся Марисі: мудра, розуміюча, любляча. Гарно вплетені в повість її історії з юності.

А ще я захоплювалася сім'єю, яка переїхала з Києва в село й започаткувала там власний бізнес. Це чудовий приклад для інших.
Одним словом, трохи юність в око потрапила під час читання.

За рецепти, плейлист та ілюстрації окрема дяка!
Раджу читати від 12 років і до 100) Вам обов'язково сподобається.