Дві історії кохання. Дві часові лінії — теперішнє і минуле.
Друга світова ві_йна. Скарлетт разом зі сестрою працює на благо своєї країни задля перемоги. Доля зводить її із Джеймсоном, американським пілотом, який пришвидшує перемогу Англії. Між ними спалахує кохання, але ві_йна диктує свої правила.

Теперішнє. Розлучившись із чоловіком, Джорджія повертається додому в будинок своєї прабабусі Скарлетт, яка була відомою письменницею. Прабабуся виховала її, замінивши їй маму. Вона написала багато любовних романів, але один так і залишився недописаним. Якою б була кінцівка, якщо б вона все-таки дописала його?
Дуже чуттєва, романтична, драматична історія кохання. Розв'язка розставила все на свої місця і вразила до глибини душі. Тут про сестринську любов, довіру, дружбу, втрату, стосунки між батьками та дітьми. Мені дуже сподобалося. Продовжу знайомство з творчістю авторки. А ще це вельми кінематографічна книжка, тож екранізацію глянула б залюбки.

Ця історія про невеличке містечко, яке потопає у лісах, снігах і холоднечі, дуже депресивне містечко. Єдине, чим живуть місцеві - це хокей. Безперестанку діти та підлітки тренуються, аби здобути перемогу, але коли ця перемога вже майже в руках, стається дещо жахливе.

Від "Чоловік на ім'я Уве" я плакала, тут обіцяли те саме, але - ні, не сталося. Мої очікування не виправдалися. От, наче, важливі теми піднімає автор, але перші 200 сторінок читалися дуже повільно. Було забагато хокею, хоча книга зовсім не про цю гру, але вона займає важливе місце в житті персонажів. Саме слово "хокей" зустрічається на кожній сторінці по декілька разів. Подекуди дуже шаблонні цитати, хоча Бакман влучно їх використовує. Книгу можна було скоротити наполовину, бо автор дуже часто повторює свою думку, але різними словами.

Тут про батьківську сліпу любов, про недостатню увагу до дітей, про дружбу і довіру, булінг, лідерство, зламані долі.

Це мали бути ідеальні весняні канікули, проте в один момент все пішло не за планом.

Шестеро молодих людей вирушають кемпером з точки А в точку Б, в очікуванні відпочинку настрій в усіх піднесений. Але зникає мобільний зв'язок, інтернет і сигнал навігатора, вони заблукали ще й пробили колесо. Надворі ніч. Це пастка. А вони ідеальні мішені для вбивці. Їм залишається з'ясувати хто й для чого хоче їх убити. Отут і починають вилазити скелети з шафи.

Спочатку було складно зрозуміти скільки ж їх було у фургоні, що виживуть лише п'ятеро, тому я виписувала імена в нотатки))

Дратували всі персонажі, особливо Олівер і Ред.

Ну, і розчитувалася трохи довго, якось туго йшло напочатку, але потім увійшла в ритм і стало цікаво. Розв'язка класна, кінцівка з листом дуже сподобалася.

Це сага про життя чотирьох поколінь жінок у період 1928-2023 років, заснована на історичних і біографічних подіях. Саги я обожнюю і ця не стала винятком, вона закарбувалася в моєму серці, читаючи її сльози мимоволі котилися по щоках.

Кажуть, що історія циклічна. В нашому випадку так воно і є. Ті ж недолюди, які відібрали в Ганни юність і волю, знову почали лізти на нашу землю, аби поневолити нас, знищити, стерти з лиця землі. Знову ті ж самі методи.

Ганна, Марія, Софія, Дарина - про цих жінок ми дізнаємося в книзі. Про життя Ганни тут найбільше та найцікавіше, адже вона жила при польській владі, перших совітах, німцях, других совітах і дивом вижила. Жага до життя, міцний внутрішній стержень не дали їй зламатися в ГУЛАГу. У таборі вона змогла вишити сорочку, яка стала оберегом не лише для неї, а й для трьох наступних поколінь жінок її роду.

Цю книгу наполегливо радитиму, адже вона про гідність, міцність, стійкість, самоідентичність українців, які незважаючи на всі несправедливості, болі є і завжди будуть. Ми маємо пам'ятати, якою ціною нам дається воля, незалежність, право називатися українцями і як все це легко втратити.

Зі мною сталася книга💔 Меланхолійна, щемка, чуттєва, ніжна, тепла, трагічна, добра.

Авторка дуже вміло вмістила в цій невеличкій за обсягом книжечці стільки глибини. Це одна з тих історій, яка розбиває серце на друзки, а потім зцілює його. За вайбом дуже мені нагадала "Там, де співають раки".

Вікторії - сімнадцять. Декілька років тому вона втратила маму й близьких людей в автотрощі. Залишились лише тато, брат і дядько; господарка і персиковий сад. А потім дівчина закохується в індіанця Вілсона Муна. Це кохання взаємне, але таке стражденне.

Ця історія про дорослішання, перетворення дівчини в жінку, про материнство, біль, боротьбу, незламність, вибір, помилки, наслідки, спокуту, про віру, надію та любов.

📌 "У місцях, де минає наша юність, ми стаємо собою, втрачаючи, досягаючи й закарбовуючи в пам'яті кожен пейзаж".

📌 "Але часто саме незначні події неймовірним чином змінюють наше життя... Хай як ми намагаємося переконати себе в протилежному, неможливо прожити життя, не стикаючись із перешкодами. І тільки долаючи труднощі, ми стаємо кращими версіями себе".