Захоплююча заплутана історія, все в дусі Діккера. Кожна частинка має значення. Цікаво спостерігати як міняються герої та їх стосунки протягом життя. Маркус ідеалізував братів: один не просто розумний, а геній, інший не просто сильний, а силач. Чи були вони такими насправді, чи це тільки проєкція Маркусового захвату ? В кожному разі серед усіх братів тільки Маркус став видатним, хоч себе таким не вважав.

Кажуть є формула: стара ідея+щось своє=нова ідея. На мою думку, Діккер черпав натхнення у "Про мишей та людей" Стейнбека . Не звинувачую в плагіаті, це абсолютно оригінальна історія, але також є суттєве спільне.

Діккер — це любов з першої книги, всі його твори рекомендую, але найбільше сподобалося саме "Зникнення Стефані Мейлер".
Абсолютно кожен (навіть другорядний) персонаж гарно прописаний. Чого тільки варта лінія редактора та молодої коханки.

Сама історія заплутана з численними сюжетними поворотами та кількома часовими вимірами (зараз та 20 років назад). Якщо без спойлерів : все не те чим здається насправді. Вбивця — не монстр, а жива людина, яка переступила межу. Психологія вбивці чудово розкрита та зрозуміла: якщо вб'єш одну людину — зможеш убити і другу, а якщо вб'єш двох — зможеш убити весь світ. Мабуть, кожна людина за певних обставин здатна на вбивство.
P.S. роман мені дечим нагадав фільм Хічкока "Незнайомці в потягу"