Батьки Коулі розійшлися, коли їй було три роки. Зараз дівчині сімнадцять, її мама померла і найближчим родичем, який може нею опікуватися, є тато дівчини. Коулі переїжджає до нього й намагається адаптуватися на новому місці, можна лише уявити як їй важко.

Одного разу дівчина знайомиться зі зграйкою підлітків, серед яких є Соня - красива, розумна, із заможної люблячої сім'ї (та чи справді все так прекрасно в Соні, як вона намагається показати?) Дівчата багато часу проводять разом і Коулі здається, що в неї до Соні щось більше, ніж просто дружба. Дівчина боїться своїх почуттів, але разом з тим відкривається подрузі й розказує про мамину смерть, а Соня розбазікує усій компанії цю таємницю.

Як мене бісила ця Соня і деякі її друзі, не передати словами, наче і розумію, що це такий вік, але нічого не могла з собою зробити. Дуже сподобалася лінія стосунків Коулі з татом, який був дуже терплячим, розуміючим, навіть люблячим і не квапив доньку, знаючи, як їй важко.
Загалом, книга непогана, але, мабуть, просто не моя вікова категорія)

Історія про інтровертів, написана інтроверткою, яка чудово розуміє, як це жити в цьому гучному світі. Книга охоплює три роки життя Деббі після закінчення коледжу. Дівчина закохується в екстраверта, який її розуміє, виходить заміж, переїжджає зі своєї квартири до чоловіка, знайомиться з іншими людьми, ходить на роботу й інколи навіть на вечірки, але понад усе цінує тишу і книжки.

Я читала не так багато графічних романів, але цей поки що найкращий і найважливіший з усіх. Його потрібно читати всім: інтровертам, щоб зрозуміти, що вони нормальні й таких як вони багато; екстравертам, щоб краще розуміти інтровертів, які є в їхньому оточенні.

Мені дуже відгукнулася ця історія, хоча я, швидше амбіверт)

"Будь світлом для тих, кого любиш"

Продовження "Корсо" мені ще дужче сподобалося. Знайомі персонажі й декілька нових дуже органічно вписалися в сюжет.

Отже, пройшло шість років після того, як Садівника вбили. Єва, Володя, Макс, маленька Ангеліна і пес Доріана чудово живуть в затишній квартирі. Але в Добролові знову неспокійно. Безслідно зникає студентка, пошуки ні до чого не приводять та раптом через пів року дівчина з'являється на тому самому місці, де її востаннє бачили, зморена, накачана наркотиками, ледь притомна. Де вона була весь цей час? Що з нею сталося? На ці та інші питання шукатиме відповіді поліція.

Хотілось би значно більше написати, але боюся проспойлерити. Тому, хто любить динамічний і напружений трилер, обов'язково читайте.

Події в книзі відбуваються у самій глушині спекотної Австралії. Брати Нейтан і Баб за довгий час нарешті зустрілися на своїй землі біля могили скотаря, але причина зустрічі не надто приємна, адже там знайшли тіло їхнього середнього брата Кемерона, який помер жахливою смертю від зневоднення. Кем був успішним землевласником, хорошим господарем, мав дружину й двох доньок. Чим він керувався, коли покинув автівку й пішки під палючим сонцем пішов через пустелю‽

Звістка про його смерть вибила родину з колії, а старший брат Нейтан ніяк не може позбутися відчуття, що щось в цій смерті не так. По дрібці він збирає інформацію, щоб скласти пазли докупи й дізнатися правду. Чи сподобається йому ця правда?

Персонажів у книзі не так багато і я не могла зрозуміти, що ж за таємниця тут криється, у кого з них скелети в шафі. Оповідь не динамічна і навіть трохи розтягнута і я все думала, ну коли ж уже почнеться щось відбуватися, хоча читалося легко і досить швидко. Дуже гарно описана ота страшенна спопеляюча спека з червоною курявою (аж відчувала її), депресивність, відчуженість і самотність місцевості.

Книга не усім зайде, бо як уже згадувала, динаміки тут мало. Але фінал! Фінал мене вразив! Якісь припущення щодо смерті Кемерона я, звісно, робила, але до такого не додумалася. Це було дуже болюче і вражаюче.

Історія дружби довжиною тридцять років.

Вони познайомилися, коли обом було по чотирнадцять.
Кейт - непримітна, у масивних окулярах, з потворними брекетами, прищами і сім'єю, яка її любить.

Таллі - красива, модна, популярна, але дуже самотня. Вона понад усе хотіла, щоб її любили. Особливо мама. Але мама любила наркотики і алкоголь.

Ці дівчата були абсолютно різними. Таллі мріяла про кар'єру телеведучої, а Кейт - про сімейний затишок і кожна отримала те, що хотіла.
Вони любили одна одну, підтримували, застерігали, поступалися, пробачали і навіть, коли сварилися, не могли одна без одної.

Я знала фінал, бо дуже давно вже читала цю книжку та це не завадило мені знову вмиватися слізьми.